Експедицією ДП "Волинські старожитності" завершено дослідження на багатошаровому поселенні доби енеоліту, бронзи, ранньозалізного віку, давньоруського та пізньосередньовічного періоду у м. Луцьку по вулиці Зарічній, на території колишнього села Черчиці. Поселення раніше в літературі не було відоме, його виявили під час проведення наукової археологічної експертизи на ділянці, відведеній під забудову громадянці Л. У складі експедиції працювали: Златогорський О. (керівник), Баран В. (начальник розкопу), Охріменко В. та Бардецький А. (художники), Дем'янчук Д., Ліщук Л. Дослідження проводилося на всій території ділянки трьома траншеями по лінії північ-південь розмірами 25х1 м і глибиною 0,7 м, 23х1 м і глибиною 0,6 м, 14х1 м і глибиною 0,45 м. Ділянка, відведена під забудову займає межу багатошарового поселення, тому було закладено невеликий розкоп (розмірами 8х6 м) у її південно-східній частині. У ході проведення досліджень виявлено одну споруду давньоруського часу ХІІ - першої половини ХІІІ ст., колекцію фрагментів кераміки пізньої бронзи - раннього залізного віку (зокрема розвали посуду лужицької культури), давньоруського часу та пізнього середньовіччя. Багатошарове поселення є перспективним для подальших рятівних археологічних досліджень.
Довідка. Село Черчиці вже в епоху середньовіччя відоме за джерелами як приміський посад Луцька. До складу міста приєднане у 1959 році. На території сучасних Черчиць зберігся горб із назвою Чернець серед боліт річки Омелянівки, на якому були церква Преображення Господнього і Спасопреображенський монастир. Оскільки назви горба і села пов'язані зі словом "чернець", то можна припустити, що монастир виник раніше, ніж село. Є припущення, що монастир виник на початку XV ст. Спочатку він був чоловічим, а з 1617 р. - жіночим. З часом втратив підтримку та маєтності і занепав. У 1787 р. на місці монастиря була збудована нова дерев'яна Преображенська церква, що проіснувала до 1980-х років. На місці храму залишався невеликий пустир, біля нього - старовинний цвинтар. Як залишки цвинтаря донедавна зберігалася цегляна гробниця, в якій були поховані в 1842 р. дружина і син архітектора Максимова, а також був пагорбок від поховання 1894 р. дружини генерал-лейтенанта Саннікова. Черчиці розбудовувались вздовж високих корінних берегів річок Стир та Омелянівки. І сьогодні серед існуючої забудови зберіглися сліди поселень від епохи енеоліту до часів пізнього середньовіччя. Останні особливо "привабливі" для сучасних "чорних" археологів. Рятівні ж дослідження на території поселень проводяться лише другий рік експелицією ДП "Волинські старожитності".
Багатошарове поселення у Черчицях. Панорама з півночі.
Розкоп. Початок передматерикового шару і пляма об'єкту.
Об'єкт давньоруського часу ХІІ - першої половини ХІІІ ст. Вигляд зі сходу
