Затурці в історії України та Волині. Науковий збірник. Матеріали науково-практичної конференції. – Луцьк, 2004. – С.21-24.

Кучерява Романа,

Григорій Охріменко,

Олексій Златогорський

Археологічні пам’ятки с.Затурці

та Локачинського району

Одним з найменш досліджених в археологічному відношенні є Локачинський р-н. Проте, наявність на його території таких річок Балтійського та Чорноморського басейну як Луга та Турія, родючі грунти на їх берегах дозволяють віднести цей регіон до перспективних, багатообіцяючих на важливі відкриття. В різні часи тут проводили розвідки П.Раппопорт, М.Кучера, фахівці з давньоруських фортифікаційних споруд та ранньослов’янської проблематики, професор ВДУ М.Кучінко, дослідник різноманітних проблем з історії Київської Русі, доктор історичних наук Д.Козак, В.Шкоропад досліджували біля с.Линів багатошарове поселення лужицької, поморської, вельбарської культур, Київської Русі (розкопки 1988-1989 рр.) і виявили при цьому наземні та заглиблені житла, ями, кераміку, фібули ІІ-ІІІ ст. Значні пошукові роботи  тут проводив львівський археолог В.Конопля, а також наукові працівники Волинського краєзнавчого музею. Ще раніше цей регіон обстежував проф. О.Цинкаловський. А у ХІХ ст. (1849-1853 рр.) у с.Губин проживав відомий польський письменник та історик Юзеф Ігнаци Крашевський. Як відомо, в нього була значна археологічна колекція, яку він комплектував, не тільки купуючи речі, а й сам, займаючись розкопками. Зокрема, в листі до батька з Городка Луцького повіту Крашевський писав: «Маю вже тих великих передпотопних кісток значну кількість. Є зламаний бивень [мамонта – Авт.]…, а сьогодні добули величезну щелепу»[1]. В колекції були і знаряддя праці, і предмети побуту давніх людей, зібрані ним як у Омелько, Городку, так і у Губині.

З’ясувалося, що ця частина Волині з відносно родючими грунтами, була густо заселена в давньоруський час. Значні поселення ХІ-ХІІІ ст. існували тут біля сучасного с.Затурці на лівому березі р.Турії, поблизу смт.Локачі, Війниці, Павлович, Крихинич та ін. Свідчать про це і давньоруські кургани, виявлені в багатьох місцях. Укріплені фортеці-городища відомі біля сіл Затурці, Крухиничі, Твердині та смт.Локачі[2]. Розкопки проводились лише в Затурцях на городищі (М.Кучерою) та поблизу с.Линів.

Так само майже не вивченими залишаються первісні пам’ятки. Повністю відсутні дані про старожитності палеоліту, мезоліту, неоліту.

На берегах р.Луги в багатьох місцях відомі поселення мідного віку: культур каліцької, лійчастого посуду, кулястих амфор (поховання останньої відоме біля с.Привітне). Ці ранньоземлеробські культури, разом з трипільською культурою, населення якої з'явилося тут в кінці середнього та в пізньому періоді, були носіями високого, як на той час, рівня матеріальної та духовної культур. Вони пов'язані були походженням, зв'язками обміну з Південною та Центральною Європою, використовували і, не виключено, виробляли металеві (мідь, бронза) вироби, крім вогнево-підсічного землеробства започатковували перехід до орного, цілком ймовірно використовували або знали колісний транспорт (культура лійчастого посуду), мали значні успіхи у ткацтві тощо. Крем'яні сокири КЛП виявлені біля сіл Губин, Війниця.

В багатьох місцях Локачинського р-ну знайдено сліди перебування культур шнурової кераміки або бойових сокир, ранніх, можливо, Хлопіце-Веселе, межановицької, городоцької та пізнішої вже бронзового віку здовбицької, стжижовської (матеріали останньої зібрані біля Малого Окорська, Линева). Це населення пов'язують з індоєвропейцями – далекими предками слов'ян, балтів, германців. Високорозвинутою культурою бронзового віку середнього періоду була тшцінецько-комарівська (ТКК), поселення та поховання якої відомі на величезних просторах від Дніпра до Одеру. О.Гардавським, С.Березанською, Д.Телегіним та деякими іншими археологами це населення напряму пов'язується з найдавнішими предками слов'ян. Київський археолог С.Лисенко припускає прихід на терени України певних груп даного населення аж з Кияв (північний захід сучасної Польщі). І.Свешніков писав, що носії ТКК виникли на основі культур шнурової кераміки[3]. З'ясувати всі ці обставини досить складно, але для нас важливо, що на межі лісостепу та Полісся пам'яток цієї культури виявлено багато, зокрема, в Локачинському р-ні: Затурці, Козлів, Крухиничі. Маньків та ін., а в с.Привітне – бронзові браслети. Чимало пам'яток цієї культури відкрито і на Поліссі. Все це вказує на багатоваріантність їх господарства з переважанням землеробства на Волині та скотарства на Поліссі, при допоміжному значенні рибальства, мисливства, бортництва, збиральництва. Це населення було вправне у виготовленні кам'яних та крем'яних виробів: сокир, серпів, зброї – наконечників списів, дротиків, кинджалів тощо. їх посуд часто нагадує форму тюльпана. Він коричневого кольору, зверху ангобований, прикрашений заглибленим орнаментом. Житла робилися невеликі (бл. 20 м² площі)[4].

Отже, для вивчення праісторичного минулого краю необхідні, перш за все, широкомасштабні розвідки. Для цього варто залучати шкільну молодь. Діяння предків несуть в собі значний виховний потенціал.

Рис. Матеріали тшцінецько-комарівської культури з Волині (за І.Свешніковим).