СУ "Волинські старожитності" Вівторок, 17.10.2017, 19:58
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
«  Січень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архів записів
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 615
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » 2011 » Січень » 14 » За крок до сенсанції: спочатку Волинь, а Київ - потім?
12:05
За крок до сенсанції: спочатку Волинь, а Київ - потім?
За крок до сенсанції: спочатку Волинь, а Київ - потім?

Кандидат історичних наук Сергій Панишко - не лише знаний науковець, доцент кафедри археології Волинського національного університету імені Лесі Українки, а й заступник директора державного підприємства "Волинські старожитності" Інституту археології НАН України. А ще Сергій Дмитрович - добрий товариш, колишній колега (разом працювали у відділі охорони пам'яток Волинського краєзнавчого музею) і герой мого історичного детективу "Замок королеви Бони". Тому ми давно на "ти". Отже...

- Нещодавно громадськість відсвяткувала 70-річчя створення Волинської області, але мало хто знає: назву наша земля отримала від літописного міста Волинь, що нині величається як Грудек Надбужник на території Польщі.
- Я б не був таким категоричним. Треба розібратися, що було раніше: курка чи яйце. Тобто чи край отримав назву від міста, чи місто - від краю...
- Але існує версія, що поляки навмисно перейменували місто, аби українці й думати забули про повернення своїх історичних земель...
- Дещиця правди в такому твердженні, мабуть, є. Останнім часом нам дуже важко сперечатися із західними сусідами. Бо до української науки в усій Європі ставляться я к до пасербиці... Самі винні... Розплодили величезну кількість псевдодослідників, які стверджують, що Христос за походженням гуцул, а Єрусалим - прадавнє українське місто...
- Та й Рівне ніби взагалі не Рівне, а засноване ще 120-го року Сонячне місто, слов'янський Шаолінь, столиця дулібської держави...
- Найприкріше, що така позиція знаходить підтримку деяких державних мужів,  а отже, й відповідне фінансування... Автори цієї теорії - архітектор Валентин Дем'янов і меліоратор (як він сам пише - геофізик) Олександр Андрєєв уже видали книжку "Велич Дулібії. Рось. Суренж. (Таємниці Волинської землі)", яка прославляє край як колиску цивілізації, духовний центр Європи. Нашим лише підкинь ідею - вони й раді старатися. В Європі до таких "дослідників" ставляться вкрай скептично, відповідно змінюється й ставлення до справжніх українських науковців...
- І це велика проблема... Раніше Варшаву вважали науковою провінцією... Нині ж ми дивимося на польську столицю як на наукову Мекку... А дехто з тамтешніх істориків час від часу повертається до ідей Великої Речі Посполитої й наполягає, що у складі їхньої держави має бути не лише місто Волинь, а й вся земля із такою назвою... Гідної ж відсічі від наших науковців немає...
- Як ти собі це уявляєш? Що ми без запрошення поїдемо в той Грудек Надбужний, розкопаємо його вздовж і поперек, здіймемо галас, мовляв, це споконвіку наше місто?
- Звичайно, ні... Але якось реагувати треба?
- Так.
- Ось нещодавно ти встановив місце літописного граду Угровська... До речі, в Любомльському районі, а не в Польщі, де його шукали "світила археології"...
- То був адміністративний центр Забужжя, столиця так званого Угровського князівства, яке існувало на початку ХІІІ століття... До його складу входили руські (чи якщо хочеш - українські) землі, які нині опинилися в складі Польщі... Потім Данило Галицький заснував місто Холм, і Угровськ почав занепадати... До речі, набагато правильніше було б величати князя Данилом Холмським, бо в Галичі він правив нетривалий період.
- Ти перший провів розкопки городища-сховища поблизу селища Арматнів Ківерцівського району, після чого йому надали статус "пам'ятки національного значення". У чому полягає унікальність городища?
- Такі споруди почали виникати в період формування класів. Коли одні продовжували жити общинами, а інші брали до рук зброю й ставали дружинниками, як я жартома кажу, - рекетирами. Люди мешкали в поселеннях довкола городищ, останні ж виконували лише оборонні функції - за валами селяни ховалися від нападів внутрішніх, підкреслюю - внутрішніх - ворогів. Не половців, не печенігів, а мешканців сусідніх сіл...
- На Волині є ще схожі городища?
- Поблизу села Затурці Локачинського району... Дослідження таких об'єктів і сусідніх із ними сільських поселень можуть надати багато сенсаційних відомостей про життя українського суспільства до десятого сторіччя...
- Тобто у дохристиянські часи... Чи є підстави стверджувати, що християнство на наших землях було запроваджено раніше, ніж у Києві?
- Є свідчення того - неабияке поширення обряду ямно-підкурганного поховання, властивого лише для християн. Нагадаю: язичники або ж спалювали мерців, або ж клали на землю й насипали курган, а християни спочатку закопували небіжчика...
- Звідки ж прийшли до нас перші християни?
- З Моравії. До Києва - З візантії. А між Волинню й Києвом жили древляни, котрі ще довго молилися іншим богам.
- Остання твоя знахідка - у Володимирі-Волинському... Це справді найдавніша в Україні синагога XIV століття?
- Не знаю. Ми вже майже рік шукаємо аналоги у всьому світі і не можемо знайти їх. Це або синагога, або християнський храм, або виробнича споруда... Відповідь, сподіваюся отримати навесні, коли розпочнеться новий етап розкопок. Перший варіант цілком реальний...
- Ще одне сенсаційне відкриття ти зробив, досліджуючи територію довкола Жидичинського монастиря, який за деякими даними - ровесник Києво-Печерської лаври...
- Це заслуга всієї експедиції на чолі з Олексієм Златогорським. Ми знайшли біля монастиря колекцію керамічних металургійних сопел. До слова, успішною в археології вважається знахідка 2-3 фрагментів, а ми виявили чотири цілих сопла й ще 13 фрагментів. Це свідчить про досить серйозний стрибок у виробництві заліза на Волині в XIV столітті - саме тоді, коли зводили всесвітньо відомий Луцький замок...
- Мабуть, ці дві події взаємопов'язані...
- Так.
- А град Шеполь? Він згадується в Іпатіївському літописі водночас із Луцьком...
- Трохи пізніше.... 1097 року... Але то було таке ж саме велике місто. Просто Луцьк почав стрімко розвиватися, а Шеполь занепадати...
- Нині це звичайне українське село Шепель. А на території унікального городища за радянського часу додумалися розмістити тракторну бригаду...
- На щастя, її вже немає. Та не тому, що селяни почали більше дбати про збереження пам'яток, а тому, що розпалися колгоспи. Зараз ми проводимо там розкопки. Виявимо, що унікальне, цінне - ти будеш перший, хто про це довідається.

Розмову вів Сергій БОРТНІКОВ
Журнал Науковий світ, 2011 рік, №1, с.20-21.
Переглядів: 675 | Додав: mrzlatik | Теги: археологія Волині, Панишко
Всього коментарів: 2
2  
ты копию платёжки получил?

1  
happy

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017