√оловна

 озак

«апов≥дник

–адивил≥в

«венигород

ѕл¤шева

 рай: фото

ўе фото

Ћ≥тальманах

¬.ящук

јфоризми

 онтакти

∆иттЇвий ≥ творчий шл¤х ≤. .—вЇшн≥кова

Ћеон≥д √јЋјЅ”«,

директор ƒержавного

≥сторико-мемор≥ального запов≥дника

Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї

 ќ«ј÷№ ≤ ћќ√»Ћ»

 ожний народ маЇ своњ нац≥онально-духовн≥ св¤тин≥, ¤к≥ особливо зворушують ≥ бентежать його душу. “аким м≥сцем дл¤ украњнського народу Ї Ђ озацьк≥ ћогилиї, м≥сце, де в 1651 роц≥ на в≥втар свободи ”крањна поклала понад 30 тис¤ч душ найкращих своњх син≥в. “ут земл¤ найгуст≥ше перем≥шалас¤ з кров'ю ≥ к≥стками. ќсь чому вона стала св¤тою дл¤ украњнського народу.

¬л≥тку 1651 року на пол¤х с≥л ѕл¤шева ≥ ќстр≥в (тепер≥шн≥й –адивил≥вський район –≥вненськоњ област≥) в≥дбулас¤ одна з найб≥льших битв другого пер≥оду визвольноњ в≥йни украњнського народу п≥д проводом Ѕ. ’мельницького проти шл¤хетського поневоленн¤.

Ќа м≥сц≥ битви, на остров≥ ∆уравлиха було побудовано храм-пам'¤тник (√еорг≥њвська церква 1910-1914 рр.). ѕроект розробив ¬.ћ. ћаксимов, учень професора ќ.¬. ўусЇва.  ерував буд≥вництвом ≥нженер-буд≥вельник ¬. Ћеонтович ( з 1940 р. професор арх≥тектури у м≥ст≥  иЇв≥). ÷¤ монументальна споруда вражаЇ ≥ зачаровуЇ. јдже церква-пам'¤тник не маЇ соб≥ аналог≥в, побудована в стил≥ украњнського бароко, поширеному на ”крањн≥ в ’”≤≤-’”Ў стол≥тт≥. «а ориг≥нальним проектом ¬.ћ. ћаксимова дв≥ складов≥ частини церкви Ч церква та бабинець знаходитьс¤ п≥д в≥дкритим небом. Ќа фасад≥ церкви одно¤русний ≥коностас ≥з царськими вратами; весь прост≥р над ним в арц≥ заповнюЇ намальована ≤ваном њжакевичем на металевих листах картина Ђ√олгофаї. ќриг≥нальн≥сть церкви пол¤гаЇ в тому, що вона три¤русна.

ѕор¤д розм≥щена ћихайл≥вська церква, пам'¤тка украњнськоњ дерев'¤ноњ арх≥тектури XVII стол≥тт¤. ” червн≥ 1912 року њњ перевезено на остр≥в ∆уравлиху ≥ тут складено в перв≥сному вигл¤д≥. «а переказами у ћихайл≥вськ≥й церкв≥ перед битвою моливс¤ Ѕ. ’мельницький, а митрополит »оасаф благословив його на в≥йну за православну в≥ру. ¬ центр≥ церкви спуск у п≥дземний х≥д, довжиною 50 м, що з'ЇднуЇ ћихайл≥вську ≥ √еорг≥њвську церкви, завершенн¤м ¤кого Ї саркофаг з останками к≥сток ≥ череп≥в загиблих.

Ќа територ≥њ острова ∆уравлиха, пор¤д ≥з церквами розташований будинок, де розм≥щена експозиц≥¤ музею. ≈кспонован≥ тут козацьк≥ реч≥ Ї пр¤мим св≥дченн¤м под≥й 1651 року.

ѕочинаючи з 1970 року з ≥н≥ц≥ативи ≥ п≥д кер≥вництвом в≥домого льв≥вського фах≥вц¤-археолога ≤. . —вЇшн≥кова на територ≥њ запов≥дника проводилис¤ археолог≥чн≥ розкопи, ¤к≥ дозволили ви¤вити залишки переправи ≥ з великою долею ймов≥рност≥ окреслили м≥сце подвигу 300 козак≥в. ≤гор  ирилович до останн≥х хвилин свого житт¤ займавс¤ активною археолог≥чно-досл≥дницькою ≥ пл≥дною науковою роботою, усього себе до краплини в≥ддав своњй улюблен≥й справ≥. Ќевтомний вчений залишив дл¤ своњх посл≥довник≥в багато ориг≥нальних не т≥льки в≥дкритт≥в, а й ірунтовних та ун≥кальних праць та публ≥кац≥й.

Ѕ≥л¤ острова ∆уравлиха встановлений пам'¤тний знак геро¤м битви(автор ј.  ущ). “еритор≥¤ запов≥дника включаЇ ≥нш≥ м≥сц¤ битви: переправа, остр≥в √айок (м≥сце героњчноњ оборони 300 козак≥в).  озакова ¤ма, урочище Ђћонастирщинаї (козацький цвинтар), ѕоп≥в √орб.

350 рок≥в тому п≥д Ѕерестечком в≥дгрим≥ли гармати, в≥ддзвен≥ли шабл≥. ѕол¤, колись щедро полит≥ людською кров'ю, перетворилис¤ у мирн≥ лани. Ќе забули нащадки, що тут на пол¤х п≥д Ѕерестечком вир≥шувалас¤ дол¤ украњнського народу.

Ћюди приход¤ть сюди, щоб прилучитис¤ до виток≥в своЇњ ≥стор≥њ, вдихнути ц≥лющого њњ подиху. якщо ви в≥дв≥дали Ђ озацьк≥ ћогилиї, ¤кщо спраглими вустами припали до ц≥лющого джерела нац≥онального в≥дродженн¤, ви не залишитесь байдужими, будете обер≥гати цей величавий мемор≥ал невмирущого духу —вободи ”крањни.

 .ƒ. јƒјћ„” ,

старший науковий сп≥вроб≥тник в≥дд≥лу

охорони пам'¤ток ≥стор≥њ та культури

ƒержавного ≥сторико-мемор≥ального запов≥дника

Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї

–≈„≤ ѕќЅ”“” XVII —“ќЋ≤““я ≤« –ќ« ќѕќ  Ќј ћ≤—÷≤ Ѕ≈–≈—“≈÷№ ќѓ Ѕ»“¬»

« ≥н≥ц≥ативи ≥ п≥д кер≥вництвом професора, доктора ≥сторичних наук ≤гор¤  ириловича —вЇшн≥кова, прот¤гом двадц¤ти двох сезон≥в на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви працювала археолог≥чна експедиц≥¤ –≥вненського краЇзнавчого музею, що ф≥нансувалас¤ –≥вненською обласною орган≥зац≥Їю ”крањнського товариства охорони пам'¤ток ≥стор≥њ та культури. –етельно досл≥дивши кожен квадрат 2,5 га земл≥, ≥сторики ви¤вили велику к≥льк≥сть достов≥рних речей, дос≥ в≥домих лише ≥з скупих письмових ≥сторичних джерел, що в≥дображають матер≥альну культуру волинського села XVII ст., побут козак≥в та њх союзник≥в Ч рем≥сник≥в ≥ сел¤н. ¬ основному розкопки були зосереджен≥ на м≥сц¤х козацьких переправ ÷иган≥вка, за ‘осою, а також в урочищ≥ ѕоп≥в √орб, де сто¤ла ћихайл≥вська церква XVII ст., ¤ка була св≥дком Ѕерестецькоњ битви.[4]

–еч≥, здобут≥ розкопками на ѕоповому √орб≥, дають нов≥ дан≥ дл¤ п≥знанн¤ побуту украњнського села першоњ половини XVII ст. « побутом населенн¤ с. ќстрова пов'¤зують реч≥, знайден≥ п≥д йисоким краЇм заплави ѕл¤ш≥вки, поблизу ÷иган≥вки та на дн≥ р≥чки. „исленн≥ уламки горщик≥в ≥ мисок з ѕопового √орба, к≥лька фрагмент≥в мисок, знайдених на болот≥ п≥д берегом та два повн≥стю збережен≥ горщики з дна р≥чки, вкритих поливою характерною дл¤ XVII ст., належать до групи побутових керам≥чних вироб≥в. —еред речей ≥з ѕопового √орба Ї к≥лька фрагмент≥в цил≥ндричних в≥нець чорних горщик≥в з потовщеним заокругленим краЇм, що Ї зразком мореноњ керам≥ки, ¤ка з'¤вилас¤ в XV ст. у зах≥дних област¤х ≥ поступово поширилас¤ по вс≥й ”крањн≥. «найден≥ миски на цьому ж м≥сц≥ р≥зноман≥тн≥ за типом. ќдин фрагмент верхньоњ частини чорноњ миски орнаментований п≥д краЇм р≥вних в≥нець двома горизонтальними жолобками, а на ст≥нках вертикальними нар≥зами. ‘рагменти ≥нших тип≥в великих мисок, вкритих на внутр≥шн≥й поверхн≥ типовою дл¤ XVII ст. коричневою та зеленою поливою, знайдено на болот≥ п≥д берегом заплави, а також на болот≥ п≥д ÷иган≥вкою знайдено покришку ≥з с≥роњ глини дл¤ великого горщика, або великоњ миски.[2]

ќсобливий керам≥чний вир≥б Ч свистулька у вигл¤д≥ пташки, ви¤влена на болот≥ п≥д цвинтарем. ” хвостику пташки, п≥д ним та б≥л¤ основи шињ Ч округл≥ отвори, що п≥д час гри на цьому музичному ≥нструмент≥-забавц≥ затул¤лись пальц¤ми. “ак≥ керам≥чн≥ вироби, пройшовши обробку вогнем, мають архањчне ритуальне значенн¤. « образами птах≥в пов'¤зан≥ перекази про створенн¤ «емл≥, по¤ву весни ≥ сонц¤.[2]

”ваги заслуговуЇ знайдений на дн≥ р≥чки пивний кухоль з широким р≥вним дном ≥ простими ст≥нками, що звужуютьс¤ в напр¤мку до пошкоджених в≥нець. «овн≥шн¤ ребриста поверхн¤ ст≥нок вкрита ¤скравою поливою, внутр≥шн¤ Ч жовтою з коричневими пл¤мами. ѕ≥д в≥нц¤ми нерегул¤рно розташован≥ пластичн≥ оздоби у вигл¤д≥ ¤г≥д малини. “ам же знайдено олов'¤ну покришку до такого кухл¤, що маЇ ф≥гурн≥ ст≥нки ≥ обламаний держак, що кр≥пивс¤ до ручки кухл¤. «овн≥шн¤ њњ поверхн¤ оздоблена грав≥рованим мотивом восьмикутноњ з≥рки в центр≥, оточеноњ зигзагопод≥бними л≥н≥¤ми та по¤сками ¤линкового орнаменту. ≤ноземн≥ письмов≥ джерела св≥дчать, що недалеке в≥д Ѕерестечка м≥стечко —трем≥льче славилось хорошим пивом.

¬иробництво скла на ”крањн≥ на де¤кий час занепало п≥сл¤ татаро-монгольськоњ навали. јле поступово в≥дродившись наприк≥нц≥ XV-XVI ст., набуваЇ розвитку у XVII-XVIII ст. якщо у XVI ст. скл¤н≥ вироби зустр≥чалис¤ лише у будинках заможноњ

шл¤хти, то у ’ЋЎ-’”ѕ≤ ст. вони використовуютьс¤ повсюдно у м≥стах, монастир¤х, у заможних сел¤н ≥ в козацьких таборах. ¬ основному, що виробл¤лос¤ ≥з скла Ч це посудини дл¤ збер≥ганн¤ речовин, посуду дл¤ питт¤, др≥бн≥ скл¤н≥ вироби, а також в≥конниц¤.[3]

Ѕагато уламк≥в скл¤них вироб≥в було знайдено п≥д час розкопок на ѕоповому √орб≥. ÷е фрагменти округлих ≥ пр¤мокутних в≥конних шибок з потовщеним краЇм дл¤ кращого кр≥пленн¤ шибки у раму, верхн≥ ≥ нижн≥ частини невеликих пл¤щинок, численн≥ фрагментован≥ тюльпанопод≥бн≥ келишки з в≥докремленою перехватом широкою плоскою п≥дставою.

ѕобутов≥ дерев'¤н≥ вироби поход¤ть з розкопок болота п≥д берегом заплави. ”мови зал¤ганн¤ у торф≥ (на глиб.0,4 - 0,6 м) дозвол¤ють датувати њх також XVII ст. ƒо ц≥Їњ групи речей належать детал≥ вод¤ного млина, фрагмент ручки держака коси, мотовило (дощинка у форм≥ в≥с≥мки дл¤ намотуванн¤ ниток), веретено з обламаним верхн≥м к≥нцем, гол≥вка коцюби до вигортанн¤ вуг≥лл¤ з печ≥ та дубовий пральник з округлою в розр≥з≥ ручкою ≥ ф≥гурно вир≥заним верхн≥м к≥нцем.

¬ окрему групу можна вид≥лити реч≥, пов'¤зан≥ з рибальством. ÷е фрагменти соснових весел, поплавок з березовоњ кори, частина овального поплавка до рибальськоњ с≥т≥ з округлою свердлиною в центр≥ та рибальський човен, вимитий водою ≥з берега р≥чки ѕл¤ш≥вки недалеко в≥д ѕопового √орба. —тарий човен, видовбаний ≥з суц≥льного куска сосни, розрахований на дв≥ особи, в середн≥й частин≥ перед≥лений поперечною перегородкою, залишеною у дерев≥ п≥д час видовбуванн¤ човна. Ѕорти збереглись погано, р≥вно зр≥заний н≥с пошкоджений, корма формова. Ќа таких човнах Ч однодеревках (моноксилах) плавали не лише по внутр≥шн≥х р≥ках ”крањни, а й „орним морем.

ѕ≥д час розкопок на ѕотовому √орб≥ знайдено також численн≥ зал≥зн≥ предмети Ч скобу, фрагмент к≥нськоњ п≥дкови, частина дверного зав≥су, окутт¤, лезо ножа, фрагмент ланцюга та цв¤хи ковальськоњ роботи з округлими або пр¤мокутними ≥ плоскими гол≥вками, один екземпл¤р маЇ петельчасту гол≥вку. Ќевеликий пр¤мокутний замочок, можливо, служив дл¤ замиканн¤ церковноњ скарбонки. ќриг≥нальний св≥чник складаЇтьс¤ ≥з згорнутоњ в трубочку зал≥зноњ пластинки та перпендикул¤рного до нењ загостреного на к≥нц≥ чотирикутного в перетин≥ штир¤. —в≥чка вставл¤лась у цил≥ндр, штир вбивавс¤ у дерев'¤ну основу пан≥кадила або рами ≥кони.[2]

≤ншу деталь пан≥кадила у вигл¤д≥ свинцевоњ чашечки з опуклим дном та двома б≥чними зал≥зними штир¤ми до п≥дв≥шуванн¤ предмета знайдено на дн≥ р≥чки, поблизу ѕопового √орба. —т≥нки чашечки прикрашен≥ рельЇфними л≥н≥¤ми, укладеними в зигзаги, що утворюють мотив подв≥йних квадрат≥в, а дно орнаментоване променистими л≥н≥¤ми.

ѕ≥д п≥длогою ћихайл≥вськоњ церкви, очевидиц≥ берестецьких под≥й, знайдено церковн≥ реч≥: кадильницю, Ђзв≥здицюї ≥ Ђкоп≥Її. √лин¤на кадильниц¤ складаЇтьс¤ з двох частин Ч п≥всферичноњ мисочки з трьома пр¤мокутними виступами б≥л¤ в≥нець та кон≥чноњ верхньоњ частини. ћисочка маЇ заокруглене, незначно сплющене дно. ¬ б≥чних виступах б≥л¤ краю в≥нець знаход¤тьс¤ округл≥ отвори, в ¤ких збереглись частини зал≥зного ланцюжка, що сполучав верхню ≥ нижню частини кадильниц≥. ¬нутр≥шн¤ поверхн¤ вкрита зеленою поливою, пошкодженою д≥¤нн¤м вогню, зовн≥шн¤ Ч ¤сно-зеленою поливою. ¬ерхн¤ частина, що також, вкрита ¤сно-зеленою поливою, б≥л¤ основи конуса маЇ три пр¤мокутн≥ виступи з округлими отворами, в ¤ких збереглись рештки ланцюжка. Ќижн≥м виступам в≥дпов≥дають три ≥нш≥, розташован≥ навпроти них дещо вище половини висоти конуса. —т≥нки верхньоњ частини ажурн≥: у нижньому р¤дку розташован≥ пр¤мокутн≥ вертикальн≥ отвори, у верхньому Ч два р¤ди округлих отвор≥в. ¬ерх конуса в≥дбитий. ѕ≥д ним були навхрест розташован≥, тепер пошкоджен≥ у верхн≥й частин≥, чотири пр¤мокутн≥ прор≥зи. ÷≥й ун≥кальн≥й знах≥дц≥ аналог≥њ в≥дсутн≥, що змушуЇ розгл¤дати њњ, ¤к Їдиний збережений на територ≥њ ”крањни зразок виробу украњнських гончар≥в к≥нц¤ XVI - першоњ половини XVII ст.

ѕоруч ≥з кадильницею лежала Ђзв≥здиц¤ї Ч л≥тург≥йний предмет дл¤ прикритт¤ частин проскур, вийн¤тих св¤щеником п≥д час л≥тург≥й, ¤кий маЇ вигл¤д двох бронзових дугасто-з≥гнутих стр≥чок, скр≥плених у верхн≥й частин≥ й розташованих навхрест. “ут же знайдено др≥бн≥ уламки свинцевого д≥скоса Ч церковноњ посудинки у вигл¤д≥ неглибокоњ мисочки та зал≥зне Ђкоп≥Її Ч л≥тург≥йний предмет, що служив до вийманн¤ частинок з проскур п≥д час л≥тург≥њ. Ђ оп≥Її маЇ форму орнаментованого двома поперечними нар≥зами округлого в розр≥з≥ стрижн¤, зак≥нченого у верхн≥й частин≥ перснем, у нижн≥й Ч ланцетопод≥бним ножиком.[2]

јрхеолог≥чн≥ розкопки на м≥сц≥ битви п≥д Ѕерестечком ви¤вили велику к≥льк≥сть побутових речей, необх≥дних в повс¤кденному житт≥, ¤кими користувалис¤ козаки в своЇму табор≥.

Ќа переправ≥ було знайдено дерев'¤ну лопату з обламаним к≥нцем держака й зал≥зне окутт¤ робочоњ частини такоњ ж самоњ лопати. ќчевидно, що, лопат у козацько-сел¤нському в≥йську було багато, ними за одну н≥ч були збудован≥ потужн≥ земл¤н≥ укр≥пленн¤ табору. ќднак знайденн¤ на переправ≥ всього одн≥Їњ лопати Ї св≥дченн¤м того, що вони збер≥гались в обоз≥, де њх покинуто п≥д час в≥дступу з табору.

¬осков≥ св≥чки знайдено на переправ≥ у к≥лькох екземпл¤рах. ¬они р≥зн≥ за розм≥ром ≥ товщиною, виготовлен≥ способом нал≥плюванн¤ одна на одну плат≥вок воску. •ноти не збереглис¤, але п≥сл¤ њх реставрац≥њ св≥чки гор¤ть, вид≥л¤ючи характерний запах. «найден≥ два латунн≥ св≥чники, майже аналог≥чн≥, лише р≥зн≥ за розм≥рами. ¬они мають форму цил≥ндра з широко в≥д≥гнутим верхн≥м краЇм, середн¤ ≥ нижн¤ частина сформован≥ у вигл¤д≥ двох порожн≥х всередин≥ кульок, перед≥лених горизонтальним реберцем. ” нижн≥ частин≥ встановлено зал≥зний гвинт дл¤ кр≥пленн¤ св≥чника до п≥дстав. ¬≥дсутн≥сть п≥дставок у цих св≥чниках при на¤вност≥ гвинта по¤снюЇтьс¤ тим, що п≥дставками могли служити в пох≥дних умовах будь-¤к≥ дерев'¤н≥ предмети, в ¤к≥ вони вкручувались, або ж тим, що ц≥ знах≥дки Ї детал¤ми пан≥кадила, здобутими козаками в ¤комусь костьол≥.

 озаки користувалис¤ глин¤ним ≥ скл¤ним посудом, а також м≥дними казанами дл¤ сп≥льного приготуванн¤ њж≥ на б≥льшу к≥льк≥сть ос≥б. Ќа л≥вому фланз≥ переправи, де козаки густо замостили деревом особливо заболочену д≥л¤нку, знайдено горщик з обкопченим дном ≥ залишками ¤коњсь чорноњ маси, мабуть, њж≥ всередин≥. ќсобливоњ уваги заслуговують знайден≥ на переправ≥ два казани. ќдин у болот≥, другий вит¤гнуто з р≥чки.  азан ≥з р≥чки виготовлений з≥ склепаного в одному м≥сц≥ м≥дного листа. ¬≥н маЇ опукле вгнуте в центр≥ дно, горизонтальний пружок над дном, два приклепан≥ у верхн≥й частин≥ зал≥зн≥ вуха ≥ пр¤мокутну в розр≥з≥ зал≥зну дужку, нижн≥ загнут≥ к≥нц≥ ¤коњ заход¤ть у вушка. ƒругий под≥бний за формою казан, викуваний ≥з суц≥льного м≥дного листа. ѕ≥д його в≥нц¤ми Ч зал≥зна пластина з вухами дл¤ нижн≥х к≥нц≥в зал≥зноњ дужки. Ќа його дн≥ залишки чорноњ речовини, можливо њж≥, що колись пригор≥ла у казан≥. ¬ кожному з цих казан≥в можна було приготувати њжу приблизно на дес¤ть чолов≥к. ќб≥д у кожному курен≥ готував окремий кухар ≥з пом≥чниками, що тримали в чистот≥ посуд ≥ казани.  ур≥нний кухар вдар¤в по казанов≥ ≥ на цей звук кожен козак посп≥шав до свого курен¤ на об≥д.

ƒодатковим джерелом добуванн¤ њж≥ у поход≥ було рибальство. ѕро це св≥дчать знайден≥ на переправ≥ рибальськ≥ прилади ≥ дв≥ остроги ≥ три блешн≥. ќстроги однозуб≥ ≥з загостреним верхн≥м к≥нцем, вигнутим стрижнем ≥ розклепаним в одному випадку та горизонтально в≥д≥гнутим у другому нижн≥м к≥нцем. Ѕлешн≥ ви¤влен≥ у козацьких гаманц¤х, два однакових екземпл¤ри виготовлен≥ з легко з≥гнутих овальних ср≥бних пластинок ≥з загнутим верхн≥м к≥нцем ≥ зал≥зним гачком з гострим жалом у нижньому. “рет¤, б≥льша за розм≥ром, блешн¤ зроблена з латунноњ бл¤хи: в нењ середню частину вклепаний поздовжн≥й зал≥зний др≥т, зак≥нчений гачком з гострим жалом. ќписан≥ рибальськ≥ прилади розрахован≥ на в≥длов великоњ риби.[3]

ѕров≥вши б≥льшу частину свого житт¤ у походах, козаки добре зналис¤ у народн≥й медицин≥. ¬м≥ли гоњти рани ≥ в≥д шабл≥ ≥ в≥д кул≥, складали потрощен≥ кост≥ не г≥рше х≥рурга. ѕредмети, зв'¤зан≥ з козацькою медициною, сл≥д зарахувати до козацьких речей загального користуванн¤. Ќа переправ≥ п≥д Ѕерестечком було знайдено невелику с≥ро-коричневу мисочку, в ¤к≥й знаходились козацьк≥ л≥ки-мазь до

загоюванн¤ ран, виготовлена за середньов≥чним рецептом з дом≥шкою антимон≥ту, м≥нералу, що був основною складовою частиною л≥к≥в в≥д р≥зних хвороб. ¬ його ц≥лющ≥ властивост≥ середньов≥чна медицина в≥рила ¤к у панацею. ƒл¤ збер≥ганн¤ л≥к≥в служила знайдена на переправ≥ кул¤ста пл¤щина з тонкого вишневого скла з≥ свинцевою нар≥зною горловиною ≥ вгнутим дном з к≥льцевою опукл≥стю в центр≥. ћожливо, дл¤ ц≥Їњ ж ц≥л≥ вживалас¤ й невелика чотиригранна посудинка з прозорого скла з л≥йчастою горловиною ≥ округлим заглибленн¤м в центр≥ дна. Ќа внутр≥шн≥й поверхн≥ њњ ст≥нок збер≥гс¤ шар ¤коњсь б≥лоњ твердоњ речовини м≥нерального походженн¤.

„асто виникала потреба усунути х≥рург≥чним способом мушкетну кулю, що зас≥ла в т≥л≥ пораненого козака. ƒва зал≥зних предмети ≥з переправи можна зарахувати до групи козацьких х≥рург≥чних ≥нструмент≥в: трикутний н≥ж з загостреною по боках ≥ на к≥нц≥ робочою частиною та чотиригранним держаком ≥ ланцет лопатопод≥бноњ форми ≥з загостреними кра¤ми, округлим у розр≥з≥ держаком ≥ петелькою на верхньому к≥нц≥.

” час ¬извольноњ в≥йни особовий склад поповнивс¤ повстанц¤ми з с≥л ≥ м≥ст, ¤к≥ Ђпокозачилисьї ≥ на р≥вних правах з ≥ншими входили в окрем≥ козацьк≥ полки. ¬ажливу роль у забезпеченн≥ арм≥њ озброЇнн¤м ≥ у ремонт≥ обладнанн¤ в польових умовах в≥д≥гравали рем≥сники, спец≥ал≥сти у р≥зних галуз¤х ремесла. ¬елику к≥льк≥сть знар¤дь прац≥ козак≥в-рем≥сник≥в було знайдено при розкопках м≥сц¤ Ѕерестецькоњ битви. Ќожиц≥, наперстки, зал≥зна голка з великим вухом дл¤ нитки Ч ц≥ знар¤дд¤ належали кравц¤м. Ќаперстки зал≥зн≥ ≥ один латунний. «ал≥зн≥ екземпл¤ри збереглись погано. “иповими кравецькими знар¤дд¤ми Ї також численн≥ шарн≥рн≥ ножиц≥. ¬они мають однакову конструкц≥ю ≥ розр≥зн¤ютьс¤ лише за розм≥рами ≥ типом шарн≥ра. ќкрем≥ ножиц≥ позначен≥ клеймами майстерень у вигл¤д≥ п≥вм≥с¤ц¤, листка конюшини, або горизонтальних ≥ вертикальних заглиблень.[3]

«нар¤дд¤ шевц≥в представлен≥ великою к≥льк≥стю шил р≥зного типу. Ѕ≥льш≥сть з них маЇ чотиригранну робочу частину з загостреним к≥нцем ≥ конусопод≥бне, цил≥ндричне або грушопод≥бне дерев'¤не рук≥в'¤, ≥нколи з наскр≥зними проколами дл¤ провол≥канн¤ шнурка, ¤ким прив'¤зували до шила ковпачок, що прикривав його робочу частину. Ќа¤вн≥сть у багатьох екземпл¤р≥в дерев'¤них, або к≥ст¤них ковпачк≥в ≥з заглибленн¤м дл¤ шила всередин≥ св≥дчить про дбайливе ставленн¤ шевц≥в до своњх ≥нструмент≥в ≥ високу культуру украњнських рем≥сник≥в. Ўила були ви¤влен≥ у козацьких гаманц¤х ≥ сумках. ќкрем≥ з них мають виточен≥ з к≥стки орнаментован≥ поперечними к≥льцевими потовщенн¤ми рук≥в'¤ та ковпачки. ƒе¤к≥ знайден≥ без рук≥в'¤ шила мають ромбопод≥бну розклепану середню частину знар¤дд¤ або загнутий п≥д кутом робочий к≥нець. ¬ одн≥й ≥з козацьких сумок було ви¤влено шматки дратви, а у к≥лькох шматки воску дл¤ натиранн¤ дратви.

ƒл¤ розкроюванн¤ шк≥ри використовувалис¤ нож≥ з дугастою спинкою ≥ вв≥гнутим лезом, знайден≥ у к≥лькох зразках на переправ≥.

„исленну групу знах≥док становл¤ть знар¤дд¤ ковал≥в ≥ слюсар≥в: аналог≥чн≥ сучасним кл≥щ≥ знайден≥ разом з трьома п≥дковами, к≥лька ковальських молотк≥в, ≥нструмент дл¤ вит¤гуванн¤ цв¤х≥в з дерева, чотиригранне зубило, кал≥бровка дл¤ вит¤гуванн¤ дроту р≥зноњ товщини, два р≥зн≥ за розм≥рами напилки. Ѕруски з с≥рого та рожевого п≥сковику Ч Ђоселкиї належать до знар¤дь, ¤кими користувалис¤ й слюсар≥, й р¤дов≥ козаки дл¤ загострюванн¤ нож≥в, н≥с ≥ шабель.

 ул¤ст≥ й пр¤мокутн≥ вис¤ч≥ замочки ≥з переправи та ви¤влен≥ у козацьких сумках, численн≥ ключ≥ до замочк≥в ≥ скринь належать до вироб≥в слюсар≥в.

√рупа речей з-п≥д Ѕерестечка Ч м≥н≥атюрне долотце, з р≥вним розклепаним робочим к≥нцем ≥ втулкою дл¤ рук≥в'¤, долотце-пунца ≥з звуженим робочим к≥нцем, алий молоточок з розклепаною гол≥вкою ≥ загнутою вниз роздвоЇною на чотиригранн≥й втулц≥ з к≥льцем дл¤ п≥дв≥шуванн¤ на по¤с≥ використовувалис¤ дл¤ розклепуванн¤ та карбуванн¤ листового металу, нанесенн¤ на нього орнаменту.

ќриг≥нальне знар¤дд¤ знайдено на переправ≥ Ч апарат до Ђкур≥нн¤ї гор≥лки. ¬≥н виготовлений ≥з суц≥льного куска дуба, з ¤кого видовбано округлу чашечку та поздовжн≥й з нахилом зверху вниз канал, що з'ЇднуЇ чашечку з к≥нцем хвостовоњ

частини знар¤дд¤. „ашечка прикривала п≥д≥гр≥ту знизу посудину з брагою, а алкогольна пара, вид≥л¤ючись у чашечку, проходила через хвостовий канал ≥ охолоджувалась (дуб маЇ властивост≥ охолоджувати пару) та перетворювалась на р≥дкий алкоголь. √ор≥лка в≥д≥гравала певну роль у козацькому житт≥. ” в≥льний в≥д поход≥в час, козаки любили влаштовувати велике св¤то, к≥лька дн≥в пили, гул¤ли, ходили по вулиц¤х й розпов≥дали про свою в≥двагу. њх супроводжували люди, ¤к≥ несли у великих казанах оковиту, гор≥лку, пшеницю перем≥шану з медом, пиво, питний мед ≥ музики, що сп≥вали р≥зн≥ п≥сн≥. ѕ'ючи та гул¤ючи, козак за к≥лька дн≥в витрачав все, що здобув у поход≥. ƒо попул¤рних козацьких розваг належить гра в кост≥. Ќе шабл¤, не д≥вка, а манила, н≥би сам чорт видумав ц≥ кост≥, всю н≥ч пересидить козак за ними, де ¤кий гр≥ш маЇ, висотають ≥ пуст¤ть, ¤к турецького св¤тц¤. Ќа переправ≥ п≥д Ѕерестечком знайдено гральн≥ кост≥ в двох екземпл¤рах, а також невеликий цил≥ндричний шк≥р¤ний кубок, що служив до гри в кост≥.

“а лишень подасть св≥й голос с≥чова гармата, заклично зазвучить козацька суремка Ч в ту ж мить козак лишаЇ вс≥ своњ забави ≥ готовий стати дл¤ в≥дс≥ч≥ ворога йти в пох≥д. ” козацькому табор≥ панувала сувора в≥йськова дисципл≥на. ѕ≥д час поход≥в козаки дуже стриман≥, ¤кщо знайдетьс¤ ¤кийсь пи¤к, то йому грозило найсувор≥ше покаранн¤.

–озкопки на м≥сц¤х Ѕерестецькоњ битви в≥дкрили археолог≥чним методом по сут≥ нев≥дому нам матер≥альну культуру ”крањни доби п≥знього середньов≥чч¤, пер≥оду найб≥льшого розкв≥ту козацтва. ”н≥кальн≥ побутов≥ реч≥ ≥з м≥сць битви дали нов≥ дан≥ дл¤ п≥знанн¤ побуту украњнського села першоњ половини XVII ст., в≥дтворили неповторний св≥т козацького побуту. ѕоповнивши експозиц≥њ музењв, вони Ї надбанн¤м не лише сьогодн≥шн≥х, а й прийдешн≥х покол≥нь.

Ћ≥тература:

1. —вЇшн≥ков ≤. . ўоденники роботи археолог≥чноњ експедиц≥њ краЇзнавчого музею
на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви 1970-1992 рр.

2. —вЇшн≥ков ≤. . Ѕитва п≥д Ѕерестечком.

3. —вЇшн≥ков ≤. ., “елЇг≥н ƒ.я. јрхеолог≥¤ доби украњнського козацтва ’”≤-’”ѕ≤
ст.

4.—вЇшн≥ков ≤гор. Ќа м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви.//∆овтень. Ч 1977. Ч є7. 5 .Ўерер ∆ан-Ѕенуа. Ћ≥топис ћалорос≥њ, або ≥стор≥¤ козак≥в-запорожц≥в. 6. —вЇшн≥ков ≤. . ўоденник роботи археолог≥чноњ експедиц≥њ краЇзнавчого музею на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви за 1973 р.

ќ. Ѕ”Ћ»√ј,

директор –≥вненського обласного

краЇзнавчого музею

“. ѕќЌќћј–№ќ¬ј,

зав≥дуюча в≥дд≥лом ≥стор≥њ

–≥вненського обласного

краЇзнавчого музею

ј–’≈ќЋќ√≤„Ќ≤ ћј“≈–≤јЋ»

≤√ќ–я —¬™ЎЌ≤ ќ¬ј

” ‘ќЌƒј’ –≤¬Ќ≈Ќ—№ ќ√ќ ќЅЋј—Ќќ√ќ  –ј™«Ќј¬„ќ√ќ ћ”«≈ё

¬ комплекс≥ археолог≥чних матер≥ал≥в, ¤к≥ збер≥гаютьс¤ у фондах –≥вненського обласного краЇзнавчого музею, знаходитьс¤ чимало таких, що належать науковому доробку ≤. . —вЇшн≥кова Ч в≥домого украњнського археолога, представника волинськоњ науковоњ ≥нтел≥генц≥њ другоњ половини XX ст. ¬≥домо, що своњ археолог≥чн≥ розв≥дки в≥н розпочав ще в 30-т≥ роки, коли отримав у 1938 роц≥ в≥д професора Ћьв≥вського ун≥верситету  озловського дозв≥л на проведенн¤ самост≥йних археолог≥чних досл≥джень на ¬олин≥. —користавшись цим ≤гор  ирилович пров≥в дек≥лька розв≥док ≥ ви¤вив чимало нев≥домих пам'¤ток Ч зокрема у селах  оритне, ѕолуничне ≥ ’отин –адивил≥вського району та ѕоловл≥ ¬олодимирецького району. ¬≥йна, на жаль, перервала його зан¤тт¤, але п≥сл¤ њњ зак≥нченн¤ в≥н повернувс¤ до улюбленоњ справи.

…ого археолог≥чною спец≥ал≥зац≥Їю стала тема пов'¤зана з пам'¤тками доби бронзи пограничч¤ ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи, зокрема ѕрикарпатт¤ та ¬олин≥. ≤. .—вЇшн≥ков розпочав активно працювати, у тому числ≥ й на територ≥њ нашого краю. ¬ 50-т≥ роки його можна було побачити в робоч≥й, польов≥й форм≥, ≥з заступом ≥ планшеткою у руках в селах ƒитинич≥ ƒубенського району, √ородок ≥ «оз≥в –≥вненського району, «довбиц¤ «долбун≥вського району. ” 60-х Ч в селах  ургани Ѕерезн≥вського району,  н¤гинине, ≤ванне,  рил≥в ≥ Ќарањв ƒубенського району, Ѕережниц¤ ≥ ¬исоцьк ƒубровицького району, ≤вачкове, —тебл≥вка ≥ ”њздц≥ «долбун≥вського району, ¬еликий ћидськ ≥ „удви  остоп≥льського району, Ѕереги ≥ Ћопавше ћлин≥вського району, ћихайл≥вка ≥ –емель –≥вненського району, ≤ван≥вка –адивил≥вського району, а також у √ощ≥ та ƒубн≥. ¬ 70-х роках роботи продовжувалис¤ в селах ∆орн≥в ≥ —тракл≥в ƒубенського району, јршичин, Ѕаболоки, Ѕок≥йма, ¬елика √ородниц¤ ≥ ѕ≥дл≥сц≥ ћлин≥вського району, Ѕоратин, ƒобривода ≥ ƒовгал≥вка –адивил≥вського району,  ургани ќстрозького району та ƒемид≥вц≥. —пираючись на матер≥али, що йому вдалос¤ ви¤вити, вчений зум≥в вид≥лити дек≥лька нових культурних груп археолог≥чних пам'¤ток, захистити кандидатську, а пот≥м й докторську дисертац≥њ.

ћатер≥али, що накопичувалис¤, вчений н≥коли не використовував лише заради наукових, теоретичних узагальнень, але вважав необх≥дним спри¤ти розвитков≥ музейноњ справи. ¬≥н п≥дтримував т≥сн≥ зв'¤зки з багатьма музе¤ми ”крањни та ѕольщ≥, адже й сам був де¤кою м≥рою музейником. ўе до в≥йни ≤гор  ирилович сп≥впрацював з ƒубенським краЇзнавчим музеЇм, п≥сл¤ в≥йни був зав≥дувачем в≥дд≥лу ≥стор≥њ перв≥сного сусп≥льства Ћьв≥вського ≥сторичного музею, а починаючи з 70-х рок≥в пл≥дно взаЇмод≥¤в ≥з –≥вненським обласним краЇзнавчим музеЇм. Ќе дивно, що б≥льш≥сть його археолог≥чних колекц≥й можна побачити зараз в р≥зних музе¤х нашоњ крањни, частка з них передана в –≥вне.

ќдною з перших була передана колекц≥¤ матер≥ал≥в з кургану стжижовськоњ культури в урочищ≥ –удка с. ∆орн≥в ƒубенського району. “ам п≥д овальним насипом д≥аметром 11x19 ≥ 4,03 м висотою було ви¤влено два похованн¤ ж≥нки ≥ чолов≥ка. Ѕ≥л¤ скорченого к≥ст¤ка ж≥нки знаходилась ¤ма з рештками тризни ≥ жертвоприношенн¤м собаки, на к≥ст¤ку ж≥нки Ч м≥дн≥ прикраси (сережки, рештки намиста) ≥ уламки к≥ст¤ного музичного ≥нструмента типу Ђсоп≥лка ѕанаї. Ѕ≥л¤ обпаленого скорченого чолов≥чого к≥ст¤ка були знайден≥ глин¤ний горщик та к≥ст¤ну бл¤ху-пр¤жку, а також на його прав≥й руц≥ Ч м≥дний браслет. ¬се це зараз експонуЇтьс¤ в зал≥ перв≥сноњ ≥стор≥њ –≥вненського обласного краЇзнавчого музею.

 р≥м того були передан≥ матер≥али з курганних могильник≥в комар≥вськоњ ≥ милоградськоњ культур, знайден≥ в с.  ургани ќстрозького району. ѕ≥д насипом кургану є 1 (д≥аметром 14 м ≥ висотою 0,7 м) була ви¤влена могильна ¤ма, розм≥ром 1,1 х 1,9 м ≥ глибиною 1,66 м., а в н≥й керам≥ка комар≥вськоњ культури, кременевий серп, кам'¤на зернотерка та велика к≥льк≥сть кременевих в≥дщеп≥в. ѕоруч були знайден≥ сл≥ди вогнища, на ¤кому скор≥ше за все проводивс¤ обр¤д жертвоприношенн¤, навколо поховальноњ ¤ми вдалос¤ ви¤вити залишки 7 посудин, 4 з ¤ких були в≥дреставрован≥.

¬ курган≥ є 2 (висота насипу 0,3 м) разом з к≥стками похованоњ людини були знайден≥ зал≥зна булавка з к≥льцепод≥бною гол≥вкою, а поруч також залишки посудин, характерною дл¤ зах≥дноњ ¬олин≥ так званоњ могил¤нськоњ групи пам'¤ток. ¬ курган≥ є 3 (д≥аметром 6 м ≥ висотою 0,34 м) знайден≥ два скупченн¤ обпалених людських к≥сток та залишки великого вогнища з уламками двох посудин милоградськоњ культури ≥ фрагментом зал≥зноњ булавки з к≥льцепод≥бною гол≥вкою

ѕоповнилис¤ фонди музею й матер≥алами з багатошарового поселенн¤, що досл≥джувалос¤ в с. «оз≥в –≥вненського району. “ут були досл≥джен≥ дек≥лька об'Їкт≥в. Ќа одному з них, площею 552 кв. м. ви¤влен≥ одна господарська ¤ма культури л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки, 4 житла, 14 господарських ¤м ≥ похованн¤ городоцько-здовбицькоњ культури та рештки поселенн¤ могил¤нськоњ групи пам'¤ток ранньозал≥зного пер≥оду. Ќа другому, площею 1340 кв. м., ви¤влен≥ рештки поселенн¤ культури л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки, 6 жител, 11 господарських ¤м городоцько-здовбицькоњ культури, нап≥вземл¤нки ≥ господарська ¤ма стжижовськоњ культури.

ƒо того ж фонди музею поповнилис¤ матер≥алами з розкопок багатошарового поселенн¤ р≥зних культур в урочищ≥  ургани в с. √ородок –≥вненського району ≥ керам≥кою п≥зньотрип≥льськоњ культури з с. ƒобривода –адивил≥вського району.

ќкрему групу складають археолог≥чн≥ знах≥дки давньоруського часу. ƒоречно наголосити, що ≤. . —вЇшн≥ков н≥коли не обмежувавс¤ питанн¤ми своЇњ вузькоњ археолог≥чноњ спец≥ал≥зац≥њ. ¬≥д ≥нших археолог≥в його виг≥дно вир≥зн¤ли широта ≥нтерес≥в та енциклопедична осв≥чен≥сть з р≥зних галузей гуман≥тарноњ науки. ¬елике м≥сце у спадщин≥ вченого займають досл≥дженн¤, проведен≥ на давньоруських городищах, курганах, селищах. “≥льки на –≥вненщин≥ в≥н обстежив давньоруськ≥ пам'¤тки в селах “рост¤нець ≥ Ѕатињв ƒубенського району, «довбиц¤ ≥ √≥льча «долбун≥вського району, Ѕистрич≥ Ѕерезн≥вського району, √орб≥в ≥ ƒрозд≥в √ощанського району, ћалий ћидськ  остоп≥льського району, Ѕоремель ћлин≥вського району, Ћ≥шн¤ ≥ ’р≥нники ƒемид≥вського району, Ћегень, √раб≥в ≥ ќбар≥в –≥вненського району, —олон≥в –адивил≥вського району.

Ўироку в≥дом≥сть здобули його розкопки давньоруських л≥тописних м≥ст «венигорода (Ћьв≥вська область), ƒубровиц≥, ћуравиц≥ ≥ ƒубна. ћатер≥али муравицькоњ експедиц≥њ були передан≥ –≥вненському обласному краЇзнавчому музею.

≤, нарешт≥, ще один славетний комплекс переданий нашому музею Ч козацький. јрхеолог≥чна експедиц≥¤ очолювана ≤. . —вЇшн≥ковим, почала працювати на пол≥ Ѕерестецькоњ битви 1651р. у1970 роц≥. ÷е була перша спроба в украњнськ≥й ≥сторичн≥й науц≥ досл≥дити м≥сце битви XVII ст. археолог≥чними методами. ¬ченому доводилос¤ вир≥шувати незвичн≥ ≥ не в≥дпрацьован≥ проблеми датуванн¤, реставрац≥њ ≥ збер≥ганн¤ здобутого матер≥алу. ¬с≥ методики були розроблен≥ особисто ≤горем  ириловичем, до того ж вони були не лише авторськими, але й новаторськими, зокрема технолог≥њ реставрац≥њ вироб≥в ≥з шк≥ри ≥ дерева. —л≥д зауважити також, що б≥льш≥сть реставрац≥йних роб≥т ≤. . —вЇшн≥ков пров≥в власноручно. «агальний обс¤г роб≥т вражаЇ. «а час роботи експедиц≥њ (1970-1994) було досл≥джено 2,5 га суц≥льноњ площ≥, ви¤влено 91 людський та 56 к≥нських к≥ст¤к≥в, знайдено понад 5000 ун≥кальних достов≥рно козацьких речей. Ќе вс≥ з них, на жаль, вдалос¤ в≥дреставрувати, але й те, що поповнило експозиц≥њ –≥вненського обласного краЇзнавчого музею ≥ ƒержавного ≥сторико-мемор≥ального запов≥дника Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї оц≥нюЇтьс¤ фах≥вц¤ми ¤к колекц≥¤ Ївропейського р≥вн¤.

ќтже, п≥дсумовуючи все вищезгадане сл≥д зауважити, що загальна к≥льк≥сть матер≥ал≥в переданих лише в –≥вненський обласний краЇзнавчий музей складаЇ б≥л¤ 3000 одиниць збер≥ганн¤, а це ставить перед краЇзнавц¤ми завданн¤ посилити роботу з всеб≥чного вивченн¤ науковоњ спадщини ≤. . —вЇшн≥кова, вид≥лити у музе¤х його матер≥али в окрем≥ колекц≥њ, г≥дно оц≥нити внесок вченого не лише у розвиток украњнськоњ археолог≥њ, але й музейноњ справи також.

Ћ≥тература:

1. —вЇшн≥ков ≤. . јрхеолог≥чн≥ пам'¤тки ѕрикарпатт¤ ≥ ¬олин≥ кам'¤ного в≥ку. Ч  ињв, Ч1981.

2.  ур≥ло ќ.ё. Ќариси розвитку археолог≥њ у музе¤х ”крањни: ≥стор≥¤, досл≥дники, меценати. Ч  ињв. Ч 2002.

3. —вЇшн≥ков ≤. .Ѕитва п≥д Ѕерестечком. Ч Ћьв≥в. Ч 1992.

4.  —вЇшн≥ков ≤. ., Ќ≥кольченко ё.ћ. ƒов≥дник з археолог≥њ ”крањни. –≥вненська область. Ч  ињв. Ч 1982.

√.¬. Ѕ”’јЋќ,

кандидат ≥сторичних наук,

в. о. професора кафедри украњнознавства

–≥вненського ≥нституту слов'¤нознавства,

пров≥дний спец≥ал≥ст –≥вненського обласного краЇзнавчого музею

ѕ–ќ‘≈—ќ– ≤√ќ– —¬™ЎЌ≤ ќ¬ ”  јЌјƒ≤

—погад

ƒл¤ широкого в≥дзначенн¤ знаменноњ под≥њ Ч 100-р≥чч¤ в≥д дн¤ прибутт¤ на землю  анади перших украњнц≥в, а ними були ем≥гранти з села Ќебилова  алуського пов≥ту в √аличин≥ ¬. ™лин¤к та ≤. ѕилип≥в,  онгрес ”крањнц≥в  анади (голова ≤ван —тасюк) вир≥шив орган≥зувати у м≥ст≥ ¬анкувер≥ Ч центр≥ пров≥нц≥њ Ѕританська  олумб≥¤ виставку, ¤ка розпов≥дала б про житт¤ ≥ дос¤гненн¤ украњнц≥в ц≥Їњ крањни у розвитку економ≥ки, культури, осв≥ти, церковного житт¤.

ƒл¤ участ≥ у ц≥й виставц≥ запросили ≥ украњнц≥в з ¬еликоњ ”крањни, представник≥в виробничоњ сфери, с≥льського господарства, народних майстр≥в, артист≥в. ¬ир≥шено було запросити ≥ прац≥вник≥в музењв з безц≥нними, ориг≥нальними експонатами.

¬иб≥р упав на –≥вненський обласний краЇзнавчий музей. ≤ це не випадково: канадськ≥ украњнц≥ знали про усп≥шну роботу археолог≥чноњ експедиц≥њ цього музею, роботою ¤коњ керував доктор ≥сторичних наук ≤гор  ирилович —вЇшн≥ков, ¤ка прот¤гом 20 рок≥в роботи видобула з земл≥ тис¤ч≥ безц≥нних речей, ¤кими користувались учасники Ѕерестецькоњ битви (л≥то 1651 року).

≤ ось м≥н≥стерство культури ”крањнськоњ –—– приймаЇ розпор¤дженн¤ за номером 104-р, в≥д 3 серпн¤ 1992 року, у ¤кому говоритьс¤: Ђƒозвол¤Їмо експонувати на визначен≥й виставц≥ 41 експонат (зг≥дно з≥ списком) з ƒержавного ≥сторико-мемор≥ального запов≥дника Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї та 35 експонат≥в (зг≥дно ≥з списком) з –≥вненського краЇзнавчого музею.

¬≥дпов≥дальному супроводжуючому (п. Ѕухалу √.¬.) прийн¤ти експонати на в≥дпов≥дальне збереженн¤ та забезпечити њх повне збереженн¤ п≥д час пакуванн¤, транспортуванн¤, монтажу та демонтажу виставки, њњ експонуванн¤ зг≥дно з ≥нструкц≥¤ми, що д≥ють...

ѕерший заступник ћ≥н≥стра ¬.ѕ. √натенкої.

ќтже, дл¤ участ≥ у канадськ≥й виставц≥ було запрошено ≤гор¤ —вЇшн≥кова ¤к начальника археолог≥чноњ експедиц≥њ, ≥ мене, ¤к одного з автор≥в першоњ експозиц≥њ цього ун≥кального музею.

«розум≥ло, що ми повинн≥ були представл¤ти на виставц≥ в  анад≥ найтипов≥ш≥, найц≥кав≥ш≥ реч≥.

« ц≥Їю метою було в≥д≥брано дл¤ експонуванн¤ б≥л¤ 120 речей (шабл≥, мушкети, нож≥, чоботи, п≥стол≥, порох≥вниц≥, лад≥вниц≥, с≥дла ≥ т.д.), ¤к≥ пролежали у земл≥ з л≥та 1651 року ≥ стали безц≥нними експонатами (але не 76, ¤к дозвол¤ло м≥н≥стерство культури!)

ƒл¤ њх транспортуванн¤ у  анаду було виготовлено спец≥альний контейнер, ¤кий мав подорожувати разом з нами.

≤ ось ми з професором ≤горем —вЇшн≥ковим п≥сл¤ багатоденних переговор≥в ≥з р≥вненськими митниками, прац≥вниками м≥н≥стерства культури та ≥ншими чиновниками нарешт≥ зайн¤ли своњ м≥сц¤ в л≥таку Ђ“”-154ї, ¤кий доставив нас до н≥мецького м≥ста ‘ранкфурта на ћайн≥.

“ут ми ледве не зап≥знилис¤ на л≥так ЂЅоњнг-747ї н≥мецькоњ ав≥акомпан≥њ №и≥Ўапза, ¤кий 560 своњх пасажир≥в мав доставити через јтлантичний океан до канадського м≥ста ¬анкувера.

Ћ≥так проплив над —кандинавськими крањнами, ¬еликобритан≥Їю, ≤сланд≥Їю. ѕ≥д час польоту ми могли огл¤дати на великому екран≥ художн≥ ф≥льми, вибрати одну з 9 рад≥опрограм, ¤к≥ звучали в ≥ндив≥дуальних навушниках. „ас в≥д часу до наших м'¤ких кр≥сел п≥д'њжджали з спец≥альними возиками стюардеси ≥ пропонували гар¤ч≥ смачн≥ блюда, прохолодн≥ напоњ.

јле ц¤ обставина не заважала нам сп≥лкуватис¤. ѕрофесор розпов≥дав мен≥ про своЇ навчанн¤ в ƒубенськ≥й г≥мназ≥њ, про свою родину, товариш≥в по класу.

ћене особливо ц≥кавили його спогади, ¤к≥ стосувалис¤ под≥й ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. јдже в≥н пережив ц≥ под≥њ тут, на –≥вненщин≥, ≥ повинен би под≥литис¤ спогадами про пережите. ≤ ¤ не помиливс¤: в≥н мен≥ Ђв≥дкривс¤ї. ѕрекрасно розум≥в його: за час≥в пануванн¤ тотал≥тарного стал≥нського режиму в≥н, ¤к ≥ тис¤ч≥, м≥льйони людей, ¤к≥ пережили це лихол≥тт¤, вол≥ли за краще мовчати.

“ак, в≥н розпов≥в про той злочин, ¤кий вчинили енкаведисти, в≥дступаючи у червн≥ 1941 року, у ƒубн≥. «алишаючи м≥сто, вони розстр≥л¤ли вс≥х в'¤зн≥в, ¤к≥ томилис¤ у м≥сцев≥й тюрм≥. –озпов≥в в≥н ≥ про свою сп≥вученицю, ¤ка стала енкаведисткою. ¬она з особливою жорсток≥стю розстр≥лювала у тюремних камерах беззахисних ж≥нок, д≥тей, старик≥в. јле ≥ сама не уникла заслуженоњ кари Ч р≥дн≥ знищених нею дес¤тк≥в людей зд≥йснили над нею самосуд.

ѕригадав вчений, ¤к м≥сцев≥ майстри переобладнували танки, ¤к≥ залишились тут в≥д в≥домоњ танковоњ битви червн¤ 1941 року Ч з бойового металу виковували борони, плуги тощо.

ѕ≥д час фашистськоњ окупац≥њ, згадував професор, г≥тлер≥вц≥ заборонили м≥сцевому населенню користуватись млинами. “од≥ сел¤ни почали виготовл¤ти саморобн≥ жорна, за ¤к≥ також жорстоко карали загарбники.

≤ тут його розпов≥дь перервало пов≥домленн¤ стюардеси, ¤ка оголосила пасажирам про те, що л≥так дос¤гнув √ренланд≥њ. ѕодорожуюч≥ прилинули до ≥люм≥натор≥в л≥така. “ак, прекрасно було видно скелист≥, шпичаст≥ гори, вкрит≥ льодом та сн≥гом, ¤к≥ виблискували у сон¤чних промен¤х. ј пот≥м Ч знову безк≥нечн≥ води јтлантики.

ј дал≥ професор згадав своЇ вчителюванн¤ п≥д час фашистськоњ окупац≥њ в селах ќстр≥в та ’отин на ƒубенщин≥. “од≥ г≥тлер≥вц≥ закривали с≥льськ≥ школи, а командуванн¤ ”крањнськоњ ѕовстанськоњ јрм≥њ њх в≥дкривало, налагоджувало б≥льш-менш нормальну роботу цих навчальних заклад≥в.

«годом в≥н згадав ≥ окрем≥ еп≥зоди, пов'¤зан≥ з д≥¤льн≥стю ”ѕј в крањ, зокрема про вз¤тт¤ одним ≥з загон≥в п≥д командуванн¤м ”ѕј Ч ЂЅерезиї Ѕерестечка.

јле не т≥льки фашисти знищували невинних наших земл¤к≥в. “ак, 21 с≥чн¤ 1944 року партизани б≥льшовицького загону п≥д командуванн¤м, згодом геро¤ –ад¤нського союзу полковника ƒ. ћедвЇдЇва, напали на ’отин ≥ вбили 9 мирних громад¤н. ј 17 березн¤ ≤. . —вЇшн≥ков був поранений у  озин≥ осколком снар¤да.

...Ќепом≥тно промайнуло 9 годин польоту ≥ раптом стюардеса пов≥домила про те, що л≥так вже йде на зниженн¤.

ѕ≥сл¤ приземленн¤ л≥така нас зустр≥в в аеропорту наш знайомий по –≥вному Ћюбомир √уцул¤к разом з головою  онгресу украњнц≥в  анади ≤ваном —тасюком. ј б≥л¤ аеропорту нас вже чекав м≥кроавтобус, за кермом ¤кого сид≥ла миловидна молода ж≥нка, ¤ка прив≥талас¤ з нами чистою украњнською мовою.

Ч ѕан≥ ћар≥¤ Ѕондарчук, Ч познайомив нас пан √уцул¤к Ч наша актив≥стка, њхали ми дуже чистим, гарним м≥стом. Ќас вражали сл≥пучо-зелений килим газон≥в,

¤скрав≥ кв≥ти, дво- ≥ триповерхов≥ приватн≥ ошатн≥ будинки, в≥чнозелен≥ дерева. ћи ≥з здивуванн¤м гл¤нули один на одного Ч адже м≥сто розкинулос¤ далеко на п≥вн≥ч Ч поруч п≥вн≥чне пол¤рне коло ≥ кл≥мат повинен би бути б≥льш холодним. ј тут будинки не утеплен≥, б≥л¤ них в≥чнозелен≥ дерева, под≥бно ¤к на п≥вденному берез≥  риму!

Ћ. √уцул¤к, зрозум≥вши нас, по¤снив:

Ч Ќас Ђгр≥Її тепла океанська теч≥¤.  р≥м того в≥д холодного материка наше м≥сто в≥докремлено горами  орд≥льЇрами. ћи по сут≥ не знаЇмо зими. ѕравда, зам≥сть сн≥гу ≥нод≥ прол≥таЇ дощ. “ак, наше м≥сто дуже гарне, нал≥чуЇ б≥льше п≥втора м≥льйона чолов≥к населенн¤.

Ќарешт≥ автомашина зупинилас¤ б≥л¤ двоповерхового будинку, перед ¤ким розкинувс¤ зелений луг, на ¤кому видн≥лис¤ столи, заставлен≥ р≥зними стравами, напо¤ми... Ќад вогнем пеклос¤ м'¤со, жарилис¤ шашлики.

Ќас познайомили з присутн≥ми Ч в основному чолов≥ками середнього та старшого в≥ку Ч членами  онгресу ”крањнц≥в  анади та з представниками вищого органу управл≥нн¤ Ч членами пров≥нц≥йноњ ради на Ѕританську  олумб≥ю. «ав'¤залис¤ невимушен≥ розмови. ѕрисутн≥, ви¤вилос¤, знали професора ≤. —вЇшн≥кова заочно: читали в канадських украњнських газетах та журналах, чули по рад≥о, бачили по програмах телебаченн¤ його ун≥кальн≥ знах≥дки на пол≥ Ѕерестецькоњ битви. ѕрисутн≥ з ≥нтересом слухали його ц≥кав≥ розпов≥д≥. «нали вони ≥ про побудову першоњ експозиц≥њ музею. ћи у свою чергу ц≥кавилис¤ житт¤м украњнц≥в у  анад≥.

ѕот≥м Ч поњздка в Ђ“пе  оуа≥ “о^егз Ќо≥е≥ ї Ч ¤к згодом ви¤вилос¤ чи не найкращий готель м≥ста.

¬≥д цього готелю треба було п≥шки пройтис¤ метр≥в 200-250 до зупинки пов≥тр¤ного метро (ЂЌебесного поњздаї, ¤к його називають канадц≥) Ќью- ¬естм≥нстер. ј дал≥ 7 зупинок пов≥тр¤ного метро, серед них Ч ƒжойс, √арр≥сон, ≈дмонд та ≥нш≥ до станц≥њ Ђ29 авенюї.

«годом нам розпов≥ли м≥сцев≥ жител≥ про те, що поњздом пов≥тр¤ного метро керуЇ... комп'ютер. ћи переконалис¤, що цей апарат прекрасно справл¤Їтьс¤ з обов'¤зками машин≥ста: регулюЇ швидк≥сть пот¤га, оголошуЇ зупинки, вчасно в≥дкриваЇ та закриваЇ двер≥.

ѕам'¤таю, ¤к професор сказав:

Ч Ќу, ¤к би мен≥ хто в ”крањн≥ розпов≥в би про комп'ютера-вод≥¤, ¤ б н≥защо цьому не пов≥рив. ÷е чудо техн≥чноњ думки!

≤ ось ми б≥л¤ будинку* де маЇ бути розташована виставка. ÷е споруда площею в 100 акр≥в, розм≥ром у великий стад≥он Ч футбольне поле, ¤кий був побудований в роки ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, ≥ де проходили п≥дготовку канадськ≥ солдати перед њх в≥дправкою на фронт в ™вропу.

Ќин≥ це прекрасно в≥дремонтований критий стад≥он. ƒо нього прил¤гаЇ велика територ≥¤, на ¤к≥й розташовувались р≥зноман≥тн≥ атракц≥они, крупногабаритн≥ експонати, автомашини, трактори, в≥йськов≥ автомашини, тощо.

Ћ. √уцул¤к показав нам м≥сце, де маЇ бути розташована наша виставка тих речей, ¤к≥ з дн¤ на день мають прибути з ”крањни до ¬анкувера. ¬и¤вл¤Їтьс¤, вони десь у ¤комусь аеропорту застр¤гли, н≥би аж у Ѕелград≥, ¤к ≥ наш≥ вал≥зи.

ѕан Ћюбомир нас заспокоњв, сказавши, що все прибуде до ¬анкувера своЇчасно ≥ в повн≥й збереженост≥. ’от≥лос¤ в≥рити, але..

ћ≥сце дл¤ нашоњ виставки було чи не найкраще Ч воно в≥дкривало всю виставку.

ћи з професором з ц≥кав≥стю розгл¤дали вир≥заних з дерева ≥ розфарбованих р≥знокольоровими фарбами висотою в к≥лька метр≥в козак≥в, ¤к≥ на великих списах тримали напис англ≥йською мовою Ђ озацьк≥ скарби ”крањниї.

≤гор  ирилович, огл¤нувши зображенн¤ козарлюг, сказав:

Ч  «розум≥ло, що козак≥в малював не украњнець. ƒив≥тьс¤: козацьк≥ шапки ¤к капелюхи схож≥, з-п≥д ¤ких вибиваютьс¤ чорн≥ покручен≥ чуби. ј за по¤сами Ч н≥би крайками Ч ¤к≥сь незрозум≥л≥ ≥нструменти, схож≥ на пристроњ дл¤ в≥дкриванн¤... пл¤шок. Ўаровари заправлен≥ у чоботи на високих каблуках.

Ч  јле не це головне,  на ц≥ Ђдр≥бниц≥ї звернуть увагу х≥ба лише украњнц≥ Ч продовжив свою думку —вЇшн≥ков Ч головне, що вони Ї...

ƒал≥ √уцул¤к показав нам 11 в≥трин, у ¤ких мають бути розм≥щен≥ експонати з  озацьких могил. ј пот≥м ми з професором розв≥шували при допомоз≥ прац≥вника виставки великоформатн≥ фотограф≥њ з  озацьких могил.

¬иконавши нашу сьогодн≥шню роботу, ми з професором пройшлис¤ виставкою. —кр≥зь кипить робота: оформлюють роб≥тники в≥трини, у ¤ких викладають експонати, монтують електроосв≥тленн¤. «вернули увагу ≥ на буд≥вничих козацькоњ церкви в центр≥ виставки. –озм≥ром вона в натуральну величину.

ћи з ус≥х бок≥в ≥з ≤. —вЇшн≥ковим об≥йшли храм, огл¤нули його. «ак≥нчують њњ будувати ≥ китайц≥, ¤понц≥, украњнц≥. –обота кипить дружно Ч роб≥тники прекрасно розум≥ють один одного.

—вЇшн≥ков звернувс¤ до мене:

Ч —каж≥ть, ¤ку церкву нагадуЇ цей храм?

Ч «розум≥ло Ч церкву св. ћихайла, ¤ка зараз на колишньому остр≥вц≥ ∆уравлиха, що на  озацьких могилах Ч в≥дпов≥в ¤.

“ут у розмову втрутивс¤ пан √уцул¤к:

Ч “ак, це коп≥¤ вашоњ украњнськоњ побудованоњ у волинському стил≥ ц≥Їњ церкви, п≥д час свого перебуванн¤ на  озацьких могилах ¤ њњ сфотографував. я ≥ консультую буд≥вельник≥в Ч сам же ¤ по спец≥альност≥ арх≥тектор.

«аб≥жу вперед дл¤ того, щоб сказати, що —лужби Ѕож≥ тут правилис¤ щоденно ≥ почергово св¤щениками православноњ та греко-католицькоњ церков. Ѕез проблем. ≤ завжди тут були в≥руюч≥.

ƒн≥ йшли. ≤ аж десь 20 серпн¤ л≥так британськоњ ав≥акомпан≥њ Ђ—аг^ої доставив у ¬анкувер контейнер з експонатами та наш≥ вал≥зи.

ћи з професором огл¤даЇмо наш контейнер. ѕломба на ньому з≥рвана. ’лопц≥ допомогли його розпакувати. Ќ≥хто проте не зачепив експонат≥в Ч вс≥ вони були на м≥сц≥, складен≥ так ¤к це було зроблено у –≥вному.

ѕроте плече в Ђќхр≥маї (так ми назвали скульптуру в натуру козака-учасника битви) було в≥дбито.

ћ≥сцевий скульптор в≥дремонтував њњ.

ѕрот¤гом к≥лькох годин ми монтували в≥трини.

ћи з професором брали участь в урочистому в≥дкритт≥ виставки. ѕрозвучали державний г≥мн  анади, а згодом пот≥м Ч тод≥ ще нац≥ональний г≥мн ”крањни Ч Ђўе не вмерла ”крањна...ї. ѕот≥м виступили оратори (а виступали вони досить ориг≥нально Ч без перекладач≥в: сам виступаючий промовл¤в англ≥йською мовою, виголошував к≥лька фраз англ≥йською, а пот≥м переходив на украњнську ≥ навпаки).

¬и¤вилос¤, що тут, у цьому пав≥льйон≥, ≥ в прилеглих до нього великих територ≥¤х кожного року проводились виставки, на ¤ких демонстрували своњ дос¤гненн¤ представники р≥зних народ≥в, ¤к≥ проживають у  анад≥.

“ак, у 1991 роц≥ тут була розгорнута виставка ф≥л≥пп≥нц≥в-канадц≥в. ј це Ч перша виставка, присв¤чена украњнц¤м  анади. ¬она приурочена перш≥й р≥чниц≥ в≥д ƒн¤ проголошенн¤ Ќезалежност≥ ”крањни Ч 24 серпн¤.

«найомимос¤ ми з виставкою. ¬она Ч величезна, об≥йти њњ не так просто: тут були представлен≥ зразки продукц≥њ, ¤ку випускали п≥дприЇмства, очолюван≥ украњнц¤ми (прилади, ≥нструменти, пристроњ тощо), кращ≥ фермерськ≥ господарства експонували тут вирощених ними ж тварин (коней, кор≥в, свиней, гусей, ≥ндик≥в, к≥з, крол≥в тощо).

Ќародн≥ майстри демонстрували тут своњ вироби з дерева, зразки ткацтва, вишивки, плет≥нн¤, випалюванн¤ ≥ т.д.

≤ д≥тей не забули Ч майстерно оформлений лаб≥ринт Ђ  оза-дереза ї, авторами ¤кого були “ереза √≥рчак Ч вчителька, ћарус¤ √альчук Ч митець-художник, митець Ћ≥да √узик, прац≥вник митного департаменту. ћета гри Ч навчанн¤ д≥тей украњнськоњ мови.

ƒо реч≥, про д≥тей. Ќа стол≥ б≥л¤ лаб≥ринту розгл¤даЇмо з професором книги, видан≥ спец≥ально дл¤ д≥тей. ÷е ЂЋисичка-сестричкаї й ≥нш≥ народн≥ казки дл¤ д≥тей ≥ молод≥ виданн¤  райовоњ ради  ом≥тету ”крањнок  анади (¬≥нн≥пег, 1978 р), ЂЌародн≥ казки. ƒ≥т¤м у –оц≥ ƒитиниї виданн¤ об'Їднанн¤ прац≥вник≥в л≥тератури дл¤ д≥тей ≥ молод≥ї (“оронто, 1981 р.). “ут же прекрасно ≥люстрований Ђƒит¤чий словникї виданий украњнською та англ≥йською мовами ≥ надрукований у —≥нгапур≥; Ђ“елесик й ≥нш≥ народн≥ казки дл¤ д≥тей ≥ молод≥ї виданн¤  ом≥тету ”крањнок  анади (¬≥нн≥пег, 1982 р.) Ђя хочу танцюватиї (≈њо№≥соге, ќп≥аг≥о, —апас≥а) украњнською та англ≥йською мовами. “ут же продаютьс¤ майки (чорн≥) з зображенн¤м  ози-дерези ≥ написами украњнською мовою Ђ оза-дерезаї.

 анадськ≥ украњнц≥ Ч залучили до своЇњ виставки колективи, ф≥рми, об'Їднанн¤ з ”крањни Ч Ђ ристалї, Ђћоди в≥д ”крањниї, Ђ’рещатикї (з манекенниц¤ми), Ђ рамї, Ђƒов≥раї, Ђявор≥вський сувен≥рї, Ђѕетрик≥вський сувен≥рї, Ђ”крм≥спромї. Ќа виставц≥ представлено було ≥ вироби –≥вненськоњ фабрики дит¤чоњ ≥грашки тощо.

≤ прот¤гом вс≥Їњ роботи виставки на простор≥й сцен≥, ¤ка розкинулась б≥л¤ входу у пав≥льйон, весь час виступали учасники художньоњ самод≥¤льност≥. ¬ б≥льшост≥ своњй це були танцювальн≥ колективи Ч мова танцю б≥льш зрозум≥ла, н≥ж мова п≥сн≥.

≤. —вЇшн≥ков висловив своЇ захопленн¤м Ђ√опакомї, ¤кий виконували разом з украњнц¤ми ≥ китайц≥, ¤понц≥, представники ≥нших народ≥в, ¤к≥ насел¤ли  анаду.

’лопц≥ ≥ д≥вчата в барвистих украњнських костюмах обслуговували ≥ в≥дв≥дувач≥в ресторану, що розташувавс¤ м≥ж сценою та р¤дами лав дл¤ в≥дв≥дувач≥в. Ќад сценою Ч величезн≥ синьо-жовтий прапор, тод≥ ще нац≥ональний прапор ”крањни, та б≥ло-червоний Ч державний прапор  анади, зображенн¤ золотого “ризуба ≥  ленового листка Ч герба  анади.

ѕеред сценою Ч своЇр≥дний в≥дкритий ресторан з 50 столиками, а перед ними столик, на ¤кому пишний сн≥п золотистоњ пшениц≥, б≥л¤ ¤кого гор¤ть св≥чки.

¬ ресторан≥ подають виключно украњнськ≥ блюда. ƒовелос¤ посто¤ти у черз≥ (що дуже р≥дко буваЇ у  анад≥) б≥л¤ пав≥льйону, ¤кий недалеко в≥д церкви орган≥зували члени м≥сцевого Ђ—оюзу ”крањнокї дл¤ того, щоб скуштувати хоча б одне украњнське блюдо.

¬загал≥ дуже важко описати все, що доводилос¤ нам бачити з професором —вЇшн≥ковим на виставц≥.

“а й часу дл¤ цього було мало: ми ж з професором почергово обслуговували нашу виставку Ђ озацьк≥ скарби ”крањниї Ч з годин в≥дкритт¤ њњ щоденно в≥д 10 до 22 години закритт¤. ѕрофесор давав консультац≥њ, проводив екскурс≥њ, розпов≥дав про роботу археолог≥чноњ експедиц≥њ, ¤ку в≥н очолював. ѕо¤снювали ми допитливим ≥ призначенн¤ предмет≥в, ¤к≥ експонувались у в≥тринах. —вЇшн≥ков роздавав автографи. ƒуже часто доводилос¤ давати ≥нтерв'ю р≥зним теле- ≥ рад≥окомпан≥¤м ≥ не лише канадським, а й американським, ¤понським, китайським.

Ќа виставц≥ були ≥ досить ц≥кав≥ зустр≥ч≥. “ак, одного разу до нас п≥д≥йшла середнього в≥ку ж≥нка ≥ французькою, зрозум≥лою нам, мовою, показуючи на зображенн¤ “ризуба, ¤ким в≥дкривалась виставка герб≥в земель ”крањни, запитала:

Ч ўо це за знак?  ожного разу багато канал≥в канадського телебаченн¤ у своњх рекламних передачах показують цей знак, але н≥чого не розпов≥дають про нього.

” свою чергу ми перш чим в≥дпов≥сти на це питанн¤ дали зустр≥чне:

Ч якщо не секрет, то хто ви ≥ чого так зац≥кавив вас цей знак?

∆≥нка сказала, що њњ мат≥р родом ≥з —кандинав≥њ, батько Ч француз. ¬она захоплюЇтьс¤ вишиванн¤м ≥ хот≥ла б вишити цей знак ≥ ним прикрасити свою хату, вив≥сила б його на почесному м≥сц≥.

ћи докладно њй розпов≥ли про ≥стор≥ю “ризуба, ≥ подарували њй нагрудний значок Ч тризуб.

як бачите, люди ≥нших нац≥ональностей ц≥нують нашу символ≥ку, чого не скажеш про багатьох наших земл¤к≥в.

ƒо реч≥, про символ≥ку. ћайже б≥л¤ кожного будинку в  анад≥ нам довелос¤ бачити щогли, на ¤ких тр≥пот¤ть б≥ло-червон≥ канадськ≥ прапори.

Ќа автомоб≥льних номерах написи Ђѕрекрасна Ѕританська  олумб≥¤ї. ј ¤к поважають вони свою мову!

ј не раз на виставц≥ чули слова м≥сцевих украњнц≥в до прињжджих з ”крањни, ¤к≥ розмовл¤ли рос≥йською:

Ч Ќе знаЇте украњнськоњ мови Ч не њдьте до нас в  анаду, в украњнську  анаду, а не московську.

≤ саме через незнанн¤ украњнськоњ мови багато учасник≥в виставки, ¤к≥ прибули з ”крањни в  анаду, сид¤ть в основному по оф≥сах, бо¤чись вступати у контакти з украњнськими канадц¤ми. ѕравда, це стосувалос¤ лише прац≥вник≥в апарат≥в м≥н≥стерств, орган≥зац≥й в основному з  иЇва. Ѕо ми бачили, з ¤кою теплотою приймали гост≥ виставки, в основному канадськ≥ украњнц≥, головного художника фабрики Ђѕетрик≥вський розписї ƒн≥пропетровськоњ област≥, заслуженого майстра народноњ творчост≥ јнатол≥¤ ќлекс≥йовича „ернуського, р≥зьб¤ра з  оломињ ™вгена –омановича Ћ≥скевича, вишивальницю з цього ж м≥ста Ћюбомиру ≤ван≥вну “омчук та багатьох ≥нших.

≤ так щодн¤. ј люди йшли на нашу виставку безперервним потоком. Ѕували тут не лише кор≥нн≥ жител≥  анади Ч ≥нд≥анц≥, еск≥моси, а також Ч ¤понц≥, китайц≥, жител≥ канадських пров≥нц≥й јльберти, ћан≥тоби, Ќовоњ Ўотланд≥њ, ќнтар≥о,  вебек, —аскачевана, нав≥ть острова ѕринца ≈дварда гост≥ ≥з сус≥дньоњ держави Ч —Ўј, нав≥ть далеких Ѕразил≥њ, јргентини, ™вропи, тощо та ≥нш≥, зрозум≥ло побували тут ≥ дес¤тки тис¤ч украњнц≥в. ÷ифра дл¤ зв≥ту: орган≥затори виставки нас пов≥домили, њњ експозиц≥ю за весь час роботи в≥дв≥дало б≥л¤ 250 тис¤ч чолов≥к. ¬они познайомилис¤ з ≥стор≥Їю ”крањни, д≥зналис¤ про нову державу Ч ”крањну, ¤ка виникла зовс≥м недавно.

≤ ми з професором довго розгл¤дали карту ™вропи, видану у 1992 роц≥ у —токгольм≥, де було вид≥лено ”крањну зеленим кольором п≥дписану англ≥йською мовою (!) вже ¤к самост≥йну незалежну державу. ѕравда, на карт≥ англ≥йською мовою ще було надруковано зрос≥йщен≥ назви м≥ст ”крањни - Ђ ≥Їуї, Ђ гтуо≥ ≈оІї.

¬ ”крањн≥ ми ще тод≥ не могли побачити такоњ карти, а ™вропа випередила нас! ѕриЇмно, що серед в≥дв≥дувач≥в нашоњ виставки були ≥ наш≥ земл¤ки, з ¤кими ми з професором зустр≥чалис¤, обм≥н¤лис¤ адресами, сувен≥рами.

’оч пройшло з того часу б≥льше 12 рок≥в, але у мене перед очами прекрасний хор, ¤ким керував ћихайло ћамчур, уродженець села √ородища, що п≥д –≥вним. ¬≥н нам розпов≥в, що у 1943 роц≥ залишив батьк≥вщину, побував в Ќ≥меччин≥, јнгл≥њ, ≥ зрештою оселивс¤ в  анад≥, де 14 рок≥в керуЇ хором храму св. “р≥йц≥. …ого брат ћикола був во¤ком ”ѕј.

“ис¤ч≥ в≥дв≥дувач≥в виставки познайомились з прекрасними ориг≥нальними роботами ѕетра Ўостака. ¬≥н нам розпов≥в, що його мат≥р вињхала у вересн≥ 1939 року в  анаду з одного з с≥л, що п≥д  орцем. 31979 року в≥н Ч професор ун≥верситету столичного м≥ста Ѕританськоњ  олумб≥њ Ч ¬≥ктор≥¤, що в ¤кихось «ќ к≥лометрах в≥д ¬анкувера.

…ого крупноформатн≥ картини розкривали нелегке житт¤ перших украњнських поселенц≥в  анади, зокрема њњ зах≥дноњ частини, прикрашали ст≥ну (б≥л¤ 150-170 метр≥в довжиною) украњнського пав≥льйону. Ќа столиках лежали прекрасно видан≥ альбоми репродукц≥й його роб≥т, зокрема Ч альбому Ђƒл¤ наших д≥тейї (1991 р.).

«устр≥лис¤ ми ≥ з уродженцем ƒерман¤ ћиколою Ўпаком, ¤кий п≥д час ƒругоњ св≥товоњ командував сотнею ”ѕј.

ј х≥ба можна забути зустр≥ч≥ з уродженцем села Ћисина, що п≥д ’р≥нниками на ћлин≥вщин≥ ѕилипом √≥мбарчевським, ≥нженером, директором б≥бл≥отеки та арх≥ву ”крањнського культурного товариства? ¬≥н мен≥ передав до 20 книг, ¤к≥ свого часу вийшли за межами рад¤нськоњ ”крањни ≥ були п≥д суворою забороною Ч вони ж бо висв≥тлювали ≥стор≥ю ќ”Ќ, ”ѕј, розкривали злочини стал≥нського тотал≥тарного режиму.

«аб≥жу наперед, щоб сказати, що п≥сл¤ поверненн¤ нашого з  анади, у нас з ним зав'¤залос¤ дружн¤ листуванн¤. ¬ одному з лист≥в, ¤кий в≥н над≥слав мен≥, говоритьс¤: Ђ« великою увагою прочитав вс≥ три числа громадсько-пол≥тичного часопису Ђ¬олиньї. ¬же саме ≥м'¤ цього тижневика пригадуЇ мен≥ нашого незабутнього ”ласа —амчука, то ж не зважаючи на Ђсентиментиї, сьогодн≥шн¤ Ђ¬олиньї мен≥ дуже подобаЇтьс¤ Ч ц≥кава зм≥стом, рег≥ональними ≥нформац≥¤ми, а особливо Ч чистою украњнською мовою. як будете мати нагоду Ч передайте, будь ласка, моњ компл≥менти редактору √ригор≥Їв≥ ƒем'¤нчукуї.

ѕриЇмною неспод≥ванкою дл¤ нас було запрошенн¤ в≥дв≥дати зас≥данн¤ –отар≥-клубу. ћи з професором не були готовими до цього, адже нам по¤снили, що на зас≥данн¤ цього клубу допускаютьс¤ люди лише в костюмах чорного кольору у, б≥лих сорочках, з Ђбабочкоюї або у галстуках. ј ми ж вил≥тали у  анаду у серпн≥ м≥с¤ц≥. ≤, звичайно, не мали таких костюм≥в. јле дл¤ нас канадц≥ зробили вин¤ток: дозволили бути присутн≥ми у наших звичайних л≥тн≥х костюмах.

ќтже цей клуб об'ЇднаЇ у своњх р¤дах людей переважно неб≥дних. ¬они сход¤тьс¤ у просторому зал≥ готелю Ђ¬анкуверї щов≥вторка ввечер≥.

ћи з професором у супровод≥ наших друз≥в Ч украњнц≥в  анади Ч ув≥йшли у просторий зал. ¬≥н був прикрашений прапорами  анади, ¬еликобритан≥њ, ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й, —Ўј, Ѕританськоњ  олумб≥њ. Ќа п≥двищенн≥ сид≥ли кер≥вники –отар≥ клубу. √оловував украњнець ‘ед≥р —ьогодн≥.

 ≥лька сл≥в про нашого славного земл¤ка-украњнц¤. —вого часу в≥н був мером великого, м≥льйонного канадського м≥ста. ” знак вд¤чност≥ за хороше кер≥вництво його мер≥Їю жител≥ м≥ста у самому центр≥ ¬анкувера встановили ще при його житт≥ в≥дпов≥дну мемор≥альну дошку, ¤ка ув≥чнювала його усп≥шне кер≥вництво м≥стом. Ќа своњй автомашин≥ в≥н нас п≥дв≥з до ц≥Їњ дошки. ј пот≥м запросив до себе додому, де ми к≥лька годин сп≥лкувалис¤ з ц≥Їю ц≥кавою людиною.

≤ ось на зас≥данн≥ –отар≥ - клубу в≥н поздоровив одного ≥з член≥в клубу з днем його народженн¤м великим тортом з бенгальськими вогн¤ми, тут же хор виконував п≥сн≥ рел≥г≥йного зм≥сту.

„лени –отар≥ - клубу кр≥м ≥ншоњ роботи займаютьс¤ ≥ благод≥йництвом, зокрема збирають кошти на л≥куванн¤ д≥тей Ч чорнобильц≥в, на потреби ≥нвал≥д≥в ”крањни. “ак, у лише у 1991 роц≥ вони над≥слали в ”крањну 100 тонн одеж≥, медикамент≥в, л≥к≥в, ≥нвал≥дних кол¤сок. ј у 1992 роц≥ Ч велику к≥льк≥сть в≥там≥н≥в, медичну апаратуру на суму 50 тис¤ч долар≥в.

≤ приЇмно було зустр≥нутис¤ через к≥лька м≥с¤ц≥в п≥сл¤ нашого вибутт¤ з  анади з ‘едором —ьогодн≥ у... –≥вному. ¬≥н прибув сюди з автомашиною завантаженою медикаментами, ≥нвал≥дними кол¤сками та ≥ншою допомогою у –≥вненський територ≥альний центр медико-соц≥ального обслуговуванн¤ ≥нвал≥д≥в з порушенн¤м опорно-рухового апарату, ¤кий тод≥ очолювала √.ѕ.  особуцька.

’оч ¤к не були ми перевантажен≥ з професором роботою на виставц≥, але наш≥ канадськ≥ друз≥ зробили все можливе, щоб познайомити нас з ≥стор≥Їю  анади Ч другою за територ≥Їю крањни св≥ту, з њњ культурою, тощо.

“ак, 2 вересн¤ нас познайомили з музеЇм археолог≥њ та етнолог≥њ ¬анкуверського ун≥верситету, у ¤кому навчаЇтьс¤ 25-30 тис¤ч студент≥в. ћи д≥зналис¤, що лише 15-20 в≥дсотк≥в студент≥в платить за своЇ навчанн¤, за останн≥х студент≥в внос¤ть кошти пров≥нц≥йний та федеральний ур¤ди.

ј х≥ба можна забути в≥дв≥дини ванкуверського аквар≥уму? “ут ми з ≤горем  ириловичем любувалис¤ найб≥льшою океанською секц≥Їю, де представлено дуже багато тварин, ¤к≥ проживають в “ихому та јтлантичному океанах. ѕрив≥тав нас сам його директор. ” цьому заклад≥, ви¤вл¤Їтьс¤ працюЇ 160 чолов≥к, кр≥м цього њм допомагаЇ багато любител≥в морських тварин. ћи не могли в≥д≥рвати своЇњ уваги в≥д кит≥в, ¤к≥, наприклад, ставали сторчака, а малий кит плавав ≥ боком ≥ вниз спиною. “ут 5 б≥лих кит≥в. ј чому б не помилуватись прекрасними тюлен¤ми ≥ т.д. ¬ аквар≥ум≥ завжди людно Ч в р≥к проход¤ть тут б≥л¤ 850 тис¤ч людей!

—фотографувалис¤ ми ≥ в ориг≥нальному парку —тенл≥ на фон≥ прекрасних ≥нд≥анських р≥зьблених з дерева фетиш≥в. ѕобували ми ≥ на к≥нцев≥й точц≥ “ихоокеанськоњ, найстаршоњ трансконтинентальноњ зал≥зниц≥ в  анад≥, ¤ка перес≥каЇ њњ територ≥ю в≥д јтлантики до “ихого океану (5418 км, споруджена в 1875-1885 роках). Ќа виставц≥ виступали ≥ артисти з ”крањни, серед них наш земл¤к ќлександр √аркавий, ¤кий проживав з трьох рок≥в п≥сл¤ свого народженн¤ у –≥вному. Ѕуло дуже важко Ч п≥д час кан≥кул у 9 клас≥ працював нав≥ть вантажником, зак≥нчив –≥вненську середню школу є 7.

як тепло його приймали в≥дв≥дувач≥ виставки!

≤ хоч з того часу, ¤к ¤ вперше познайомивс¤ з √аркавим, пройшло так багато рок≥в, але перед моњми очима в≥н, стрункий, молодий, у св≥тл≥ прожектор≥в виблискуЇ його чорного кольору г≥тара.

¬≥н у вишит≥й сорочц≥, у чорному п≥джаку, б≥лих штан¤х. « ¤ким натхненн¤м виконував романс Ђƒивлюсь ¤ на небої, а пот≥м виконав ≥ власн≥ п≥сн≥ на слова р≥вненського поета та барда ќлександра —мика Ч Ђ—орочка вишиванаї, Ђћен≥ потр≥бної, свою п≥сню про ”ѕј ЂЌас весна не так зустр≥лаї. —вого часу виступав у склад≥ в≥домих колись колектив≥в Ђќлес¤ї, Ђ—в≥т¤зьї, вчивс¤ у –≥вненському ≥нститут≥ культури.

« ¤ким ентуз≥азмом аплодував йому професор —вЇшн≥ков!

як не дивно, але факт: наших земл¤к≥в так поважають закордоном, а у себе, на батьк≥вщин≥, вони нев≥дом≥ Ч з сумом сказав ≤гор  ирилович. Ќе вм≥Їмо ми ц≥нувати своњ таланти.

Ќа моЇ запитанн¤, чому так сталос¤, ќлександр, зн≥тившись, в≥дпов≥в питанн¤м:

Ч ј хто мене запрошував до виступ≥в у –≥вному?

ќтже ¤к бачимо, професор, доктор ≥сторичних наук ≤гор  ирилович —вЇшн≥ков своЇю поњздкою у  анаду при допомоз≥ експонат≥в Ч познайомив њњ в≥дв≥дувач≥в з прекрасною, героњчною ≥ разом з тим траг≥чною ≥стор≥Їю нашоњ Ѕатьк≥вщини Ч ”крањни. Ќе лише жител≥в  анади, а й багатьом сус≥дн≥х з нею держав моменти з ≥стор≥њ ”крањни.

Ќ≥коли не забуду того часу, коли ми разом з ним перебували у  анад≥, де разом працювали, несли слово правди про багатющу ≥стор≥ю нашоњ р≥дноњ ”крањни.

¬≥ра √”ѕјЋќ,

в≥дд≥л археолог≥њ

≤нституту украњнознавства

≥м. ≤. ѕ.  рип'¤кевича,

м. Ћьв≥в

≤√ќ–  »–»Ћќ¬»„ —¬™ЎЌ≤ ќ¬ Ч ¬»ƒј“Ќ»… ƒќ—Ћ≤ƒЌ»  ¬ќЋ»Ќ≤

” жовтн≥ 2005 року виповнюЇтьс¤ 90 рок≥в з дн¤ народженн¤ ≤гор¤  ириловича —вЇшн≥кова, видатного археолога, житт¤, д≥¤льн≥сть ≥ думки ¤кого завжди були пов'¤зан≥ з ¬олинню.

≤гор  ирилович —вЇшн≥ков народивс¤ 19 жовтн¤ 1915 року у  иЇв≥ у двор¤нськ≥й с≥м'њ  ирила ѕетровича —вЇшн≥кова та Ќад≥њ ћиколањвни –адченко. „ерез ш≥сть рок≥в (у 1921 р.) родина перењхала у св≥й маЇток в с. ’отин ƒубенського пов≥ту ¬олинського воЇводства (нин≥ –адивил≥вський район –≥вненськоњ област≥), де ≤гор пров≥в дит¤ч≥ роки. ” 1930 роц≥ в≥н вступив до 4 класу г≥мназ≥њ м. ƒубна. Ѕудучи в≥д природи надзвичайно допитливим, юнак досконало вивчав кожний куточок ƒубна, його ≥стор≥ю та легенди, ц≥кавивс¤ найменшими детал¤ми, пов'¤заними ≥з забудуванн¤ми найдавн≥шоњ центральноњ частини м≥ста. ¬≥домост≥ про усе це в≥н дбайливо збер≥гав у пам'¤т≥ до к≥нц¤ свого житт¤.

«а час навчанн¤ у г≥мназ≥њ ≤гор —вЇшн≥ков часто нав≥дувавс¤ до одн≥Їњ з к≥мнат ƒубенськоњ ратуш≥, де збер≥галас¤ невелика зб≥рка старовинних речей, що гучно називалась краЇзнавчим музеЇм. ¬≥н ≥з задоволенн¤м допомагав директоров≥ музею ћЇчиславу Ўульм≥нському впор¤дковувати старожитност≥.

«ак≥нчивши г≥мназ≥ю у 1935 роц≥ ≤гор —вЇшн≥ков здав конкурсн≥ ≥спити на юридичний факультет Ћьв≥вського ун≥верситету. јле вже через р≥к, випадково потрапивши на лекц≥њ в≥домого археолога, професора Ћеона  озловського, наст≥льки захопивс¤ археолог≥Їю, що вона стала головною справою усього його житт¤. ќф≥ц≥йно навчаючись на юридичному факультет≥, з власноњ ≥н≥ц≥ативи в≥н в≥дв≥дував ус≥ лекц≥њ з археолог≥њ, в≥дбув на кафедр≥ археолог≥њ практичн≥ зан¤тт¤ ≥ став активним учасником археолог≥чних сем≥нар≥в. ÷е послужило вагомим п≥дірунт¤м, аби ректор ун≥верситету, ¤ким на той час був антрополог, професор ян „екановський, задовольнив проханн¤ зд≥бного студента навчатись одразу на двох факультетах: юридичному ≥ т.зв. гуман≥стичному з≥ спец≥ал≥зац≥Їю з археолог≥њ.

«добут≥ перш≥ паростки археолог≥чних знань ≤гор —вЇшн≥ков закр≥плював п≥д час кан≥кул, обстежуючи у пошуках давн≥х пам'¤ток околиц≥ –≥дного ’отина. ќдним з перших у 1936 роц≥ було ви¤влене поселенн¤ висоцькоњ культури б≥л¤ с. ѕолуничне (нин≥ –адивил≥вського району –≥вненськоњ област≥). «годом, будучи вже членом ѕольського археолог≥чного товариства, у 1938 роц≥ ≤. —вЇшн≥ков разом ≥з 3. Ўварцем пров≥в на пам'¤тц≥ археолог≥чн≥ розкопки. ќдночасно ≤гор —вЇшн≥ков продовжував п≥дтримувати т≥сн≥ зв'¤зки з ƒубенським музеЇм, ¤кий на той час вже перем≥стивс¤ в окремий маленький будинок. –азом з директором ћ. Ўульм≥нським зд≥йснив першу фахову систематизац≥ю фондовоњ зб≥рки за хронолог≥Їю та культурною належн≥стю артефакт≥в. як результат цих зусиль у 1939 роц≥ ≤гор¤ —вЇшн≥кова призначено зав≥дувачем в≥дд≥лом археолог≥њ ƒубенського краЇзнавчого музею на громадських засадах.

Ќа початку вересн¤ 1939 року ≤гор одружуЇтьс¤ з кор≥нною дубенчанкою ≤риною ќлександр≥вною ≤гнат≥Ївою, беручи шлюб у церкв≥ в с. ’отин.

Ќатом≥сть студентськ≥ будн≥ у Ћьвов≥ були наповнен≥ кроп≥ткою працею. ”с≥ студенти кафедри археолог≥њ в обов'¤зковому пор¤дку в≥дбували тритижневу практику з консервац≥њ та реставрац≥њ речей, що проходила на баз≥ музею „ервенських город≥в.  ерували практикою ≤рена —≥век та ад'юнкт кафедри археолог≥њ ћарк≥¤н ёл≥анович —м≥шко. ÷≥ зан¤тт¤ були надзвичайно захопливими. ѕрот¤гом 1938 Ч першоњ половини 1939 рр. ≤гор —вЇшн≥ков щоденно з'¤вл¤вс¤ у музењ ≥ проводив там багато годин, склеюючи розбит≥ горщики, доповнюючи бракуюч≥ частини г≥псом. –азом ≥з сп≥вроб≥тниками музею Ќаукового “овариства ≥м. “.√. Ўевченка √ерасимчуком та ƒобр¤нським консервував зал≥зн≥ предмети з розкопок я. ѕастернака у √алич≥. ћожна бути впевненими, що значна частина в≥дреставрованих довоЇйних колекц≥й з≥ згаданих музењв, ¤к≥ сьогодн≥ знаход¤тьс¤ у склад≥ фонд≥в Ћьв≥вського ≥сторичного музею, збер≥гають сл≥ди вправних рук ≤ —вЇшн≥кова.

«вичний триб житт¤ був р≥зко перерваний под≥¤ми 1939 року з приходом –ад¤нськоњ влади у «ах≥дну ”крањну. ¬≥дбуваютьс¤ суттЇв≥ реорган≥зац≥йн≥ зм≥ни, серед ≥ншого в музе¤х та ун≥верситет≥. Ќова влада зм≥нила пор¤дки ≥ в ’отин≥, позбавивши родину —вЇшн≥кових засоб≥в ≥снуванн¤ ≥ дом≥вки. ÷е змусило ≤гор¤ залишити навчанн¤, повернутись додому ≥ зайн¤тись вчителюванн¤м. ќднак невдовз≥ в≥н записуЇтьс¤ на новостворений у Ћьв≥вському ун≥верситет≥ ≥сторичний факультет ¤к екстерн, що даЇ йому змогу прињжджати до Ћьвова лише час в≥д часу. « початком ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, у 1941 роц≥ навчанн¤ припинилось. ¬ умовах боротьби за виживанн¤ у лютому 1942 року в с≥м'њ —вЇшн≥кових народжуЇтьс¤ перв≥сток, ¤кого на честь д≥да назвали  ирилом.

¬ к≥нц≥ в≥йни 17 березн¤ 1944 року п≥д час артобстр≥лу м.  озина ≤гор —вЇшн≥ков був поранений в обидв≥ ноги осколками снар¤да, ¤кий роз≥рвавс¤ на вулиц≥ м≥стечка в 10 м в≥д нього. ’оча рани згодом загоњлись, але насл≥дки цього пораненн¤ стали причиною зв≥льненн¤ його в≥д в≥йськовоњ служби, на ¤ку з поверненн¤м –ад¤нськоњ влади був моб≥л≥зований у березн≥ 1945 року. «≥ скеруванн¤ в≥д  озинського райвоЇнкомату ≤. —вЇшн≥ков прињжджаЇ до Ћьвова на обстеженн¤ у шпиталь по вул. –аппопорта. Ћ≥кар≥ засв≥дчують неможлив≥сть операц≥њ, ¤ка могла спричинити парал≥ч центрального нерву л≥воњ ноги. « цим д≥агнозом в≥н повертаЇтьс¤ додому, напередодн≥ випадково зустр≥вшись ≥з давн≥м при¤телем по ун≥верситету ∆уровським, ¤кий, маючи диплом про вищу осв≥ту, працював у Ћьв≥вському ≥сторичному музењ. ” зв'¤зку з репатр≥ац≥Їю пол¤к≥в, бажаючи вињхати у ѕольщу, ∆уровський шукав зам≥ну на свою посаду у музењ, ¤ку запропонував ≤. —вЇшн≥кову. Ќа перешкод≥ зд≥йсненню цих план≥в стала в≥дсутн≥сть рад¤нського паспорта, ¤кий не видавали жител¤м с≥льськоњ м≥сцевост≥. “од≥ канцел¤р≥¤ ≥сторичного музею скерувала у райв≥дд≥л м≥л≥ц≥њ м.  озина проханн¤ про видачу паспорта. ” травн≥ 1945 року ≤. —вЇшн≥ков, залишивши с≥м'ю у ’отин≥, перењхав до Ћьвова, маючи при соб≥ зам≥сть паспорта лише тимчасове посв≥дченн¤ (¤ке видавалос¤ особам, що ран≥ше проживали на окупован≥й територ≥њ).

Ћьв≥вський ≥сторичний музей, пограбований, з≥ знищеною експозиц≥Їю переживав важк≥ часи. √острою проблемою дл¤ нього був також брак кадр≥в. «а рекомендац≥Їю ∆уровського ≤. —вЇшн≥кова прийн¤ли на посаду зав≥дуючого в≥дд≥лом ≥стор≥њ перв≥сного сусп≥льства, де в≥н був Їдиним прац≥вником. “од≥ ж не дивл¤чись на труднощ≥ ≤. —вЇшн≥ков наважуЇтьс¤ продовжити навчанн¤ в ун≥верситет≥ ≥ вже втретЇ вступаЇ до ун≥верситету на ≥сторичний факультет, цього разу на заочне в≥дд≥ленн¤.

ѕопри побутов≥ нестатки, економ≥чну нестаб≥льн≥сть в рег≥он≥, в обставинах останнього протисто¤нн¤ нац≥онально-визвольного руху рад¤нськоњ окупац≥њ, льв≥вськ≥ археологи розпочали науков≥ досл≥дженн¤ краю. ѕрот¤гом 1946-1950 рр. ≤. . —вЇшн≥ков брав участь у р¤д≥ археолог≥чних експедиц≥й, орган≥зованих Ћьв≥вським в≥дд≥ленн¤м ≤нституту археолог≥њ јкадем≥њ наук, що працювали на теренах ѕрикарпатт¤ та ¬олин≥ (¬олиц¤ —тракл≥вська,  ост¤ниць, –≥пн≥в).

“им часом родина ще залишалас¤ на ¬олин≥. ќднак п≥сл¤ народженн¤ у травн≥ 1947 року доньки Ќатал≥њ ≤гор  ирилович зважуЇтьс¤ на перењзд с≥м'њ у Ћьв≥в. ” 1948 року його дружину ≤рину ќлександр≥вну приймають в ≥сторичний музей на посаду наукового сп≥вроб≥тника, де вона працювала майже 40 рок≥в.

ѕаралельно з музейною роботою ≤. . —вЇшн≥ков здавав ≥спити ≥ зал≥ки, писав курсов≥ роботи на ≥сторичному факультет≥ ≥ в 1950 роц≥ зак≥нчив навчанн¤ в ун≥верситет≥, здобувши диплом про вищу осв≥ту. ” 1952 роц≥ в≥н зд≥йснюЇ самост≥йн≥ розкопки поселенн¤ ранньоск≥фського часу б≥л¤ с. —ухостав на “ерноп≥льщин≥, а прот¤гом п'¤ти польових сезон≥в (1953-1957рр.) на запрошенн¤ “ет¤ни —ерг≥њвни ѕасек працював у склад≥ експедиц≥њ ≤нституту археолог≥њ јЌ —–—– у ћолдав≥њ.

ќднак прот¤гом ус≥х тих рок≥в ≤. . —вЇшн≥ков мр≥¤в про орган≥зац≥ю окремоњ археолог≥чноњ експедиц≥њ Ћьв≥вського ≥сторичного музею. ÷е вдалос¤ зд≥йснити у 1953 роц≥. ¬ результат≥ розв≥дки, проведеноњ у «венигород≥ весною 1953 року, були ви¤влен≥ рештки двох давн≥х могильник≥в в урочищ≥ «агум≥нки та √оЇва гора, ¤к≥ пост≥йно руйнувалис¤ оранкою на с≥льських городах. ѕ≥зно восени, незважаючи на н≥чн≥ заморозки та сн≥г, що ≥нод≥ падав, ≤. . —вЇшн≥ков разом ≥з ¬.ѕ. —авичем розпочали розкопки могильник≥в, де ви¤вили похованн¤ кам'¤ноњ та бронзовоњ доби, перших стол≥ть н.е. та давньоруського часу. ÷е були перш≥ результати науково-досл≥дноњ роботи музею. ” наступн≥ роки (1954-1955 рр.) п≥д кер≥вництвом ≤. . —вЇшн≥кова в досл≥дженн¤х «венигорода брала участь значно чисельн≥ша група досл≥дник≥в (¬.ѕ. —авич, √.ћ. ¬ласова, «.ј. ¬олодченко) та сп≥вроб≥тники ƒубенського краЇзнавчого музею Ч ¬.ƒ. —еледець ≥ ™.√. Ќефедовський, ¤к≥ частково покрили витрати експедиц≥њ. ƒо найважлив≥ших результат≥в тих сезон≥в сл≥д в≥днести в≥дкритт¤ поховань з т≥лопокладенн¤ми ≤ЧII ст. н.е. (до того часу були в≥дом≥ лише т≥лоспаленн¤), жител майстр≥в зал≥зоробноњ справи на зах≥дному пригород≥ та двох майстерень рем≥сник≥в-костер≥з≥в.

Ќадзвичайно пл≥дними на пам'¤тки та знах≥дки були польов≥ сезони наступних двох рок≥в. ” 1956 роц≥ ≤. . —вЇшн≥ков при участ≥ √.ћ. ¬ласовоњ зд≥йснюЇ розв≥дков≥ обстеженн¤ в басейн≥ р. —ерет на в≥дтинку м≥ж “еребовлею та с. Ѕ≥льче «олоте Ѕорщ≥вського району “ерноп≥льськоњ област≥. Ќасл≥дки експедиц≥њ послужили основою дл¤ висловленого пот≥м у науков≥й л≥тератур≥ припущенн¤ про м≥сцезнаходженн¤ л≥тописного м≥ста “еребовль на територ≥њ с. «еленча та ≥нтерпретац≥њ печери у ¬ертеб≥ ¤к сховища ранньоземлеробських трип≥льських племен, що використовувалось п≥д час нападу на них войовничих скотарських племен т.зв. культури шнуровоњ керам≥ки. ¬осени 1957 року поблизу с. ƒитинич≥ ≤. . —вЇшн≥ков разом ≥з √.ћ. ¬ласовою досл≥джували могильник ≤Ќ-≤” ст. н.е., де вперше було здобуто матер≥али, що засв≥дчували присутн≥сть на територ≥њ ¬олин≥ геп≥дських племен; прот¤гом 1957-1958 рр. у цьому ж склад≥ вивчалис¤ поселенн¤ та могильник початку бронзовоњ доби б≥л¤ с. «довбиц¤ «довбун≥вського району на –≥вненщин≥.

«добут≥ ≤. . —вЇшн≥ковим прот¤гом 1945-1958 рр. матер≥али були покладен≥ в основу написанн¤ кандидатськоњ дисертац≥њ на тему Ђѕам'¤тки племен бронзовоњ доби ѕрикарпатт¤ ≥ «ах≥дного ѕод≥лл¤ї, ¤ку в≥н усп≥шно захистив у 1958 роц≥ в ≤нститут≥ археолог≥њ јЌ —–—–. ” систем≥ ћ≥н≥стерства культури ”крањни це була перша кандидатська дисертац≥¤, захищена в ”крањн≥ музейним прац≥вником.

„ерез р≥к, 20 вересн¤ 1959 року ≤. . —вЇшн≥ков переходить на роботу у в≥дд≥л археолог≥њ ≤нституту сусп≥льних наук јЌ ”–—– (нин≥ ≤нститут украњнознавства ≥м. ≤.  рип'¤кевича ЌјЌ ”крањни). ≤сторичний музей в≥н залишав ≥з жалем у серц≥, охоплюючи думками увесь цей пер≥од свого житт¤. «аставши музей у стан≥ п≥сл¤воЇнного хаосу, в≥н брав участь у впор¤дкуванн≥ прим≥щень ≥ музейних матер≥ал≥в, в≥дкривав у музењ дл¤ в≥дв≥дувач≥в п≥сл¤ в≥йни першу експозиц≥ю, орган≥зував фонди в≥дд≥лу ≥стор≥њ перв≥сного сусп≥льства. ƒал≥ були пер≥оди суц≥льноњ ≥нвентаризац≥њ, збору експонат≥в, орган≥зац≥њ музеЇм власних польових археолог≥чних досл≥джень ≥ науково-досл≥дноњ, а згодом ≥ видавничоњ роботи. “ак майже п≥сл¤ чотирнадц¤ти рок≥в зак≥нчувалась одна ≥з стор≥нок його житт¤, насичена працею, змаганн¤ми ≥з труднощами, ≥нколи розчаруванн¤ми або й рад≥стю в≥д усп≥х≥в.

” ст≥нах јкадем≥њ наук ”крањни розпочиналась нова стор≥нка у д≥¤льност≥ ≤. . —вЇшн≥кова. ÷е були будн≥, насичен≥ невтомною працею. «а час роботи в ≤нститут≥ сусп≥льних наук ≤горем  ириловичем було проведено к≥лька дес¤тк≥в експедиц≥й (обс¤г статт≥ не дозвол¤Ї докладн≥ше на них зупинитис¤), п≥д час ¤ких розкопувалис¤ поселенн¤ та могильники широкого хронолог≥чного д≥апазону: кам'¤на доба Ч середньов≥чч¤; в≥дкрито дес¤тки нових археолог≥чних пам'¤ток на територ≥њ ѕрикарпатт¤, ѕод≥лл¤ та ¬олин≥. –езультати цих досл≥джень були покладен≥ в основу докторськоњ дисертац≥њ Ђ≤стор≥¤ населенн¤ ѕередкарпатт¤, ѕод≥лл¤ ≥ ¬олин≥ в к≥нц≥ III Ч на початку II тис¤чол≥тт¤ н.е.ї, ¤ку в≥н захистив у 1972 роц≥ в ≤нститут≥ археолог≥њ јЌ —–—– (ћосква). ƒисертац≥йн≥ матер≥али у 1974 роц≥ були видан≥ у вигл¤д≥ однойменноњ монограф≥њ. Ќаукова значим≥сть обстежених пам'¤ток ≥ висновки досл≥дника продовжують збер≥гати гостру актуальн≥сть ≥ до сьогодн≥шнього дн¤. ќстаннЇ обумовлене широким розгл¤дом особливостей археолог≥чних культур епохи бронзи —х≥дноњ ™вропи нагфон≥ розвитку синхронних культур ÷ентральноњ ™вропи. јнал≥зуючи проблеми походженн¤, ≥сторичноњ дол≥ та етн≥чноњ належност≥ культур шнуровоњ керам≥ки ≤. . —вЇшн≥ков в≥дзначав, що ц≥ сп≥льноти мали суттЇвий вплив на ≥сторичний розвиток значноњ частини ™вропи ≥ в≥д≥грали пом≥тну роль у процес≥ етногенезу р¤ду сучасних Ївропейських народ≥в, у тому числ≥ ≥ народ≥в слов'¤нського корен¤.

ќкреме м≥сце у д≥¤льност≥ ≤. . —вЇшн≥кова займала попул¤ризац≥¤ археолог≥чних в≥дкритт≥в, що, насамперед, в≥добразилос¤ в укладанн≥ дов≥дника з археолог≥чних пам'¤ток Ћьв≥вськоњ област≥ (1976 р.). јналог≥чна прац¤ проводилас¤ ним ≥ на ¬олин≥. ƒовг≥ роки дружн≥ стосунки пов'¤зували ≤гора  ириловича з ёзефом ћойсеЇвичем Ќ≥кольченком, з ¤ким по ¬олинськ≥й земл≥ вони сходили не один дес¤ток к≥лометр≥в у пошуках нових археолог≥чних пам'¤ток. ¬ результат≥ ц≥Їњ пл≥дноњ сп≥впрац≥ повстав ірунтовний дов≥дник з≥ старожитностей –≥вненщини (1982 р.). ѕор¤д з цим майже «ќ рок≥в ≤гор  ирилович був добросов≥сним головою бюро секц≥њ археолог≥њ та членом ѕравл≥нн¤ ≥ ѕрезид≥њ Ћьв≥вськоњ обласноњ орган≥зац≥њ ”крањнського товариства охорони пам'¤ток ≥стор≥њ ≥ культури. „итав лекц≥њ, написав близько сотн≥ краЇзнавчих роб≥т у журнали та газети.

Ќалежить зазначити, що сфера наукових зац≥кавлень ≤. . —вЇшн≥кова була дивовижно обширна. Ѕудь-¤кий ≥сторичний аспект, що привертав його увагу, досл≥дник вивчав глибоко ≥ всесторонньо. ќсобливо це стосувалос¤ нум≥зматики, давньоњ зброњ ≥ реставрац≥њ старожитностей. Ќакопичен≥ роками знанн¤ ≥ досв≥д широке запотребуванн¤ мали п≥д час вивченн¤ пам'¤ток доби раннього та п≥знього середньов≥чч¤, ¤к≥ становили вин¤тковий етап у досл≥дженн¤х ≤. . —вЇшн≥кова. ≤гор  ирилович завжди плекав у серц≥ дв≥ запов≥тн≥ мр≥њ: повернутись до розкопок давньоруського «венигорода, з ¤ким ностальг≥чно були пов'¤зан≥ одн≥ з перших його самост≥йних крок≥в в археолог≥њ, та розпочати досл≥дженн¤ козацьких старожитностей, котр≥ розбурхували його у¤ву ще з раннього дитинства. «а спри¤нн¤м ¬.я. —идоренка, директора –≥вненського краЇзнавчого музею, ≥ безпосередн≥й (багатор≥чн≥й у майбутньому) допомоз≥ ѕ.я. Ћотоцького, директора арх≥тектурного комплексу Ђ озацьк≥ могилиї, у 1970 роц≥ було орган≥зовано першу розв≥дкову експедиц≥ю на м≥сце битви 1651р. п≥д Ѕерестечком (–адивил≥вський район –≥вненськоњ област≥). ÷≥ прац≥ поклали початок широкомасштабним досл≥дженн¤м, що безперервно тривали чверть стол≥тт¤ (≥ ще не доб≥гли к≥нц¤!). –озташуванн¤ б≥льшоњ частини пол¤ битви на територ≥њ торфового болота, дозволили ви¤вити ун≥кальн≥ знах≥дки з≥ шк≥ри ≥ дерева, ¤к≥ добре збереглис¤ ≥ п≥ддавалис¤ консервац≥њ та реставрац≥њ. ѕ≥сл¤ завершенн¤ кожного польового сезону ≤гор  ирилович власноручно у лаборатор≥њ консервував ц≥ реч≥ Ч варив у њдких розчинах шк≥ру ≥ дерево, пот≥м насичував жирами, п≥ддавав пресуванню тощо.

”сього п≥д Ѕерестечком було досл≥джено понад 2,5 га суц≥льноњ площ≥, на ¤к≥й в≥дкрито залишки побудованоњ з наказу ≤. Ѕогуна гребл≥, 91 людський та 56 к≥нських к≥ст¤к≥в, знайдено понад 5000 достов≥рно козацьких речей. ¬ ≥стор≥њ археолог≥њ ”крањни под≥бн≥ розкопки дл¤ цього пер≥оду були проведен≥ вперше. њх результати дозволили визначити м≥сце розташуванн¤ шл¤хетського ≥ козацького табор≥в, в≥дтворити картину в≥дступу козацьких в≥йськ з обложеного шл¤хтою табору, з'¤сувати обставини загибел≥ окремих людей. ѕор¤д з цим було здобуто антрополог≥чний матер≥ал, що послужив основою дл¤ обгрунтованих реконструкц≥й, а також дан≥ дл¤ п≥знанн¤ побуту села, ремесел, озброЇнн¤ ≥ обладнанн¤ ≤ половини XVII ст. јрхеолог≥чн≥ артефакти, будучи самост≥йним ¤скравим джерельним матер≥алом, часто виступали в ¤кост≥ доповненн¤ численних письмових джерел (щоденник≥в, спогад≥в сучасник≥в ≥ учасник≥в битви, л≥топис≥в ≥ твор≥в п≥зньосередньов≥чних ≥сторик≥в, оф≥ц≥йних документ≥в ≥ близько 150 приватних лист≥в польських шл¤хтич≥в, написаних з в≥йськових табор≥в у —окал≥ та Ѕерестечку), ¤к≥ ≤. . —вЇшн≥ков ретельно опрацьовував в арх≥вах Ћьвова,  иЇва, ћоскви. ѕ≥дсумки цих ≥сторико-археолог≥чних досл≥джень викладен≥ у монограф≥чному опрацюванн≥ ЂЅитва п≥д Ѕерестечкомї (1993 р.). ” книз≥ вперше було докладно в≥дтворено переб≥г битви ≥ встановлено, що козацька арм≥¤ за своЇю орган≥зац≥Їю, в≥йськовою тактикою ≥ озброЇнн¤м сто¤ла на одном^ р≥вн≥ з ≥ншими тод≥шн≥ми Ївропейськими арм≥¤ми, перевищуючи њх своњми бойовими ¤кост¤ми: подано ≥сторичну оц≥нку битви п≥д Ѕерестечком ≥ њњ рол≥ у подальшому ход≥ ¬извольноњ в≥йни украњнського народу. ѕро велике значенн¤ здобутих матер≥ал≥в ≥ њх наукову вагу св≥дчить попул¤рн≥сть виставок козацьких старожитностей ≥з розкопок, ¤к≥ демонструвались у р¤д≥ м≥ст ѕольщ≥ та  анади.

” 1982 роц≥ ≤. . —вЇшн≥ков розпочав черговий етап досл≥джень л≥тописного «венигорода, ¤к≥ тривали до 1994 року. ÷≥ розкопки отримали широкий резонанс в археолог≥њ ранньосередньов≥чного пер≥оду. Ќайб≥льш≥ в≥дкритт¤ принесли роботи на п≥вн≥чно-сх≥дн≥й д≥л¤нц≥ пригорода, де вченому вдалос¤ ви¤вити у вогкому торфовому чорнозем≥ мостову, прокладену в≥д м≥ських укр≥плень у п≥вн≥чному напр¤м≥ через увесь пригород, обаб≥ч ¤коњ розташувалось близько 50 будинк≥в (в тому числ≥ двоповерхових) з господарськими спорудами. ”с≥ об'Їкти пов'¤зувались з ч≥тко визначеними трьома буд≥вельними горизонтами, час функц≥онуванн¤ ¤ких встановлено дендро- ≥ рад≥овуглецевим датуванн¤. ¬ ход≥ розкопок на пригород≥ було з≥брано об'Їмну колекц≥ю знах≥док (≥з керам≥ки, шк≥ри, дерева, к≥стки, зал≥за, кольорових метал≥в, скла), що нараховуЇ к≥лька дес¤тк≥в тис¤ч одиниць збереженн¤. ÷≥лий р¤д речей в≥дноситьс¤ до ун≥кальних предмет≥в, в тому числ≥ берест¤н≥ грамоти. ƒосл≥джувались ≤. . —вЇшн≥ковим також ≥ «венигородськ≥ могильники на окрањн≥ м≥ста та укр≥пленн¤ на дитинц≥.

¬иход¤чи ≥з неперес≥чного характеру матер≥ал≥в ≤гор  ирилович висунув ≥ обгрунтував думку про створенн¤ «венигородського музею-скансена, однак ц≥ плани так ≥ не вдалос¤ вт≥лити у житт¤.

≤з пол≥тичними зм≥нами у держав≥, ¤к≥ ознаменували розпад —–—–, ф≥нансуванн¤ експедиц≥њ було вкрай обмежене. ” складних умовах економ≥чноњ нестаб≥льност≥ незалежноњ ”крањни, з великими труднощами ≤горю  ириловичу вдалос¤ провести останн≥ розкопки, п≥д час ¤ких ви¤влено ун≥кальний комплекс ювел≥рноњ майстерн≥, що немаЇ аналог≥в у —х≥дн≥й та ÷ентральн≥й ™вроп≥, рештки дерев'¤ноњ церкви та криниць на дитинц≥. ” подальших планах вченого було написанн¤ об'Їмноњ колективноњ монограф≥њ на основ≥ ≥нтердисципл≥нарних досл≥джень здобутого матер≥алу. ќднак цей задум залишивс¤ незд≥йсненим.

ѕор¤д з тим у 1991 роц≥ перед ≤нститутом украњнознавства в≥дкриваЇтьс¤ перспектива участ≥ у м≥жнародному проект≥, ≥н≥ц≥атором ¤кого виступав ≤нститут археолог≥њ та етнолог≥њ ѕольськоњ академ≥њ наук. —уть широкомасштабних досл≥джень пол¤гала у вивченн≥ ≥стор≥њ заселенн¤  арпатського рег≥ону, що охоплював територ≥ю п≥вн≥чно-сх≥дноњ —ловаччини, п≥вденно-сх≥дноњ ѕольщ≥ та зах≥дноњ (ѕрикарпатт¤) ”крањни. ≤. . —вЇшн≥ков активно п≥дтримав ц≥ починанн¤. ” травн≥ 1992 року в≥н у склад≥ групи прињжджаЇ у  рак≥в, де обумовлюютьс¤ детал≥ майбутньоњ сп≥впрац≥ ≥ провод¤тьс¤ розв≥дков≥ роботи на територ≥њ ѕольщ≥. ѕольську групу ( . “ун¤, —.  адров, я. √анцарск≥, ј. “инЇц) очолив в≥домий вчений, професор я. ћахн≥к. ƒо украњнськоњ групи на чол≥ з кандидатом ≥сторичних наук ¬. ÷игиликом входили: ≤. . —вЇшн≥ков, Ћ.√. ћацкевий, ¬.ƒ. √упало, ¬. ѕетегирич, –. √рибович). ѕ≥зно восени 1992 року польсько-украњнська експедиц≥¤ розпочала досл≥дженн¤ у басейн≥ верхнього ƒн≥стра, у —амарському та ƒрогобицькому районах Ћьв≥вськоњ област≥. ƒушею ≥ натхненником п≥д час проведенн¤ археолог≥чних розв≥док виступав ≤гор  ирилович, ¤кий з професором яном ћахн≥ком провадив на м≥сцевост≥ ц≥кав≥ дискус≥њ. ÷е надзвичайно допомагало у загальному розум≥нн≥ проблеми ≥ завдань, що сто¤ли перед експедиц≥Їю.

ќднак подальш≥й участ≥ ≤. . —вЇшн≥кова у польсько-украњнськ≥й експедиц≥њ на перешкод≥ встали р≥зн≥ причини, в тому числ≥ ≥ пог≥ршенн¤ стану здоров'¤ (в≥н переносить два м≥кро≥нфаркти). ќсобливо важк≥ часи ≤гор  ирилович переживав у травн≥ 1995 року, коли померла дружина ≤рина ќлександр≥вна, з ¤кою його пов'¤зували майже 60 рок≥в подружнього житт¤.

ѕодолавши б≥ль втрати ≤. . —вЇшн≥ков зважуЇтьс¤ розпочати ще одну експедиц≥ю. Ќа запрошенн¤ ѕ.ѕ. —мол≥на, директора новоствореного державного ≥сторико-культурного запов≥дника у м. ƒубно, 31 липн¤ 1995 року ≤гор  ирилович прибуваЇ у м≥сто, ¤ке завжди займало у його серц≥ ≥ житт≥ особливе м≥сце. ÷е запрошенн¤ до сп≥впрац≥ дозвол¤ло реал≥зувати давн≥ плани щодо пошуку м≥сцезнаходженн¤ л≥тописного ƒубена. –оботу в≥н розпочав уже наступного дн¤, заклавши розкоп у п≥вденно-сх≥дн≥й частин≥ подв≥р'¤ колишнього замку кн¤з≥в ќстрозьких. ” склад≥ експедиц≥њ, ¤к заступник њњ кер≥вника, працювала автор цих р¤дк≥в.

ѕ≥сл¤ напруженого робочого дн¤ (попервах доводилос¤ пробиватись кр≥зь товщу сучасних нашарувань), ≤гор  ирилович, незважаючи на втому, н≥коли не в≥дмовл¤в соб≥ у прогул¤нц≥ вуличками ƒубна, у будь-¤ку погоду. ÷е додавало сил, ≥ йому було що згадати!

Ќа розкоп у ƒубенському замку приходило багато в≥дв≥дувач≥в: науковц≥, краЇзнавц≥, екскурсанти, а то й численн≥ мешканц≥ ƒубна, ¤к≥ приносили випадково ви¤влен≥ на њхн≥х городах стародавн≥ предмети (¤к дл¤ консультац≥њ, так ≥ з метою передач≥ у музей). ” в≥льн≥ години чи дн≥, коли роботи на розкоп≥ не проводилис¤, ≤гор  ирилович огл¤дав в≥дом≥ пам'¤тки поблизу м≥ста з перспективою њх подальшого досл≥дженн¤ (наприклад, козацький редут б≥л¤ с. —емидуби). “од≥ ж трапилас¤ нагода вперше обстежити споруду колишнього бернардинського костелу (у м. ƒубн≥), особливо п≥дземну частину п≥д в≥втарем, де знаходилис¤ рештки поховань XVII-XVIII ст. ¬и¤влен≥ при поверхневому огл¤д≥ знах≥дки засв≥дчили ≥сторичну ц≥нн≥сть цих старожитностей, що дало поштовх дл¤ широкомасштабних досл≥джень гроб≥вц≥в, що було зд≥йснено автором статт≥ вже прот¤гом наступного дес¤тил≥тт¤.

“им часом археолог≥чн≥ досл≥дженн¤ на територ≥њ подв≥р'¤ ƒубенського замку тривали. —таном на 19 серпн¤ розкоп розкрили вже на гл.2,65 см, вийшовши на шар ≤ половини XVII ст. «робивши у щоденнику останн≥й запис про св¤тковий день з приводу св¤та ѕреображенн¤ √осподнього ≤. . —вЇшн≥ков раптово помер у н≥ч з 19 на 20 серпн¤, за два м≥с¤ц≥ до свого 80-р≥чч¤. ƒо п≥дтвердженн¤ висловлених ним припущень у розкоп≥ залишалос¤ розкрити всього лише 65 см. «годом було встановлено, що непорушний культурний шар кн¤жоњ доби зал¤гав на гл.3,30-3,40 м, де ви¤влено житлов≥ споруди XII ст., ¤к≥ в≥дпов≥дали перш≥й л≥тописн≥й згадц≥ про м≥сто, ≥ рубежу ’/’≤ ст., котр≥ п≥дтвердили значно ран≥ше походженн¤ ƒубна. ÷≥ результати засв≥дчили високорозвинену ≥нтуњц≥ю вченого, вироблену на багатор≥чн≥й практиц≥ досв≥дченого польовика.

«аупок≥йну л≥тург≥ю над гробом ≤. . —вЇшн≥кова в≥дправили в ≤лл≥нськ≥й церкв≥ м. ƒубна, в ¤к≥й в≥н г≥мназистом в≥дсто¤в не одну —лужбу Ѕожу. ѕоховали ≤гор¤  ириловича недалеко в≥д Ћьвова, у с. ян≥в (Ќово¤вор≥вський район Ћьв≥вськоњ област≥), пор¤д з могилою його дружини.

¬важаЇтьс¤, що вагом≥сть творчого доробку вченого належним чином визначаЇтьс¤ лише прийдешн≥ми покол≥нн¤ми досл≥дник≥в. “ому на сьогодн≥, вже з в≥дстан≥ промайнулого дес¤тил≥тт¤, з переконан≥стю можемо стверджувати, що прац≥ ≤. . —вЇшн≥кова залишили ¤скравий сл≥д у вивченн≥ епохи бронзи та раннього ≥ п≥знього середньов≥чч¤. Ѕагато висловлених ним положень знайшло нове п≥дтвердженн¤, а значна частина г≥потез збер≥гаЇ актуальн≥сть. ”се це, на фон≥ притаманноњ ≤горю  ириловичу багатогранност≥ наукових ≥нтерес≥в, назавжди поставило його в один р¤д з найвидатн≥шими постат¤ми украњнськоњ та Ївропейськоњ археолог≥њ.

ќ.ћ. ƒјЌ»Ћ»Ў»Ќ,

зав. в≥дд≥лом ≥стор≥њ Ѕерестецькоњ битви

ƒержавного ≥сторико-мемор≥ального

запов≥дника Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї

Ђ... я ћ–≤я¬ –ќ«√јƒј“» «ј√јƒ ” Ѕ≈–≈—“≈÷№ ќѓ Ѕ»“¬»ї

Ћистуванн¤ ≤гор¤  ириловича —вЇшн≥кова з музеЇм-запов≥дником Ђ озацьк≥ могилиї

” народ≥ кажуть, без минулого не буваЇ майбутнього.  расномовий св≥док минувшини, величавий пам'¤тник нац≥онально-визвольноњ в≥йни украњнського народу Ч ƒержавний ≥сторико-мемор≥альний запов≥дник Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї у ѕл¤шев≥й, або просто Ђ озацьк≥ могилиї. ўе у 1970 роц≥ на територ≥њ запов≥дника з ≥н≥ц≥ативи ≤гор¤  ириловича —вЇшн≥кова ≥ тод≥шнього директора обласного краЇзнавчого музею ¬асил¤ яковича —идоренка було розпочато археолог≥чн≥ розкопки, ¤к≥ ≥ очолив наш земл¤к ≤. . —вЇшн≥ков.

Ђ... оск≥льки ¤ походжу з околиць Ѕерестечка, ще з дитинства чув про цю битву.  озаччина мене завжди ц≥кавила, ≥нтригувала. ўось таЇмниче, щось гр≥зне в≥дбувалос¤ в тих околиц¤х, ≥ хот≥лос¤ знати про все докладн≥ше. јле п≥дручники ≥стор≥њ, написан≥ ≥сториками статт≥, що потрапл¤ли до моњх рук, не давали у¤вленн¤. я мр≥¤в розгадати загадку Ѕерестецькоњ битви...ї (з ≥нтерв'ю ≤гор¤  ириловича јнатол≥ю ћ≥зерному, вересень 1987 року).

Ѕажанн¤ знайти конкретн≥ сл≥ди Ѕерестецькоњ битви ≤гор  ирилович прон≥с кр≥зь усе своЇ житт¤.

Ќа початку 70-го року ≤гор  ирилович звертаЇтьс¤ листом до дирекц≥њ –≥вненського краЇзнавчого музею, в ¤кому пов≥домив про своњ плани археолог≥чного досл≥дженн¤ м≥сц¤ Ѕерестецькоњ битви. ¬≥дпов≥дь не забарилась:

Ђ... ѕ≥сл¤ обговоренн¤ цього питанн¤ наша дирекц≥¤ (виконуЇ обов'¤зки зараз директора ¬асиль якович —идоренко) д≥йшла до висновку запропонувати саме ¬ам проведенн¤ розкопок у ѕл¤шев≥й.

ћен≥ доручено ¬ам пов≥домити, що у нас на ц≥ роботи Ї 650 крб.  ошторис ц≥Їњ суми передбачаЇ 15-денний терм≥н роб≥т, в ¤ких може брати участь 3 науков≥ прац≥вники та 10 роб≥тник≥в.  р≥м цього ще залишитьс¤ щось 200 крб. на техн≥чн≥ засоби. Ѕажано, щоб роботи були проведен≥ в серпн≥ м≥с¤ц≥. ќднак це поки наша пропозиц≥¤. ћи чекаЇмо в≥д ¬ас пов≥домленн¤ про остаточний терм≥н, щоб наша дирекц≥¤ могла спланувати в≥дпустки.

Ѕажано, щоб у розкопках вз¤ли участь наш≥ науков≥ прац≥вники —еледець ≥ Ћець.  р≥м того у сам≥й ѕл¤шев≥й зараз працюЇ 3 наукових прац≥вники, ¤ких в раз≥ необх≥дност≥ можна буде п≥дключити до роб≥т.

ƒо ¬ас ще таке проханн¤: по можливост≥ в≥зьм≥ть ¬≥дкритий лист на ѕл¤шеву та на –овенську область. ” нас така думка, що може скластись нагода провести ще на ¤комусь об'Їкт≥ розкопки або принаймн≥ розв≥дку...ї 17 кв≥тн¤ 1970 р. ‘. Ѕарна.

¬ травн≥ ≤гор  ирилович пише в ћ≥н≥стерство культури ор≥Їнтовний план роб≥т по досл≥дженню м≥сц¤ Ѕерестецькоњ битви 1651р. б≥л¤ с. ѕл¤шевоњ „ервоноарм≥йського району –овенськоњ област≥.

Ђ... м≥сце Ѕерестецькоњ битви дос≥ науково ще не досл≥джувалось, багато зв'¤заних з нею обставин через скуп≥сть письмових джерел залишаЇтьс¤ не¤сними, а у музею-запов≥днику Ђ озацьк≥ могилиї майже в≥дсутн≥ ориг≥нальн≥ експонати безпосередньо зв'¤зан≥ з Ѕерестецькою битвою.

“ак, дос≥ не вивчений характер укр≥плень козацького табору, не ви¤влен≥ м≥сц¤ трьох переправ побудованих козаками через болото п≥д кер≥вництвом полковника ≤. Ѕогуна в н≥ч на 10.”≤≤. 1651р., залишаютьс¤ без наукового вивченн¤ м≥сц¤ випадкових знах≥док окремих предмет≥в озброЇнн¤ ≥ людських к≥ст¤к≥в, ¤к≥ часто викопуютьс¤ й виорюютьс¤ довкруги колишнього козацького табору. ¬ зв'¤зку з цим у 1970 роц≥ –овенським краЇзнавчим музеЇм плануЇтьс¤ проведенн¤ археолог≥чних розкопок ор≥Їнтовно таких об'Їкт≥в:

1) ƒосл≥дженн¤ залишк≥в укр≥плень на остров≥ Ђ∆уравлихаї дл¤ з'¤суванн¤ њх плану, характеру ≥ системи побудови.

2)  –озшуки трьох козацьких переправ через болото ≥ старе русло р. ѕл¤ш≥вки, побудованих зг≥дно з письмовими джерелами ≥з стовбур≥в зрубаних дерев, козацьких воз≥в, с≥дел, а нав≥ть спис≥в. « огл¤ду на можлив≥сть доброго збереженн¤ у вологому грунт≥ дерев'¤них ≥ шк≥р¤них вироб≥в сл≥д спод≥ватис¤ на м≥сц¤х переправ численних знах≥док козацького обладнанн¤ ≥ озброЇнн¤, ¤к≥ збагат¤ть експозиц≥ю запов≥дника. Ќаукове вивченн¤ м≥сць*≥ереправ ≥ обставин ус≥х знах≥док повинно значно доповнити дан≥ про еп≥лог Ѕерестецькоњ битви.

3)  –озшуки м≥сц¤ похованн¤ грецького митрополита ≤осафа, висланого константинопольським патр≥архом до Ѕогдана ’мельницького, забитого у козацькому табор≥ шл¤хтою й похованого разом з ус≥ма в≥дзнаками його сану на територ≥њ с. ќстр≥в.

4) ѕерев≥рка м≥сць знах≥док людських к≥ст¤к≥в, зброњ ≥ монет XVIII ст. довкруги табору козацько-сел¤нських в≥йськ та б≥л¤ двох козацьких могил 1651 р.

–озкопки плануютьс¤ на м≥с¤ць серпень 1970 р.

20 травн¤ 1970 р. (—вЇшн≥ков ≤. .) кандидат ≥сторичних наук.

—под≥ванн¤ на чисельн≥ знах≥дки не були довгооч≥куваними в серпн≥ 1970 року в списку речей ¤к≥ були знайден≥ п≥д час розкопок Ї чисельн≥ предмети козацького побуту: нож≥, вилки, чоботи, гаманц≥, монети та ≥нше, Ч козацька збро¤: мушкети, шабл≥, кул≥... фрагменти к≥нськоњ збруњ, чисельн≥ к≥ст¤ки людей та коней.

–еставрац≥Їю речей почав займатис¤ особисто ≤гор  ирилович. ѕроживаючи у м. Ћьвов≥ в≥н весь час зв≥туЇтьс¤ про проведену роботу у листах до ѕавла якубовича Ћотоцького Ч директора музею-запов≥дника Ђ озацьк≥ могилиї, з ¤ким у них зав'¤залис¤ дуже дружн≥ в≥дносини (вс≥ листи розпочинаютьс¤ не ≥накше ¤к Ч Ђƒорогий ѕавло якубович!ї).

Ђ... ¤ дос≥ ще не зак≥нчив консервац≥њ металевих речей з розкопок, хоч регул¤рно щоденно працюю над консервац≥Їю вечорами п≥сл¤ роботи. «а дерево ще не м≥г вз¤тис¤ Ч важко д≥стати необх≥дн≥ реактиви немаЇ в≥дпов≥дноњ лаборатор≥њ. Ѕагато ц≥кавого ви¤вл¤Їтьс¤ п≥д час роботи над матер≥алами. ’≥м≥чний анал≥з чорноњ маси з порох≥вниц≥ дозволив приблизно встановити склад козацького пороху...ѕ.’≤.72р.ї

ѕавло якубович пост≥йно консультувавс¤ з ≤горем  ириловичем щодо роб≥т ¤к≥ проводились в запов≥днику: побудови д≥орами, перебудови експозиц≥њ...

Ђ... експозиц≥йний план в основному хороший. ћаю лиш дек≥лька др≥бних зауважень... 27.’ѕ.73 р.ї

¬с≥ Ђдр≥бн≥ї зауваженн¤ були вз¤т≥ до уваги ≥ експозиц≥¤ була побудована ≥з вз¤тими поправками ≤гор¤  ириловича.

Ђ« великим зац≥кавленн¤м прочитав ¬ашого листа та проект д≥орами √.‘. „еснейшого. Ќе можу не в≥дгукнутис¤ на цей проект. “ому посилаю своњ зауваженн¤, ¤к≥, звичайно, н≥кого до н≥чого не зобов'¤зують, але можуть правильно вир≥шити завданн¤.  оп≥ю цих зауважень посилаю в –овенський музей, бо √.‘. „еснейший пише, що туди скерував фото своњх еск≥з≥в ≥ там буде обговорюватись задум художник≥в...

... ваш≥ зауваженн¤ до проекту √.‘. „еснейшого ц≥лком правильн≥. ќкрем≥ з них ¤ б≥льш детально обгрунтував. Ќехай тепер художники подумають ¤к виконати не малюночок, а справжню картину цих випадк≥в... 14.111.73 р.ї

¬ цей час в ≤гор¤  ириловича з'¤вл¤Їтьс¤ задум про реконструкц≥ю портрета козака за черепом. ѕро це в≥н мав попередню домовлен≥сть з скульптором-антропологом √алиною ¬¤чеслав≥вною Ћебединською з м. ћоскви.

Ђ... не знаю що замовл¤ти Ћебединськ≥й Ч граф≥чний портрет чи об'Їмну скульптуру...ї

Ћебединська в≥дразу вз¤лас¤ за роботу, вже через р≥к попри ф≥нансов≥ труднощ≥ (варт≥сть одн≥Їњ скульптури 1550 крб.) була готова перша скульптура, про це ≤. . —вЇшн≥ков пов≥домл¤Ї ѕавла якубовича пошт≥вкою:

Ђ... дн¤ми одержав листа в≥д учениц≥ професора √ерас≥мова √.¬. Ћебединськоњ з пов≥домленн¤м про те, що одна реконструкц≥¤ погрудд¤ козака на основ≥ черепа з переправи в ќстров≥ завершена. “епер вона в≥дливаЇтьс¤ у г≥пс≥ й тижн≥в через два њњ можна буде забрати. Ћебединська пише, що посилати по пошт≥ таку скульптуру неможливо... 6.’≤.74р.ї

Ќе залишила в сторон≥ ≤гор¤  ириловича ≥ проблема озелененн¤ територ≥њ запов≥дника, ¤ка ≥ сьогодн≥ Ї актуальною Ђ... нарешт≥ ¤ розплутав справу з проектом озелененн¤ Ђ озацьких могилї. ѕо цьому проекту захистила диплом випускниц¤ Ћьв≥вського л≥сотехн≥чного ≥нституту —орока ј.ƒ. ѕроект збер≥гаЇтьс¤ в арх≥в≥ ≤нституту ≥ кер≥вники ц≥Їњ дипломноњ роботи кажуть, що в≥н дуже добрий... 14.ѕ.83р.ї

≤гор  ирилович просить ѕавла якубовича написати за¤вку, щоб з ≥нституту вислали текстову частину проекту ≥ кресленн¤, щоб по ньому провести озелененн¤ територ≥њ запов≥дника Ђ озацьк≥ могилиї. Ќа жаль з певних причин (ймов≥рно нестача кошт≥в) озелененн¤ територ≥њ по цьому проекту проведено не було.

¬ цьому ж лист≥ згадуЇтьс¤ про в≥дв≥дини Ћьвова зав≥дуючого фондами зброњ ћосковськоњ збройноњ палати, з ¤ким зустр≥вс¤ ≤гор  ирилович, в≥н дав анал≥з козацьким мушкетам ≥ визначив њх Ђ... ¤к реч≥ роботи тульських майстерень ≥ майстр≥в оружейноњ палати, а бандолет (¤кий ми вважали рос≥йським) визначив голландським...ї

 ожний р≥к вл≥тку проводились археолог≥чн≥ розкопки, знаходили все нов≥ реч≥ ≥ зброю, ≥ знову ≤гор  ирилович бравс¤ за реставрац≥ю ≥ незважаючи на зайн¤т≥сть ≥ ф≥нансов≥ труднощ≥ (в той час викладав в ≥нститут≥ ≥ працював над написанн¤м монограф≥њ).

Ђ... мушкети ≥ шабл≥, ще не законсервован≥ через труднощ≥ здобути х≥м≥кати. Ќад≥юсь, що й цю справу вдастьс¤ вир≥шити... 27.10.84р.ї

Ђ... розц≥нки реставрац≥њ речей по договору (≥сторичний музей)

за реставрац≥ю ≥ консервац≥ю одного мушкету з дерев'¤ними частинами 120-130 крб.;

(залежно в≥д складност≥ роб≥т)

за реставрац≥ю шабл≥ або коси Ч 10-12 крб.;

за реставрац≥ю чобота або ≥ншого шк≥р¤ного предмету до 50 крб... 19.≤≤.85р.ї

Ђ... не маю гл≥церину, клею ѕ¬ј ≥ тканини (бортовки), тому не можу ц≥ реч≥ н≥ консервувати н≥ реставрувати. Ќад≥юсь, що в≥чно так не буде ≥ ¤кщо мен≥ вдастьс¤ д≥стати хоч гл≥церин, зможу дал≥ робити реставрац≥ю... 22.≤’.91р.ї

ќкремо сл≥д згадати те, ¤к ≤. . —вЇшн≥ков турбувавс¤ про збереженн¤ ц≥л≥сност≥ археолог≥чноњ колекц≥њ з м≥сц¤ Ѕерестецькоњ битви (частина експонат≥в ≥ понин≥ знаходитьс¤ в експозиц≥њ –≥вненського краЇзнавчого музею):

Ђ... ¬ам (запов≥днику авт.) раджу в≥дстоювати права запов≥дника ≥ вимагати в≥д –≥вненського музею передач≥ ус≥Їњ колекц≥њ з розкопок актом. ј що в них залишитьс¤ в експозиц≥њ, нехай оформл¤ть актом на тимчасове збер≥ганн¤. Ўкода, ¤кщо така Їдина у св≥т≥ колекц≥¤ буде розпорошена... 9.10.91р.ї

≤гор  ирилович особисто в≥дправив лист в ”правл≥нн¤ музењв ћ≥н≥стерства культури ”крањни

Ђ... «а 20 рок≥в археолог≥чних роб≥т, ¤к≥ ¤ веду на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви з 1970 р., розкопками на козацьк≥й переправ≥ 10 липн¤ 1651 р. здобуто Їдину в св≥т≥ велику колекц≥ю ориг≥нальних козацьких речей середини XVI ст. ÷¤ колекц≥¤ всеб≥чно ≥люструЇ побут, озброЇнн¤ ≥ обладнанн¤ арм≥њ Ѕ. ’мельницького ≥, ¤к ц≥л≥сн≥сть ¤вл¤Ї собою дос≥ Їдиний науковий ≥ п≥знавальний матер≥ал до вивченн¤ украњнського козацтва час≥в ¬извольноњ в≥йни XVII ст. ¬она л¤гла в основу моЇњ монограф≥њ ЂЅерестецька битва 1651 р.ї, що вийде з друку у першому квартал≥ 1992 р.

ћен≥ стало в≥домо, що у процес≥ передач≥ колекц≥њ з розкопок на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви кер≥вництво –≥вненським краЇзнавчим музеЇм напол¤гаЇ на под≥л≥ ц≥Їњ колекц≥њ м≥ж музеЇм-запов≥дником Ђ озацьк≥ могилиї ≥ –≥вненським краЇзнавчим музеЇм, мабуть, дл¤ забезпеченн¤ експонатами власноњ експозиц≥њ, а також п≥дшефних –≥вненському музењв ≥ нагромадженн¤ так званого музейного Ђобм≥нного фондуї. «гадана колекц≥¤ Ї нац≥ональним надбанн¤м украњнського народу ≥ саме в своњй ц≥л≥сност≥ ¤вл¤Ї величезну ц≥нн≥сть. ¬она не повинна знец≥нюватис¤ розпод≥лом ≥ розпорошенн¤м по р≥зних музе¤х. ќстанн¤ ≥нструкц≥¤ ћ≥н≥стерства культури ”крањни також заборон¤Ї розпод≥л музейних колекц≥й. ’очетьс¤ над≥¤тис¤, що ми вже не повернемос¤ до недоброњ пам'¤т≥ тих час≥в...

...  олекц≥¤ козацьких речей з-п≥д Ѕерестечка уже широко в≥дома не лише на ”крањн≥, а й за њњ межами, зокрема у ѕольщ≥, де нею ц≥кавл¤тьс¤ поважн≥ науковц≥. –озпод≥л њњ на частини був би злочином по в≥дношенн≥ до украњнського наукового надбанн¤.

... ќтже, звертаюсь до ¬ас, з проханн¤м втрутитись в цю справу ≥ не допустити роздр≥бност≥ ц≥нноњ колекц≥њ козацьких речей з розкопок на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви. Ќовостворений постановою –ади ћ≥н≥стр≥в ”крањни запов≥дник Ђ озацьк≥ могилиї не може розпочати своЇњ д≥¤льност≥ з втрати значноњ частини своњх наукових ц≥нностей. ƒозвольте висловити над≥ю, що саме ¬и допоможете вр¤тувати ц≥л≥сн≥сть колекц≥њ нашоњ нац≥ональноњ св¤тин≥ Ч запов≥дника Ђ озацьк≥ могилиї.

« глибокою пошаною до ¬ас ≤. —вЇшн≥ков, доктор ≥сторичних наук, пров≥дний науковий сп≥вроб≥тник-консультант ≥нституту сусп≥льних наук јЌ ”–—– 9 жовтн¤ 1991 р.ї ¬ цей же час ≤гор  ирилович займаЇтьс¤ справами по п≥дготовц≥ до видавництва своЇњ монограф≥њ про Ѕерестецьку битву. «адум про написанн¤ ¤коњ в нього з'¤вивс¤ ще в≥д початку роботи в музењ-запов≥днику Ђ озацьк≥ могилиї.

... Ѕюрократична система ≥ ф≥нансов≥ труднощ≥ в≥дт¤гували час њњ виданн¤ та в 1993 роц≥ наукове виданн¤ ЂЅитва п≥д Ѕерестечкомї виходить з друку у видавництв≥ Ђ—лової м. Ћьвова. Ђ... ≥ ¤кщо вона не була б розпродана в≥дразу, то ≥ через дек≥лька рок≥в вона не втратить своЇњ актуальност≥... 9.10.92р.ї ≤ безперечно ≤гор  ирилович був правий, сьогодн≥ через 12 рок≥в п≥сл¤ того, ¤к його монограф≥¤ Ђпобачила св≥тї Ч ц¤ прац¤ Ї актуальною, адже так ¤к в≥н досл≥див ≥стор≥ю Ѕерестецькоњ битви невдалос¤ ≥ дос≥ жодному ≥сторику. ўодо перспектив розвитку запов≥дника —вЇшн≥коь вбачав в обов'¤зковому зак≥нченн≥ побудови муру, спорудженн≥ дзв≥ниц≥ ≥ особливо Ч в побудов≥ нового прим≥щенн¤ музеюї. ѕершочерговим завданн¤м Ї побудова нового прим≥щенн¤ музейного будинку, ¤кий би в≥дпов≥дав сучасним вимогам, де можна було б свободно розгорнути експозиц≥ю.... ... ¤ дотримуюсь такоњ думки, що музей не сл≥д в≥дривати в≥д ансамблю церков ≥ м≥сц¤ збереженн¤ козацьких к≥сток. јдже весь ансамбль був побудований дл¤ збереженн¤ пам'¤т≥ про битву ≥ њњ жертви. ј музей з Їдиними в св≥т≥ ориг≥нальними козацькими речами нар≥вн≥ з церквами й к≥стками саме служать ц≥й ц≥л≥. ќтже, будинок маЇ сто¤ти в межах ∆уравлихи... сл≥д було б запланувати у музейному будинку й лаборатор≥ю, в ¤к≥й можна було б проводити консервац≥ю й реставрац≥ю експонат≥в. 30.07.92р.ї

Ѕагато своњх задум≥в не встиг зд≥йснити ≤гор  ирилович —вЇшн≥ков, мр≥¤в побачити ориг≥нальн≥ козацьк≥ реч≥ (в≥дреставрован≥ власними руками) в експозиц≥њ прим≥щенн¤ нового музею, мр≥¤в щоб ≥з дзв≥ниц≥ на Ђ озацьких могилахї лунав звук 855-ти пудового дзвону (¤кий був втрачений у 1915 роц≥) ≥ мр≥¤в дал≥ проводити археолог≥чн≥ розкопки, досл≥дити козацький вал, знайти рештки козацьких воз≥в ≥ по них зробити точну коп≥ю та багато ≥ншого...

Ќа жаль, минаЇ вже 10 рок≥в ¤к не стало ≤гор¤  ириловича та ми прац≥вники запов≥дника над≥Їмос¤ ≥ що з часом все ж таки збудутьс¤.

Ђ... ≥ дай нам Ѕог ус≥м, аби було нам полегшенн¤ в житт¤, ≥ щоб нове житт¤ було щедрим добрим дл¤ нас ус≥х! 15.01.93 р.ї

¬.¬.  ќЌќѕЋё ,

зав. в≥дд≥лом охорони пам'¤ток

≥стор≥њ та культури ƒержавного

≥сторико-мемор≥ального запов≥дника

Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї

ƒќ—Ћ≤ƒ∆≈ЌЌя ≤. .—¬™ЎЌ≤ ќ¬»ћ ћ≤—÷я Ѕ≈–≈—“≈÷№ ќѓ Ѕ»“¬»

ћинуло б≥льше 350 рок≥в в≥д часу Ѕерестецькоњ битви, а пам'¤ть про нењ живе у народ≥. ћ≥сце одн≥Їњ з найб≥льших битв пер≥оду ¬извольноњ в≥йни п≥д проводом Ѕ. ’мельницького завжди прит¤гало увагу вс≥х, кому не байдужа дол¤ народу. ѕод≥њ 1651 р. пост≥йно нагадували про себе м≥сцевим жител¤м випадковими знах≥дками людських к≥сток ≥ староњ зброњ, таЇмнич≥стю зарослих вже травою болот¤них берег≥в р≥чки ѕл¤ш≥вки та кам'¤ними хрестами, загадковою глибиною болот¤ного озерц¤ Ч  озаковоњ ¤ми...

« 1970 року з ≥н≥ц≥ативи ≤. . —вЇшн≥кова на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви почала працювати археолог≥чна експедиц≥¤ –≥вненського краЇзнавчого музею, орган≥зована при значн≥й допомоз≥ –овенськоњ обласноњ орган≥зац≥њ ”крањнського товариства пам'¤ток ≥стор≥њ та культури. ÷≥ розкопки Ї дос≥ Їдиною на ”крањн≥ справою досл≥дженн¤ археолог≥чним методом м≥сц¤ битви XVII ст. –озкопкам передувало вивченн¤ та анал≥з ус≥х доступних письмових джерел. ƒо цього досл≥дники ≥ краЇзнавц≥ серйозно Ѕерестецькою битвою не займалис¤, не використовували опубл≥кованих ще у 1922 роц≥ даних ћ.  остомарова про залишки шл¤хетських ≥ козацьких укр≥плень, не вивчали ориг≥нальних письмових джерел XVII ст. ≥ не сп≥вставл¤ли њх даних з м≥сцем Ѕерестецькоњ битви.

«авданн¤м археолог≥чноњ експедиц≥њ були локал≥зац≥¤ давно забутих м≥сць битви, козацько-сел¤нського табору, переправ через болота р. ѕл¤ш≥вки, м≥сц¤ героњчного подвигу 300 козак≥в, а також здобутт¤ ориг≥нальних речей, ¤к≥ не т≥льки поповнили б музейн≥ колекц≥њ, а й дали б матер≥ал до п≥знанн¤ озброЇнн¤ та обладнанн¤ козацько-сел¤нських в≥йськ ≥ вивченн¤ окремих галузей ремесла на ”крањн≥ у XVII ст.

–обота експедиц≥њ розпочалас¤ ≥з поглибленоњ розв≥дки вс≥Їњ територ≥њ, на ¤к≥й в≥дбувались под≥њ 1651 р. ѕольов≥ розв≥дков≥ роботи поЇднувались ≥з вивченн¤м ус≥х опубл≥кованих письмових ≥ арх≥вних джерел. ƒовелось ретельно перев≥рити вс≥ навколишн≥ урочища та зв'¤зан≥ з ними легенди.

ѕрот¤гом двадц¤ти рок≥в роботи по вивченню письмових джерел доповнювалис¤ археолог≥чними розв≥дками та розкопками. «≥ставленн¤м письмових джерел, результат≥в розв≥док та картографуванн¤м знах≥док окремих речей вдалось вир≥шити не¤сне дос≥ питанн¤ локал≥зац≥њ м≥сц¤ переправи польсько-шл¤хетських в≥йськ через р. —тир, корол≥вського та козацького табор≥в, м≥сц¤ битви, розташуванн¤ в≥йськ перед битвою, переправи козацьких в≥йськ через заплаву р≥чки ѕл¤ш≥вки, острова, на ¤кому в час в≥дступу з табору захищались 300 козак≥в-героњв. Ќа пол¤х с. ѕл¤шевоњ ви¤влено залишки земл¤них укр≥плень козацького бойового табору, ¤кий п≥д час битви, зг≥дно з письмовими джерелами, атакував я. ¬ишневецький, а на козацьк≥й переправ≥ б≥л¤ с. ќстрова проведено систематичн≥ розкопки.

–озкопками м≥сц¤ козацькоњ переправи досл≥джено понад 2,5 га площ≥, в≥дкрито залишки побудованоњ з наказу ≤. Ѕогуна гребл≥, ви¤влено 91 людських та 56 к≥нських к≥ст¤к≥в, знайдено понад 5000 ун≥кальних достов≥рно козацьких речей, в≥дтворено картину в≥дступу козацьких в≥йськ з обложеного шл¤хтою табору, з'¤совано обставини загибел≥ окремих людей. Ћюди лежать так, ¤к њх захопила смерть Ч один на спин≥, ≥нший на боц≥, ще ≥нший дол≥лиць. Ќа черепах загиблих Ч сл≥ди удар≥в шабл¤ми. ≤нколи м≥ж к≥стками трапл¤ютьс¤ свинцев≥ кул≥ в≥д мушкет≥в.  ≥нськ≥ скелети також лежать у р≥зних позах. Ѕагато поламаних шабель та ≥ншоњ зброњ. ќчевидно, тут не т≥льки в≥дступали, а й бились не на житт¤, а на смерть.

Ѕагато зброњ було в≥днайдено на оточеному болотами пагорбку Ч остров≥ √айок, що лежав на шл¤ху сел¤нськоњ переправи. “ак вдалос¤ встановити м≥сце подвигу 300 козак≥в, ¤к≥ за¤вили, що не дбають про житт¤ та багатство ≥ вол≥ють краще загинути, н≥ж п≥ддатись панам. Ќ≥хто не п≥ддавс¤, н≥хто не шукав пор¤тунку у втеч≥... “е що, остр≥в лежить на л≥н≥њ сел¤нськоњ переправи, дозвол¤Ї припустити, що в його оборон≥ брали участь не лише козаки, а в основному, повстал≥ сел¤ни.

–еч≥, здобут≥ розкопками на ѕоповому √орб≥, дають нов≥ дан≥ дл¤ п≥знанн¤ побуту украњнського села першоњ половини XVII ст. «аслуговуЇ уваги подв≥йне похованн¤ п≥д п≥вденною ст≥ною бабинц¤, недалеко в≥д входу у церкву на глибин≥ њм. ѕохованн¤ њх в одн≥й ¤м≥ вказуЇ на њх одночасну смерть ≥ в≥дпов≥даЇ письмовим пов≥домленн¤м про загибель митрополита кор≥нфського …оасафа та повне пограбуванн¤ шл¤хтою його речей ≥ про наказ корол¤ поховати його у наближч≥й церкв≥. ќтже, ≥з значною ймов≥рн≥стю можна припустити, що розкопками м≥сц¤ ћихайл≥вськоњ церкви в с. ќстров≥ ви¤влено останки двох ≥сторичних ос≥б, близьких пол≥тичних соратник≥в Ѕогдана ’мельницького Ч кор≥нфського митрополита …оасафа та його ди¤кона, грецького ченц¤ ѕавла.

—еред багатьох знайдених п≥д час розкопок предмет≥в Ї реч≥ вс≥х учасник≥в битви Ч сел¤нських повстанц≥в, р¤дових козак≥в, представник≥в козацькоњ верх≥вки, польськоњ шл¤хти. ”с≥ реч≥ Ч ун≥кальн≥, абсолютно достов≥рно зв'¤зан≥ з конкретною ≥сторичною под≥Їю ≥ докладно датован≥ днем 10 липн¤ 1651 р.

«авд¤ки багатол≥тн≥й прац≥ ≤гор¤  ириловича —вЇшн≥кова розкопано ≥ досл≥джено понад 5га земель, м≥сц¤ Ѕерестецькоњ битви. ÷е все дало ун≥кальний матер≥ал дл¤ вивченн¤ матер≥альноњ культури ”крањни середини XVII ст., поглиблено наш≥ знанн¤ про одну з найб≥льших битв пер≥оду ¬извольноњ в≥йни украњнського народу п≥д проводом Ѕ. ’мельницького.

√.ѕ. Ћќ“ќ÷№ »…,

заступник директора з науковоњ роботи ƒержавного ≥сторико-мемор≥ального запов≥дника

Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї

≤√ќ–  »–»Ћќ¬»„ —¬™ЎЌ≤ ќ¬ Ч ƒќ—Ћ≤ƒЌ»  ѕќЋя Ѕ≈–≈—“≈÷№ ќѓ Ѕ»“¬»

™ люди, чи¤ багатор≥чна прац¤ по нин≥ не оц≥нена належним чином. —аме до таких потр≥бно в≥днести ≤гор¤  ириловича —вЇшн≥кова. ¬ажко оц≥нити зроблене ним. Ѕ≥льш ¤к два дес¤тки рок≥в керував археолог≥чними розкопками на м≥сц≥ Ќародноњ —лави Ч на пол≥ Ѕерестецькоњ битви. ¬ результат≥ величноњ прац≥ з≥брано, в≥дреставровано та збережено не просто музейн≥ експонати, не лише ун≥кальн≥ реч≥ козацькоњ доби, а св¤т≥ рел≥кв≥њ украњнського народу. ѕод≥бними матер≥алами не може похвалитись н≥ один музей св≥ту.

«авд¤ки високим консервуючим властивост¤м торф'¤ного грунту тут було знайдено вироби з дерева та шк≥ри. ’оч сама переправа завширшки 2 м не залишилась у перв≥сному вид≥, проте сх≥дний к≥нець збер≥гс¤ найкраще. “ут в болото було затоплено колоди зрубаних дерев, дошки, частини воз≥в. ѕереход¤чи через переправу, ¤ка могла пом≥стити некерований люд, вони кидали свою зброю, побутов≥ та особист≥ реч≥. «найдено людськ≥ та к≥нськ≥ к≥ст¤ки, ¤к≥ лежать в такому положенн≥, ¤к њх захопила смерть. Ќа черепах окремих сл≥ди в≥д шабель, м≥ж к≥стками свинцев≥ кул≥ в≥д мушкет≥в.

¬≥дтворююч≥њ подробиц≥ загибел≥ окремих людей по к≥стках, молена у¤вити њхн≥ героњчн≥ вчинки. “ак череп одного козака ви¤влений п≥д час розкопок маЇ сл≥ди семи удар≥в шаблею. ѕершу рану козак одержав к≥нцем шабл≥ над л≥вим оком, розр≥завши м'¤ку тканину, залишивши на к≥стц≥ незначну подр¤пину. Ќаступн≥ два удари, нанесен≥ зверху вниз над правим та л≥вим вухом, також залишивши неглибок≥ зарубки на череп≥. ўе дв≥ зарубки простежуютьс¤ з обох бок≥в черепа нижче вух. Ўостий удар шабл≥ вр≥завс¤ глибоко у праву частину потилиц≥, а сьомим ударом в≥друбано голову.[1]

≤нший козак, в≥ком 20-24 роки п≥дпираючись загостреним з одного к≥нц¤ й роздвоЇним на верхньому к≥нц≥ дерев'¤ним к≥лком, пройшов усе болото, але поранений чи знесилений уже не м≥г п≥дн¤тись. —мерть застала його у сид¤чому положенн≥.

 ≥стки двох хлопчик≥в в≥ком 8-10 та 12-14 рок≥в лежали один над одним. —тарший лежав на спин≥ з розкинутими на боки руками, ноги застромлен≥ вертикально в торф. Ѕ≥л¤ грудноњ кл≥тки знайдено 44 свинцев≥ кул≥ до мушкета, та 7 орнаментованих к≥ст¤них пластинок.  ≥стки меншого знаходились м≥ж к≥стками б≥льшого. –¤туючись з територ≥њ табору, хлопчики брели болотом. Ѕ≥л¤ берега, де глибина була б≥льша, а шар намулу товст≥ший, старший вз¤в меншого на плеч≥. јле вага була не п≥д силу. —тарший хлопчик не зм≥г вит¤гнути ноги, знесилений впав на спину, накривши т≥ло меншого.

Ќа м≥сц≥, де знаходилась ћихайл≥вська церква (XVII ст.) в с. ќстр≥в п≥д час розкопок ви¤влено захороненн¤ кор≥нфського митрополита …оасафа та ченц¤ ѕавла, ¤к≥ були вбит≥ польськими шл¤хтичами п≥д час битви. ¬они були похован≥ в одн≥й ¤м≥.  ≥стки лежали один над одним. ¬ерхн≥й скелет старшого чолов≥ка з в≥друбаною головою ≥ роздр≥бленими лицевими к≥стками, що лежали б≥л¤ кол≥н, нижн≥й череп простр≥лений кул¤ми.[2]

–еч≥ знайден≥ п≥д час розкопок ≤. . —вЇшн≥ков д≥лить на окрем≥ групи:

а) побутов≥ с≥льськ≥ реч≥ (горщики, покришки дл¤ посуду, свистульки, поплавки до рибальських с≥тей, пивн≥ кухл≥, ручка в≥д коси, соснов≥ весла, рибальський човен, к≥нськ≥ п≥дкови, цв¤хи, замочки, кадильниц¤, монетний скарб);

б)  козацьк≥ реч≥, реч≥ од¤гу (козацьк≥ чоботи, п≥дк≥вки до чоб≥т, шк≥р¤н≥ по¤си, іудзики, перстен≥, гаплики);

в)  особист≥ реч≥ козак≥в (нож≥, ложки, виделки, шк≥р¤н≥ чохли на них, люльки, кресала, кисети на тютюн, гаманц≥, сумочки, гральн≥ кост≥, кубок дл¤ п≥дкиданн¤ кост≥в);

г) побутов≥ реч≥ (дерев'¤н≥ лопати, зал≥зне окутт¤ робочоњ частини лопати, чорний горщик, восков≥ св≥ч≥, п≥дсв≥чники, блешн≥ на рибу, денце пл¤шки, вис¤ч≥ замочки з ключами, дерев'¤н≥ черпаки);

д) грош≥ та коштовност≥ (на переправ≥ знайдено 38 гаманц≥в, в ¤ких ви¤влено 495 монет, хронолог≥чний д≥апазон њх становить 92 роки. ¬≥д јвгуста —аксонського 1555 р. карбованц¤ до ризького сол≥да шведськоњ королеви ’ристини 1647 р.);

Ї) реч≥ рем≥сник≥в-козак≥в (голки, наперстки, ножиц≥, шила, нож≥, пилки, свердла, напилки, клещ≥, проколки, ≥нструменти ложкар¤, молотки);

Ї) реч≥ сел¤нських повстанц≥в (чоботи, постоли, дзв≥ночки дл¤ худоби (ботала), списи, сокири, булави-колотушки, бойов≥ коси, серпи);

ж)  загальнов≥йськов≥ реч≥ (наверш¤ прапор≥в, бунчук≥в, посудинки дл¤ л≥к≥в, х≥рург≥чн≥ ≥нструменти, кул¤ста пл¤шечка дл¤ збер≥ганн¤ л≥к≥в, м≥дн≥ казани, канцел¤рське приладд¤, греб≥нц≥, ланцюжки);

з) козацька холодна збро¤ (шабл≥, п≥хви до них, чекан, келеп, списи);

и) метальна козацька збро¤ (стр≥ли з металевими наконечниками, бойов≥ нож≥, списи);

≥) вогнепальна козацька збро¤ (рушниц≥-пищал≥, інотов≥ рушниц≥, мушкети ≥ аркебузи з кол≥сними замками, бандолет, аркебузи з ударними замками, п≥стол≥, шомполи, ключ≥ до мушкет≥в, натруски, порох≥вниц≥, кулел≥йки, порох, лад≥вниц≥, гаманц≥ на кул≥);

й) обладнанн¤ козацького бойового кон¤ (пр¤жки, п≥дпруги, гнуздечки, вудила, стремена, фрагментован≥ с≥дла, в'ючн≥ сумки);

к) реч≥ польськоњ шл¤хти (меч, католицький хрестик, чекан корол≥вського ротм≥стра, перстень-печатка, польськ≥ бердиш≥, гарматн≥ ¤дра, шл¤хетський келеп, гусарська шабл¤).

јнал≥зуючи знах≥дки, можна зробити висновок, що Ђ... козацька арм≥¤ пер≥оду ¬извольноњ в≥йни не була орган≥зованим зб≥говиськом випадкових людей, ¤к про це стверджують польськ≥ досл≥дники та письменники (я.  убал¤, √. —Їнкевич), а регул¤рним, забезпеченим найнов≥шою дл¤ свого часу зброЇю, достатньо дл¤ тод≥шньоњ епохи дисципл≥нованим ≥ впор¤дкованим в≥йськом...  озацька арм≥¤... сто¤ла на одному р≥вн≥ з тод≥шн≥ми Ївропейськими арм≥¤ми, перевищуючи њх своњми бойовими ¤кост¤ми ≥ не раз насправд≥ одчайдушною хоробр≥стюї.[3]

Ђ«авд¤ки розкопкам вдалось розв≥¤ти шл¤хетську вигадку про повний розгром сел¤нсько-козацькоњ арм≥њ п≥д Ѕерестечком ≥ про загибель на переправах «ќ тис¤ч козак≥в ≥ сел¤н. ѕ≥драхунки ви¤влених на переправ≥ людських к≥ст¤к≥в ≥ спостереженн¤ над њх розташуванн¤м на досл≥джен≥й площ≥ дозвол¤ють твердити про загибель на переправах не б≥льше ¤к тис¤ч≥ воњн≥в. ¬трати обозу й артилер≥њ п≥д Ѕерестечком, безперечно, були великою невдачею дл¤ сел¤нсько-козацькоњ арм≥њ, але, ¤к св≥дчать наступ≥ї под≥њ, основн≥ людськ≥ сили були вр¤тован≥ ≥ вже через два м≥с¤ц≥ чисельна арм≥¤ Ѕ. ’мельницького, озброЇна 27 гарматами, становила велику силу, з ¤кою корол≥вськ≥ в≥йська не наважилис¤ вступити в б≥йї.[4]

Ћ≥тература:

1. —вЇшн≥ков ≤. . Ѕитва п≥д Ѕерестечком. Ч Ћьв≥в.: Ђ—лової. Ч 1993. Ч —т.271.

2. —вЇшн≥ков ≤. . Ѕерестечко. Ч ∆урнал Ђ∆овтеньї. Ч 1985. Ч є 7.Ч —т.105.

3. —вЇшн≥ков ≤. . Ѕитва п≥д Ѕерестечком. Ч Ћьв≥в: Ђ—лової. Ч 1993. Ч —т.279.

4. —вЇшн≥ков ≤. . Ѕерестечко. Ч ∆урнал Ђ∆овтеньї. Ч 1987. Ч є 7. Ч —т.108.

ћ.ј. Ћќ“ќ÷№ ј,

головний збер≥гач фонд≥в

ƒержавного ≥сторико-мемор≥ального

запов≥дника Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї

Ђ ќ«ј÷№ ≤ ћќ√»Ћ»ї ¬ ј–’≈ќЋќ√≤„Ќ»’

ƒќ—Ћ≤ƒ∆≈ЌЌя’

Ђƒе ж те м≥сце св¤те,

що до себе веде,

що так манить

 в зелену долинуї...

™. Ћещук,

Ђƒв≥ св≥чкиї.

 озацьк≥ могили Ч м≥сце одн≥Їњ з надзвичайно важливих битв нац≥онально-визвольноњ в≥йни украњнського народу середини XVII ст. «нах≥дки, ви¤влен≥ на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви Ч це не т≥льки джерела, ¤к≥ розпов≥дають про тогочасну в≥йну, але й про ≥сторико-культурн≥ пам'¤тки ”крањни XVII ст. в ц≥лому. Ќауков≥ досл≥дженн¤ Ѕерестецькоњ битви зд≥йснюютьс¤ за актовими, л≥тописними, археолог≥чними та ≥ншими джерелами.

јрхеолог≥чн≥ досл≥дженн¤ на  озацьких могилах проводились з1970до1994 року п≥д кер≥вництвом доктора ≥сторичних наук ≤гор¤  ириловича —вЇшн≥кова. ¬ урочищ≥ Ђ«а ‘осоюї археолог≥чними роботами досл≥джено понад 2,6 га суц≥льноњ площ≥ на п≥вн≥ч в≥д млина б≥л¤ шосейноњ дороги ƒубно-Ѕерестечко. “ут ви¤влено рештки переправи-гребельки, побудованоњ з наказу ≤. Ѕогуна в н≥ч на 10 липн¤ 1651 року: знайдено 91 людських та 37 к≥нських к≥ст¤к≥в ≥ понад 5000 речей, що належать учасникам Ѕерестецькоњ битви. ¬с≥ ц≥ реч≥ ви¤влен≥ внасл≥док досл≥джень 1970-1994 року, под≥лено на наступн≥ групи:

1). «агально-в≥йськов≥ реч≥, до ¤ких кр≥м бунчука ≥ наверш¤ козацьких знамен в≥днесено предмети козацькоњ медицини ви¤влен≥ у 1975 роц≥. ÷е мисочка Ч с≥ро-коричневого кольору з л≥йчасто-розхиленими ст≥нками, у ¤к≥й знаходилас¤ чорно-коричнева маса (медично-науков≥ досл≥дженн¤ визначили њњ ¤к л≥кувальну мазь). ¬и¤влено також скл¤ну посудину з тонкою темно-вишневого скла, ¤ка служила дл¤ збереженн¤ л≥к≥в. ” сп≥льному користуванн≥ козак≥в були вози. ” 1973 роц≥ на переправ≥ знайдено 2 м≥дн≥ казани, ¤к≥ служили дл¤ приготуванн¤ њж≥. ”н≥кальною знах≥дкою 1975 року була чорнильниц¤, що складаЇтьс¤ з трьох в≥дд≥лень ≥ кришки.  ришка у вигл¤д≥ трьох пелюсток, на зовн≥шн≥й поверхн≥ прикрашена в≥др≥зками циркул¤рного орнаменту та куполопод≥бною опукл≥стю в центр≥, завершеною вертикальним виступом, оздобленим к≥льцевими накладками. Ќа внутр≥шн≥й поверхн≥ кришки, також прикрашен≥й в≥дзр≥зками циркул¤рного орнаменту, напроти окремих цил≥ндрик≥в каламар¤ вир≥зан≥ латинськ≥ л≥тери Ђ≤ї, Ђќї, Ђ—ї, що можна розгл¤дати, ¤к початков≥ л≥тери назв окремих вид≥в чорнила, що знаходилось у цил≥ндриках: чорне, червоне ≥*жовте чорнило. ¬елик≥ замочки, св≥чник п≥сочниц¤, реч≥ козацькоњ канцел¤р≥њ також належать до загально-в≥йськових.

2). Ќаступна група Ч реч≥ козацькоњ холодноњ зброњ. ” першу чергу сюди в≥днесено козацьк≥ шабл≥, списи, чекан, келеп.

3). Ћук ≥ стр≥ли у XVII ст. використовували ¤к корол≥вська арм≥¤, так ≥ козацьк≥ в≥йська. ÷ю групу речей в≥днесено до метальноњ зброњ.

4). „етверта група Ч вогнепальна збро¤. –озкопками козацькоњ переправи п≥д Ѕерестечком ви¤влен≥ майже вс≥ типи ≥ види вогнепальноњ зброњ (мушкети, аркебузи, караб≥ни, бандолети).

5). ƒо найб≥льш розповсюджених особистих речей козак≥в належать нож≥, ложки, двозуб≥ вилки, люльки, кресала, кисети, гральн≥ кост≥, музичн≥ ≥нструменти.

6).  озацьк≥ реч≥, детал≥ од¤гу в≥днесен≥ до шостоњ групи знах≥док знайдених на козацьк≥й переправ≥ в урочищ≥ Ђ«а ‘осоюї. Ќайчисельн≥шими були чоботи (367 ц≥лих та фрагментованих одиниць), багато ср≥бних, латунних, свинцевих іудзик≥в. ” 1974 роц≥ ви¤влен≥ латунн≥ каблучки.

7). ¬насл≥док наукових досл≥джень ви¤влено побутов≥ реч≥ (у 1978 роц≥ Ч зал≥зне окутт¤ робочоњ частини дерев'¤ноњ лопати, а у 1981 роц≥ Ч пошкоджену дерев'¤ну лопату з обломаним держаком. √орщик, восков≥ св≥чки, латунн≥ св≥чники, рибальськ≥ знар¤дд¤ прац≥.

8). Ќа¤вн≥сть рем≥сничих речей (голки, наперстки, ножиц≥, шила, ложкар≥, свердла, долота, зубила, молотки) очевидно засв≥дчують про зан¤тт¤ рем≥сник≥в м≥ж битвами.

9). “иповими речами сел¤нських повстанц≥в з переправи Ї шк≥р¤н≥ ходоки Ч типу постол≥в, а сел¤нською зброЇю Ч дерев'¤н≥ булави-колотушки, бойов≥ сокири, саморобн≥ списи.

10). Ќа переправ≥ ви¤влено 38 гаманц≥в та 495 монет.

11). ƒо наступноњ групи в≥днесено: к≥нську упр¤ж (пр¤жки, п≥дпруги, вуздечка, вудила, стремена, с≥дла).

12). –еч≥ польськоњ шл¤хти належать до окремоњ групи. ÷е фрагменти меча, нат≥льн≥ хрестики, печатка-перстень, шабл≥, чекани.

ќтже, вс≥ реч≥, под≥лен≥ за групами й типами мають особливе ≥сторичне, наукове значенн¤ та особливу культурну ц≥нн≥сть.

–езультати 25-р≥чних розкопок ≥ численних розв≥док, наполеглива досл≥дницька ≥ пошукова прац¤ в арх≥вах ≥ б≥бл≥отеках ”крањни, –ос≥њ, Ѕ≥лорус≥, ѕольщ≥, Ќ≥меччини ≥нших крањн послужили ≤. . —вЇшн≥кову документальною основою дл¤ написанн¤ монограф≥њ ЂЅитва п≥д Ѕерестечкомї (Ћьв≥в, 1993р., 304 ст.). ј ще в≥н Ч автор захоплюючого пут≥вника Ђћузей-запов≥дник Ђ озацьк≥ могилиї (Ћьв≥в, Ђ амен¤рї, 1990р.) ≥ багато ≥люстрованого фотопут≥вника ( ињв Ђћистецтвої, 1990 р.).

≤. . —вЇшн≥ков опубл≥кував б≥льше «ќ статей про Ѕерестецьку битву, зробив багато допов≥дей на наукових конференц≥¤х р≥зних р≥вн≥в, орган≥зував виставки козацьких речей у польських м≥стах: –адомл≥,  раков≥. ѕро реч≥ знайден≥ п≥д час розкопок в≥н написав: Ђ”с≥ знах≥дки Ї ун≥кальними першими достов≥рними козацькими речами, а њх наукове значенн¤ зб≥льшуЇ й те, що вс≥ вони мають точну дату њх останнього використанн¤ Ч 10 липн¤ 1651 р. через, що можуть також служити пор≥вн¤льним матер≥алом дл¤ музейних зб≥рок...ї.

«авданн¤м ƒержавного ≥сторико-мемор≥ального запов≥дника Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї Ч де експонуютьс¤ ун≥кальн≥ реч≥ з розкопок маЇ бути Ч стати справжн≥м пом≥тним центром не т≥льки г≥дного пошануванн¤ нашоњ героњчноњ минувшини, а й повс¤кденного патр≥отичного вихованн¤ п≥дростаючого покол≥нн¤.

Ћ≥тература:

1. Ћещук ™.—. —в¤та дорога Ѕерестечко. Ч Ћьв≥в.:  амен¤р. Ч 1995.

2. Ћотоцький √.ѕ.  озацьк≥ могили. ћузейний л≥топис. Ч –≥вне.: ¬олинськ≥ обереги. Ч 2003.

3. Ћотоцький √.ѕ. —вЇшн≥ков ≤. . Ч ƒосл≥дник пол¤ Ѕерестецькоњ битви. Ч “ези. ¬олинський музей: ≥стор≥¤ ≥ сучасн≥сть. Ч ¬ипуск є 3.

4. —вЇшн≥ков ≤. . —погади музейного прац≥вника. Ч ‘онди ƒержавного ≥сторико-мемор≥ального запов≥дника Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї.

Ќ.ќ. Ћќ“ќ÷№ ј,

молодший науковий прац≥вник в≥дд≥лу

≥стор≥њ Ѕерестецькоњ битви ƒержавного

≥сторико-мемор≥ального запов≥дника

Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї

ќ—ќЅ»—“≤ –≈„≤  ќ«ј ≤¬, «Ќј…ƒ≈Ќ≤ Ќј ѕќЋ≤ Ѕ≈–≈—“≈÷№ ќѓ Ѕ»“¬»

Ѕерестецька битва 1651 року стала одн≥Їю з найславетн≥ших битв в ≥стор≥њ козацтва. ѕам'¤ть народу св¤то береже славн≥ подвиги борц≥в за волю ≥ незалежн≥сть земл≥ р≥дноњ.

 лим ѕол≥щук писав, що коли у 1911 роц≥ в≥дм≥чалось 260-р≥чч¤ Ѕерестецькоњ битви, м≥сцев≥ сел¤ни розпов≥дали: Ђќтак, коли вињдеш на поле орати, заставиш у борозну плуга, то в≥н аж гарчить по к≥стках, наче по ¤кому кор≥нню. Ќараз аж лем≥ш пощербитьс¤. “рудно орати булої.[≤]

ѕрот¤гом минулих стол≥ть багато осв≥чених людей в≥дв≥дало ц≥ ≥сторичн≥ м≥сц¤, шукаючи сл≥д≥в незабутн≥х под≥й.

”1970 роц≥ на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви почала працювати археолог≥чна експедиц≥¤ –≥вненського краЇзнавчого музею п≥д кер≥вництвом доктора ≥сторичних наук ≤гор¤  ириловича —вЇшн≥кова. Ђ–≥зноман≥тний матер≥ал, здобутий п≥д час багатор≥чних розкопок м≥сц¤ Ѕерестецькоњ битви, даЇ не лише п≥дставу дл¤ характеристики побуту, обладнанн¤, озброЇнн¤ козацькоњ арм≥њ пер≥оду ¬извольноњ в≥йни, але й розкриваЇ р≥вень багатьох галузей ремесла на ”крањн≥ в середин≥ XVII ст. та допомагаЇ в≥дтворити р¤д нев≥домих дос≥ ≥сторичних факт≥в. ћожна додати, що розкопки м≥сц¤ Ѕерестецькоњ битви Ї першою на ”крањн≥ спробою досл≥дженн¤ м≥сц¤ середньов≥чноњ битви археолог≥чним методом, а здобут≥ реч≥ Ї ун≥кальними, дос≥ нев≥домими нашим ≥сторикам та етнографам, докладно датованими, ≥, в силу цього, повинн≥ стати еталоном до визначенн¤ в≥ку ≥ призначенн¤ ≥нших предмет≥в середньов≥чного побуту та озброЇнн¤, ¤к≥ ≥нколи потрапл¤ють до наших музењв.[2]

—еред знах≥док речей XVII ст. знаход¤тьс¤ ≥ особист≥ реч≥ козак≥в. «а роки розкопок на переправ≥ знайдено 176 ц≥лих ≥ фрагментованих нож≥в. 20 ≥з них знаход¤тьс¤ в експозиц≥њ нашого музею. Ѕагато з них знаходилось у шк≥р¤них футл¤рах. –озкопки св≥дчать, що кожен козак мав два-чотири нож≥, з ¤ких один, або два носив на по¤с≥ у шк≥р¤ному футл¤р≥, а ≥нш≥ Ч у сумках, п≥дв≥шених до по¤са. Ќож≥ були р≥зн≥ за розм≥рами, що мали дерев'¤н≥ ≥ к≥ст¤н≥ рук≥в'¤, ≥, мабуть, вживалис¤ дл¤ р≥зних потреб. Ќожами, козаки голили ≥ бороди та голови. Ђ озаки носили лише вуса, ¤к≥ намагалис¤ в≥дростити ¤кнайдовшими, ≥нод≥ закладаючи њх за вуха. √олови також голили, залишаючи лише чуприну-оселедець, ¤ку, в≥дростивши достатню довгою, закладали за л≥ве, а ≥нколи через потилицю й за праве вухої.[7]

«а описом ≤. . —вЇшн≥кова Ђнож≥ здеб≥льшого мають р≥вн≥ спинки та леза ≥ лише один ≥з знайдених екземпл¤р≥в в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших дугастою спинкою. «а типами рук≥в'¤ вони д≥л¤тьс¤ на дв≥ групи: нож≥ з загостреним знизу, чотирикутним в перер≥з≥ черенком, що вбивавс¤ у дерев'¤не рук≥в'¤ та екземпл¤ри з дерев'¤ними або к≥ст¤ними накладками на плоску металеву основу рук≥в'¤. ќдин великий н≥ж маЇ суц≥льне рогове рук≥в'¤ з поздовжн≥м каналом, через ¤кий проходить черенок, що був зак≥нчений ¤коюсь незбереженою сьогодн≥ прикрасою. ¬ерхн¤ частина рук≥в'¤ звичайно прикрита свинцевим ковпачком, латунною пластинкою, або латунним перснем. Ќижн≥й к≥нець формований нап≥вкругло, багатогранно, ≥нколи маЇ знизу трикутний виступ, або черевичкопод≥бне зак≥нченн¤. –ук≥в'¤ прикрашен≥ очковим орнаментом або поперечними нар≥зами. Ќа лезах де¤ких екземпл¤р≥в трапл¤ютьс¤ клейма майстр≥в у вигл¤д≥ заглиблених, ≥нколи ≥нкрустованих латунню л≥тер, цифр, зображень п≥вм≥с¤ц¤ або стил≥зованого хреста... Ўк≥р¤н≥ футл¤р≥ зшит≥ з одного подв≥йно складеного у трубочку шматка шк≥ри. ƒе¤к≥ з них оздоблен≥ тисненим орнаментом у вигл¤д≥ ск≥сних, горизонтальних, вертикальних смушок та мотиву половинки сон¤чного диску. Ѕ≥льш≥сть футл¤р≥в не орнаментована ≥ маЇ у верхн≥й частин≥ по два ромбопод≥бн≥ клапани, через ¤к≥ провол≥кавс¤ шнурок, що зав'¤зував н≥ж у п≥хвах. ” верхн≥й частин≥ зворотного боку футл¤р≥в знаход¤тьс¤ шк≥р¤н≥ петельки дл¤ п≥дв≥шуванн¤ ножа до по¤са... ” здобут≥й розкопками колекц≥њ можна вир≥знити нож≥ бойов≥, робоч≥, столов≥, прост≥ та коштовн≥ з к≥ст¤ними ≥нколи орнаментованими накладками на рук≥в'њ з латунним окутт¤м основи рук≥в'¤ або роговим рук≥в'¤м.[2]

” двох випадках в одному шк≥р¤ному футл¤р≥ знайдено столовий н≥ж ≥ виделку. ‘утл¤р перед≥лений поздовжн≥м прошитт¤м. «найден≥ на козацьк≥й переправ≥ столов≥ прибори були або здобутими у шл¤хетських садибах трофе¤ми козак≥в, або належали представникам козацькоњ верх≥вки.

ѕ≥д час розкопок на переправ≥ знайдено к≥лька двозубих виделок з пр¤мокутними або округлими в перетин≥ черенками. ¬еликою двозубою виделкою, можливо, вибиралис¤ шматки м'¤са ≥з р≥дкоњ страви. ќднозуб≥ пох≥дн≥ виделки з к≥льцем у верхньому к≥нц≥ належать до типу, в≥домого в ус≥й ™вроп≥ ще в пер≥од раннього середньов≥чч¤, вони одночасно служили рожнами дл¤ смажен¤ њж≥.[3]

” велик≥й к≥лькост≥ на переправ≥ знайдено ложки у шк≥р¤них футл¤рах. ƒе¤к≥ ≥з них прикрашен≥ р≥зьбою. ¬супереч думц≥, що козаки носили своњ ложки за хал¤вами, розкопки св≥дчать про довол≥ високий р≥вень культури на ”крањн≥ XII ст.  озаки носили ложки на по¤с≥ у шк≥р¤ному футл¤р≥.

ЂЋожки р≥зн≥ за розм≥ром, формою овального чи округлого черпака та овального, нап≥вкруглого або ромбовидного у поперечному розр≥з≥ держака. Ћожки простоњ роботи неорнаментован≥, а к≥нець њх держака п≥вкругло-формований ≥ лише в окремих екземпл¤рах зак≥нчений зубчиками або трикутним виступом. ‘утл¤ри на ложки складаютьс¤ з довгоњ зшитоњ одним швом трубчастоњ частини, в ¤ку засувавс¤ держак, ≥ верхнього розтруба, уформованою трикутною шк≥р¤ною вставкою, з двома клапанами зверху, що прикривали черпак ≥ зав'¤зувалис¤ шнурком. ƒе¤к≥ футл¤ри мають петельку ззаду до п≥дв≥шуванн¤ ложки на по¤с≥, ≥нш≥, видно, кр≥пились до по¤са тим же шнурком, ¤ким зав'¤зувавс¤ футл¤р. ƒна футл¤ри не мають, а њх нижн≥й край переважно оздоблений народними зубчикамиї.[2 ]

” ложок, ¤к≥ складають групу художньо оформлених, Ђорнамент здеб≥льшого розташований у верхн≥й частин≥ держака ≥ складаЇтьс¤ з горизонтальних, вертикальних ≥ зигзагопод≥бних л≥н≥й та вир≥зьблених трикутник≥в ≥ ромб≥в. ќписан≥ знах≥дки Ї продукц≥Їю украњнських майстр≥в-ум≥льц≥в середини XVII ст. ≥ св≥дчать про художн≥й смак ¤к майстра, так ≥ того, хто купував такий витв≥р народного мистецтва...

ƒо дорогих належать ≥ знайден≥ на переправ≥ дв≥ металев≥ ложки та два њх фрагментован≥ екземпл¤ри.  ≥нц≥ њх держак≥в оздоблен≥ двома колючками кожний, а на поверхн≥ в одному випадку збереглись сл≥ди поср≥бленн¤ та горизонтальн≥ смужки орнаменту, у другому Ч залишки тонкоњ ср≥бноњ бл¤хи, що вкривала ложку. Ѕ≥л¤ к≥нц¤ держака на ср≥бн≥й бл¤с≥ збереглис¤ заглиблений с≥тчастий ≥ пунктирний фрагменти. ‘рагмент держака ср≥бноњ ложки з ф≥гурним зак≥нченн¤м, наскр≥зним отвором б≥л¤ верхнього к≥нц¤ держака, оздобленого рельЇфним рослинним орнаментом, знайдено у 1979 р. серед ≥нших речей в одн≥ з козацьких сумок. ™диним на ”крањн≥ зразком дерев'¤ного посуду XVII ст. Ї знайдений на переправ≥ черпак у вигл¤д≥ чашки-п≥вкул≥ з орнаментованим р≥зьбою держаком.

Ђ” в≥льний в≥д походу час запорозьк≥ козаки любили, лежачи на животах, побаз≥кати, послухати розпов≥д≥ ≥нших, тримаючи при цьому в зубах коротеньк≥ люлечки, так зван≥ Ђносогр≥йкиї або люльки-буруньки, ≥ попихкуючи з них димком. Ћюлька дл¤ козака перша р≥ч: запорожець принесе на ¬еликдень паску з церкви, поставить њњ на ст≥л, а сам чимскор≥ш до люльки... Ћюлька дл¤ запорожц¤ Ч р≥дна сестра, щира подруга його: в≥н ¤к с≥в на кон¤, зараз же запалив люльку та так верст ш≥сть, а то й б≥льше всеЂсмалить ≥ смалить ≥з рота њњ не випускаЇї.[8 ]

” болот≥ знайдено к≥лька тис¤ч люльок. яворницький пише, що козак носив люльку, тютюн або р≥жок на тютюн та кресало за в≥дворотом шапки.[7]

”с≥ люльки з розкопок козацькоњ переправи п≥д Ѕерестечком знайден≥ просто в болот≥ без чубук≥в, що Ї доказом того, що козак д≥йсно носив люльку окремо в≥д чубука за в≥дворотом шапки або на по¤с≥.  ресала знайдено в гаманц¤х та сумках. «найдено також к≥лька шк≥р¤них кисет≥в, що мабуть п≥дв≥шувались до по¤са.

≤. . —вЇшн≥ков пише: ЂЋюльки з переправи глин¤н≥ й дерев'¤н≥. ¬они мають цил≥ндричну чашечку на тютюн, що плавним поворотом нижньоњ частини переходить в коротку загнуту ск≥сно вверх основу чубука, з'Їднану з чашечкою внутр≥шн≥м каналом. ¬нутр≥шн¤ поверхн¤ чашечки ≥ основа чубука закопчена в≥д вживанн¤. √лин¤н≥ люльки виготовл¤ли майстри-гончар≥ з добре в≥дмуленоњ глини у формочках з двох половинок, про що св≥дчать залишки згладженого ливарного шва на ст≥нках люльок. Ќегатив орнаменту був на вир≥зьблен≥й поверхн≥ обох половинок формочок. ќрнамент багатьох екземпл¤р≥в складаЇтьс¤ лише з к≥льцевих валик≥в на основ≥ чубука, чашечки ≥нших прикрашен≥ вертикальними реберц¤ми, м≥ж ¤кими розташован≥ ск≥сн≥ нар≥зи або заглиблен≥ трикутними, горизонтальними борозенками, медальйонами з рослинними або хрестопод≥бними мотивами, канелюрами, овальними та трикутними заглибленн¤ми. ќдин екземпл¤р прекрашений багатим рослинним орнаментом. ¬ерхню частину його чашечки покривають вертикальн≥ р¤дки дужок ≥ зображень кв≥тки, нижню Ч два р¤дки фестон≥в з поперечною нас≥чкою або кв≥ткою всередин≥, а зак≥нченн¤ основи чубука прикрашене зубчиками. ѕоверхн¤ люльок б≥ла, дбайливо згладжена, темно-коричнева або вкрита темно-коричневою чи зеленою поливоюї.[2]

 ресала виготовлен≥ з загартованих плоских зал≥зних смушок, з загнутими гачкопод≥бними верхн≥ми к≥нц¤ми. ≤з заднього (неробочого) боку знаход¤тьс¤ дв≥ петельки дл¤ пальц≥в.

«найдено на переправ≥ також к≥лька шк≥р¤них кисет≥в та тютюн.  исети Ч це невелик≥ сумочки, що зашморгувались у верхн≥й частин≥ шнурком чи шк≥р¤ною зав'¤зкою.

” велик≥й к≥лькост≥ на переправ≥ були знайден≥ також сумки та гаманц≥. Ўк≥р¤н≥ сумки мають переважно пр¤мокутну форму.

¬они пошит≥ з одного чи двох шматк≥в шк≥ри. —кладаютьс¤ з одного чи двох в≥дд≥лень, перегороджених плат≥вками шк≥ри, прикривались верхн≥м клапаном з трикутним виступом чи п≥вколистим вир≥зом, або зашморгувались зав'¤зкою, що провол≥калась через прор≥зи у верхн≥й частин≥ сумки. ¬середин≥ сумок знайдено ≥нструменти, р≥зн≥ господарськ≥ реч≥, свинцев≥ кул≥, монети.

«найден≥ гаманц≥ менш≥ за розм≥ром з одного-трьох в≥дд≥лень. ƒе¤к≥ ≥з них мають ззаду шк≥р¤н≥ петельки дл¤ п≥дв≥шуванн¤ до по¤са, або залишки шк≥р¤них стр≥чок. ƒр≥бн≥ залишки ниток червоних дозвол¤ють ствердити, що п≥д прор≥зи п≥дкладалась червона тканина, ¤ка п≥дшивалась п≥д елементи орнаменту. ќрнамент маЇ маг≥чне значенн¤ (знаки сонц¤, рослин та родючост≥), що виконував, очевидно, функц≥њ оберегу. ¬ гаманц¤х Ч др≥бн≥ ≥нструменти, ключ≥, кресала, кремен≥ до вогнепальноњ зброњ, злитки свинцю, кул≥, монети, латунн≥ орнаментован≥ перстен≥ з≥ щитиками, орнаментованими багатопроменевою з≥рочкою, латунний іудзик до кирењ, ж≥ноч≥ намиста та перстень, знайдений у 1979 роц≥ сплетений ≥з ср≥бних низькопробних дротик≥в. ѕерстень козак, очевидно, в≥з своњй суджен≥й, можливо ≥ вона подарувала на згадку про себе. ” де¤ких гаманц¤х ви¤влено невелику трьох¤русну сп≥раль, плетену з тих же дротик≥в багатогранн≥ палички червоного кольору, ¤к≥ на зразок ол≥вц≥в залишають червоний сл≥д. ÷≥ ол≥вц≥, ¤к показуЇ анал≥з, виготовлен≥ ≥з зал≥зноњ руди Ч гематиту. ¬они, очевидно, використовувалис¤ кравц¤ми дл¤ позначенн¤ л≥н≥й розкрою тканини. [3]

«апорожц≥ вид≥л¤лис¤ ум≥нн¤м майстерно розпов≥дати, вм≥ли пом≥чати см≥шн≥ риси в ≥нших ≥ в жарт≥вливому тон≥ передавати њх. —еред знайдених козацьких речей плакетка Ч карикатура Ї ун≥кальною. Ќа дерев'¤ному кружечку, д≥аметром 3,5 см ≥ товщиною 0,3 см, вир≥зьблено погрудд¤ багатого шл¤хтича з пихатим обличч¤м, ≥з задертим догори носом, округлими очима, п≥дкрученим догори вусом; багатий хутр¤ний од¤г ≥ панський капелюх. «астосований майстром спос≥б нагадуЇ техн≥ку грав≥руванн¤ монетних штамп≥в. ћожливо автором плакетки був козак Ч колишн≥й гравер-модельЇр жовк≥вського монетного двору.[2 ]

 озаки любили грати на кобзах, скрипках, ванагах, л≥рах (Ђрел¤хї), басах, цимбалах, козах, свист≥ли на соп≥лках, свистунах та ≥нше. ѕ≥д звуки музики любили потанцювати. Ђј танцюють, бувало, так, що супроти них не витанцюЇ н≥хто на св≥т≥: весь день буде музика грати, весь день будуть ≥ танцювати примовл¤ючи:

√рай-грай! ќт закину зараз ноги аж за спину,

ўоб св≥т здивувавс¤, ¤кий козак вдавс¤. [6]

Ђ≤ншою ун≥кальною знах≥дкою на переправ≥ Ї також музичний ≥нструмент, що складаЇтьс¤ з порожньоњ всередин≥ дерев'¤ноњ бочечки та дерев'¤ного мундштука з двома поздовжн≥ми каналами ≥ поперечними заглибленн¤ми дл¤ пальц≥в. ћундштук нижн≥м цил≥ндричним к≥нцем вставлений у бочечку. ќдин з його канал≥в маЇ поперечн≥ овальн≥ отвори, що затискувались поперем≥нно пальц¤ми п≥д час гри.

«овн≥шн¤ поверхн¤ бочечки обгорнута свинцевою ажурною пластинкою: њњ вир≥зи заход¤ть на хрестопод≥бн≥ ≥ трикутн≥ опуклост≥. «алишен≥ на дерев'¤н≥й поверхн≥ бочечки. Ќижн¤ частина також покрита металевою, орнаментованою по кра¤х нас≥чкою, пластинкою з округлим вир≥зом в центр≥. ¬исота ≥нструмента 16,5 см, д≥аметр бочечки Ч 5 см... јналог≥й ц≥й знах≥дц≥ серед сучасних украњнських народних ≥нструмент≥в нев≥дом≥. [2]

” в≥льний час козаки по-р≥зному розважалис¤, грали у карти та кост≥.

ѕ≥д час розкопок на переправ≥ у двох екземпл¤рах знайдено гральн≥ кост≥. Ђ÷е Ч невелик≥ куб≥чн≥ предмети (висота гран≥ 0,7 см), виготовлен≥ з дбайливо вивареноњ к≥стки, на вс≥х шести гран¤х округлими заглибленн¤ми позначен≥ пункти Ч в≥д одного до шести. ќчевидно, до гри в кост≥ служив ≥ знайдений розкопками невеликий цил≥ндричний шк≥р¤ний кубок з овальним дном. « нього гральн≥ кост≥ викидались на ст≥л. ѕро попул¤рну серед козак≥в гру в кост≥ згадуЇ народна дума Ђ≤вась ”довиченко- оновченкої, в ¤к≥й сп≥ваЇтьс¤: Ђ≈й, козаки, панове-молодц≥! ƒобре дбайте, кост≥ да карти покидайте, допомогу давайтеї [2 ]

¬ологий торф завд¤ки своњм консервуючим властивост¤м збер≥г реч≥ з дерева ≥ шк≥ри. ”с≥ ц≥ знах≥дки Ї Їдиними у св≥т≥ достов≥рними козацькими речами, що потрапили у болото п≥сл¤ години 10Чњ ранку 10 липн¤ 1651 року. ¬они розкривають давно забутий св≥т озброЇнн¤ ≥ побуту пер≥оду ¬извольноњ в≥йни 1648-1654 рр.[5 с.37]

Ћ≥тература:

1. ѕол≥щук  . Ч √азета Ђѕочањвський листокї . Ч 1911.

2. —вЇшн≥ков ≤. . Ѕитва п≥д Ѕерестечком. Ч Ћьв≥в.: —лово. Ч 1993.

3. —вЇшн≥ков ≤. . ћузей-запов≥дник Ђ озацьк≥ могилиї. Ч Ћьв≥в.:  амен¤р. Ч1990.

4. —вЇшн≥ков ≤. . ўоденники роботи археолог≥чноњ експедиц≥њ краЇзнавчого музею на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви 1970-1992 рр.

5. —вЇшн≥ков ≤. . “ематичний та експозиц≥йний план. Ч 1994.

6.  равченко ≤. «апорожц≥.Ч  ињв.: ћистецтво. Ч 1993.

7. яворницький ƒ. Ч є 8. Ч 1988.

8. яворницький ƒ. ≤стор≥¤ «апор≥зьких козак≥в. Ч Ћьв≥в.:  . Ч 1990.

ѕ.я. Ћќ“ќ÷№ »…,

колишн≥й директор ƒержавного

≥сторико-мемор≥ального запов≥дника

Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї

ќ–√јЌ≤«ј÷≤я “ј ѕ–ќ¬≈ƒ≈ЌЌя –ќ« ќѕќ  Ќј ћ≤—÷≤ Ѕ»“¬» ѕ≤ƒ Ѕ≈–≈—“≈„ ќћ

—ерпень 1968 року. „лени археолог≥чноњ експедиц≥њ повертаючись з розкопок ≥з стародавнього городища села ћуравиц≥, що неподал≥к ћлинова зав≥тали в т≥льки-що створений музей-запов≥дник Ђ озацьк≥ могилиї.  ер≥вником експедиц≥њ був ≤гор  ирилович —вЇшн≥ков.

ѕро ≤гор¤  ириловича ¤ чув в≥д жител¤ села ќстрова Ѕекала —тепана  лимовича, ¤кий за час≥в польськоњ влади був заступником в≥йта “еслуг≥вськоњ гм≥ни тепер≥шнього –адивил≥вського району. ѕ≥д час роботи в г≥мн≥ в≥н часто зустр≥чавс¤ з ≤. —вЇшн≥ковим, коли той проживав в сел≥ ’отин –адивил≥вського району. “о був 1938 р≥к.

ѕри знайомств≥ з ≤. —вЇшн≥ковим, ¤ нагадав про розпов≥дь —. Ѕекала, ¤кий говорив про те, що ви займаЇтесь археолог≥ю ≥ працюЇте та проживаЇте у Ћьвов≥. ≤гор  ирилович був вд¤чний почутому ≥ сказав, що знаЇ такого при¤тел¤.

„лени археолог≥чноњ експедиц≥њ на чол≥ з кер≥вником огл¤нули прим≥тивну експозиц≥ю запов≥дника ≥ ≤. . —вЇшн≥ков сказав, що працюючи в ќстр≥вськ≥й школ≥ м≥сцевий житель Ч вчитель ц≥Їњ ж школи  ам≥нський јнт≥н подарував два замки в≥д козацьких мушкет≥в, т≥льки п≥д час в≥йни вони загубились; добре було б провести розкопки ≥ Ї над≥¤ знайти ц≥нн≥ реч≥ козацькоњ доби.

ѕот≥м ¤ розпов≥в, що наш односельчанин ћихайло “рачук б≥л¤ р≥чки —тир знайшов крем≥нев≥ сокири та ≥нш≥ реч≥. ≤. —вЇшн≥ков ¤краз спец≥ал≥зувавс¤ по кам'¤н≥й ≥ бронзов≥й доб≥ попросив щоб ознайомитись з тим м≥сцем де було знайдено реч≥. ћи п≥шли на бер≥г р. —тир до урочища Ђ—емен¤кова ¤маї. “ам було безл≥ч в≥дщип≥в. ћолодий вчений огл¤нув м≥сцину, зробив запис у блокнот≥ ≥ сказав, що в майбутньому це м≥сце необх≥дно буде досл≥дити б≥льш грунтовно. Ќа цьому ≤. . —вЇшн≥ков в≥дправивс¤ до Ћьвова.

” 1967 роц≥ розпочато мел≥оративн≥ роботи на берегах р. ѕл¤ш≥вки. ƒержава на ц≥ роботи вид≥лила 25 млн. крб. Ѕереги розривали з понизз¤ р. ѕл¤ш≥вки. ≈кскаватори безжал≥сно рвали береги р≥чки, птахи, що гн≥здились б≥л¤ р≥чки вт≥кали в≥д страшного гуркоту нечуваноњ дос≥ техн≥ки. –обота йшла швидко.

” 1968 роц≥ однокорпусним плугом почали переорювати урочище Ђ«а ‘осоюї на глибину 50 см. ѕ≥д лем≥ш плуга попадали металев≥ реч≥, проте сила трактора перемелювала њх, ломила ≥ залишала п≥д в≥дкритим небом. “о була н≥кому до цього нев≥дома козацька переправа, через ¤ку в н≥ч з 9 на 10 липн¤ 1651 року переправл¤лись украњнськ≥ козаки ≥ сел¤ни на другий берег р. ѕл¤ш≥вки, р¤туючи соб≥ житт¤.

ƒо цього всього не були байдужими учн≥ ќстр≥вськоњ восьмир≥чноњ школи ≥ пастухи, ¤к≥ пасли худобу. ¬они знаходили багато козацьких речей. «≥бран≥ реч≥ передали до музею Ђ озацьк≥ могилиї.

“о був вересень 1968 року. я пов≥домив про знах≥дки у –≥вненський обласний музей ≥ попросив щоб на м≥сце прибула ком≥с≥¤ дл¤ обстеженн¤ знах≥док.

¬ранц≥ 10 вересн¤ ком≥с≥¤ в склад≥ —идоренка ¬асил¤ яковича, Ѕухала √ур≥¤ ¬асильовича, Ќ≥кольченка ёзефа ћойсеЇвича, голови –≥вненського “овариства охорони пам'¤ток культури та ≤гор¤  ириловича —вЇшн≥кова огл¤дала знайден≥ реч≥. ≤. —вЇшн≥ков Ч кандидат ≥сторичних наук п≥дтвердив, що то Ї реч≥ козак≥в та сел¤н, ¤к≥ загинули 10 липн¤ 1651 р. ≥ то Ї те м≥сце по ¤кому вони виходили з оточенн¤.

„лени ком≥с≥њ вир≥шили:

1). ¬з¤ти територ≥ю Ђ«а ‘осоюї п≥д охорону держави.

2). ѕросити –≥вненське “овариство охорони пам'¤ток вид≥лити кошти дл¤ проведенн¤ розкопок.

3). –озробити кошторис на проведенн¤ розкопок.

4). ѕросити дирекц≥ю Ћьв≥вського ≥нституту сусп≥льних наук јЌ ”–—–, в ¤кому працюЇ ≤. . —вЇшн≥ков, видати в≥дкритий лист на ≥м'¤ ≤. . —вЇшн≥кова на проведенн¤ розкопок на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви на 1970 р≥к.

5). ќрган≥зац≥йн≥ роботи покласти на заступника директора –≥вненського обласного музею ¬.я. —идоренка.

„ервень 1970 року. ¬ розкоцках брали участь студенти ≥сторичного факультету Ћуцького пед≥нституту в к≥лькост≥ «ќ чолов≥к. ƒосл≥джувати територ≥ю прибули солдати-сапери  ременецького в≥йськового гарн≥зону в к≥лькост≥ 15 чолов≥к. ќск≥льки кер≥вник студент≥в Ћуцького пед≥нституту запротестував, тому що ц≥ розкопки не по тем≥ дл¤ студент≥в, њм потр≥бно брати участь у розкопках пер≥оду  ињвськоњ –ус≥, тому б≥льше вони участ≥ в розкопках не брали.  р≥м того 9 червн¤ 1970 року пройшла сильна злива, затопила вс≥ м≥сц¤, де проводились розкопки ≥ розкопки прийшлось припинити.

ѕ≥д час першого року розкопок вдалос¤ знайти чимало ц≥нних речей.

„ервень 1971 року. ¬ розкопках брали участь учн≥ ѕл¤шевськоњ —Ў, ќстр≥вськоњ восьмир≥чноњ школи ≥ сельчани, ¤к≥ бажали працювати п≥д час розкопок.

ѕ≥д контролем ≤. —вЇшн≥кова розбивались розкопи на торф'¤ному грунт≥. –озкоп мав ширину три метри, довжину Ч наск≥льки дозвол¤в грунт. –озкоп розбивавс¤ на квадрати з таким розрахунком, щоб можна було копачам в≥дкидати землю на два боки. якщо знаходились ¤к≥сь експонати, ≤гор  ирилович на заздалег≥дь заготовленому план≥ робив пом≥тки, на ¤кому квадрат≥ знайдена та чи ≥нша р≥ч. ”мови дозвол¤ли копати на глибину три штики лопати. ≈кспонати знаходились в основному на другому штику, трет≥й Ч заливала вода ≥ копати було неможливо. ќкрем≥ м≥сц¤ прощупували шомполом на один метр, але глибше н≥чого не знаходилось. ≤ так розкоп за розкопом прот¤гом двадц¤ти трьох рок≥в проводились розкопки.

–оки проходили непом≥тно. ¬чений збирав ц≥кав≥ та все нов≥ матер≥али, ¤к≥ систематизував ≥ в 1993 роц≥ видав одну з найгрунтовн≥ших ≥сторичних праць ЂЅитва п≥д Ѕерестечкомї.

“ираж книги становив 50 тис¤ч прим≥рник≥в ≥ найб≥льша к≥льк≥сть книжки ЂЅитва п≥д Ѕерестечкомї була доставлена до музею-запов≥дника Ђ озацьк≥ могилиї. ћен≥ ¤краз припала можлив≥сть ще зовс≥м св≥ж≥ книги привезти на Ђ озацьк≥ могилиї.

ѕрот¤гом всього пер≥оду розкопок ≤. —вЇшн≥кову допомагали справжн≥ ентуз≥асти, ¤ких в≥н зум≥в орган≥зувати дл¤ дос¤гненн¤ поставленоњ мети.

« ≤горем  ириловичем перебували на розкопках його асистенти Ч одним ≥з таких в≥дданих асистент≥в був ¬≥тал≥й  онопл¤ з ћлинова. Ѕули ≥ д≥вчата асистенти, а також допомагали науков≥ прац≥вники музею Ч Ђ озацьк≥ могилиї ярослав јндр≥йович ћ≥чуда, ¬асиль ≤ванович  ондрась, ”ль¤н ћихайлович ѕасЇка, ≤ван ќлекс≥йович та √алина ¬асил≥вна  еди та прац≥вники –≥вненського краЇзнавчого музею √ур≥й ¬асильович Ѕухало, ёзеф ћойсеЇвич Ќ≥кольченко, “ет¤на ќлександр≥вна ѕономарьова, Ќатал¤ «агрулько.

Ѕули ентуз≥асти, ¤к≥ за власним бажанн¤м прињжджали ≥з групами учн≥в прийн¤ти участь у розкопках. “аким був вчитель ≥стор≥њ «довбицькоњ —≤ѕ «долбун≥вського району ’обта ¬олодимир ¬асильович, викладач «долбун≥вського профтехучилища зал≥зничник≥в Ѕорис Ћеонт≥йович —олтис-Ўолудько, директор ƒрогобицького краЇзнавчого музею  озак ¬олодимир …осипович.

Ќавколо ≤.  . —вЇшн≥кова орган≥зувалась справжн¤ наукова ел≥та ”крањни: доктор мистецтвознавства з≥ Ћьвова ѕавло ћиколайович ∆олтовський, директор Ћьв≥вськоњ картинноњ галерењ Ѕорис √ригорович ¬озницький, з ƒн≥пропетровська ёр≥й ћицик.

Ѕагато статей ≤. . —вЇшн≥кова побачили св≥т у журнал≥ Ђ∆овтеньї, в центральних газетах, а найб≥льше про дос¤гненн¤ на розкопках подавали районна газета Ђѕрапор перемогиї при спри¤нн≥ ¬.≤. ящука та обласна Ч Ђ„ервоний прапорї (журнал≥ст ≤. ѕащук).

„асто звучали в≥домост≥ про розкопки по обласному та республ≥канському рад≥о.

–еставрац≥¤ речей.

ѕ≥д час розкопок було знайдено багато експонат≥в. ≤ щоб надати њм в≥дпов≥дного вигл¤ду ≥ форми потр≥бно було њх реставрувати. ¬ основному експонати були з≥ шк≥ри, дерева, металу.

¬с≥ реставрац≥йн≥ роботи покладались на ≤гор¤  ириловича —вЇшн≥кова. ѕроцес реставрац≥њ речей з металу ≤. —вЇшн≥кову був в≥домий. ћеталев≥ реч≥ занурювались на певний час в розчин кислоти, ¤ка об'њдала ≥ржу, пот≥м старанно промивали, висушували ≥ тод≥ поверхню покривали параф≥ном; дерев'¤н≥ реч≥ занурювали у сильний цукровий сироњї, висушували ≥ покривали воском. Ќайб≥льше клопот≥в доставл¤ла шк≥ра. –еч≥ старанно вимивали, очищали в≥д земл≥, просушували, пот≥м намочували у гл≥церин≥ чи березовому дьогт≥, ¤кий був деф≥цитним. ѕ≥сл¤ цього надавали в≥дпов≥дноњ форми чи то гаманц¤, чи то по¤са, сумки, чобота.

ƒл¤ виконанн¤ цих роб≥т бракувало кошт≥в.

–еставрац≥йн≥ роботи проводились взимку у невеличк≥й лаборатор≥њ, ¤ка знаходилась у п≥двальному прим≥щенн≥ будинку, в ¤кому проживав ≤. —вЇшн≥ков.

“од≥ весь матер≥ал систематизували ≥ створювали наче розгорнуту книгу, ¤ка розпов≥дала про героњчн≥ под≥њ украњнського козацтва, його устр≥й, побут та озброЇнн¤.

Ќ.ј. Ћяў” ,

старший науковий прац≥вник

в≥дд≥лу фонд≥в ƒержавного

≥сторико-мемор≥ального запов≥дника

Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї

 ќ«ј÷№ ј ’ќЋќƒЌј «Ѕ–ќя

ѕон¤тт¤ Ђзбро¤ї Ч нев≥д'Їмне в≥д слова Ђкозакї, перш за все тому, що головним своњм завданн¤м козаки вважали захист Ѕатьк≥вщини в≥д ворог≥в. ќтже, збро¤ в житт≥ козак≥в в≥д≥гравала важливу роль. ¬они обходилис¤ з нею дбайливо, вс≥л¤ко оздоблювали ≥ пишалис¤ нею. ¬елику увагу козаки прид≥л¤ли ¤кост≥ зброњ: Ђ“ой не козак, у кого збро¤ поганаї Ч казали. ”крањнськоњ козацькоњ зброњ, ¤к такоњ не було ≥ козаки користувалис¤ в основному трофейною зброЇю Ч татарською, турецькою, польською ≥ значно менше придбаною зах≥дноЇвропейською, московською, кавказькою. “ому козаки не створили ¤кихось характерних лише дл¤ них тип≥в зброњ.  озаки билис¤ т≥Їю зброЇю, ¤ку здобули на в≥йн≥. [3]

’олодну козацьку зброю можна под≥лити на так≥ п≥дгрупи: ударну, рубл¤чу, колючу ≥ метальну.

¬ XVI ст. на зм≥ну дос≥ вживаним мечам, пристосованим в основному до удару, п≥д впливом “уреччини, набуваЇ поширенн¤ шабл¤, що поЇднувала ¤к рубл¤ч≥, так ≥ р≥зальн≥ функц≥њ, й була значно легшою в≥д меча. Ќа територ≥њ корол≥вськоњ ѕольщ≥, до складу ¤коњ на той час входила ”крањна, найпоширен≥шою була шабл¤ так званого угорсько-польського типу.

Ўабл¤ Ч це найулюблен≥ша збро¤ козака. ” народ≥ кажуть: ЂЅереженого Ѕог береже, а козака шабл¤ стережеї. Ўабл¤ т≥сно в'¤жетьс¤ з украњнською в≥йськовою романтикою: Ђшабл¤-сестриц¤ї, Ђненька р≥дненькаї, Ђпанночка молоденькаї.

Ќа м≥сц¤х переправ та на остров≥ √айок було знайдено понад сорок козацьких шабель, двадц¤ть три з ¤ких збереглис¤ повн≥стю, ≥нш≥ фрагментовано. јле далеко не вс≥ шабл≥ потрапили у музењ: багато шабель, знайдених випадково у р≥зн≥ часи м≥сцевими жител¤ми, було перероблено на р≥зн≥ господарськ≥ знар¤дд¤.

 озацька шабл¤ Ч тип чорноњ бойовоњ шабл≥, маЇ довгий плавно вигнутий клинок з потовщеною задньою частиною, один або два р≥вн≥ вздовж леза, просте перехрест¤ з так званими вусами (видовжено-трикутними виступами, що з обох бок≥в охоплюють нижню частину рук≥в'¤ та верх п≥хв). ” де¤ких екземпл¤рах нижн¤ частина клинка переходить п≥д пр¤мим кутом у розширене гостре з обох бок≥в лезо, так зване перо. –ук≥в'¤ складаЇтьс¤ з пр¤мокутноњ зал≥зноњ пластини, покритоњ з обох бок≥в дерев'¤ними обшитими шк≥рою накладками. ѕ≥д шк≥рою рук≥в'¤ обмотане шнурком, що надавало йому ребристого вигл¤ду ≥ зручност≥ у триманн≥ шабл≥ в руц≥. √ол≥вка рук≥в'¤ в≥д≥гнута вперед, ≥нколи ск≥сно вниз, прикрите металевим ковпачком, так званим наперстком.

ѕ≥хви складаютьс¤ з двох вигнутих в≥дпов≥дно до вигину клинка дерев'¤них пластин, обт¤гнутих шк≥рою ≥ скр≥плених верхн≥м окутт¤м та двома поперечними пластинами з к≥льц¤ми дл¤ п≥дв≥шуванн¤ шабл≥. ѕластини розташован≥ в верхн≥ частин≥ п≥хв ≥ приблизно в половин≥ њх довжини. ќкутт¤ п≥хв зал≥зне, ≥нколи орнаментоване. –≥вно зр≥заний к≥нець п≥хв прикритий металевим окутт¤м. ” багатьох шабл¤х на перехрест≥ Ї металевий перстень дл¤ великого пальц¤ правоњ руки, що утруднював ворогов≥ можлив≥сть вибити шаблю з руки противника. [6]

¬насл≥док археолог≥чних досл≥джень було встановлено, що рук≥в'¤ багатьох шабель не збереглис¤ ≥ сам≥ шабл≥ також пошкоджен≥ через тривале перебуванн¤ у вологому грунт≥.

≤ншим видом холодноњ зброњ були чекани, келепи та бойов≥ сокирки. „екан Ч це сокирка з розширеним похиленим вниз лезом, простим обухом ≥ округлим або овальним провухом на довгому держаку. ƒержаки ≥нколи прикрашен≥ к≥льцевими нар≥зами або покрит≥ зал≥зною бл¤хою. –озкопками п≥д Ѕерестечком було знайдено 13 екземпл¤р≥в чекан≥в.

Ѕойова сокира була зроблена на зразок робочих, мала провух, ум≥щений в обухов≥ та держак. Ћезо широке, похилене вниз, знизу п≥вколисто вир≥зане. —окири мали б≥льш≥ розм≥ри.

як у козацькому, так ≥ у польському в≥йську широко вживалис¤ келепи Ч збро¤ на довгому держаку, що мала з одного к≥нц¤ видовжений загнутий до низу дзьобом гострий кл≥вець, з другого Ч короткий обушок-молоток.  елепи призначились в основному дл¤ пробиванн¤ панцир≥в.

—ел¤ни в бою використовували в основному бойов≥ коси та серпи. Ѕойов≥ коси в≥др≥зн¤лись в≥д робочих повздовжн≥ми р≥вц¤ми на лезах ≥ розташованою в одн≥ площин≥ з лезом п'¤ткою. Ќа к≥лькох косах з-п≥д Ѕерестечка збереглис¤ клейма майстра у вигл¤д≥ овальноњ опуклост≥ та серцепод≥бного заглибленн¤.

Ѕойов≥ серпи були на озброЇнн≥ сел¤нських в≥йськ у «ах≥дн≥й ™вроп≥ у ’”≤-’”» ст. Ќа ”крањн≥ вони н≥де не збереглис¤, кр≥м м≥сц¤ Ѕерестецькоњ битви, де розкопками козацькоњ переправи знайдено три њх екземпл¤ри. ¬≥д с≥льськогосподарського знар¤дд¤ вони в≥др≥зн¤лис¤ значно б≥льшими розм≥рами та слабк≥шим вигином леза. ƒо держак≥в серпи кр≥пилис¤ вертикально. Ќа одному ≥з серп≥в збереглос¤ клеймо майстра у вигл¤д≥ двох заглиблених хрестик≥в з опукл≥стю в центр≥ та в≥с≥мкопод≥бного знака.

”дарною зброЇю також користувалис¤ сел¤ни. —юди належать колотушки. ƒерев'¤н≥ булави-колотушки вир≥залис¤ з нарост≥ на дерев≥, вони мали округлу гол≥вку та довгий простий держак. Ќайкраще збережений екземпл¤р з переправи маЇ неправильно-овальну у план≥ гол≥вку та обламаний знизу держак.

ƒо метальноњ козацькоњ зброњ належать лук ≥ стр≥ли, метальн≥ нож≥. ѕов≥домленн¤ про те, що козаки користувалис¤ луками, знаходимо у польських хрон≥ст≥в ’”≤-’”ѕ ст. ≥ в ЂЋ≥топис≥ —амовидц¤ї. Ќа м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви було знайдено сагайдак з дев'¤тьма стр≥лами. ƒревка стр≥л звужуютьс¤ до верхн≥х к≥нц≥в, у ¤к≥ вбит≥ загострен≥ черенки наконечник≥в р≥зного типу: ромбопод≥бн≥, овальн≥, трикутн≥ або округл≥. Ќа одному екземпл¤р≥ збереглась к≥ст¤на накладка з вир≥зом т¤тиви. —ам сагайдак був, мабуть, ≥з тканини, що не збереглась, так само, ¤к ≥ оперенн¤ стр≥л. ¬≥н мав дерев'¤не дно, в ¤ке опирались в≥стр¤ стр≥л, ≥ заст≥бавс¤ на латунний іудзик. Ѕуло знайдено також зал≥зн≥ в≥стр¤ на стр≥ли.

ƒо групи метальних нож≥в можна в≥днести нож≥ з суц≥льними зал≥зними рук≥в'¤ми ≥ видовженими лезами, ¤к≥ були зручн≥ дл¤ киданн¤. Ќа де¤ких ножах Ї клеймо майстра.

—писом, ¤к колючою зброЇю, у козацькому в≥йську користувалась не лише к≥ннота, але й п≥хотинц≥. —пис ще називали ратищем.  озак, ¤кий втрачав кон¤, продовжував ще вправн≥ше оборон¤тис¤ в≥д ворог≥в на земл≥ за допомогою списа. —пис був довгим, зроблений з тонкого дерева. ¬≥стр¤ мало поперечну перетинку, ¤ка запоб≥гала тому, щоб спис глибоко не входив в т≥ло. —писи були улюбленою зброЇю козак≥в. «а допомогою них, козаки робили м≥стки через болото по ¤ких переходили на ≥ншу сторону. —еред знах≥док на козацьк≥й переправ≥ Ї один екземпл¤р перськоњ п≥ки з обламаною втулкою ≥ трикутним видовженим лезом. ÷¤ збро¤ потрапила, мабуть, у козацьк≥ руки ¤к здобич^на в≥йн≥ з турками.

ќтож, холодна збро¤, знайдена п≥д час розкопок на пол≥ Ѕерестецькоњ битви Ї найчисельн≥шою групою. ¬она широко вживалас¤ в козацькому в≥йську.

Ћ≥тература:

1. јпанович ќ.ћ. «бройн≥ сили крањни першоњ половини XVIII ст. Ч  . Ч 1969.

2. ћельник Ћ.ћ. јрхеолог≥¤ доби украњнського козацтва ’”≤-’”ѕ≤ ст. Ч  . Ч1997.

3. яворницький ƒ.≤. ≤стор≥¤ запор≥зьких козак≥в.

4. —вЇшн≥ков ≤. . ўоденники роботи археолог≥чноњ експедиц≥њ краЇзнавчого музею на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви. Ч 1970-1992 рр.

5. —вЇшн≥ков ≤. . Ѕитва п≥д Ѕерестечком. Ч  . Ч 1992.

6. —вЇшн≥ков ≤. . «апов≥дник Ђ озацьк≥ могилиї. Ч Ћьв≥в. Ч 1990.

7. —вЇшн≥ков ≤гор. Ќа м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви. // ∆овтень. Ч є 7. Ч 1977.

ё.ћ. ћј ™™¬,

кандидат ≥сторичних наук

кафедри археолог≥њ

 ињвського держун≥верситету

Ќ≈¬“ќћЌ»… ƒќ—Ћ≤ƒЌ»   ќ«ј÷№ ќѓ —“ј–ќ¬»Ќ»

19 жовтн¤ 2005 року виповнилось би 90 рок≥в в≥д дн¤ народженн¤ в≥домого украњнського вченого-археолога, доктора ≥сторичних наук, професора, д≥йсного члена ѕольськоњ академ≥њ наук ≤гор¤  ириловича —вЇшн≥кова. 90-р≥чч¤ з дн¤ народженн¤ ≤гор¤  ириловича Ч под≥¤ у культурному житт≥ ”крањни, дл¤ п≥знанн¤ ≥стор≥њ ¤коњ в≥н зробив так багато.

≤гор  ирилович народивс¤ 19 жовтн¤ 1915 року в ≥нтел≥гентн≥й двор¤нськ≥й родин≥ у м.  иЇв≥. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ юридичного факультету його батько служив у в≥йську гетьмана —коропадського, за що згодом був розстр≥л¤ний „ . –¤туючись в≥д жах≥в громад¤нськоњ в≥йни, його мати з ним та його молодшою сестрою перейшла кордон та опинилась у родовому маЇтку —вЇшн≥кових на ¬олин≥, ¤ка в той час належала ѕольщ≥. « 1921 року в≥н проживав у с. ’отин ƒубенського пов≥ту ¬олинськоњ губ. Ќавчавс¤ у ƒубенськ≥й державн≥й г≥мназ≥њ з польською мовою навчанн¤, п≥сл¤ зак≥нченн¤ ¤коњ у 1935 роц≥ поступив на юридичний факультет Ћьв≥вського ун≥верситету. « 1938 роц≥ став одночасно навчатись ≥ на гуман≥тарному факультет≥. “ут почав вивчати археолог≥ю п≥д кер≥вництвом в≥домих вчених. « того часу в≥н сп≥впрацював з ƒубенським краЇзнавчим музеЇм, систематизував його археолог≥чн≥ колекц≥њ та пров≥в своњ перш≥ археолог≥чн≥ досл≥дженн¤.

¬≥йськове лихол≥тт¤ перервало навчанн¤, ¤ке вдалось в≥дновити т≥льки п≥сл¤ зак≥нченн¤ в≥йни, наново поступивши у 1945 роц≥ на ≥сторичний факультет Ћьв≥вського ун≥верситету. « цього ж часу в≥н був зав≥дувачем в≥дд≥лу ≥стор≥њ перв≥сного сусп≥льства Ћьв≥вського ≥сторичного музею. ¬≥дтод≥ в≥н пост≥йно брав участь у роботах археолог≥чних експедиц≥й. « 1953 року почав перш≥ археолог≥чн≥ досл≥дженн¤ Ћьв≥вського ≥сторичного музею. ”1958 роц≥ в ≤нститут≥ археолог≥њ јЌ —–—– у ћоскв≥ в≥н захистив кандидатську дисертац≥ю на тему Ђѕам'¤тки племен бронзового в≥ку ѕрикарпатт¤ та «ах≥дного ѕод≥лл¤ї.

« 1959 року до виходу на пенс≥ю в≥н працював у в≥дд≥л≥ археолог≥њ ≤нституту сусп≥льних наук јЌ ”–—– (тепер ≤нститут украњнознавства ≥м. ≤.  рип'¤кевича) у Ћьвов≥. ” 1972 роц≥ в ≤нститут≥ археолог≥њ јЌ —–—– у ћоскв≥ в≥н захистив дисертац≥ю на одержанн¤ званн¤ доктора ≥сторичних наук на тему Ђ≤стор≥¤ населенн¤ ѕередкарпатт¤, ѕод≥лл¤ ≥ ¬олин≥ у к≥нц≥ III - початку II тис. до н.е.ї.

÷¤ тематика займала основне м≥сце у його творчост≥ ≥ у наукових колах в≥н був широко в≥домий перш за усе ¤к один ≥з пров≥дних спец≥ал≥ст≥в з археолог≥њ пер≥оду енеол≥ту та бронзового в≥ку. Ѕагато з археолог≥чних культур та груп пам'¤ток на ц≥й територ≥њ ним були вид≥лен≥ вперше. —аме ц≥й тематиц≥ присв¤чена б≥льш≥сть його наукових статей та так≥ в≥дом≥ монограф≥њ ¤к Ђ≤стор≥¤ населенн¤ ѕередкарпатт¤, ѕод≥лл¤ ≥ ¬олин≥ у к≥нц≥ III - початку II тис. до н.е.ї ( ињв, 1974 р.) та Ђ ультура шаровидньњх амфор. јрхеологи¤ ———–. —вод археологических источпиковї (¬1 - 27, ћосква, 1983 р.).

“а ≤гор  ирилович не обмежувавс¤ проблемами бронзового в≥ку, а своњми науковими ≥нтересами виходив далеко за його меж≥. ѕрот¤гом 15 рок≥в в≥н проводив польов≥ досл≥дженн¤ давньоруського м≥ста «венигорода на р. Ѕ≥лц≥, ¤кий у час ƒавньоњ –ус≥ був столицею «венигородського кн¤з≥вства. “ут були досл≥джен≥ добре збережен≥ залишки дерев'¤ноњ арх≥тектури XII ст., житлов≥ та господарськ≥ споруди та залишки трьох церков, зокрема церкви —в. ѕараскеви-ѕ'¤тниц≥ ’≤≤-’Ў ст. Ќайц≥кав≥шими були знах≥дки дерев'¤них музичних ≥нструмент≥в та ювел≥рноњ майстерн≥, ¤ка спец≥ал≥зувалась на виготовленн≥ ун≥кальних вироб≥в ≥з бурштину. «окрема тут була виготовлена з бурштину ≥конка-медальйон —паса Ќерукотворного. —енсац≥йним було в≥дкритт¤ дос≥ Їдиних в ”крањн≥ трьох перших берест¤них грамот початку XII.

ƒит¤ч≥ роки ≤гор¤ —вЇшн≥кова пройшли у м≥сц¤х, де в≥дбулась одна з найб≥льших битв ¬извольноњ в≥йни украњнського народу п≥д проводом Ѕ. ’мельницького Ч битва п≥д Ѕерестечком. ѕерекази про цю драматичну под≥ю на довг≥ роки збереглись у м≥сц¤х його дитинства та глибоко запали в дит¤чу душу. ѕо р≥зному складались життЇв≥ обставини та ірунтовно досл≥джуючи археолог≥ю далекого бронзового в≥ку та ƒавньоњ –ус≥ в≥н пост≥йно зосереджував увагу на ≥стор≥њ козацьких воЇн. ќсобливо до найдр≥бн≥ших деталей в≥н вивчав под≥њ пов'¤зан≥ з битвою п≥д Ѕерестечком.

—воњ археолог≥чн≥ досл≥дженн¤ ≤гор  ирилович проводив у р≥зних м≥сцевост¤х, але час в≥д часу в≥н пост≥йно повертавс¤ на м≥сце ц≥Їњ битви. ѕригадую, ¤к у 1965 роц≥ п≥д час розкопок в≥н вз¤в мене з собою у Ѕерестечко ≥ так ¤ вперше потрапив на м≥сце ц≥Їњ битви. –азом з≥ своњм учителем ми довго ходили по мальовнич≥й м≥сцевост≥, ¤ка ви¤вилась полем битви ≥ здаЇтьс¤ у величн≥й крас≥ н≥що вже не нагадувало т≥Їњ жахливоњ трагед≥њ, ¤ка роз≥гралась тут б≥л¤ 300 рок≥в тому. Ќа мене справило враженн¤, ¤к б≥л¤ гребл≥ старого млина ми спостер≥гали за м≥сцевими д≥тлахами, що ловили рак≥в. ”лов був гарний ≥ далеко на р≥чц≥ лунав дит¤чий см≥х. ѕот≥м хлопц≥ розпов≥ли нам, що рак≥в вони Ђпеч≥ркуютьї у людських черепах, ¤ких багато лежить п≥д греблею. “ак за довг≥ роки ≤гор  ирилович досконально вивчав усю м≥сцев≥сть, подумки зв≥р¤ючи њњ з под≥¤ми описаними у документах та в≥домими з переказ≥в.

ѕ≥сл¤ довгих рок≥в досл≥джень археолог≥чних пам'¤ток р≥зних тип≥в та р≥зних ≥сторичних пер≥од≥в, написанн¤ багатьох наукових статей та монограф≥й з великим польовим досв≥дом, вже будучи доктором ≥сторичних наук ≤гор  ирилович вважав себе п≥дготовленим до розкопок ц≥Їњ ун≥кальноњ пам'¤тки та розпочав польов≥ досл≥дженн¤ м≥сц¤ знаменитоњ битви п≥д Ѕерестечком.

«ан¤тт¤ козацькою тематикою в той час р≥шуче засуджувалось пануючою ≥деолог≥Їю, тому досл≥дженн¤ ц≥Їњ теми вимагало р≥шучост≥ та мужност≥. ” 1970 роц≥ в≥н очолив експедиц≥ю –≥вненського обласного краЇзнавчого музею ≥ вперше в ”крањн≥ почав досл≥джувати пам'¤тку другоњ половини XVII ст. археолог≥чними методами. ƒосл≥дженн¤ ц≥Їњ пам'¤тки продовжувалось 25 рок≥в (1970-1994). « самого початку роб≥т виникла потреба розробити принципово нову методику проведенн¤ археолог≥чних розкопок на болот≥, оск≥льки ≥снуючий обмежений досв≥д таких досл≥джень ви¤вивс¤ непридатним у цих умовах.

ƒосл≥дженн¤ проводились на велик≥й територ≥њ б≥л¤ с≥л ѕл¤п≥ева та ќстр≥в –≥вненськоњ област≥, на ¤к≥й у липн≥ 1651 р. розгорнулись драматичн≥ под≥њ та досл≥джувалась козацька переправа через р≥чку ѕл¤ш≥вку. ¬насл≥док цих роб≥т стало можливим до деталей визначити весь х≥д битви та одержати б≥льше 6000 ун≥кальних ≥ достов≥рних пам'¤ток украњнського козацтва, у тому числ≥ ≥ орган≥чних, ¤к≥ не збер≥гаютьс¤ у звичайних умовах. ƒл¤ археолог≥в та етнолог≥в вони стали еталонними точно датованими артефактами XVII ст. представленими предметами озброЇнн¤, к≥нського спор¤дженн¤, рем≥сничими ≥нструментами, взутт¤м та од¤гом, побутовими та особистими речами талн. “а виробам з≥ шк≥ри та дерева, ¤к≥ чудово збереглись завд¤ки п≥двищен≥й вологост≥ та обмеженому доступу кисню, вийн¤тим з середовища свого збер≥ганн¤ загрожувало руйнуванн¤ ≥ вони вимагали негайноњ реставрац≥њ. Ќа той час так≥ предмети в наш≥й крањн≥ реставрувались т≥льки в ≈рм≥таж≥. јле ц≥ методи були складними та коштовними. ≤ квартира ≤гор¤  ириловича у Ћьвов≥ на довг≥ роки розкопок перетворилась у реставрац≥йну майстерню. ѕрийшлось освоювати нов≥ методи роботи з археолог≥чними матер≥алами. ¬≥н розробив власну методику консервац≥њ та реставрац≥њ вироб≥в з≥ шк≥ри. ј це були ун≥кальн≥ в б≥льшост≥ не в≥дом≥ ран≥ше ≥сторикам с≥дла, попруги, по¤си, п≥хви шабель, сумки, кисети та ≥нш≥ предмети озброЇнн¤ та побуту. ќдних т≥льки чоб≥т було близько 20 екземпл¤р≥в. –еставрован≥ ним матер≥али склали основу експозиц≥њ державного запов≥дника створеного пот≥м на м≥сц≥ битви. «'¤вилась ун≥кальна можлив≥сть сп≥вставити в≥домост≥ писемних джерел з ориг≥нальними матер≥алами розкопок.

”мови житт¤ в наш≥й крањн≥ останн≥м часом зм≥нились швидко, але ≥ зараз важко усв≥домити, що науковий прац≥вник не може користуватись вкрай необх≥дними дл¤ його досл≥дженн¤ матер≥алами, тим б≥льше ¤кщо вони знаход¤тьс¤ за кордоном. “ак, дл¤ в≥рного розум≥нн¤ багатьох деталей битви п≥д Ѕерестечком досл≥днику вкрай необх≥дно було ознайомитись з таким важливим ≥сторичним джерелом ¤к барельЇф на саркофаз≥ командувача польськими в≥йськами у ц≥й битв≥ польського корол¤ яна  азим≥ра, ¤кий був похований у церкв≥ —ен-∆ермен де ѕре на околиц≥ ѕарижу. ѕроте, у т≥ часи нав≥ть науковий ступ≥нь доктора ≥сторичних наук та досконале волод≥нн¤ французькою мовою не були достатньою п≥дставою дл¤ поњздки у ‘ранц≥ю. ј там кришку корол≥вського саркофагу досконалий скульптор ∆ан “≥бо оздобив барельЇфом, ¤кий з фотограф≥чною точн≥стю зобразив достов≥рн≥ еп≥зоди великоњ батал≥њ в≥д пор¤дку вишикуванн¤ в≥йськ до найдр≥бн≥ших деталей од¤гу та обладунку. “≥льки спри¤нн¤ колег допомогло ≤горю  ириловичу все ж таки ознайомитись з цими матер≥алами, на жаль, т≥льки у фотограф≥¤х.

”загальненн¤ археолог≥чних та писемних матер≥ал≥в послужило основою дл¤ написанн¤ монограф≥њ ЂЅитва п≥д Ѕерестечкомї (Ћьв≥в, 1993 р.), а пот≥м вз¤ти участь у написанн≥ навчального пос≥бника Ђјрхеолог≥¤ доби украњнського козацтва XVI-XVIII ст.ї ( ињв, 1997 р.). —п≥льно з польськими колегами у ќкружному музењ у –адом≥ була орган≥зована виставка Ђ озаччинаї, ¤ка пот≥м експонувалась у багатьох м≥стах ѕольщ≥. ќсновним дос¤гненн¤м цих роб≥т було створенн¤ у с. ѕл¤шева на –≥вненщин≥ ƒержавного ≥сторико-мемор≥ального запов≥дника Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї .

”с≥ роки польових досл≥джень у Ѕерестечку ¤ проводив власн≥ археолог≥чн≥ досл≥дженн¤ на «ах≥дному ѕод≥лл≥ та ѕрикарпатт≥. јле кожного року намагавс¤ побувати на ¬олин≥, в≥дв≥дати  озацьк≥ могили. ѕригадую, з ¤ким захопленн¤м ≤гор  ирилович розпов≥дав про результативн≥сть своњх розкопок, ¤ка перевищила нав≥ть його спод≥ванн¤. „удова природа та усп≥шне зд≥йсненн¤ своЇњ давньоњ мр≥њ надавали творчих сил, надихали до подальшоњ прац≥.

10 липн¤ був особливий день Ч день великоњ битви. ¬ т≥ роки ц¤ траг≥чна дата н≥ким не в≥дзначалась. ј багато з тих хто пам'¤тав, остер≥гавс¤ бути пом≥ченим у ц≥ дн≥ у таких м≥сц¤х. Ћюдей було мало. ” цей день сюди прињжджали т≥льки люди близьк≥ до ≤гор¤  ириловича та його експедиц≥њ. ¬≥н не любив галасливих багатолюдних заход≥в. Ќав≥ть враховуючи урочист≥сть цього дн¤, розкопки не в≥дм≥н¤лись, а т≥льки скорочувавс¤ робочий день. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ розкопок ≤гор  ирилович проводив екскурс≥ю по м≥сц¤х Ѕерестецькоњ битви. Ѕагато к≥лометр≥в ус≥ йшли по м≥сц¤х ≥сторичних под≥й ≥ слухали детальну розпов≥дь про драматичн≥ под≥њ, що в≥дбулись тут у липнев≥ дн≥ 1651 р. ” словах ≤гор¤  ириловича звучало захопленн¤ мужн≥стю та ст≥йк≥стю учасник≥в битви, њх незламною волею та героњзмом у боротьб≥ за долю народу. ÷е була розпов≥дь не т≥льки про розташуванн¤ основних сил, корол≥вського та козацького табор≥в, переправ, бойових сутичок та ≥н. –озпов≥далось про конкретних людей, њх вчинки та драматичн≥ дол≥. Ѕ≥л¤ невеликого заболоченого озерц¤, ¤ке зберегло назву  озакова яма йшлос¤ про останнього козака, ¤кий 10 липн¤ в≥в тут прот¤гом дек≥лькох годин св≥й останн≥й б≥й. ѕробитий 14 кул¤ми, в≥н продовжував б≥й, озброњвшись косою. «ахопившись його хоробр≥стю король об≥ц¤в, коли в≥н здастьс¤ дарувати йому житт¤, та козак вважав за краще вмерти, ¤к справжн≥й во¤ка. ѕривертав увагу остр≥в √айок, ¤кий був визначений ¤к м≥сце де був зд≥йснений подвиг 300 козак≥в, що захищались до останнього. ќдин з козак≥в носив у кишен≥ волосики своЇњ дитини, ¤к≥ вз¤в на згадку у св≥й останн≥й пох≥д. ƒва хлопчики, р¤туючись в≥д жахливоњ битви, йшли через болото. “ам де вода стала глибша старший хлопчик вз¤в на плеч≥ молодшого та в≥д цього його ноги ще глибше застр¤гли у намул≥ ≥ так загинули обидва. « таких окремих драматичних под≥й вимальовувалась величезна катастрофа, ¤ка в≥дбулась тут такого ж спекотного липневого дн¤. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ багаток≥лометровоњ екскурс≥њ повертались до прим≥щенн¤ музею. “ут екскурс≥¤ продовжувалась по його експозиц≥њ, де вже тод≥ можна було ознайомитись з б≥льш≥стю матер≥ал≥в, одержаних за ц≥ роки розкопок.

ј тим часом у невеличкому нап≥вп≥двальному прим≥щенн≥ музею готувавс¤ об≥д. Ќа дерев'¤ному н≥чим не накритому стол≥ виставл¤лась проста козацька њжа. „асник, редька, цибул¤, ог≥рки викладались просто на ст≥л. —еред козацьких страв були гречаники. ѕриготувати њх у той час було не просто. ƒе було д≥стати гречане борошно? “ому деф≥цитну гречку розмелювали у сел≥ на домашн≥х жорнах. ѕригадую, ¤к д≥дусь, що сид≥в поруч з моњм братом скоштував гречаника ≥ заплакав. ¬и¤вилось, що про них в≥н, ¤к ≥ б≥льш≥сть з нас, знав в≥д ћиколи √огол¤. “а цей нагадав йому, ¤к вони голодн≥ кол¤дували у 1933 роц≥ ≥ њм дали гречаник. ÷е вселило над≥ю, що њм ще щось подадуть. “ому вони сховали його п≥д деревом, а сам≥ п≥шли кол¤дувати дал≥. Ќ≥чого не одержавши, вони повернулись до своЇњ схованки ≥ побачили ¤к собака доњдаЇ њх вечерю. “ак через багато рок≥в в≥н нарешт≥ скоштував цю страву.

«а поминальним об≥дом не було гучних промов. ≤гор  ирилович коротко нагадував про под≥њ цього дн¤, читалась молитва. ÷е були позбавлен≥ будь-¤коњ помпезност≥ прост≥ слова у ¤ких звучала вд¤чн≥сть полеглим за њх незвичайну мужн≥сть ≥ патр≥отизм.

ќстанн≥й раз на  озацьких могилах мен≥ довелось побувати у 1995 роц≥, вже у роки незалежноњ ”крањни. ¬ той час р≥зко зм≥нилось ставленн¤ до козацькоњ старовини. ќф≥ц≥йно в≥дзначавс¤ черговий день битви, тому було дуже багато людей. ўе з –≥вного ¤ зателефонував до ≤гор¤  ириловича ≥ в≥н мен≥ сказав, що бути на  озацьких могилах не зможе, оск≥льки прињхати йому н≥чим, а йти п≥шки в≥д електрички йому вже важко. ÷е була наша останн¤ розмова...

Ќа жаль, тогор≥чне в≥дзначенн¤ дн¤ битви перетворилось у св¤ткуванн¤, ¤ке носило ¤рмарковий характер, хоч музейн≥ прац≥вники зробили усе належне дл¤ г≥дного в≥дзначенн¤ ц≥Їњ под≥њ. —початку у с≥льському клуб≥ в≥дбулись оф≥ц≥йн≥ виступи. «окрема, з≥ Ћьвова на машин≥ прињхала група викладач≥в ≥сторичного факультету на чол≥ з деканом, ¤к≥ добросов≥сно в≥дчитали своњ коротеньк≥ допов≥д≥ ≥ не слухаючи ≥нших, поњхали в≥дпочити на природ≥. ѕот≥м д≥йства перенеслись на площу перед територ≥Їю музею. “ут прац≥вники культури обладнали невеличку естраду та поставили трибуну дл¤ бажаючих виступити. ¬икликав сп≥вчутт¤ своњм вигл¤дом колишн≥й викладач ћул¤ва, ¤кий у спекотний день нат¤гнув незвичну дл¤ себе позастатутну суконну форму козачого генерала ≥ ходив у супровод≥ такого ж опереточного ординарц¤. Ќа трибун≥ виступали ус≥ бажаюч≥. Ќаприклад, оратор у форм≥ кап≥тан-лейтенанта запевн¤в, що ”крањна матиме власний в≥йськовий флот т≥льки тод≥, коли служити там залишатьс¤ т≥льки так≥ ¤к в≥н. ѕривернув увагу та викликав здивуванн¤ виступ ¬асил¤ „ервон≥¤, ¤кий переконував слухач≥в, що ”крањна Ї багатою державою, але народу багато чого не вистачаЇ тому, що в н≥й живуть представники ≥нших нац≥ональностей ≥ тут же навманн¤ назвав п≥втора дес¤тки нац≥й. ¬и¤вл¤Їтьс¤ це виступав хоч на той час вже колишн≥й, але секретар райкому  ѕ–—. Ќин≥ в≥н знову на висок≥й адм≥н≥стративн≥й посад≥. ѕроте, тод≥ його виступ привернув увалу сивочолих чолов≥к≥в, ¤к≥ з цього приводу над≥ли на себе ун≥форму час≥в ≤ св≥товоњ в≥йни та хлопц≥в, од¤гнутих у комуфл¤жну форму без в≥дзнак.

—еред багатьох виступаючих н≥хто не згадав ≤гор¤  ириловича, людину, ¤ка прот¤гом ст≥лькох рок≥в самов≥ддано присв¤тила себе досл≥дженню козацтва, посл≥довно крок за кроком всупереч ус≥м пол≥тичним теч≥¤м в≥дтворювала ≥стор≥ю найб≥льшоњ козацькоњ битви та в≥дновлювала козацьку славу. ’оч виступаючих було багато, але, ¤к не дивно, не згадали самих козак≥в та њх подвигу.

—воњ останн≥ розкопки ≤. . —вЇшн≥ков розпочав у м≥ст≥ своЇњ юност≥ ƒубн≥. Ќа м≥сц≥ осп≥ваноњ ћ. √оголем ƒубенськоњ фортец≥ вдалось одержати матер≥али, ¤к≥ дозволили датувати ≥снуванн¤ ƒубна майже на 100 рок≥в ран≥ше, н≥ж це згадуЇтьс¤ у л≥топис≥. 19 серпн¤ 1995 року ≤гор¤  ириловича не стало. ¬ пам'¤ть про нього його ≥менем названа г≥мназ≥¤ у ¤к≥й в≥н навчавс¤ у м. ƒубно.

≤. . —вЇшн≥ков був одним з археолог≥в староњ школи, ¤к≥ досл≥джували проблеми широкого ≥сторичного д≥апазону в≥д давньоњ ≥стор≥њ до середньов≥чч¤ та нового часу. …ого перу належить б≥л¤ 300 наукових праць. ÷е була людина широкоњ ерудиц≥њ, в≥н досконало волод≥в к≥лькома ≥ноземними мовами, спец≥ал≥ст, ¤кий глибоко розбиравс¤ у профес≥йних питанн¤х. ¬≥н цитував в ориг≥нал≥ класик≥в украњнською, рос≥йською, польською, французькою мовами. —ин рос≥йського та украњнського народ≥в, вихованець польськоњ г≥мназ≥њ своЇю пл≥дною працею об'Їднував науков≥ ≥нтереси археолог≥в та ≥сторик≥в цих народ≥в нав≥ть у той час, коли наукова ≥нформац≥¤ поширювалась з великими труднощами. ”се своЇ св≥доме житт¤ в≥н присв¤тив досл≥дженню р≥зних пер≥од≥в ≥стор≥њ ”крањни, значно збагатив наш≥ знанн¤ та зробив великий внесок у розвиток культури.

¬олодимир  яў” ,

журнал≥ст,

м. –адивил≥в

ѕќ—“ј¬јЋј ¬ ”я¬≤ ≤—“ќ–≤я, ƒјЋ≈ ј … ЅЋ»«№ ј

Ћисти ≤. —вЇшн≥кова в –адивил≥в

« ≤горем  ириловичем —вЇшн≥ковим ¤ зустр≥чавс¤ в сел≥ ѕл¤шев≥й на –≥вненщин≥ к≥лька раз≥в. ”л≥тку 1984 року вперше брав у нього ≥нтерв'ю дл¤ газети, затим над≥слав текст до Ћьвова дл¤ в≥зуванн¤. ” лист≥ в≥н зазначав:

Ђѕовертаю ¬ам рукопис з незначними виправленн¤ми, в ¤ких ¬и, звичайно, розберетесь. —уттЇвих зауважень не маю, лише мен≥ завжди стаЇ ¤кось дуже н≥¤ково, коли хтось до мого пр≥звища додаЇ так≥ еп≥тети, ¤к Ђвченийї, Ђв≥домий вченийї ≥ т.д. „и не можна було б ¤кось цього уникнути? я Ч науковий сп≥вроб≥тник, науковець, а слово Ђвченийї Ч занадто високе званн¤. «рештою, залишаю це на ¬аш розсуд.

Ќа останн≥й стор≥нц≥ дописав дек≥лька р¤дк≥в ≥нформац≥њ про «венигород, про ¤кий ¬и згадали в текст≥. ƒ≥ло в тому, що саме ¤ 31 р≥к тому вперше розпочав досл≥дженн¤ давньоруського «венигорода (в 1953 роц≥) Ч колишньоњ столиц≥ однойменного уд≥льного кн¤з≥вства. я також ви¤вив у 1982 роц≥ цей пригород з залишками дерев'¤ного буд≥вництва XII ст. Ќе розгл¤дайте цих р¤дк≥в ¤к про¤в моЇњ хворобливоњ амб≥ц≥њ: мен≥ ≥нколи доводитьс¤ в≥дстоювати перед р≥зними недоброзичливими людьми моЇ авторство на це в≥дкритт¤. якщо дописаних мною р¤дк≥в через обмежений розм≥р статт≥ у районн≥й газет≥ вм≥стити не можна, зн≥м≥ть взагал≥ згадку про «венигородї.

ѕроханн¤ ≤гор¤  ириловича ¤ виконав, про «венигород згадав у запропонованому ним вар≥ант≥. ƒал≥ в лист≥ йшлос¤ вже не про археолог≥ю:

Ђ¬ розмов≥ тут, на Ђ озацьких могилахї, ¬и сказали, що з „ервоноарм≥йського району знаЇте лише двох доктор≥в наук Ч мене ≥ ще когось ≥з  озина. ’очу ¬ам нагадати про вих≥дц¤ з с. —итного, доктора наук ¬асил¤ √ригоровича  ал≥щука (професор Ћьв≥вського л≥сотехн≥чного ≥нституту) та доцента Ћьв≥вського пол≥техн≥чного ≥нституту, кандидата наук, вих≥дц¤ ≥з  озина ѕетровського ¬алентина јндр≥йовича. якщо подумати, то напевно ще можна буде когось назвати, принаймн≥ кандидат≥в наук з того ж „ервоноарм≥йська та з  рупц¤ї.

я раз у раз при зустр≥чах розпитував ≤. —вЇшн≥кова про розкопки, але ≥нод≥ ми просто розмовл¤в на краЇзнавч≥ теми. «деб≥льшого про –адивил≥в ≥ ’отин далекоњ пори його дитинства. ¬ останн≥ роки свого житт¤ в≥н часто повертавс¤ подумки в т≥ дорог≥ йому м≥сц¤. ÷е п≥дтверджують ≥ листи до радивил≥вського краЇзнавц¤ ‘едора Ѕортника, ¤кому тод≥ було вже поза в≥с≥мдес¤т. ƒе¤к≥ з цих лист≥в ¤ опубл≥кував у своњй краЇзнавч≥й книжц≥ Ђ–адивил≥вї (–≥вне, Ђ¬олинськ≥ оберегиї, 2004), нин≥ в б≥льш повному вигл¤д≥ подаю нижче, з несуттЇвими скороченн¤ми.

5.05.94 р.

...ѕетра ƒмитровича Ўепченка ¤ вперше побачив зимою 1921-го на 1922 р≥к, коли мо¤ мати з двома д≥тьми втекла з б≥льшовицького раю з  иЇва ≥ прибула на ¬олинь. ¬ час≥ нелегального переходу кордону ≥ складноњ подорож≥ ми, д≥ти, заразилис¤ скарлатиною Ч ≥ ¤ всю зиму прохвор≥в. ƒоктор Ўепченко л≥кував мене. ¬ 1923 -1924 роках ми з мат≥р'ю жили у –адивилов≥ на вул.  ременецьк≥й у будинку на той час уже пок≥йного генерала Ѕогдановича. ќсь тод≥ ми майже щодн¤ бували у Ўепченк≥в, а коли у 1924 роц≥ мати часто у справах вињздила в ƒубно чи Ћуцьк, вона нас залишала у Ўепченк≥в, ≥ ми з сестрою, товаришуючи з пастушкою ≤рою, ц≥лими дн¤ми пасли кор≥в ≥ овець, ¤ких розводила дружина доктора, «≥нањда ћихайл≥вна.

ѕетро ƒмитрович, син православного св¤щеника, зак≥нчивши медичний ≥нститут, ос≥в у –адивилов≥ ще до революц≥њ. …ого хут≥р складавс¤ з 20-ти га земл≥, двох житлових будинк≥в, стодоли, хл≥в≥в тощо. ÷е був прекрасний л≥кар, дуже шанований не т≥льки у –адивилов≥, а й у вс≥х навколишн≥х селах. ” 1920 роц≥ його арештували ≥ повели на розстр≥л. јле м≥сцев≥ Їврењ, дов≥давшись про це, кинулись усл≥д за катами ≥ в≥дбили ѕетра ƒмитровича. “а в≥н на де¤кий час д≥став нервовий шок ≥ почав думати про самогубство. ¬≥зьме, бувало, мотуза, йде до стодоли ≥ дивитьс¤, де краще той мотуз закинути. «≥нањд≥ ћихайл≥вн≥ доводилось його пост≥йно пильнувати. ѕро його велику попул¤рн≥сть св≥дчить факт: одного разу у –адивилов≥ проходив зб≥р грошей на пам'¤тник “. Ўевченков≥ (не знаю, чи в  анев≥, чи де≥нде). «найомий Їврей, зустр≥вши ѕетра ƒмитровича на вулиц≥, сказав йому. Ђѕриходили збирати грош≥ вам на пам'¤тник. јле мене саме вдома не було. ¬≥зьм≥ть, прошу, ≥ в≥д мене грош≥ вам на пам'¤тникї.                   

ќлена ѕетр≥вна, або ¤к ми њњ вс≥ називали Ћена, була старшою дочкою ѕетра ƒмитровича в≥д його першоњ ж≥нки Ч польки, ¤ка рано померла. Ћена нам показувала њњ фотограф≥њ ≥ де¤к≥ реч≥, в тому числ≥ католицьк≥ чотки. ƒоктор оженивс¤ вдруге, з «≥нањдою ћихайл≥вною, з ¤кою мав дочку, але вона померла.

ѕетро ƒмитрович н≥коли не розпов≥дав н≥ про першу дружину, н≥ про другу дочку. «ате «≥нањда ћихайл≥вна часто про свою померлу дитину говорила ≥ пор≥внювала њњ характер до характеру Ћени (не на користь останньоњ).

Ћена ¤кийсь час училас¤ у Ћьвов≥, але середньоњ осв≥ти не здобула ≥ у 1923 - 1924 рр. жила в –адивилов≥. ƒогл¤даючи худобу, мен≥ доводилос¤ не раз б≥гати завертати з≥ шкоди овець, а б≥гаючи босим по стерн≥, ¤ позаган¤в соб≥ за шк≥ру багато тр≥сочок соломи. ƒумав, що ц¤ солома почне, ¤к голка, мандрувати по т≥л≥ Ч ≥ к≥нець м≥й неминучий. “ак мен≥ було себе шкода, так не хот≥лос¤ гинути в молодому в≥ц≥, що ¤ по р≥зних куточках г≥рко плакав. ÷е зауважила Ћена, розпитала про причину ≥ того ж вечора голкою вийн¤ла мен≥ з н≥г 40 Ђск≥покї. “од≥ мен≥ видавалос¤, що житт¤ Ћени веселе й безжурне. “епер розум≥ю, що вона була довол≥ одинокою. «≥нањда ћихайл≥вна вважала, що найважлив≥ше у житт≥ Ч то прац¤. —ама багато працювала по господарству ≥ вс≥х (кр≥м ѕетра ƒмитровича, ¤кий, зрештою, мав свою працю у зал≥зничному медпункт≥ б≥л¤ станц≥њ) змушувала пост≥йно працювати.

Ћена любила багато читати. ¬она ≥нколи брала книжку, йшла на невеликий, але глибокий ставок на њхн≥й д≥л¤нц≥, залазила на похилу вербу ≥ читала. ќдного разу впала у воду вниз головою ≥ ледве не втопилас¤.

ўе ≥ншою њњ пристрастю став Ђѕластї, ¤кому вона в≥ддавала багато свого в≥льного часу... ѕам'¤таю, ¤к у 1924 роц≥ хлопц≥ з Ђѕластуї подарували њй великий складний кишеньковий н≥ж та загальний зошит, на чорн≥й оправ≥ ¤кого вир≥зали великий тризуб. ƒемонструючи цей н≥ж моњй мам≥, Ћена сказала: Ђј ось н≥ж, щоби р≥зати ворог≥вї. њњ захопленн¤ звернуло на себе увагу польськоњ пол≥ц≥њ, ≥ десь у 1927 чи 1928-му роц≥ пол≥ц≥¤ провела у нењ обшук. –ечей доктора не перегл¤дали, але в к≥мнат≥ Ћени все перерили, зокрема фотограф≥њ, листи. ѕот≥м Ћена розпов≥дала, що один лист, ¤кий м≥г би не сподобатись пол≥ц≥њ, в≥д ¤когось хлопц¤ з≥ Ћьвова, вдалос¤ непом≥тно сховати за пазуху. ќбшук у доктора Ўепченка викликав велике обуренн¤ серед украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ у –адивилов≥. ћоже, тому б≥льше обшук≥в у Ўепченк≥в не було, тим б≥льше, що н≥¤ких Ђворожихї доказ≥в пол≥ц≥¤ не знайшла.

ƒесь у 1927 чи 1928 роц≥ Ћена вийшла зам≥ж за ≤вана ћикитовича √ончарика Ч галичанина, колишнього учасника ”√ј. ¬≥н, здаЇтьс¤, д≥¤в на Ѕрод≥вщин≥, а коли у 1919 роц≥ пол¤ки виловлювали учасник≥в ”√ј, перейшов кордон ¬олин≥ ≥ ¤кийсь час переховувавс¤ у св¤щеника о. ƒмитр≥¤ Ћозов'юка у с. ’отин≥. √ончарик прињхав у –адивил≥в познайомитис¤ з батьками Ћени, пот≥м вони одружились. ћи вс≥, близьк≥ друз≥ Ўепченк≥в, знали, що ≤ван ћикитович хвор≥в на туберкульоз, а дл¤ ѕетра ƒмитровича (¤кий замолоду також хвор≥в на цю хворобу) це було джерелом пост≥йного неспокою. јле ¤к прекрасний л≥кар ѕетро ƒмитрович не т≥льки п≥дтримував здоров'¤ свого з¤т¤, але й дов≥в його до такого стану, що у 1930-х роках √ончарик вигл¤дав ¤к зовс≥м здорова людина. Ћише п≥сл¤ смерт≥ доктора хвороба, видно, в≥дновилас¤, ≥ ≤ван ћикитович у 1940 роц≥ помер. Ќ≥чого таЇмничого в його смерт≥ не було, це був результат хвороби. “ак мен≥ казала Ћена уже п≥д час н≥мецькоњ окупац≥њ. „и по нього приходили перед смертю з Ќ ¬— Ч не знаю. ƒумаю, що приходили, але вже йому н≥чого зробити не могли.

ƒесь через р≥к п≥сл¤ вес≥лл¤ у √ончарик≥в народилас¤ дочка ќленка (або, ¤к њњ назвала «≥нањда ћихайл≥вна, Ћ¤ка). ћо¤ мама була кумою, а ¤ був присутн≥й на цих хрестинах. ѕот≥м народивс¤ син ёрко, ≥ Ўепченки, ≥ √ончарики вс≥Їю родиною бували у нас в ’отин≥, а ми, буваючи в –адивилов≥, обов'¤зково зањжджали до них. ” Ўепченк≥в була велика б≥бл≥отека художньоњ л≥тератури, ≥ там ¤ вперше познайомивс¤ з дит¤чою, а згодом з класичною л≥тературою украњнських, рос≥йських, ≥тал≥йських, англ≥йських письменник≥в. «≥нањда ћихайл≥вна охоче позичала книжки, записуючи завжди у спец≥альний зошит, що кому дала.

≤ван ћикитович був типовим галичанином, ¤кий любив ≥ знав л≥тературу галицьких украњнських письменник≥в, зокрема ≤. ‘ранка, ¤кого, здаЇтьс¤, знав особисто ≥ портрет ¤кого завжди вис≥в у його к≥мнат≥. як б≥льш≥сть галичан, в≥н любив розпов≥сти ¤кийсь не зовс≥м пристойний, часто мало дотепний анекдот, що сприймавс¤ батьками мовчанкою, але Ћена в той час дивилас¤ на нього закоханими очима. ¬останнЇ ¤ його бачив у 1939 роц≥, невдовз≥ п≥сл¤ Ђвизволенн¤ї. ќск≥льки мене ≥ мою родину визволили в≥д усього, ≥ дуже ірунтовно, нам планувавс¤ —иб≥р, ¤ вт≥к у √аличину, де ми з ж≥нкою перебули до 1941 роц≥ (¤кийсь час на нелегальному становищ≥). « родиною Ўепченк≥в ≥ √ончарик≥в ¤ знову зустр≥вс¤ у серпн≥ 1941 року, коли «≥нањда ћихайл≥вна була обрана головою управи –адивилова, а Ћена Ч головою Ђѕросв≥тиї. ѕот≥м ще дек≥лька раз≥в бував у них у 1942 роц≥. Ћена у той час займалас¤ торговельними справами: користуючись хорошим знайомством з н≥мецьким оф≥цером, ¤кий жив у них на квартир≥, вона часто бувала в Ѕродах, ≥нколи й у Ћьвов≥, щось купувала, щось привозила. Ѕ≥льше ¤ њњ не бачив, а в≥д пок≥йного ƒанила √еорг≥йовича  ачурц¤ у 1960-тих роках чув, що вона прињздила у –адивил≥в, над≥ючись на те, що њй буде повернуто хоч частину майна њњ батька. јле на њхн≥й садиб≥ розташувалась ћ“—, њй у всьому було в≥дмовлено... ѕро родину Ўепченк≥в ≥ Ћену ¤ збер≥г тепл≥, сердечн≥ спогади. « болем думаю про њњ траг≥чне ≥ загублене нашими Ђвизволител¤миї житт¤. « тим б≥льшим болем, що й у моњй родин≥ нараховуЇтьс¤ 11 душ репресованих, у тому числ≥ м≥й батько, розстр≥л¤ний у 1920, його сестра (мо¤ т≥тка), розстр≥л¤на у ƒубенськ≥й тюрм≥ в червн≥ 1941 року, њњ дочка, вивезена в  азахстан з двома малими д≥тьми, мо¤ р≥дна сестра, ¤ка п≥сл¤ арешту у Ћьвов≥ в 1950 роц≥ в≥дбула 10 рок≥в стал≥нських табор≥в за приналежн≥сть до ќ”Ќ-”ѕј ≥ ¤ка, повернувшись ≥з того пекла зовс≥м хворою, померла у 1984 роц≥.

«давалось би, досить тих жертв. ¬и¤вл¤Їтьс¤ Ч н≥. ѕрацював ¤ в ≤нститут≥ украњнознавства (колишн≥й ≤нститут сусп≥льних наук) јкадем≥њ наук. Ќе дармував, мав кращ≥ в≥д ≥нших насл≥дки, ¤к≥, включаючи мою книжку про Ѕерестецьку битву, не подобались колишн≥м комун≥стам, перефарбованим тепер на нац≥онал≥ст≥в. ј коли хтось пустив чутку, що ¤ був в ”ѕј (¤ д≥йсно в 1943 - 1944 рр. працював у шк≥льництв≥ ”ѕј), це було зустр≥нуто з≥ зв≥р¤чою ненавистю до мене, ≥ мене досить р≥зко й оф≥ц≥йно зв≥льнили з прац≥, мотивуючи в≥дсутн≥стю грошей на мою зарплату на п≥вставки, хоч ¤ не зак≥нчив дуже важливих розкопок л≥тописного «венигорода п≥д Ћьвовом.

1.10.94 р.

™ факти, ≥мена, обличч¤, що, покрит≥ мохом ≥ павутинн¤м часу, ще живуть у наш≥й пам'¤т≥, але над кожним з них уже давно поставлений хрест. « б≥гом часу к≥льк≥сть цих хрест≥в зростаЇ у геометричн≥й пропорц≥њ, ≥ на старост≥ рок≥в людина вже живе на суц≥льному великому цвинтар≥.  оли ≥нколи доводитьс¤ пройтись по тому цвинтар≥, серце стискаЇтьс¤ в≥д жалю за людьми, кого знав, шанував, хто до тебе був добрим ≥ в ¤к≥йсь м≥р≥ вплинув на формуванн¤ твоЇњ особистост≥. јле хрести н≥м≥, померлих видно, ¤к в ≥мл≥, хоч так хот≥лос¤ б њх ще зустр≥ти, поговорити на р≥зн≥ теми уже з сьогодн≥шн≥х дозр≥лих позиц≥й... Ѕол¤че й коли усв≥домлюЇш соб≥, що, мабуть, ти останн≥й, хто ще пам'¤таЇ ту чи ≥ншу людину ≥ що ц¤, колись близька тоб≥, з часом ≥ дуже дорога особа уже повн≥стю зак≥нчуЇ своЇ житт¤. Ѕо людина живе доти, доки живе пам'¤ть про нењ, а ¤кщо п≥сл¤ твоЇњ смерт≥ уже н≥кому њњ згадати, то вона остаточно помре. јле Ї ще хтось, хто пам'¤таЇ цих людей мого дитинства! Ќ≥коли не думав, що мен≥ ще доведетьс¤ побачити (хоч ≥ на фотограф≥њ) ѕетра ƒмитровича Ўепченка, «≥нањду ћихайл≥вну, Ћену, а також ƒмитра Ћукича ќтченаша. Ќатом≥сть ≤вана ћикитовича √ончарика ¤ н≥¤к на ц≥й фотограф≥њ не можу вп≥знати Ч у моњй пам'¤т≥ в≥н закарбувавс¤ ¤кось ≥накше.

 оли ми жили в –адивилов≥ в будинку Ѕогданович≥в, ƒмитро Ћукич був майже щоденним у нас гостем. ¬≥н тод≥ жив у Ўепченк≥в ≥ займавс¤ пас≥чництвом. ћо¤ мати ≥ √анна ≤ван≥вна (п≥зн≥ше дружина ƒ.√.  ачурц¤) також захопились бдж≥льництвом ≥ пройшли в ќтченаша повний курс пас≥чництва, а в≥н њм влаштовував нав≥ть справжн≥ ≥спити, до ¤ких вони готувались поважно з рекомендованих ќтченашем книжок. «алучили ≥ мене до ц≥Їњ справи. я пост≥йно б≥гав до ƒмитра Ћукича, допомагав йому на пас≥ц≥ ≥ мен≥ дуже .хот≥лос¤ пройти повний курс пом≥чника пас≥чника. я оволод≥в навиками користуванн¤ с≥ткою, димарем, штучною вощиною, р≥зними ножами, знав типи вулик≥в (ƒадана, Ћевицького) ≥ все запитував ƒмитра Ћукича, коли ¤ вже буду пом≥чником пас≥чника? ¬решт≥, в≥н мен≥ сказав, що ¤ оволод≥в ус≥ма потр≥бними знанн¤ми ≥ що можу себе вважати справжн≥м пом≥чником пас≥чника. ћене кусали бджоли, ¤ ходив опухлий, але це не в≥дбивало моЇњ охоти. ќдного разу ѕетро ƒмитрович, вертаючись з роботи, зањхав до нас на  ременецьку. ѕобачивши, що в мене опухи п≥д очима, захвилювавс¤ Ч чому, мовл¤в, мати н≥чого не робить: у хлопц¤ хвор≥ нирки. «аспокоњвс¤, коли дов≥давс¤, що це Ч бджоли. Ќа ќпарипсах в ќтченаша була н≥би його власна хата. ќдного разу ми з ним туди ходили.

” 20-тих роках у Ўепченк≥в жив також —тепан ѕантелеймонович ”сок, колишн≥й петлюр≥вець, родом з „ерн≥г≥вськоњ губерн≥њ. ¬≥н догл¤дав худобу ≥ взагал≥ допомагав у господарств≥. ѕот≥м в≥н перењхав у с. ’отин, а у 30-тих роках Ч ус. Ћопавша б≥л¤ ƒемид≥вки. ÷е була дуже хороша ≥ чесна людина, хоч ≥ довол≥ великий дивак. ¬ ’отин≥ ≥ Ћопавш≥ в≥н служив чимсь на зразок управител¤ маЇтком моЇњ т≥тки —. Ѕ≥льмовоњ, а п≥д час н≥мецькоњ окупац≥њ Ч у зорган≥зованому там н≥мц¤ми так званому штацсгут≥. ” 1960-тих роках ¤ його зустр≥чав два рази чи три у Ћопавш≥, пот≥м плем≥нники його забрали на батьк≥вщину вже зовс≥м нем≥чного, де в≥н коло 1970 року помер.

√анна ≤ван≥вна, уроджена ¬охрушина, здаЇтьс¤, у ѕолтав≥ зак≥нчила г≥мназ≥ю. ¬она була дочкою власника великоњ фабрики с≥льськогосподарських машин ≥ довол≥ простоњ малоосв≥ченоњ полтавчанки. якийсь час п≥сл¤ зак≥нченн¤ г≥мназ≥њ працювала в канцел¤р≥њ фабрики свого батька. ѕот≥м жила у ѕетербурз≥ у родич≥в батька. ћала, здаЇтьс¤, двох брат≥в ≥ сестру. ¬ час ѕершоњ св≥товоњ в≥йни стала працювати сестрою милосерд¤, а пот≥м опинилась у петлюр≥вських в≥йськах. “ам вийшла зам≥ж за друга —. ѕетлюри (також сина св¤щеника) ≤ону „ерн¤ховського ≥ разом з ним ≥ в≥йськами ѕетлюри перейшла польський кордон V ћельниц≥-ѕод≥льськ≥й, а пот≥м опинилас¤ у Ћьвов≥. „ерн¤ховський був на фронт≥ отруЇний газами ≥ помер у Ћьвов≥, а √анна ≤ван≥вна заробл¤ла на житт¤ шитт¤м (взагал≥ вона багато дечого вм≥ла робити ≥ мала певн≥ художн≥ зд≥бност≥).

¬осени 1921 року, коли по дороз≥ з  иЇва на ¬олинь ми з сестрою захвор≥ли на скарлатину, мо¤ т≥тка —. Ѕ≥л≥мова намовила √анну ≤ван≥вну прињхати у с. ’отин дл¤ догл¤ду за хворими д≥тьми. —естра дуже легко перенесла свою хворобу, а ¤ прохвор≥в ц≥лу зиму. ќсь тод≥ до мене привозили ѕетра ƒмитровича. ћене догл¤дала мо¤ мама, колишн¤ студентка ≤”-го курсу  ињвського мед≥нституту, ≥ дл¤ √анни ≤ван≥вни, по сут≥, роботи не було. јле вона залишилась у ’отин≥ ≥ подружилас¤ з моЇю мамою. ” 1922 роц≥ через дуже важкий характер моЇњ т≥тки (у 1941 роц≥ вона була розстр≥л¤на енкаведистами у Ћубенськ≥й тюрм≥ в н≥ч, коли н≥мц≥ зайн¤ли ƒубно) ≥ довол≥ складну атмосферу, ¤ку створювала у ’отин≥ родина т≥тки, √анна ≤ван≥вна перењхала у –адивил≥в, де стала працювати медсестрою у л≥карн≥, заснован≥й ћойсеЇм ћесом-√≥нсбургом. ¬≥д'њжджаючи, вона мен≥ подарувала польову сумку, погони ≥ остроги (шпори) петлюр≥вського оф≥цера (усе це пропало в 1939 роц≥ у ’отин≥). ¬≥дтод≥ мама з сестрою ≥ мною стала прињздити до –адивилова, ≥ ми не раз довол≥ довго мешкали у √анни ≤ван≥вни у л≥карн≥.

« ц≥Їю установою у мене зв'¤зано багато спогад≥в. √анна ≤ван≥вна жила в одн≥й к≥мнат≥ ще з одн≥Їю медсестрою Ч “ањс≥Їю ≤ван≥вною. ѕост≥йними гост¤ми у них бували ¬≥ль¤мс (молодший), вчитель з Ѕ≥лгородки коло  ременц¤, ≥ ще дек≥лька ос≥б, пр≥звищ ¤ких не пам'¤таю. ”1923 роц≥ “ањс≥¤ ≤ван≥вна вийшла зам≥ж за цього вчител¤. Ўлюб вони брали у церкв≥ б≥л¤ вокзалу, ≥ старенький о. ≤ван дав њм цей шлюб, а ¤ попереду молодих н≥с ≥кону. (ѕам'¤таю дочку о. ≤вана Ч здаЇтьс¤, Ќеон≥лу, ¤ка у 1930-тих роках кинулас¤ п≥д поњзд). ” л≥карн≥ було велике вес≥лл¤, на ¤кому з≥бралис¤ численн≥ представники радивил≥вськоњ ≥нтел≥генц≥њ, в тому числ≥ й родина Ўепченк≥в, а ѕетро ƒмитрович викликав загальне пожвавленн¤, бо танцював з моЇю сестрою, ¤ка в той час мала 7 рок≥в. Ќа другий день ус≥ гост≥ сфотографувалис¤, але ц¤ велика фотограф≥¤ пропала в нас у 193? роц≥.

√оловним л≥карем була у той час ќлександра ‘едор≥вна –оманова, сестрою-господаркою Ч √анна …осип≥вна ÷айцт. ќстанн¤, незважаючи на своЇ н≥мецьке (Їврейське?) пр≥звище, була дуже побожною православною. ƒо нењ часто заходив  осик (чи  ос≥к) з  рупц¤, ¤кий хот≥в з нею оженитис¤, але до шлюбу не д≥йшло. ѕетро ƒмитрович частенько заходив у л≥карню, але йому з його комплекц≥Їю було важко п≥дн¤тис¤ на другий поверх у к≥мнату ќ.‘. –омановоњ, в≥н с≥дав на лавочц≥ ≥ гукав до ќ.‘.: Ђѕрошу о снисхожденииї. ¬она виходила Ч ≥ вони довго балакали у двор≥ л≥карн≥. ћи з сестрою бавилис¤ в к≥мнат≥ ќлександри ‘едор≥вни.

 оли ж головним л≥карем було призначено «айончковського, в≥н швидко порозган¤в ус≥ ц≥ не польськ≥ кадри. –оманова д≥стала посаду в ќстрожц≥ б≥л¤ ћлинова, п≥сл¤ в≥йни жила у Ћьвов≥, де купила половину невеличкого будинку ≥ куди спровадила свою сестру. ” 1971 роц≥ померла в≥д раку шлунка у Ћьвов≥. я з мамою частенько у нењ бували, були ≥ на њњ похорон≥. ÷айцт п≥сл¤ в≥йни жила у  ременц≥, де ¤ к≥лька раз≥в у нењ бував. ѕот≥м чув, що вона померла. √анна ≤ван≥вна залишилась безроб≥тною ≥ знову заробл¤ла на житт¤ шитт¤м.  оли ми жили у Ѕогданович≥в, вона щоденно бувала у нас. ∆ила вона у ћаркопольських, ≥ ми з сестрою пост≥йно бували в нењ, зокрема, коли мати вињздила у справах у ƒубно чи –≥вне. ” 1924 роц≥ √анна ≤ван≥вна вийшла зам≥ж за ƒанила √еорг≥йовича  ачурц¤ ≥ перењхала в його малий будиночок на вул. ѕольов≥й.

—естра √анни ≤ван≥вни була ж≥нкою л≥кар¤ Ќов≥цького ≥ разом з ним також була в петлюр≥вськ≥й арм≥њ, поки њњ чолов≥к жив у «долбунов≥. ÷е була дуже хвора на туберкульоз особа. ўе працюючи у л≥карн≥, √анна ≤ван≥вна влаштувала сестру, ¤к хвору, у л≥карню, але вона незабаром померла, залишивши двоЇ д≥тей. ƒ≥вчинку јллу √анна ≤ван≥вна вз¤ла до себе. јлла жила з нею ≥ на ѕольов≥й, а коли вони прињздили до нас у ’отин (це бувало довол≥ часто, вони ¤кось прожили у нас усю зиму), √анна ≤ван≥вна брала з собою й јллу. ≤нколи прињздив ≥ ƒанило √еорг≥йович.

ƒесь, мабуть, у 1927 роц≥ у  ачурц≥в народилас¤ дочка ќлес¤, а мати мо¤ була кумою. ѕот≥м батько јлли вз¤в њњ до себе у «долбун≥в. јлла не раз прињздила до т≥тки у –адивил≥в ≥ ¤кийсь час вони гостювали у нас в ’отин≥. ѕот≥м √анна ≤ван≥вна роз≥йшлас¤ з ƒанилом √еорг≥йовичем, жила ¤кийсь час у нас, затим стала працювати в “урковичах господинею у др≥бного землевласника ѕавловича, а напередодн≥ в≥йни вињхала десь у ѕольщу. як мен≥ розпов≥дав ƒанило √еорг≥йович, ¤кого ¤ в≥дшукав у –адивилов≥ в 1960-тих роках, п≥д час н≥мецькоњ окупац≥њ √анна ≤ван≥вна з дочкою вир≥шила поњхати на р≥дну ѕолтавщину. јле це десь було вже п≥д к≥нець в≥йни, поњзд потрапив п≥д нал≥т л≥так≥в, ≥ в пан≥ц≥ √анна ≤ван≥вна загубила ќлеську. ѕ≥сл¤ довгих пошук≥в дитина через тиждень або й б≥льше знайшлас¤, ≥ вони вернулис¤ у ѕольщу. Ѕ≥льше ¤ про нењ не чув. ј ƒанило √еорг≥йович прињздив до моЇњ мами у Ћьв≥в, вони довго балакали, згадували минуле. ѕот≥м, уже коли ¤ працював на розкопках на  озацьких ћогилах, почув, що ƒанило √еорг≥йович помер.

ѕоп≥скулових ¤ знав, але знайомий з ними не був. «нав ще ћаркопольських, √акена, √радец¤, √аврилюк≥в (з дочкою √аврилюка ¬≥рою ми бавились, коли жили у Ѕогданович≥в). ” Ѕогданович≥в часто гостем у нас був н≥бито колишн≥й полковник петлюр≥вськоњ арм≥њ Ѕоровий. ƒуже добре його пам'¤таю.

Ѕагато пр≥звищ радивил≥вських жител≥в плутаЇтьс¤ у пам'¤т≥, але зупинюс¤ на тих, кого знав ближче. Ќаприклад, радивил≥вськ≥ Їврењ Ч це ж ц≥ла поема. √альберштат, ћеси, ƒубчак, ѕороховник, –ейф, Ќеймарк,  есельмани ≤цко ≥ √ершко та вс¤ родина √ершка, ¤кий тримав у своњх руках торг≥влю зб≥жж¤м з ’отином. Ќа питанн¤: Ђ√ершку, ¤к пшениц¤?ї Ч в≥н незм≥нно в≥дпов≥дав: Ђ—л¤бої. Ќа питанн¤: Ђ√ершку, чому ви буваЇте в сел≥ ≥ не заходите?ї Ч в≥н в≥дпов≥дав: Ђя боюсь за ваш≥ собакиї. « кожним ≥з них зв'¤зан≥ певн≥ спогади, а пот≥м Ч важк≥ спогади пер≥оду н≥мецькоњ окупац≥њ, коли весь цей патр≥архальний лад ≥ його представники перестали ≥снувати. «окрема, важк≥ спогади у мене зв'¤зан≥ з сином √ершка ’аскелем, дочкою ≤цка √≥сею ≥ з родиною Ћев≥тан≥в Ч ус≥ вони загинули в ’отин≥.

ќкрема стор≥нка ≥стор≥њ –адивилова пов'¤зана з ≥снуванн¤м там до ѕершоњ св≥товоњ в≥йни митниц≥. ÷е був час розкв≥ту м≥стечка, його великоњ попул¤рност≥. Ќедаремне ћ. √оголь у своњх Ђћертвих душахї пише, що „ичиков мр≥Ї бути начальником радивил≥вськоњ митниц≥, а ЋЇсков, описуючи, мабуть, –адивил≥в ≥ його рабина, ¤скраво змальовуЇ картину Їврейськоњ побожност≥, що перепл≥талась ≥з зан¤тт¤м контрабандою. –адивил≥в, ¤к м≥стечко контрабандист≥в, чиновник≥в, прикордонник≥в (званих Ђкорчевна¤ стражаї), донських козак≥в, жило тод≥ бурхливим житт¤м. ѕольська влада, певна р≥ч, л≥кв≥дувала митницю, люди, ¤к≥ њњ обслуговували, стали безроб≥тними. ќкрем≥ з них знайшли притулок у ’отин≥ Ч ћикола јврамович ∆ижкевич, јнт≥н яремко, ћихайло Ћотишев, ћикола ‘адейович ѕол≥щук.

«≥нањда ћихайл≥вна Ўепченко у 1941 роц≥ була обрана головою м≥ста, тобто була мером. ” серпн≥ 1941 року вона мен≥ дала посв≥дку на проњзд за родиною у √лин¤нський район Ћьв≥вськоњ област≥. ћабуть, ¤ помиливс¤, коли писав, що ѕ.ƒ. Ўепченка хот≥ли розстр≥л¤ти будьон≥вц≥. ÷е були таращанц≥, ¤к≥ багатьох розстр≥л¤ли. ј польського ксьондза не розстр≥л¤ли, а п≥дступно забили. ѕам'¤таю, ¤к наступний польський ксьондз “опольницький у моњй присутност≥ розпов≥дав про цю под≥ю: б≥льшовики прийшли до ксьондза н≥бито з обшуком. «вернули увагу, що ф≥ранка вис≥ла на телефонному провод≥, ≥ вчепилис¤ до нього: де телефон ≥ кому в≥н по ньому передаЇ дан≥?  азали йому йти попереду ≥ в одн≥й з к≥мнат вбили йому багнет у спину, посадили мертвого на кр≥сло ≥ п≥шли. “≥льки не каж≥ть, що будьон≥вц≥ н≥кого не розстр≥лювали: у —естр¤тин≥ к≥лькох забили, у ’отин≥ також двох або трьох, в тому числ≥ колишнього винокура —кальберга ‘едора ‘едоровича Ч естонц¤ чи латв≥йц¤.

ј тепер трохи про мою дорогу вчительку  атерину √еорг≥њвну Ѕертенсон. ¬она народилас¤ в 1862 року десь на ѕод≥лл≥. ћати була польською шл¤хт¤нкою, а батько Ч в≥йськовим л≥карем. ¬≥н походив з Їврейськоњ вихрещеноњ родини, а його брат був лейб-медиком цар¤ ќлександра III (а може, ще й ќлександра II?), в≥н, м≥ж ≥ншим, л≥кував перед смертю в≥д холери композитора ѕ.≤. „айковського, але, зрозум≥ло, н≥чого не м≥г уже зробити.

Ѕатько  атерини √еорг≥њвни вз¤в шлюб з њњ мат≥р'ю у польському костьол≥, причому в≥нчавс¤ у польському кунтуш≥. „ерез де¤кий час шлюб був уневажнений.  атерина √еорг≥њвна розпов≥дала, що шлюб уневажнено через те, що в≥н ¤к православний не мав права одружуватис¤ в костьол≥. ћо¤ ж родина п≥дозрювала, що в≥н взагал≥ ще на той час не був охрещеним.  атерину √еорг≥њвну охрестили у католицькому костьол≥ ≥ дали њй два ≥мен≥ Ч  атерина ≥ √абр≥Їль. ћати через де¤кий час померла, ≥ дитина виховувалас¤ у бабц≥. Ѕатько ж служив в арм≥њ. ¬≥н брав участь у рос≥йсько-турецьк≥й в≥йн≥ ≥, коли рос≥йськ≥ в≥йська сто¤ли на передм≥ст≥  онстантинопол¤, а турки вс≥х, кр≥м рос≥йських оф≥цер≥в, пропускали у —тамбул, побував у цив≥льному од¤з≥ в —тамбул≥, був ≥ в собор≥ св. —оф≥њ (јйа —оф≥¤). “урки тод≥ продавали туристам ¤к сувен≥ри кусочки видертоњ ≥з ст≥н мозањки (смальти), ¤кою ≥мператор ёстин≥ан прикрасив собор. ÷≥ фрагменти мозањки  атерина √еорг≥њвна пот≥м подарувала мен≥, але усе це пропало в ’отин≥ у 1939 роц≥.  оли ¤ був у 1961 роц≥ в јйа —оф≥¤, турки вже мозањкою не торгували, собор був перетворений на музей, але мусульманська пропов≥дниц¤ ≥ зелений прапор пророка нагадували про його минуле призначенн¤ Ч ¤к мусульманськоњ мечет≥, а по ст≥нах вис≥ли тексти з  орану.

«авд¤ки зв'¤зкам д¤дька  атерина √еорг≥њвна була прийн¤та в ≤нститут благородних д≥виць у —мольному, ¤кий усп≥шно зак≥нчила. «в≥дси њњ прекрасн≥ знанн¤ мов. « католицькоњ в≥ри њњ було переведено у православну, але пот≥м вона повернулась у католицтво, ¤ке, вт≥м, њњ не задовольнило, тож перейшла у протестантизм, перепробувавши р≥зн≥ його теч≥њ. ” молодост≥ вона була народницею (Ђходила у народї), але розчарувалась ≥ в цьому, бо не могла з народом знайти сп≥льноњ мови Ч народ њњ не розум≥в. ѕрот¤гом усього свого житт¤  атерина √еорг≥њвна шукала правди ≥ шукала Ѕога. «аробл¤ла уроками ≥ноземних мов, але за кордоном була лише раз Ч у Ўвейцар≥њ. ÷¤ поњздка пов'¤зана з ¤коюсь романтичною ≥стор≥Їю.

” ранн≥й молодост≥  атерина √еорг≥њвна дуже подружилас¤ з моЇю бабцею ще до того, ¤к та вийшла за мого д≥да. ÷¤ дружба у них тривала ц≥ле житт¤, хоч вони були зовс≥м р≥зними людьми. я пам'¤таю  атерину √еорг≥њвну дос≥, з 1919 - 1920 рр., коли ми жили у  иЇв≥, а  атерина √еорг≥њвна пост≥йно бувала у нас, а в час в≥дсутност≥ моЇњ матер≥ догл¤дала нас ≥з сестрою. ” 1921 роц≥ ми нелегально прињхали з  иЇва у ’отин, а  атерина √еорг≥њвна залишилась у  иЇв≥. ” 1926 чи 1927 роц≥ мо¤ бабц¤ запросила њњ до себе. ƒл¤ прињзду треба було мати у ѕольщ≥ когось ≥з родич≥в. ќтже, —.—. ¬≥кторовський зголосивс¤ ¤к плем≥нник  атерини √еорг≥њвни, ≥ на п≥дстав≥ цього вона прињхала у ’отин. ¬≥дразу ж почала нас (мою сестру, сина хотинського св¤щеника ≤гор¤ Ћозов'юка ≥ мене) вчити французькоњ мови. ¬чила вона легко, ц≥каво, не раз бавл¤чись ≥з нами. ћи швидко оволод≥ли розмовною мовою, розмовл¤ли м≥ж собою лише по-французьки, ≥ до сьогодн≥шнього дн¤, не поглиблюючи вже н≥коли цих знань, ¤ волод≥ю мовою, хоч користуватис¤ нею доводитьс¤ х≥ба на м≥жнародних науковим конгресах. ” 1928 роц≥  атерина √еорг≥њвна вињхала у –адивил≥в, де замешкала у  ачурц≥в, а пот≥м Ч у Ћьв≥в. “ут завела знайомства з протестантами-менон≥тами ≥ давала уроки ≥ноземних мов.  ≥лька раз≥в прињздила в час кан≥кул у ’отин, а в 1933 роц≥ провела у нас ц≥ле л≥то. ѕот≥м Ч не знаю, коли ≥ ¤к, Ч опинилас¤ у ƒубн≥. ” 1942 роц≥ ¤ њњ в≥дв≥дав на квартир≥ у цьому м≥ст≥. —аме в той час проходив поголовний розстр≥л Їврењв.  атерина √еорг≥њвна казала, що не раз прокидаЇтьс¤ серед ноч≥ в≥д почутт¤ приставленого до њњ голови п≥столета. ¬она, мабуть, знала про своЇ нап≥вЇврейське походженн¤ (про це н≥хто з нею н≥коли не говорив) ≥ спод≥валась в≥д н≥мц≥в смерт≥.

” 1944 роц≥, коли н≥мц≥ все населенн¤ вивезли з ƒубна п≥д час боњв за м≥сто,  атерина √еорг≥њвна знову опинилас¤ у –адивилов≥, а в≥дтак Ч у ’отин≥, де ¤кийсь час жила у св¤щеника о. ƒмитр≥¤ Ћозов'юка. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ боњв на л≥н≥њ м≥ж –адивиловом ≥ Ѕродами  атерина √еорг≥њвна знову повернулась у –адивил≥в, де нею заоп≥кувалис¤ баптисти-штундисти. Ќапередодн≥ ¬еликодн≥х св¤т у 1945 роц≥ ¤ њњ в≥дв≥дав проњздом ≥з ’отина до Ћьвова. ¬она почувала себе хворою ≥ лежала в л≥жку. ¬≥д нењ ≥ њњ господин≥ дов≥давс¤, що два дн≥ перед тим у сел≥ Ћ≥дих≥в б≥л¤ ѕочаЇва було забито родичу —.—. ¬≥кторовського ≥ його дочки –ањси —тебельськоњ.  оли ж у ¬еликодн≥й четвер вертавс¤ з≥ Ћьвова ≥ знову зайшов пров≥дати  атерину √еорг≥њвну (вона жила в будинку поруч з домом √оворова), њњ господин¤ сказала, що Ђбабушка померлаї. ƒесь вона там, б≥дна, ≥ похована в –адивилов≥, на т≥й частин≥ цвинтар¤, де ховали своњх пок≥йник≥в штундисти. “ак зак≥нчилос¤ це складне, наповнене працею ≥ пошуками правди житт¤ дуже нещасноњ людини. ¬она була нап≥всл≥па, а внасл≥док перенесеноњ ще у молодост≥ невдалоњ ортопедичноњ операц≥њ (њњ оперував знаменитий х≥рург ѕирогов, а пот≥м ви¤вилос¤, що операц≥¤ була взагал≥ не потр≥бною) одна њњ нога була скорочена на 2 ≥ 1/2 см.

ќсь ск≥льки хрест≥в у моњй пам'¤т≥ ви захитали своњм листом. ј ¤ вже думав, що н≥ ќтченаша, н≥  атерини √еорг≥њвни н≥хто, кр≥м мене, не пам'¤таЇ. ўе могла њњ пам'¤тати мо¤ сестра, але вона п≥сл¤ 8 рок≥в стал≥нських табор≥в ≥ двох рок≥в засланн¤ (мала строк 10 рок≥в) повернулась ≥з “айшету хворою ≥ вже 10 рок≥в тому померла. ћ≥г би пам'¤тати м≥й друг дитинства, а пот≥м прот¤гом 5ти рок≥в товариш по класу у Ћубенськ≥й г≥мназ≥њ ≤гор Ћозов'юк. јле в≥н ¤краз на –≥здв¤н≥ св¤та 1993 року помер...

28.12.94 р.

ƒ¤кую за лист, на ¤кий, вибачте за це, в≥дпов≥даю лише сьогодн≥. ¬≥н над≥йшов, коли ¤ був у ѕольщ≥ Ч на ћ≥жнародн≥й конференц≥њ з середньов≥чноњ в≥йськовоњ картограф≥њ у “орун≥. «робив там допов≥дь про план з корол≥вськоњ канцел¤р≥њ XVII ст., ¤кий стосуЇтьс¤ Ѕерестецькоњ битви, ≥ про його прив'¤зку до м≥сцевост≥. ѕол¤ки, ¤к завжди, оплатили мен≥ кошти поњздки. ¬они дуже ц≥кавл¤тьс¤ Ѕерестецькою битвою ≥ вже погоджуютьс¤ з моЇю концепц≥Їю про те, то це не була така велика перемога польськоњ шл¤хти, бо б≥льш≥сть козацькоњ арм≥њ вийшла з облоги, ≥ вже через два з половиною м≥с¤ц≥ ’мельницький мав знову велике й добре озброЇне в≥йсько.

Ќа другий день п≥сл¤ поверненн¤ з ѕольщ≥ ¤ захвор≥в. „ерез те занедбав ус≥ справи, а зокрема, мусив сп≥шно к≥нчати дв≥ статт≥ до п≥дручника дл¤ вищих шк≥л ЂЌариси з археолог≥њ украњнського козацтваї. ќсь ≥ вийшла затримка з ус≥ма справами.

ƒ¤кую за чергов≥ подарунки Ч фотограф≥ю с≥м'њ √ончарик≥в ≥ тези допов≥дей конференц≥њ Ђ≤сторичними шл¤хами Ѕр≥дщиниї. ƒобре, що тези вийшли, хоч вражаЇ непор¤дн≥сть окремих автор≥в...

*

ƒорогий ‘ед≥р  алиникович!

ƒ¤кую за лист в≥д 21.VI. ƒуже хот≥в би зустр≥тис¤ з ќленою √ончарик ≥ думаю, що вона непевне буде у –адивилов≥, зутр≥нетьс¤ з ¬ами ≥ в≥д ¬ас одержить мою адресу... ѕравда, ¤ не знаю, чи буду у Ћьвов≥ в друг≥й половин≥ липн¤ Ч Ћубенський запов≥дник просив мене в липн≥ прињхати дл¤ пошук≥в л≥тописного ƒубна. ¬≥домо, що в л≥тописах ƒубно згадуЇтьс¤ у 1100 роц≥, але не в≥домо дос≥, де воно було. јле, здаЇтьс¤, запов≥дник хоче перенести ц≥ роботи на початок серпн¤.

я переживаю велике горе: 10 травн¤ померла мо¤ ж≥нка. ƒос≥ не можу прийти до р≥вноваги, важко переношу свою втрату, працювати ще не можу. ¬она походила з ƒубна, ≥ ми з IV кл. вчилис¤ в одному клас≥, разом здавали матуру, разом поступали у Ћьв≥вський ун≥верситет, хоча ≥ на р≥зн≥ факультети. ќтже, 65 рок≥в знайомства ≥ майже 56 рок≥в нашого супружого житт¤. ¬она завжди була дл¤ мене в≥рним другом, над≥йним пом≥чником у нашому нелегкому житт≥, мудрим порадником.  олись у ƒубн≥ ¬она (—вЇшн≥ков писав про свою дружину з великоњ л≥тери. Ч ¬.я.) була першою ученицею на всю г≥мназ≥ю, пот≥м, працюючи п≥сл¤ в≥йни у Ћьв≥вському музењ, здобула там своЇю працею, знанн¤ми ≥ зд≥бност¤ми сол≥дний авторитет; була ¤кийсь час зав≥дуючою в≥дд≥лом, але з ц≥Їњ посади њњ зн¤ли ¤к безпарт≥йну.  оли вийшла на пенс≥ю, стала жити моЇю працею ≥ њњ результатами. —творила мен≥ в житт≥ умови дл¤ науковоњ прац≥, вичитувала ≥ коригувала моњ статт≥ ≥ книжки.

јле 1-го лютого 1994 року, коли мене досить грубо вигнали з ≤нституту украњнознавства (директор сказав: ЂЌа оплату вашоњ п≥вставки ≥нститут грошей не маЇ ≥ через 3 дн≥ вас зв≥льн¤Їмої, а на моЇ запитанн¤, чи ¤ тепер можу в ≥нститут≥ не показуватись, в≥дпов≥в: Ђ“ак, так, з першого лютогої, мо¤ ж≥нка так пережила цю форму зв≥льненн¤, що три дн≥ плакала.  азала: Ђќто тоб≥ под¤ка за житт¤, присв¤чене розвитков≥ украњнськоњ ≥сторичноњ наукиї Ч ≥ д≥стала ≥нсульт. « л≥карн≥ вийшла через 5 тижн≥в, л≥кар≥ спод≥валис¤ смерт≥ на 89 день. јле пам'¤ть повн≥стю втратила, не пам'¤тала, що маЇ двох д≥тей ≥ ¤к њх звуть. ¬дома хатню роботу виконувала нормально, а ¤ пост≥йно њњ догл¤дав майже п≥втора року. ” ¬еликодню н≥ч впала на п≥длогу, зламала соб≥ шийку бедра ≥ швидко почала втрачати св≥дом≥сть. ќчевидно, це був другий ≥нсульт, ¤кий через 19 дн≥в зак≥нчивс¤ смертю. ’оч ¤ка ¬она була неповноц≥нна п≥сл¤ першого ≥нсульту, ¤ б з рад≥стю погодивс¤ догл¤дати њњ до к≥нц¤ своњх дн≥в, але ¬она в≥д≥йшла, не зачекавши на мене. ƒл¤ мене це Ч велике горе. я втратив дуже мен≥ дорогу, любиму ≥ найближчу особу...

« б≥льш приЇмних новин можу ¬ам допов≥сти, що тижн≥в три тому пол¤ки мене обрали членом (закордонним) ѕольськоњ јкадем≥њ наук, точн≥ше –о≥зк≥е] јкас≥ет≥≥ ≤≤т≥е≥е≥позс≥ в  раков≥, ¤ка в≥джила п≥сл¤ зак≥нченн¤ у ѕольщ≥ комун≥стичного режиму. ÷е Ч велика честь, ¤коњ не заслужили багато польських учених. ¬ир≥шальну роль тут в≥д≥грали ≥ моњ прац≥ з перв≥сноњ археолог≥њ, ≥ досл≥дженн¤ м≥сц¤ Ѕерестецькоњ битви, ≥ книжки про битву, ≥ досл≥дженн¤ давньоруського «венигорода. —л≥д в≥дм≥тити об'Їктивну позиц≥ю польських колег, адже своЇю книжкою ¤ розв≥нчав м≥ф про величезну перемогу польськоњ шл¤хти над украњнським народом п≥д Ѕерестечком, а досл≥дженн¤м «венигорода показав, що територ≥¤ «венигородського, а в≥дтак √алицького кн¤з≥вства не належала до Ђгс≥гепп≥е ро≥зк≥с№ 2≤етї. ƒирекц≥¤ ≥нституту украњнознавства у Ћьвов≥ мен≥ в≥дмовила у званн≥ професора, а пол¤ки зробили мене академ≥ком. Ѕувають чудеса на св≥т≥. Ўкода т≥льки, мо¤ дружина не дожила до цього реваншу. ¬она напевно дуже т≥шилась би. ј ¤ п≥д впливом свого гор¤ сприймаю усп≥х майже байдуже.

Ѕажаю ¬ам всього найкращого, перш за все здоров'¤, ≥ шлю щирий прив≥т.

¬јЎ ≤. —¬™ЎЌ≤ ќ¬. 10. 08. 1995р.

÷е був останн≥й лист ученого в –адивил≥в. „ерез к≥лька дн≥в ≤гор¤  ириловича не стало.

ћатер≥али, п≥дготовлен≥ мною про ≤. . —вЇшн≥кова, можна знайти в ≤нтернет≥

© 2007 раЇзнавство

E-mail: jasc51@mail.ru

јвтор проекту: ¬олодимир ящук

ƒизайн: Volodymyr Yashchuk