Народному депутату України,

 Голові Верховної Ради України,

 Віце-президенту Національної

 академії наук України

 ЛИТВИНУ ВОЛОДИМИРУ МИХАЙЛОВИЧУ

 Археологів, істориків, краєзнавців Волині

Вельмишановний ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ!

Звертаємось до Вас, стурбовані змінами, внесеними Комітетом Верховної ради України з питань культури та духовності до другого читання проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини». Ці зміни можуть привести до корінних перетурбацій в археологічній науці України, зупинити її розвиток на багато років. На Волині лише за два останні роки проведено близько 30 археологічних досліджень, результати яких у більшості випадків опубліковані, створено часопис волинських археологів, 5 археологічних експедицій. Передача ж важеля контролю за археологічною діяльністю в області не спеціалістам – чиновникам державних адміністрацій може зупинити цей стрімкий розвиток.

Це насторожує, турбує громадськість, археологів, істориків та краєзнавців Волині. На нашу думку, не варто розраховувати на адміністративний  контроль археологічних організацій. Високе начальство в науці, як показав досвід останніх років, не розбирається. Легко сприймає різні псевдонаукові сенсації, сприяє розвитку антиісторичних концепцій тощо. У той же час забуває про головне своє призначення – охорону нашої культурної спадщини. Виявлення, вивчення і охорона археологічної спадщини Україні у наші дні залишається завданням великої ваги.

Ми уважно ознайомились із Порівняльною таблицею від 31.08.2009, в якій порівнюються текст проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини», в редакції, яку прийнято у першому читанні, та текст законопроекту, запропонованого головним комітетом в остаточній редакції до другого читання.  Нас турбують можливі зміни до закону.

В п.п. 186, 202 Таблиці на органи охорони культурної спадщини покладається повноваження щодо визначення необхідності проведення археологічних розвідок на земельних ділянках, згідно з проектами відведення яких передбачаються роботи, що можуть позначитися на стані об’єктів археологічної спадщини. Крім того, поправками до другого читання, які надано до законопроекту комітетом, в абз. 9 ст. 6 і абз. 8 ст. 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» пропонується  слова "з урахуванням експертного висновку за результатами” замінити словами: "та визначення необхідності” (п.п. 188, 204 Таблиці). В попередній редакції Закону погодження відведення земельної ділянки органом охорони культурної спадщини було можливим тільки після археологічного дослідження території. Археологічне дослідження полягає у проведенні археологічної експертизи для визначення наявності або відсутності культурного шару на ділянці. В разі наявності такого шару ставиться питання про проведення повномасштабних археологічних розкопок. Проте часто органами охорони культурної спадщини такий порядок ігнорується, погодження надаються самочинно, без залучення археологів. В разі закріплення за органами охорони культурної спадщини повноваження щодо визначення необхідності проведення археологічних досліджень на земельних ділянках, які відводяться, існуючі порушення з боку органів охорони культурної спадщини легітимізуються та створюються передумови для корупції. За якими критеріями визначатиметься «необхідність розвідок/експертизи»? Констатувати відсутність археологічних об’єктів на ділянці без проведення експертизи неможливо. Без проведення експертизи не можна отримати навіть об’єктивні відомості про те, що територія була повністю досліджена раніше, або археологічні об’єкти, які було розташовано на ділянці, повністю знищено. У зв’язку з цим, питання про її необхідність не повинно поставати.  У зв’язку з цим пропонуємо п.п. 186, 202 Таблиці вилучити. В п.п. 188 та 204 замість слів «та визначення необхідності наукової археологічної експертизи зазначених проектів»  пропонуємо замінити словами «після їх археологічного дослідження», повернувшись до попередньої редакції Закону, або словами «з урахуванням висновку наукової археологічної експертизи зазначених проектів», залишивши ці положення в редакції, прийнятій в першому читанні. 

Відповідно до абз. 1 ст. 11 (п. 223 Таблиці) та абз. ст. 15 (п. 247 Таблиці) передбачається подання звіту про археологічне дослідження одразу двом суб’єктам одразу «до органу, що видав дозвіл, а також до державної архівної установи (архівного підрозділу державної наукової установи), що визначені КМ України». На поточний момент, такі звіти традиційно оформлюються в одному примірнику (на правах рукопису), оскільки вони є великими за обсягом (часто понад 400 сторінок), містять численний ілюстративний матеріал та додатки. Оформлення звітів у двох примірниках стане ускладненням для археологів. Крім того, звіти є науковими творами, але публікація результатів досліджень, які містяться у звітах, може затягуватись. В разі, якщо звіт передається одразу до двох установ, суттєво підвищується можливість порушення авторських прав авторів звітів. Разом з тим, у «чорних археологів» може з’явитися можливість ознайомлення із звітами про археологічні розвідки і отримання відомостей про географічне розташування певних археологічних об’єктів.   Крім того, як вже зазначалося у Висновку Головного науково-експертного управління ВР України від 05.11.2008, «Абзац п'ятий частини першої статті 12, яким до компетенції Інституту археології НАН України віднесено ведення наукового архіву звітів про археологічні дослідження в Україні, на думку управління, не узгоджується із частиною першою статті 11 законопроекту, яким передбачено подання наукових звітів про археологічні роботи до органу, що видав дозвіл, а також до державної архівної установи (архівного підрозділу державної наукової установи), визначеної Кабінетом Міністрів України». Не буде виправданою можлива зміна за рішенням Кабінету Міністрів України суб’єкта до якого подаватимуться наукові звіти. В разі, якщо звіти подаватимуться не до Наукового архіву ІА НАН України, куди вони подаються вже понад 90 років, а до якогось іншого архіву, в державі не буде єдиного архіву звітів. Таким чином, оптимальним буде в абз. 1 ст. 11 (п. 223 Таблиці) та абз. ст. 15 (п. 247 Таблиці) передбачити, що наукові звіти передаються до наукового архіву Інституту археології НАН України.

Привертає також увагу імперативність абз. 2 ст. 7-1 Закону (після п. 207 таблиці), згідно з яким «Рішення про надання дозволу чи погодження приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України». Таким чином, замовники вимагатимуть від органів охорони культурної спадщини погодження у місячний строк, не зважаючи на можливу необхідність попереднього проведення археологічних досліджень, які в залежності від розмірів земельної ділянки можуть тривати значно довше, ніж один місяць. У зв’язку з цим, пропонуємо відповідний абзац вилучити та застосовувати у відповідних випадках Закон України «Про звернення громадян».

Хочемо наголосити, що внесені до другого читання поправки, запропоновані Головним комітетом, у випадку їх прийняття зведуть нанівець всі зусилля із збереження археологічної спадщини і неминуче приведуть до її повної ліквідації у найближчі роки. Просимо Вас звернута на це увагу.

Від імені археологів, істориків, краєзнавців Волині:

завідувач кафедри археології та

спеціальних історичних дисциплін

ВНУ ім.Лесі Українки, доктор історичних наук  _________ Кучинко М.М.

доцент кафедри археології та

спеціальних історичних дисциплін

ВНУ ім.Лесі Українки,

кандидат історичних наук                                      __________Панишко С.Д.

доцент кафедри археології та

спеціальних історичних дисциплін

ВНУ ім.Лесі Українки,

кандидат історичних наук                                 __________Охріменко Г.В.

старший викладач кафедри

документознавства та музейної справи

ВНУ ім.Лесі Українки                                           _____Златогорський О.Є.

голова Волинського відділення

Українського Товариства охорони

пам’яток історії та культури                                   ___________Марчук Г.С.

член Волинського відділення

Українського Товариства охорони

пам’яток історії та культури                                  _________Майданець І.М.

член Волинського відділення

Українського Товариства охорони

пам’яток історії та культури                                  ___________Бутенко М.В.

член Волинського відділення

Українського Товариства охорони

пам’яток історії та культури                                   ___________Савка Ю.Е.

здобувач кафедри археології та

спеціальних історичних дисциплін

ВНУ ім.Лесі Українки                                              ___________Баюк В.Г.