Давня мрія археолога, як і будь-якого техніка, - лопата з моторчиком. Дехто, відмовився взагалі від використання лопат і перейшов відразу до екскаваторів (як у Франції), дехто (а це більшість) не проміняє рідну лопату ні на що. І їсть, і спить, і на побачення разом з нею...
Юшка на розкопі - це святе діло. Жоден лаборант не отримає запису у трудовій книжці до тих пір поки самостійно не приготує (правильно) юшки. І тут навіть не справа у відомому вислові полководця Суворова ("юшка без сто грам - це рибний суп"), і навіть не у кількості фосфора та інших корисних для організму археолога речовин у (як кажуть москалі) "ухе" чи "похлёбке". Вміння правильно приготувати юшку - це знайти своє місце у колективі, доказати свою всебічну обізнаність. І взагалі: пригадати багато деталей із минулих експедицій.
