СУ "Волинські старожитності" П'ятниця, 29.03.2024, 11:46
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Публікації О.Златогорського [127]
Публікації С.Панишка [13]
Публікацій Г.Охріменко [1]
Публікації Д.Козака [6]
публцікації Д.Н.Козака
Публікації В.Ткача [7]
Публікації В.Баюка [16]
Публікації В.Г. Охріменка [2]
Публікації А.Бардецького [4]
Публікації М.Вашети [1]
Публікації С.Демедюка [5]
Публікації Д.Дем'янчука [0]
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 662
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Публікації у наукових збірниках » Публікації О.Златогорського

Волинь на сторінках "Історії Польщі" Яна Длугоша

З’їзд європейських монархів у Луцьку в 1429 році: Матеріали І та ІІ Міжнародних наукових історико-краєзнавчих конференцій, присвячених 570-й та 575-й річниці з’їзду. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007. – С.57-58.

 

Олексій Златогорський

м.Луцьк

 

Волинь на сторінках “Історії Польщі” Яна Длугоша*

 

Видатною працею у польській історіографії, у якій зібрано значний джерелознавчий матеріал з історії України і Волині зокрема, є праця  Яна Длугоша “Історія Польщі” у 12 томах. Народився майбутній історик у 1415 році в м.Бжезниця, 1428 року поступив у Краківський університет. А з 1431 року – він уже писар у канцелярії краківського єпископа Збігнева Олесницького – одного з найпомітніших політичних діячів Польщі першої половини XV ст., відомий нам як один із організаторів зриву Луцького з’їзду 1429 року. Олесницький взяв під своєрідну опіку Длугоша. Під його впливом формуються і політичні погляди та уподобання, за його сприянням влаштовується і духовна кар’єра Яна. З часом, як і Олесницький , Длугош стає незамінним дипломатичним посередником у розв’язанні міжнародних конфліктів, зокрема і з тевтонцями, і з угорцями, і з чехами. Авторитет його у цій справі стає набагато вищим за авторитет його опікуна. Варто зазначити також, що перед самою смертю Длугошу запропонували осісти львівське архієпископство, але папська булла на затвердження польського історика на цій посаді вже не застала його у живих. Помер у травні 1480 року.

“Історію Польщі” Длугош розпочинає писати у 1445 році після смерті Олесницького, коли був змушений залишити свою багаторічну службу у краківській єпископській канцелярії. Події у творі розгортаються від найдавніших часів до початку 1480 року, тобто праця Длугоша є не лише зведенням попередніх даних, а й свідченням очевидця. І саме у цьому плані хроніка Длугоша є одним з найважливіших джерел з історії Польщі, України, Волині XV століття.

Длугошу належать також інші праці, серед них найбільше історичних відомостей про Волинь ми знайдемо у “Знаках і гербах королівства Польського”. Інші праці – “Опис прибутків Краківської дієцезії”, “Пруські знамена”.

Х-ХІ книги “Історії Польщі”  Яна Длугоша присвячені подіям 1386-1411 років – навколо протистояння поляків, литовців, українців і білорусів з хрестоносцями.

Рік 1388 для польського короля Владислава-Ягайла розпочався з подавлення опозиційних настроїв на Русі. Як пише Длугош, для впорядкування управління і встановлення міцнішого контролю тут, Ягайло поставив великим литовським князем свого брата Скирґайла, а відвідавши Луцьк, він “дав у тримання Луцький замок з належною до нього областю” Креславу із Курозвонок, сандомирському каштеляну, “щоб той управляв ними від його імені та від імені королівства Польського”[1].

Після примирення з Вітовтом у 1392 р. повертає Ягайло і владу йому над Литвою та Руссю. У вересні 1409 р. польський король розпочинає підготовку до війни із хрестоносцями. Під прапори Вітовта – союзника Ягайла у цій війні стають і українські полки з Київщини, Волині та Поділля[2].

 24-30 листопада 1409 р. Вітовт та Ягайло зустрічаються у Бересті, розробляючи план майбутньої військової кампанії. У Біловезькій пущі та навколо неї польський король влаштовує полювання для поповнення запасів харчів на час війни. Як пише Длугош, “день Різдва Христового він проводив у Любомлі, де споруджує усього за один день дерев’яний приходський костел для католиків, що там жили; забезпечує його утриманням і доручає освятити його Григорію, єпископу володимирському, інакше луцькому, брату Ордена проповідників”[3].

На початку 1410 р. Ягайло продовжує полювання на Волині. “Відсвяткувавши свято Різдва Христового у Любомлі, ... від’їжджає у Любохню (Любохини – Авт.), Тур, Шацко (Шацьк – Авт.) і Ратно і поновлює заняття полюванням, запасаючи м’ясо добутих звірів для пруської землі”[4]. І пізніше, після Грюнвальдської битви, неодноразово польський король відвідує ці волинські ліси заради своїх мисливських уподобань, як, наприклад, за Длугошем,– наприкінці 1410 р.[5]

У розділі “Перелік загонів, знамен і гербів земель королівства і мужів, які приймали участь у Пруській  війні” Длугош згадує полки із Холмської землі (до складу якої у ті часи входили і волинські землі), Подільської, Галицької, Львівської земель. Також у литовському війську Вітовта називає полки, під якими були лише “лицарі литовські, руські, самаґітські** і татари” (серед руських полків представлена Київська, Пінська, Берестейська, Дорогичинська, Кременецька, Стародубська, Смоленська хоругві)[6]. І хоча, за словами Длугоша, руські війська у битві практично не приймали участі, залишивши її на самому початку, у “Хроніці” пруського історика Поссілеге повідомляється про участь литовців, українців та білорусів у розгромі орденського війська у ці ж дні. Та й сам Длугош у подальшому згадує ці хоругві. Тут закралася у текст польського історика його політична неприязнь до постаті литовського князя Вітовта, навіяна, зокрема, і негативним ставленням до князя і вчителя та опікуна Длугоша Олесницького. В “Історії” автор називає часом Вітовта “хоробрим”, а зазвичай “брехливим”, “жадібним”, “зрадником”. На це, зокрема, вказує і Юзеф Іґнаци Крашевський, який послугувався твором Длугоша на час написання своїх “Спогадів про Волинь, Полісся і Литву”.

Згадує Длугош на сторінках своєї праці і Князя Федора (Федушка) Любартовича, і Свидригайла, і великокнязівського нотарія Миколая Цебулька, і багатьох інших політичних діячів Волині XV ст. На сторінках “Історії Польщі” знайдемо і опис Луцького з’їзду монархів 1429 р., що ліг в основу пізніших розповідей, і військових та політичних подій у 1430-1480 рр. на Волині. А тому праця Яна Длугоша і на сьогоднішній день залишається одним з найцінніших і, нажаль, ще не вповні  використаним джерелом з історії нашого краю у XV ст.

 



*У підготовці цієї доповіді автором використано переклад частин “Історії Польщі” Яна Длугоша на російську мову, здійснений за виданням О.Пшездзєцького 1887 р. Див.: Длугош Я.  Грюнвальдская битва. – М.-Л., 1962. – 214 с.

[1] Там само. – С.17.

[2] Там само. – С.50.

[3] Там само. – С.58.

[4] Там само.

[5] Там само. – С.156.

** Самагітія – Жмудська земля.

[6] Длугош Я. Вказана праця. – С.91.

Категорія: Публікації О.Златогорського | Додав: mrzlatik (26.04.2009) | Автор: Олексій Златогорський
Переглядів: 1304 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2024