СУ "Волинські старожитності" П'ятниця, 29.03.2024, 14:32
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог файлов | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Наукові статті Златогорського О.Є. [31]
Наукові статті Охріменка Г.В. [0]
Наукові статті Кучинка М.М. [1]
Наукові статті Панишка С.Д. [9]
Наукові статті та матеріали Козака Д.Н. [7]
Наукові статті та матеріали директора ДП НДЦ ОАСУ Козака Дениса Никодимовича
Наукові статті Баюка В.Г. [1]
Наукові статті Ткача В.В. [2]
Наукові статті Бардецького А.Б. [12]
Наукові статті Демедюка С.В. [1]
Наукові статті Вашети М.П. [1]
Наукові статті Наумука С.В. [1]
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 662
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Файли » Наукові статті та матеріали працівників ДП » Наукові статті Златогорського О.Є.

Златогорський О., Панишко С., Баюк В. Польовий археологічний сезон 2008 року на Волині
[ Викачати з сервера (97.5 Kb) ] 25.05.2009, 19:58

Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. Вип.IV. – Луцьк, 2009. – С.

 

Златогорський Олексій,

Панишко Сергій,

Баюк Віктор

 

Польовий археологічний сезон 2008 року на Волині

 

Цьогорічні археологічні роботи у області проводилася силами Волинської філії державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології Національної Академії наук Україн. Зокрема, проходили вони і на ділянках, що вже мають свою будівельну історію протягом ХІХ-ХХ ст.

Протягом  2008 року на території області проведено 2 археологічні розвідки та  6 рятівних археологічних досліджень.

Розвідки проведені на території села Промінь Луцького району, де виявлено поселення раннього залізного віку та на території Шацького району, де виявлено поселення давньоруського часу у с.Світязь, два давньоруських городища у с.Пулемець та смт.Шацьк. Якщо останнє було відоме у літературі, то городище у с.Пулемець та поселення у с.Світязь і Промінь виявлені під час розвідок. Розвідки дозволили зупинити процес розпаювання землі у згаданих населених пунктах. Всі вони подані до Державного реєстру як новивиявлені, на памятки Шацького району підготовлені паспорти.

Рятівні археологічні дослідження проведені:

1. Місто Луцьк, вулиця Івана Франка, на території колишнього консервного заводу.

2. Місто Луцьк, вулиця Гнідавська, на території Меморіалу жертвам фашизму.

3. Місто Любомль, вулиця Чапаєва.

4. Село Рованці, урочище Гнідавська Гірка.

5. Село Жидичин Ківерцівського району на давньоруському поселенні ХІІ-ХІІІ ст.

6. Село Крижівка Рожищенського району.

Археологічні дослідження на території багатошарового поселення урочища «Гнідавська Гірка» проводились на земельній ділянці площею 0,12 га  в межах села Рованці Боратинської сільської ради Луцького району, відведеній громадянину Усіку Івану Петровичу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та прокладання газової мережі. Відповідно до детального планування житлового кварталу впродовж 1990-х – початку 2000-х років на території урочища «Гнідавська Гірка», відомого в літературі як багатошарова пам’ятка археології, ведеться індивідуальна житлова забудова. Комплексні археологічні дослідження під забудову почали проводитися з 2002 року.

Урочище «Гнідавська Гірка» займає високий лівий корінний берег р.Стир, обмежений із півночі і  північного сходу – заплавою, з півдня  – приватною забудовою, а із заходу – допливом р.Стир – річкою Рудка (Жидувка, Гнідава). Край берега інтенсивно розорюється вже впродовж 40 років, на сьогоднішній день на території пам’ятки майже 50% займає забудова, площа ж самого поселення складає близько 25 000 м2.

Археологічні обстеження на території «Гнідавської Гірки» проводили у 1930-х роках працівники Луцького музею: Ян Фітцке та Зиґмунд Леський. Ян Фітцке на початку 1935 р. виявив тут матеріали давньоруського часу і дослідив «кілька ранньоісторичних землянок з багатим керамічним матеріалом», а пізніше З.Леський, який продовжив його дослідження, виявив, окрім давньоруських матеріалів, знахідки епохи неоліту (культура лінійно-стрічкової кераміки) і бронзи (тшцінецька культура).

У 1967 році на поселенні у його південно-східній частині (нині під індивідуальною забудовою) були проведені «любительські» археологічні дослідження під керівництвом вчителя школи М.Матвієйка. Виявлено та досліджено господарську споруду з глиняною піччю, житло-напівземлянку ранньослов’янського часу, поселення та ґрунтовий могильник стжижовської культури епохи бронзи.

 У 1968 і 1969 роках під час роботи Волинського загону Інституту археології АН УРСР під керівництвом М.Кучери також у південно-східній та у північно-східній частині пам’ятки (нині під індивідуальною житловою забудовою) було виявлено і досліджено на площі 600 м2 ранньослов’янське поселення (відкрито п’ять жител-напівземлянок, чотири напівземлянки-споруди з печами господарсько-виробничого характеру і десять господарських ям). Виявлено також житла та ями культури лінійно-стрічкової кераміки неолітичної доби, матеріали епохи бронзи та ранньозалізного часу.

 У 1972 році у зв’язку з руйнуванням пам’ятки землерийною технікою були проведені рятівні археологічні дослідження Волинською археологічною експедицією Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки під керівництвом М.Кучинка. Розкоп розміром 40,0х4,0 м було закладено у північній частині урочища «Гнідавська Гірка». На відкритій площі розкопу виявлено залишки двох жител-напівземлянок, однієї господарської споруди та трьох глиняних печей поза спорудами.

У 1981 році поруч із розкопом М.Кучери 1968 р. дослідження на площі 100 м2 провів Г.Охріменко. У розкопі виявлено і досліджено залишки чотирьох жител та восьми ям. Окрім неолітичних матеріалів, в розкопі та на поверхні знайдено кераміку та крем’яні, кам’яні, кістяні вироби пізнього Трипілля (етап СІ за Т.Пассек), лендельської культури, культур кулястих амфор епохи енеоліту, шнурової кераміки, стжижовської, східно-тшцінецької бронзового віку, ранньоскіфського часу, пшеворської, зарубинецької культур залізного віку, ранніх слов’ян (VI-VII ст. н.е.), Давньої Русі (ХІ-ХІІІ ст.), пізнього середньовіччя.

У 1988 році на південно-західній околиці пам’ятки дослідження проводив Гнідавський загін археологічної експедиції Луцького державного історико-культурного заповідника під керівництвом Б.Сайчука.  Виявлено та досліджено споруду Х ст. та споруду ХІІІ-XIV ст.

Починаючи з 2002 року на території урочища проводить дослідження експедиція ВФ ДП ОАСУ (у 2002-2007 рр. під керівництвом В.В.Шкоропада). Впродовж цього періоду закладено 8 розкопів у центральній, південно-західній та східній частинах пам’ятки. Досліджено близько 600 м2 площі поселення. У розкопах виявлено і досліджено господарську споруду раннього залізного віку, три житла і господарську споруду ранньослов’янського часу Лука-Райковецької культури, чотири житла, три господарські споруди і яму давньоруського часу Х-ХІІІ ст.

Дослідження 2008 року проводилося розкопом (№9), який було закладено на місці будівництва, і траншеєю (№1). Загалом розкопана площа становила 96 кв.м. Виявлено два житла-напівземлянки, матеріали культури лінійно-стрічкової кераміки, лужицької культури тощо.

Житло № 8 мало підтрикутну у плані форму, з добре вираженими північно-західним та південно-західним кутами, розмірами 3,70х3,20 м і висоту земляних стінок 0,40-0,80 від рівня долівки. У південно-західному куті житла знаходилися залишки  зруйнованої печі. Залишки від неї збереглися у формі «стовпа» зі  збитої глини, печини, шматків вугілля і землі висотою 0,96 м від рівня долівки. Східну частину напівземлянки займало підвищення висотою 0,40 м від рівня долівки  шириною 1,9 м по лінії квадратів 3-4 і довжиною 1,4 м по лінії квадратів Г- Д, очевидно, залишки лежанки. У північно-західному куті житла знаходився виступ неправильної прямокутної форми розмірами 0,21х0,23 м при висоті 0,11 м від рівня долівки – очевидно, сліди  прилавка.

Долівка житла була покрита сумішшю вапняка і глини товщиною до 4 см та дуже добре утрамбована. Заповнення житла складав темно-сірий гумус з домішками вапняку. В ньому було виявлено незначну кількість фрагментів ліпної кераміки, великі шматки вапняку, пташині кістки, ракушки.

На долівці житла було знайдено два уламки ліпного посуду, ще чотири – після розбирання залишків опалювальної споруди. Всі фрагменти – без вінець, поверхня шорстка, світло-коричневого та цеглистого кольору від повторного випалу. Випал нерівномірний,  в тісті є домішки жорстви та шамоту. Орнаментований такий посуд зображеннями у вигляді комбінацій з врізаних прямих та хвилястих ліній. За аналогією він відноситься до раннього етапу культури типу Лука Райковецька VII-IX ст.   

У заповненні житла було виявлено також три індивідуальні знахідки: дві кістяні проколки  та залізний ніж.

Житло № 9 мало овальну в плані форму з добре вираженими північно-західним та північно-східним кутами, розмірами 3,65х3,05 м і висоту земляних стінок 0,30 м від рівня долівки. Глинобитна піч була збудована у північно-західному куті житла, вона підковоподібна у плані, під тиском землі набула овальної форми, розмірами 1,20х1,40 м, висотою збережених стінок  0,57 м. Черінь овальний у плані, розмірами 1,05х0,90 м. Челюсті печі повернуті на схід.

Заповнення  житла складав темно-сірий гумус, в якому було виявлено незначну кількість фрагментів гончарної кераміки «курганного типу». Зокрема, фрагмент верхньої частини гончарного горщика, з манжетоподібним вінчиком; фрагмент стінки гончарного горщика, онаментований зигзагоподібними врізними лініями і поверхнею світлого кольору  та фрагмент стінки гончарного горщика, орнаментований паралельними врізними лініями та хвилястою ланцюгоподібною лінією. Житло датується ІХ – початку Х ст.

Варто також відмітити, що у східному куті дорізки в кв. А-14, приблизно за 0,50 м від стінок житла на глибині 0,60 м від рівня сучасної денної поверхні виявлено залишки зруйнованої печі у вигляді уламків глини та череня, поверх якого проходив кабель телефонного зв’язку, прокладений у 1990-х роках.

Культурний шар пам’ятки різночасовий і досить сильно перемішаний. У ході досліджень у межах одного горизонту траплялась кераміка від неолітичної доби до давньоруського часу. В цілому можна виділити чотири великі групи масових знахідок: неолітичної доби, раннього залізного віку, ранньослов’янського часу культури Лука-Райковецька та давньоруського часу ІХ-Х ст.

Крем’яний інвентар неолітичної доби представлений керамічним відбійником з слідами використання та керамічні пластини з виразними слідами використання, подібні за аналогією до виробів з Великого Мідська та Новосілок (розкопки Г.Охріменка). Варто зазначити, що ці знаряддя виготовлені із високоякісного темного волинського кременю, що походить із крейдяних товщ, відслонення яких містяться неподалік міста Луцька, на березі р.Стир. Техніка сколювання пластинчаста.

Керамічний матеріал неолітичної доби представлений кухонним та столовим   посудом культури лінійно-стрічкової кераміки.

Керамічний матеріал раннього залізного віку представлений ліпною керамікою: горщиком, фрагментом верхньої частини горщика могилянської групи та фрагментом верхньої частини горщика лежницької групи.

Кераміка Лука-Райковецької культури раннього слов’янського часу представлена ліпними та гончарними фрагментами горщиків. Гончарні горщики представлені цікавим фрагментом верхньої частини з різко відігнутим назовні вінцем, дуже короткою шийкою. Поверхня виробу шорстка, чорного кольору, випал нерівномірний, тісто містить домішки крупного кварцового піску. Цей фрагмент орнаментований хвилястою лінією по вінцю, датується пізнім етапом Лука-Райковецької культури і являє собою яскравий зразок перехідного етапу  від ліпної до гончарної кераміки і, водночас, тяглість заселення слов’янським населенням урочища «Гнідавська Гірка» (від VII до Х ст.).

Гончарні горщики середини ІХ – кінця Х ст. представлені фрагментами кераміки так званого «курганного типу». Всі вони на зовнішньому краї вінець мають потовщення – «манжет». Орнаментовані по стінці, плічках  хвилястими чи горизонтальними паралельними заглибленими лініями.

Кістяні вироби представлені проколками з житла №8 та амулетом з культурного шару. Одна проколка виготовлена із трубчастої кістки має клиноподібне вістря та довжину 0,5 см. Інша  має витягнуте конусовидне вістря довжиною 4 см при загальній довжині виробу 7 см.

Цікавою є знахідка кістяного амулета  – підвіски, так званої «лунниці». У верхній частини виробу – отвір для нанизування. Ріжки частково обламані. Відношення між середньою лінією і ріжками 3:2, тобто лунниця відноситься до типу широкорогих і датується за аналогіями Х-ХІ ст. Принагідно згадаємо, що подібний язичницький артефакт, що свідчить про характерний духовний світ жителів слов’янського поселення урочища «Гнідавська Гірка», виявлений під час досліджень 1973 р. М.Кучінка. Щоправда вона була виготовлена із срібла, прикрашена дрібною псевдозерню, між ріжками містила хрестик.

Розкопки 2008 року на території урочища «Гнідавська Гірка» підтвердили багатошаровий характер пам’ятки, інтенсивність заселення її в епоху неоліту, кінця бронзи – початку раннього заліза, ранньослов’янського і давньоруського часу і перспективність археологічних досліджень на наступні роки. Результати досліджень наводять на думку про тяглість поселення літописних волинян на території урочища від VII до Х (а можливо і довше) століть. Залюдненість цієї території у визначений час сприяла, беззаперечно, і виникненню Лучеська.

На території кварталу нової житлової забудови, у місті Луцьку по вулиці Івана Франка,44, на території колишнього консервного заводу (у 1930-х роках – території пивзаводу Вацлава Земана) були також проведені Волинською філією ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН археологічні розкопки.

Досліджувана ділянка знаходиться в історичному районі Яровиця, який займав правий берег однойменної правої притоки р.Стир. Населенню Яровиці та її поселень-супутників, розташованих у межиріччі р.Яровиці (Сапалаївки) та р.Стиру, на думку С.Терського, належали курганні могильники Вульки та Вишкова. Археологічні матеріали з випадкових розкопок у 1930-ті роки  дали типовий для ХІ-ХІІ ст. речовий матеріал. Головним і очевидно єдиним храмом Яровиці на думку Б.Сайчука була церква св.Вознесіння (1621-1657), що стояла на пагорбі посеред давнього кладовища, знесеного радянською владою у 1990 році. Давньоруське поселення, що примикає до заплави правого берега р.Сапалаївка (доплив р.Стир) було вперше досліджено 1971 р. Г.Охріменком. Ним у котловані при спорудженні Будинку маляти виявлено рештки давньоруської землянки з піччю, розвалами кількох горщиків, глиняного тигля з масивною ручкою та отвором біля нього, шматочки олова, остеологічний матеріал. На думку С.Терського тут на рубежі Х-ХІ ст. була майстерня ювеліра. Матеріали того ж часу знайдені в котловані і за межами житла.

Перші археологічні розвідки на території ділянки були проведені польським археологом, директором Луцького музею Яном Фітцке. У невеликій газетній публікації (Wołyń, 1936, №46), маловідомій в історіографії, дослідник повідомив, що завдяки заінтересованості в історії власника пивзаводу Вацлава Земана, на його ділянці була проведена розвідка і виявлені матеріали неолітитичного періоду та доби бронзи.

За інформацією сайта «Про пиво Російської імперії» (www.rupivo.ru) під час визволення Луцька у лютому 1944 р. на території, де були запланові розкопки, відбувалися тривалі бої і загиблі були поховані у межах броварні.

У топографічному плані ділянка знаходиться на правому корінному березі річки Сапалаївка, що домінує над заплавною низинною територією.  Для дослідження було обрано єдину вільну від забудови виробничими приміщеннями колишнього консервного заводу ділянку площею 96 кв. м, на якій було закладено розкоп  розмірами 8х12 м. Буквена нумерація його йде зліва на право від А до Г, цифрова від 1 до 6. Під час дослідження рівень дна розкопу було доведено до материка і глибина становила 0,9 м від рівня сучасної поверхні.

Культурний шар простежувався з глибини 0,25 м у вигляді грунту із вкрапленнями дрібних шматочків глиняної обмазки, фрагментів гончарної та окремих уламків ліпної кераміки та остеологічного матеріалу, а також їх окремих скупчень, що зауважено зокрема у квадратах 2-4 Б-В та 6 Б на глибині 0,9-0,95 м від сучасного рівня поверхні. Встановлено, що у південно-східній та західній частинах розкопу культурний шар до рівня материка було знищено шлаковими ямами котельні колишнього консервного заводу, а на решті площі розкопу його було суттєво пошкоджено. У північно-західній частині розкопу, в квадратах А 4-5-6 простежено на рівні материка перекоп-траншею розмірами 0,2х8м, засипану світлою материковою глиною.

В процесі дослідження в північній частині розкопу при зачистці на глибині 0,9 м було виявлено пляму, насичену давньоруською керамікою, яка при подальшому дослідженні виявилась спорудою зі стовповою конструкцією.

Вона мала підпрямокутну в плані форму з розмірами 1,8х1,1 м і висотою прямовисних земляних стінок 0,2-0,25 м від рівня долівки,  орієнтована кутами по сторонам світу. Стінки та частково долівка споруди у південній та південно-східній частинах знищені шлаковою ямою. Долівка рівна, підмазана глиною і добре утрамбована. У зруйнованій південно-східній частині споруди були простежені фрагменти печини та округлу в плані стовпову яму діаметром 0,22 м, заповнення якої було насичене попелом та вугіллям.

Заповнення споруди складав гумусований суглинок, в якому були виявлені фрагменти гончарної кераміки. За формою вінець і технологічними ознаками оформлення вони віднесені нами до двох типів, які в свою чергу відрізняються варіантами.

До першого типу відносяться горщики загальноруського типу, в яких вінця завершуються валиками. Шийка деяких представлених посудин дуже низька і відігнута на зовні майже під гострим кутом. Кераміка переважно білоглиняна, виготовлена з білої вимуленої глини, однак зустрічається сіроглиняна та темна. У глиняному тісті цієї кераміки присутня  домішка піску. На зламі представлені фрагменти однорідні, часом тришарові. У більшості випадків фрагменти орнаментовані врізними горизонтальними паралельними лініями, які наносились на плічка горщиків, однак зустрічається поєднана хвиляста та паралельна орнаментація та неорнаментовані фрагменти. Однотипна до описаної кераміка виявлена під час дослідженя Луцька та приміських поселень.

До другого типу відноситься верхня частина білоглиняної волинської амфори, орнаментованої врізним хвилястим орнаментом на плічках горщика. Кераміка такого типу була виявлена С.Терським під час дослідження урочища Пристань та валу дитинця давньоруського Лучеська, С.Панишком у Любомлі.

Судячи з технологічних особливостей переважаючої частини виявлених у споруді вінчиків та складу глиняного тіста, вона відноситься до періоду Київської Русі і датується за аналогією кераміки XІІІ ст.

Господарська яма №1 була виявлена як темна пляма насичена ліпною керамікою при зачистці на глибині 0,9 м від рівня денної поверхні, приблизно за 1,15 м на північний схід від споруди №1 у квадратах Г 3-4. Яма підпрямокутна в плані, з розмірами 1,3х1 м і глибиною від рівня виявлення 0,6 м. Стінки ями прямовисні, дно рівне, утрамбоване.  Заповнення ями складав темно-сірий суглинок з уламками ліпної кераміки. Ці фрагменти належать показовим для комарівської культури товстостінним кухонним горщикам тюльпаноподібної форми цеглистого, рідше темно-цеглистого кольорів. Орнаментація у представлених фрагментів відсутня, окремі з них мають підлощену поверхню. Черепок на зламі однорідний цеглисто-темий, лиш поверхневий шар більш яскравіший. У глиняному тісті всіх представлених фрагментів присутні домішки перепаленого  та потовченого кременю.

[... Повний текст статті можливо викачати з сервера]

Категорія: Наукові статті Златогорського О.Є. | Додав: mrzlatik
Переглядів: 992 | Завантажень: 400 | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2024