СУ "Волинські старожитності" Четвер, 19.10.2017, 03:01
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Публікації О.Златогорського [125]
Публікації С.Панишка [13]
Публікацій Г.Охріменко [1]
Публікації Д.Козака [6]
публцікації Д.Н.Козака
Публікації В.Ткача [7]
Публікації В.Баюка [16]
Публікації В.Г. Охріменка [2]
Публікації А.Бардецького [4]
Публікації М.Вашети [1]
Публікації С.Демедюка [5]
Публікації Д.Дем'янчука [0]
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 615
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Публікації у наукових збірниках » Публікації О.Златогорського

Бланки актів Лабораторії науково-технічних експертиз та археологічних досліджень історії Волині ТЗОВ "СТИР-АГРОБУД". І частина

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Старовижівщина з глибини століть. Науковий збірник. Матеріали XXVIII Волинської обласної історико-краєзнавчої наукової конференції. – Луцьк, 2008. – С.301-309.

 

Олексій Златогорський

(Луцьк)

 

Бланки актів Лабораторії науково-технічних експертиз

та археологічних досліджень історії Волині

ТзОВ «Стир-Агробуд»

 

У березні 2008 року створено Лабораторію науково-технічних експертиз та археологічних досліджень історії Волині ТзОВ «Стир-Агробуд», метою діяльності якої є науково-консультативне забезпечення та науково-технічні дослідження у галузі будівництва доріг (визначення товщі і типу шарів асфальту, визначення характеру армірування твердого покриття, виявлення дефектів у твердому покритті, обстеження ґрунтів з виділенням зони підвищеної вологості, виявлення рівня ґрунтових вод, пошук підземних комунікацій  тощо), у галузі житлового будівництва (обстеження будівельних конструкцій: визначення товщі стін та міжповерхового перекриття, виявлення електропроводу і труб, виявлення тріщин та дефектів, аналіз бетонних конструкцій тощо), а також науково-технічна експертиза земельних ділянок, які передбачені для відведення юридичним та фізичним особам на території Волинської області, окрім територій, що згідно Державного реєстру відносяться до пам’яток археології місцевого та національного значення, у зонах охорони археологічних пам’яток, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах місць, занесених до Списку історичних населених місць України, а також проведення досліджень з історії Волині, складання Археологічної карти Волині, проведення науково-практичних конференцій, видання тематичних збірників та монографій, проведення студентської археологічної практики, сприяння археологічним експедиціям в області. Всі перераховані види діяльності Лабораторії зафіксовані у статуті ТзОВ «Стир-Агробуд». На сьогоднішній день для забезпечення переліченої діяльності Лабораторія має у своєму розпорядження відповідну апаратуру, аналогів якої не має на території України.

Лабораторія має право проводити науково-технічну експертизу  земельних ділянок, відведених під будівництво, відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» [1] та Наказу №12 від 12.01.2004 р. Міністерства освіти і науки України «Про проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 січня 2004 р. за №110/8709 [2].

Практично відразу після створення Лабораторії було розроблено формуляр-зразок бланку Актів науково-технічної експертизи земельних ділянок, відведених під будівництво, головною визначальною рисою якого стала спрямованість на оцінку історико-культурного призначення земельних ділянок і на базі якого розробляються нині уніфіковані документи з врахуванням можливості їх машинної обробки та виготовлення бланків.

За призначенням Акти науково-технічної експертизи виступають як засоби фіксування фактів, подій і явищ; за поступленням – як офіційні (службові), що відображають діяльність Лабораторії; за складністю – як складний документ, а за формою – як стандартний (типовий) документ.

Як організаційно-розпорядчий документ бланк Акту науково-технічної експертизи відповідає ДСТУ 6.38-90 [5,16] і є загальним. Формуляр-зразок Акту – єдина модель побудови форми документу, що встановлює сферу використання, формати, розміри поля, вимоги до побудови конструкційної сітки і основні реквізити.  Бланки Актів – це стандартний аркуш паперу формату А4 з відтвореною на ньому постійною інформацією і місцем, відведеним для змінної. Постійна інформація повідомляє про назву організації, її адресу, номер телефону і факсу; під змінною мається на увазі текстова інформація, а також елементи правового та діловиробничого оформлення (вихідний номер, підпис директор, печатка) [7,342].

Реквізити на бланках Актів науково-технічної експертизи розміщуються повздовжно, вздовж верхньої частини аркуша. Нижче, під реквізитами, у лівому куті, розміщується змінна інформація: датування та індексація документу. Реквізит 19 (заголовок до тексту): Акт науково-технічної експертизи.  

Текст Акту складається з двох частин: вступної й констатувальної [5, 91]. Вступна частина викладає мету і завдання складання акту і будується за такою схемою:

Керуючись Законами України «Про науково-технічну експертизу», «Охорону культурної спадщини», «Охорону археологічної спадщини» та відповідно до заяви-завдання №___ від  _______ р. громадянина  _________ проведено науково-технічну експертизу земельної ділянки площею ______ га за адресою: ________________, що відводиться для  ___________________________________________________________.

У констатувальній частині викладається суть і характер здійсненої роботи експерта, зазначаються документи (друковані та рукописні джерела), на підставі яких проводилася робота, фіксуються установлені факти (візуальна характеристика об’єкта) і робляться висновки щодо історико-культурного призначення об’єкта, експертиза якого проводилася.

Констатувальна частина Актів науково-технічної експертизи складається з наступних елементів:

1. Бібліографічна довідка про населений пункт.

Містить коротку інформативну анотацію про населений пункт (житловий район, вулицю міста). Анотація містить узагальнену характеристику первинних документів – документних джерел до історії населеного пункту, тому виступає у якості реферативної анотації [8, 218], що подає головні положення змісту документів, висновки авторів або переказ окремих аспектів змісту. Анотацію доповнює література про населених пункт – бібліографічний список. На 01.05.2008 року базовими виданнями, що використовувалися під час складання бібліографічних довідок про населені пункти Волинської області для Актів Лабораторії були:

1. Волинська область. Адміністративно-територіальний поділ на 1 липня 1981 року. – Львів: Каменяр, 1981. – 134 с.

2. Історія міст і сіл України. Волинська область. – К., 1970. –  747 с.

3. Кучінко М.М., Охріменко Г.В.  Археологічні пам’ятки Волині. – Луцьк, 1995. – 167 с.

4. Цинкаловський О.  Стара Волинь і Волинське Полісся: (Краєзнавчий словник від найдавніших часів до 1914 року). – Вінніпег: Накладом Товариства «Волинь», 1984. – Т.1. – 601 с.; 1986. – Т.2. –  579 с.

Варто зазначити, що підготовкою цього елементу константувальної частини Актів займаються студенти-документознавці ВНУ ім.Лесі Українки, що працюють відповідно до Договору про співробітництво між Лабораторією ТзОВ «Стир-Агробуд» та університетом. Паралельно з підготовкою елементів бланку актів вони, таким чином, готують Базу даних до історії населених пунктів Волинської області, що буде розміщена також у відкритій безкоштовній Інтернет-мережі на сайті Лабораторії.

До базових видань бібліографічних довідок про населені пункти Волинської області будуть включені також інші відомі видання з історії населених пунктів краю. Зокрема, закінчується наукова обробка наступних видань:

1. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: В  4-х т. / Гл. ред. Н.Л.Жариков. – К.: Будівельник, 1985. – Т.2. –  с.

2. Aftanazy R.  Materiały do dziejów rezydecji. Tom Va. Dawne województwo Wołyńskie / Pod. red. A.J.Baranowskiego. – Warszawa: Warszawska drukarnia naukowa, 1988. – 769 s.

Окрім базових видань, під час складання бібліографічних довідок у кожному конкретному випадку використовуються й інші видання з історії та сьогодення населених пунктів Волинської області, наприклад:

1. Місто Нововолинськ:

У 1912 році російський вчений М.Тетяєв висловив припущення про залягання в надрах волинської землі покладів кам’яного вугілля. У 1930-х роках гіпотезу Тетяєва підтвердив польський дослідник Я.Самсонович. У 1940 р. біля сучасного м.Нововолинська розпочалися геологічні дослідження, які перервала війна. На початку 1950-х років на заході Волинської області розпочалась розробка покладів вугілля Львівсько-Волинського басейну, що тягнеться вздовж українсько-польського кордону. Тоді ж із восьми шахтарських селищ було утворено місто Нововолинськ. З розвитком вугільної промисловості розгорнулося будівництво об’єктів господарства. Невеличке містечко почало набувати рис потужного промислового центру області з відповідною соціальною інфраструктурою. У 1954 році Нововолинськ став містом обласного підпорядкування. На теперішній час населення Нововолинська та селища Жовтневого, що є його адміністративною одиницею, складає 58,7 тис. чоловік. Місто займає площу 1722 га.

Література про м.Нововолинськ:

1. Бондаренко Г.В.  Історичне краєзнавство Волині. – Луцьк, 2003. – Кн.2. – С.3-23.

2. Бурим Т.  Є проблеми, є і здобутки // Наше місто. – Нововолинськ. – 2005. – 20 жовтня.

3. Войтюк Н.  Історія створення історичного музею міста Нововолинська // Волинський музей: історія і сучасність. – Луцьк, 2004. – Вип.3. – С.28-29.

4. Ковалюк Г.  Завтрашній день Нововолинська // Наше місто. – Нововолинськ. – 2006. – 10 серпня.

5. Кругляк Ю.М.  Ім’я вашого міста. – К.: Наукова думка, 1978. – С.52.

6. Нововолинськ – територія пріоритетного розвитку у Волинській області зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності. – Луцьк.: Ініціал, 2003. – 24 с.

7.  Нововолинську – 55. Особистості та трудові колективи в історії розвитку міста. Історико-публіцистичні нариси. – Луцьк, 2005. – 96 с.

8. Павлов В.І.  Впровадження спеціального режиму інвестування на території пріоритетного розвитку м.Нововолинська // Науковий вісник ВДУ імені Лесі Українки. Економічні науки. Вип.5. – Луцьк: «Вежа», 2000. – С.281-285.

9. Семенах В.  Географічне положення Нововолинська // Минуле і сучасне Волині й Полісся: Край на межі тисячоліть. Матеріали Х наукової історико-краєзнавчої конференції. Збірник наукових праць. – Луцьк, 2002. – С.41-42.

10. Формалюк Л.  Свято у «новому» місті Волині // Аверс-прес. – Луцьк. – 2004. – 2 вересня.

2. Смт Маневичі:

За 1км на схід від сучасного смт.Маневичі, в урочищі Лоше, за інформацією М.М.Кучінка та Г.В.Охріменка – виявлено сліди поселення бронзового віку. Поселення не внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. У квітні 1899 р. за 9 км від села Маневичі (нині – с.Прилісне) розпочали будівництво залізничної станції та невеликого поселення для її обслуги. 10 березня 1902 р. через Маневичі був відкритий рух поїздів. 17 січня 1940 р. Маневичі стають районним центром Волинської області. У 1968 році у селищі нараховувалося 4600 мешканців. На 01.01.2005 року населення складає 10 260 чоловік.

Література про смт.Маневичі:

1. Кучінко М.М., Охріменко Г.В.  Археологічні пам’ятки Волині. – Луцьк, 1995. – С.143.

2. Маневичам – 100 років. – Луцьк, 1992. – 36 с.

3. Хомич П. З історії селища Маневич // Маневиччина крізь віки: науково-краєзнавчий нарис. – Луцьк, 2005. – С.299-307.

 

3. Село Новостав Луцького району:

Перша згадка про село Новий Став в історичних джерелах відноситься до 1393 року, коли князь Вітовт надав його домініканському костелу у Луцьку. Домініканці влаштували тут папірню. Через село проходив торговий шлях Дубно-Луцьк. У селі діє Свято-Успенська церква, побудована у 1681 році.

Література про с.Новостав:

1. Бірюліна О.  З історичної скарбниці // У межиріччі Чорногузки та Стиру. Сторінки історії сіл Боратин, Голишів, Новостав та Рованці Луцького району / Упоряд. В.Д.Гнатюк. – Кн.І. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – С.60-61.

2. Гнатюк В., Гнатюк Л. Новоставська папірня // У межиріччі Чорногузки та Стиру. Сторінки історії сіл Боратин, Голишів, Новостав та Рованці Луцького району / Упоряд. В.Д.Гнатюк. – Кн.І. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – С.41-57.

3. Кучінко М.М., Охріменко Г.В.  Археологічні пам’ятки Волині. – Луцьк, 1995. – С.135.

4. Огнєва О.Д. Папірня // Волинський календар. – Луцьк, 1992. – С.57.

5. Охріменко Г., Кубицька Н.  Археологічні пам’ятки біля сіл Боратин, Рованці, Новостав, Голишів // У межиріччі Чорногузки та Стиру. Сторінки історії сіл Боратин, Голишів, Новостав та Рованці Луцького району / Упоряд. В.Д.Гнатюк. – Кн.І. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – С.3-27.

6. Павліха Л. Свято-Успенська церква села Новостав // У межиріччі Чорногузки та Стиру. Сторінки історії сіл Боратин, Голишів, Новостав та Рованці Луцького району / Упоряд. В.Д.Гнатюк. – Кн.І. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – С.75-77.

7. Сокіл В. Монастир домініканців // Волинський вісник. – Луцьк, 1991. – 26 грудня.

4. Село Валер’янівка Рожищенського району:

Перша згадка про село Валер’янівка в історичних джерелах відноситься до  1545 р. Пов’язана ця згадка з роботою урядової комісії, що розглядала скаргу про стягнення мита власниками деяких сільських маєтків на торгових шляхах Луцького та Володимирського повітів. На території села наприкінці 1980 – на початку 1990-х років археологічні розвідки проводив В.Конопля.

Література про с.Валер’янівку:

1. Археологічна спадщина Яна Фітцке / За заг. ред. к.і.н. Г.В.Охріменка. – Луцьк, 2004.

2. Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. – К., 1970. – 637-638.

3. Конопля В.М., Оприск В.Г.  Археологічні пам’ятки Волині (Рожищенський район). – Луцьк, 1991. – С.79-80.

4. Кучінко М.М., Охріменко Г.В.  Археологічні пам’ятки Волині. – Луцьк, 1995. – С.149.

5. Село Рованці Луцького району:

Перший історичний документ, в якому згадуються Рованці відноситься до 1449 р., в якому стверджуються права Луцького Пречистенського монастиря на села Рованці та Гнідаву. На північно-східній околиці села знаходиться урочище Гнідавська Гірка, на якій виявлено багатошарове поселення. Там же діє церква Святого Пантелеймона, побудована у 1898-1900 рр. 

Література про с.Рованці:

1. Бірюліна О.  З історичної скарбниці // У межиріччі Чорногузки та Стиру. Сторінки історії сіл Боратин, Голишів, Новостав та Рованці Луцького району / Упоряд. В.Д.Гнатюк. – Кн.І. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – С.62-67.

2. Грабинська Л.  Церква Святого Пантелеймона // У межиріччі Чорногузки та Стиру. Сторінки історії сіл Боратин, Голишів, Новостав та Рованці Луцького району / Упоряд. В.Д.Гнатюк. – Кн.І. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – С.117-129.

3. Грабинська О.  Село Рованці мовою історичних документів // У межиріччі Чорногузки та Стиру. Сторінки історії сіл Боратин, Голишів, Новостав та Рованці Луцького району / Упоряд. В.Д.Гнатюк. – Кн.І. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – С.130-132.

4. Іванівський В., Павлів Д. Багатошарова пам’ятка поблизу с.Рованці // У межиріччі Чорногузки та Стиру. Сторінки історії сіл Боратин, Голишів, Новостав та Рованці Луцького району / Упоряд. В.Д.Гнатюк. – Кн.І. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – С.33-36.

5. Колосок Б.В.  Православні святині Луцька. – К.: Техніка, 2003. – С.231-244.

6. Кучінко М.М. Давньоруське поселення на Гнідавській гірці в Луцьку // Археологія. – 1984. – Вип.48. – С.100-105.

7. Кучінко М.М., Охріменко Г.В.  Археологічні пам’ятки Волині. – Луцьк, 1995. – С.111-112.

8. Мандзюк Ф.  Манускрипт з луцького передмістя Гнідави // Вісник. – Луцьк, 2003. – 8 травня.

9. Охріменко Г., Кубицька Н.  Археологічні пам’ятки біля сіл Боратин, Рованці, Новостав, Голишів // У межиріччі Чорногузки та Стиру. Сторінки історії сіл Боратин, Голишів, Новостав та Рованці Луцького району / Упоряд. В.Д.Гнатюк. – Кн.І. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – С.3-27.

10. Охріменко Г., Савицький В. Археологічні пам’ятки Луцька //Минуле і сучасне Волині та Полісся. Луцька міська громада: історія, традиції, люди. Матеріали XXVI Волинської обласної наукової історико-краєзнавчої конференції. – Луцьк, 2007. – С.22-26.

11. Павлів Д.Ю.  Рованцівський могильник // Пам’ятки гальштатського періоду в межиріччі Вісли, Дністра та Прип’яті. – К.: Наукова думка, 1993. – С.11-34.

12. Терський С.  Лучеськ Х-XV ст. – Львів, 2006. – С.32-36.

13. Шкоропад В.В.  Охоронні дослідження на багатошаровій пам’ятці Рованці (урочище Гнідава), що на Волині // Археологічні відкриття в Україні 2002-2003. – К., 2004. – Вип.6. – С.365-367.

6. Місто Луцьк, вулиця Івана Франка:

Земельна ділянка знаходиться на території промислового району, що примикає до західної межі Центрального житлового району. Вулиця Івана Франка проходить по трасі давньої дороги з Луцька на північ через село Яровиця. Як головна сільська вулиця відома з середини XVI ст. На ній, поруч із землевідводом, у ті часи стояла церква Воскресіння Господнього, поряд на майдані проводились сільські ярмарки. За церквою був невеликий цвинтар. У другій половині ХІХ ст., коли на яровицькому вигоні стоян полковий лазарет, на цьому цвинтарі ховали солдатів і офіцерів Луцького гарнізону. Залишки цього Яровицького Вознесенського кладовища знаходяться також поруч із землевідводом на підвищенні. На території землевідводу у 1930-х роках Яном Фітцке виявлено артефакти епохи фінального палеоліту.

Література про вулицю.

1. Дмитрук В., Пушкар Н. Вацлав Земан – луцький пивовар // Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. Вип.3. Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Луцьк, 2004. – С.313-316.

2. Жук О. Історико-культурний розвиток Луцька в ХІХ століття //   Минуле і сучасне Волині та Полісся. Луцька міська громада: історія, традиції, люди. Матеріали XXVI Волинської обласної наукової історико-краєзнавчої конференції. – Луцьк, 2007. – С.65-69.

3. Пушкар Н., Дмитрук В.  Луцьке пиво від Вацлава Земана // Про-бізнес. – Луцьк, 2000. – грудень.

4. П’ясецький В. Засилля антротопонімів в системі луцьких міських назв // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині. Матеріали ХІІ Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 12-й річниці Незалежності України і 485-й річниці надання Ковелю Магдебурзького права. Збірник наукових праць. У 2-х частинах. Ч.2. – Луцьк: Надстир’я, 2003. – С.52 – 54.

5. П’ясецький В. Дороги старовинного міста // Радянська Волинь. – Луцьк,1980. – 2 серпня.

6. П’ясецький В., Мандзюк Ф.  Вулиці  і майдани Луцька. – Луцьк, 2005. – С.149-151.

7. Сайчук Б.  Храми і цвинтарі старожитнього Луцька. Матеріали до історичної топографії // Старий Луцьк. Випуск ІІ. – Луцьк, 2005. – С.26-27.

8. Троневич П.О., Хілько М.В., Сайчук Б.Т.  Втрачені християнські храми Луцька. – Луцьк, 2001. – С. 34-35.

9. Fitzke J. Coś niecoś z prahistorycznych dziejów Łucka // Wołyń. – Łuck, 1936. - №46.

10. Stecki T. Łuck starożytny dzisiejszy. – Kraków, 1876. – S.35-36.

7. Село Буяни Луцького району:

Перша згадка про с.Буяни в історичних джерелах відноситься до 1545 року і пов’язана вона з роботою урядової комісії, що розглядала скаргу про стягнення мита власниками деяких сільських маєтків на торгових шляхах Луцького та Володимирського повітів.

Література про с.Буяни:

1. Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. – К., 1970. – С.451.

2. Кучинко М.М., Козак Д.Н., Матиюк Н.Г. Разведка в бассейне р.Стырь // Археологические открытия 1976 г. – М., 1977. – С.323.

3. Кучінко М.М., Охріменко Г.В.  Археологічні пам’ятки Волині. – Луцьк, 1995. – С.131.

8. Село Шклінь Горохівського району:

Перша письмова згадка про Шклінь в історичних джерелах відноситься до 1563 року. У Пом’янику православного Луцького Хрестовоздвиженського братства під 1641 р. згадується як один із членів братства швець Ілля із Шкліня. У селі є пам’ятка архітектури місцевого значення – ансамбль Борсигоглібської церкви 1864 р. В епоху пізнього середньовіччя у селі діяв завод по виробництву скла («гута»). Робітників, які тут працювали, називали шклинцями, звідси і назва села.

Література про с.Шклінь.

1. Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. – К., 1970. – С.211.

2. Пом’яник. Волинське крайове братство Святого Апостола Андрія Первозванного (Луцьке Хрестовоздвиженське). Від року Божого 1618-го і далі. – Луцьк, 2000.

3. Цинкаловський О.  Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник. – Вінніпег, 1986. – Т.2. – С.542-543.

9. Місто Рожище:

Перша згадка про Рожище в історичних джерелах відноситься до 1373 року, коли литовський князь Любарт Гедимінович подарував його соборній церкві Іоанна Богослова в Луцьку. У 1567 р. польський король Сигізмунд-Август надав йому права містечка. Станом на 1899 р. у місті проживало 3646 чоловік, а у 1932 р. – 4512.

Література про м.Рожище:

1.     Архив Юго-Западной России. – К., 1883. – Ч.5. – Т.6. – С.12.

2. Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. – К., 1970. – С.603-613.

3. Клімчук Р. Так розвивалось Рожище // Наш край. – Рожище, 1999. – 13 березня.

4. Конопля В.М., Оприск В.Г.  Археологічні пам’ятки Волині (Рожищенський район). – Луцьк, 1991. – С.79-80.

5. Кучінко М.М., Охріменко Г.В.  Археологічні пам’ятки Волині. – Луцьк, 1995. – С.151.

6. Мазурик Ю. До питання локалізації залишків давньої фортифікації в місті Рожище // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Рожище і рожищенці в історії Волині та України: проблеми волинезнавства. Науковий збірник. Випуск 23. Матеріали ХХІІІ обласної науково-практичної історико-краєзнавчої конференції, Луцьк-Рожище, 23 травня 2007 р. – Луцьк, 2007. – С.219-221.

7. Петрович В., Яцечко Т.  Історія міста Рожища від найдавніших часів до 1939 року // Там само. – С.11-13.

8. П’ясецький В.  Рожище // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Історія сіл і міст Західного Полісся. Маневиччина. Матеріали ХІІІ Волинської наукової історико-краєзнавчої конференції. смт.Маневичі – с.Кукли, 14 квітня 2004 р.

Категорія: Публікації О.Златогорського | Додав: mrzlatik (26.04.2009) | Автор: Олексій Златогорський
Переглядів: 1075 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017