Данило Братковський – поет і
громадянин. Науковий збірник. – Луцьк, 2002. – С.59-63.
Огнєва Олена,
Златогорський Олексій
Іван Мазепа в
традиції українських стародруків
Доба Мазепи, в пербігу якої ми згадуємо ім’я Данила Братковського, –
яскравий спалах у розвитку української культури та науки. З ім’ям гетьмана
пов’язується діяльність Києво-Могилянської академії, будівництво церков, розвій
літератури і живопису. Наприкінці XVII – на початку XVIII ст. в
Гетьманській Україні відбувається, також не без впливу Мазепи, інтенсифікація
книгодрукування. Важливо відмітити для розуміння культурного „кліше” того часу
місце Івана Мазепи в традиції українських стародруків Гетьманщини. Ім’я
гетьмана згадується в наступних відомих нам виданнях:
1. Молитвослов. Чернігів, 1692 рік. Надруковано „тщанием” ігумена
Свято-Троїцького Іллінського монастиря Лаврентія Крщоновича. На звороті
титульного аркуша розміщено зображення герба Івана Мазепи з присвятою у віршах
за підписом Лаврентія Крщоновича. У післямові містяться відомості про
повторність видання,а також згадуються
царі Іоан та Петро Олексійовичі, патріарх Адріан, Лазар Баранович[1].
2. Апостол, Київ, друкарня Лаври, 1695 рік. Надруковано „тщанием”
архімандрита Мелетія (Вуяхевича). Окрім архімандрита на титульному аркуші згадані
царі Іоан та Петро Олексійовичі, патріарх Адріан. В післямові до цих імен
додано ще імена митрополита Варлаама (Ясинського) і гетьмана Запорозьких Військ
І.С.Мазепи[2].
3. Акафісти, Київ, друкарня Лаври, 1695 рік. У вихідних відомостях
згадуються царі Іоан та Петро Олексійовичі, патріарх Адріан і вказано, що книга
видана „тщанием” архімандрита Києво-Печерської Лаври Мелетія (Вуяхевича), „при
владении” гетьмана І.С.Мазепи[3].
4. Димитрий Ростовский (Туптало Даниил Саввич). Руно орошенное... Чернігів,
1696 рік. В післямові повідомляється, що книга видана „повелением” царя Петра
Олексійовича, „благословінням” патріарха Адріана, „тщанием” ігумена Лаврентія
Крщоновича. Видання існує з двома варіантами присвтя. Один варіант присвяти
звернений до гетьмана І.С.Мазепи, з гербом і восьмирядковим віршем на герб
гетьмана. В присвяті висловлюється подяка Мазепі за добудову „немалым иждивением” кам’яної церкви
Трійці та пожертву дорогоцінного кіоту. Другий варіант присвяти звернений до
царя Петра з гербом Російської держави. В присвяті, що підписана ігуменом
Лаврентієм Крщоновичем „со всею братиєю” восхваляються „милости” царя по
відношенню до монастиря: як руно має три властивості вдягати, зігрівати та
прикрашати, так і цар „вдягнув монастир”, покривши залізом церкву Трійці,
„прикрасив” її „царським знаменитим кимвалом доброгласним” (тобто дзвоном) та
„зігрів”, захистивши від ворогів[4].
5. Самуїл (Мокрієвич). Виноград домовитом благим насажденный, в нем же последних веков всех
бысть убиенный… Чернігів, 1697 рік. Присвята „добродееви”,
ясновельможному гетьману Військ Запорозьких Івану Мазепі, герб гетьмана[5].
6. Псалтир. Київ, друкарня Лаври, 1697 рік. На титульному аркуші визначено,
що книга „типом обновлена” при архімандриті Києво-Печерської Лаври Іосафі
(Кроковському). На титульному аркуші згадані також цар Петро та патріарх
Адріан. В передмові говориться, що книга видана „изряднейшим исправлением”
митрополита Варлаама (Ясинського). Існують варіанти складу. Один варіант
містить герб і посвяту І.С.Мазепі. В другому варіанті є „Передмова до
чительника”. Обидва варіанти підписані Іосафом (Кроковським). В деяких
примірниках ім’я Мазепи викреслено чорнилом[6].
7. Четвероєвангеліє. Київ, друкарня Лаври, 1697 рік. Надруковано при
архімандриті Мелетії (Вуяхевичі), але побачило світ після його смерті. На
титульному аркуші згадуються цар Петро і патріарх Адріан. Ім’я І.Мазепи
згадується у вступному слові. Проте в примірниках, що зберігаються у Російській
національній бібліотеці, ім’я гетьмана викреслено чорнилом[7].
8. Іоан Дамаскін. Канони пр(е)с(вя)тій б(огороди)ці. Київ, друкарня Лаври,
1697 рік. У післямові згадані цар Петро, царевич Олексій Петрович, патріарх
Адріан, митрополит Варлаам (Ясинський), архімандрит Іосаф (Кроковський) і
гетьман Війська Запорозького І.С.Мазепа. Мазепа згадується як „изрядный ктитор
и благодетель” Києво-Печерської Лаври[8].
9. Іосаф (Кроковський). Акафист... великом(у)ч(е)нице Варваре. – Київ,
друкарня Лаври, 1698 рік. У післямові згадані митрополит Варлаам (Ясинський),
гетьман І.С.Мазепа, патріарх Адріан, архімандрит Іосаф (Кроковський), „тщанием”
якого надрукована книга[9].
10. Стефан (Яворський). Виноград Х(ристо)в... Київ, друкарня Лаври, 1698
рік. На звороті титульного аркуша розміщені герб І.Мазепи та вірші, є також і
присвята, що зверненадо нього[10].
11. Октоїх. Київ, друкарня Лаври, 1699 рік. На титульному аркуші згадано
царя Петра, патріарха Адріана, архімандрита Іосафа (Кроковського). У післямові
разом з цими іменами згадано митрополита Варлаама (Ясинського) та гетьмана Мазепу[11].
12. Полуустав. Чернігів, 1703 рік. З гербом Івана Мазепи[12].
Проте необхідно відмітити, що львівські видання кінця XVII – початку
XVIII ст. не містять жодних згадок імені українського
гетьмана. Щодо перелічених видань і згадок у них імен царів та Мазепи – тобто
необхідного для друку книжок офіціозу того часу, можемо засвідчити відсутність
у них (або означення цього у відомих нам каталогах) маргінальних записів, які б
у той чи інший спосіб могли б вказати на реакцію пересічного, „низового” читача.
Одночасно можемо засвідчити такий запис з волинського регіону.
На початку XVIIIст. російській війська (а у їх складі і
мазепинські полки) перебували на Правобережній Україні[13].
З 1706 р. між російськими і шведськими військами на території сучасної Волині
відбуваються військові сутички. Армія росіян на чолі з Огільві у квітні 1705 р.
йшла на з’єднання з російськими військами Меншикова у Ковелі. Війська,
захоплюючи провіант у місцевого населення, пройшли через Брест, Пісочне,
Пульмо, Неопалиму Гущу. Меншиков писав листи до Петра І з Ковеля і Колок,
повідомляючи про те, як будуть просуватися далі війська: права колона – через
Кисилин, Зубильне, Гуменки, і ліва колона – із Колок з переправою через Стир
рухається на Луцьк, а звідти – на Київ.
Улітку 1706 р., намагаючись зустрітися з росіянами, через Любешів на Луцьк
прямує шведська армія Карла ХІІ. Знищуючи і спалюючі населені пункти на своєму
шляху (зокрема, той же Любешів), придушуючи спротив місцевого населення, шведи
розташовуються у районі Луцьк-Олика-Дубно. Зазнавши поразки від російського
корпусу Меншикова, війська Карла ХІІ залишають Волинь. Росіяни, козаки, їх
польські союзники розквартировуються у Львові, Жовкві, Сокалі, Острозі, Дубно. Військові
олки графа Фреза, що мав зимові квартири в Олиці, збирали фураж у с.Берестяни,
Луцькому, Володимириському повітах, м.Луцьку. І у наступних роках відбувалися
військові сутички між шведами і росіянами на Волині[14].
Реакція на всі ці події засвідчена у маргінальних записах у „Тріоді цвітній”
(Львів, друкарня братства, 1688 рік) з села Штунь Любомльського району[15]:
1) „(...) Б(о)жого 1705 неупокой был в земле (пол)ской. Шведы места поодбирали Варшаву,
Краков, Торунь в Польши, великие места. На которою выйшли козеки вольные. Сам
гетман Мазепа Іван з великим войском сам цар московский с кольчужным войском. Крол Сас з великим
войском шмилельским. Бранне з войском велми (…) чинил кролей великих больших
вницец обертали (…) тех же часов (Бог дал?) жета и збожа (?) великая была мац…”;
2) „Року 1707 Москва пановала по всех поветах полских, руских, волинских.
Превеликие была в людей неволя (...) панов и людей вневоле (...)”[16].
Сприйняття Мазепи – союзника Петра І – як ворога автором цих записів
говорить нам про його відмінну політичну орієнтацію від Данила Братковського,
автора антишляхетських віршів. Власне, як постать Братковського, так і постать
Мазепи не є простими і однозначними в українській історії. На захист гетьмана і
його внеску в розвиток культури і відповідно про „внесок” Петра І сказав свого
часу слово і метр нашої літератури Іван Франко: „„Преславне” прорубування вікна
в Європу, там, на північ над Невою, є рівночасно затиканням тих вікон, якими
світло науки проникало на Україну”[17].
Свідками значного внеску Мазепи в розвій української культури залишилися собори
й церкви, зведені ним у часи заборони на будь-яке будівництво в імперії, та
книги (чи то літературні твори, чи інші тексти), в яких з пошаною згадується
його ім’я, вимаране чорнилом після Полтавської битви 1709 року.
На початку 1950-х роках розпочалися краєзнавчі пошуки слідів Петра Великого
на Волині. У 1953 р. було відкрито дві меморіальні дошки: у с.Забороль з
текстом „В цьому будинку у 1707 р. перебував Петро І” і у м.Луцьку по
вул.Пушкіна з текстом „В цьому будинку перебував Петро І в 1709 р.”[18].
Зрозуміло, що у ті роки згадати ім’я Мазепи, ба, навіть, про його перебування
на Волині на початку XVIIIст. не могло
бути й мови. Залишається це питання відкритим і у наші дні, оскільки у
виданнях, присвячених як Північній війні, так і добі Івана Мазепи, волинська
сторінка його біографії не висвітлюється.
[1] Украинские книги
кирилловской печати XVI-XVIIIвв. Каталог изданий, хранящихся в
Государственной библиотеке СССР имени В.И.Ленина. Вып.2, ч.2 // Сост. А.А.Гусева,
И.М.Полонская. – М., 1990. - №233, с.28; герб №2357а.
[2] Украинские книги
кирилловской печати XVI-XVIIIвв. Каталог изданий, хранящихся в
Государственной библиотеке СССР имени В.И.Ленина. // Сост. А.А.Гусева, Т.Н.Каменева,
И.М.Полонская. – М., 1981. - №161, с.30.
[4] Украинские книги
кирилловской печати XVI-XVIIIвв. Каталог изданий, хранящихся в
Государственной библиотеке СССР имени В.И.Ленина. Вып.2, ч.2 // Сост. А.А.Гусева,
И.М.Полонская. – М., 1990. - №241, с.31; герб №2359, 2358.
[6] Украинские книги
кирилловской печати XVI-XVIIIвв. Каталог изданий, хранящихся в
Государственной библиотеке СССР имени В.И.Ленина. // Сост. А.А.Гусева,
Т.Н.Каменева, И.М.Полонская. – М., 1981.
- №164, с.31-32; №1670.
[12]Половникова С.О., Ситий І.М. Колекція кириличних стародруків
із зібрання Чернігівського історичного музею ім.В.В.Тарнавського. Каталог. – К.,
1998. - №197, с.137-138.
[13]Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. –
Нью-Йорк-Київ-Львів-Париж-Торонто, 2001. – С.241-242.
[14]Огнева Е.Д. Петр І и Волынь. Лекция. –
Луцк, 1988. На правах рукопису // Архів відділу давньої історії Волинського краєзнавчого музею.
[16]Каталог видань кириличного друку в установах
Волині (1600-1825) / Упор. С.Н.Крейнін, О.Д.Огнєва. – Луцьк: Надстир’я, 2001. –
С.61; Книга містить також інші, не менш цікаві, записи того часу, які, проте,
не стосуються окресленої проблематики.
[17]Цит. за: Крамар С. Справа Кочубея й Іскри // Іван
Мазепа і Москва. Історичні розвідки і статті. – К., 1994. – С.86.
[18]Огнева Е.Д. Историческая справка о пребывании
Петра І на Волыни. – Луцк, 1988. На
правах рукопису //Архів відділу
давньої історії Волинського краєзнавчого музею.