СУ "Волинські старожитності" Четвер, 19.10.2017, 03:00
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Публікації О.Златогорського [125]
Публікації С.Панишка [13]
Публікацій Г.Охріменко [1]
Публікації Д.Козака [6]
публцікації Д.Н.Козака
Публікації В.Ткача [7]
Публікації В.Баюка [16]
Публікації В.Г. Охріменка [2]
Публікації А.Бардецького [4]
Публікації М.Вашети [1]
Публікації С.Демедюка [5]
Публікації Д.Дем'янчука [0]
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 615
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Публікації у наукових збірниках » Публікації О.Златогорського

У пошуках істини

Охріменко Г.В. Кам'яна доба на території Північно-Західної України (ХІІ-ІІІ тис. до н.е.). – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2009. – С.8-9.

 

Олексій Златогорський

 

У пошуках істини

 

Одвічне сократівське «я знаю, що я нічого не знаю, але ви не знаєте навіть цього» справедливо стосується праці Григорія Охріменка «Кам’яна доба Волині та Волинського Полісся». Обєктом дослідження цієї роботи стали дописемні племена Волині, джерелом до вивчення яких є, у першу чергу, власні матеріали досліджень автора, проведені у 1980-2000-х роках. На сьогоднішній день в питаннях неоліту на Волині Охріменку належить беззаперечна «пальма першості». Але досвідчений читач знає що, на нинішньому етапі розвитку науки, ми нічого не знаємо про наше минуле, «граємося» з ним  – реконструюємо, шукаємо пояснень до його незрозумілих нам, сучасників, викликів, скажімо, тих же самим артефактів – крем’яних знарядь (яких збереглося більше, але ж були і дерев’яні вироби!!!). Відповідей ще поки не знаходимо. Наш пластмасовий світ ніби застиг вже більше століття у пошуках цих відповідей. А тому, принаймні, стараємося хоча б зберегти минуле від знищення. Можливо наші нащадки розгадають коди минулого, як примарний код да Вінчі чи ще якогось там мудрагеля-трипільця…

Григорій Васильович має давнє козацьке прізвище. Народився він 26 квітня 1950 року в місті Прилуки на Чернігівщині. Та, напевно, недарма потрапив на Волинь. Один із його можливих далеких предків - козацький отаман Охріменко - побував у Луцьку ще далекого 1750-го. Скіфські кургани і давні знахідки на Півночі України зародили у серці юнака любов до археології. А вступив він на історичний факультет Луцького педагогічного інституту. На історичному факультеті Волинського національного університету імені Лесі Українки викладає нині.

“Подивіться, - скаже вам Охріменко, тримаючи у руках звичайний фрагмент керамічного горщика, - на цей витвір людського мистецтва. Яка техніка, який декор! На вологих стінках - ворожба чиїхось долонь. Старожитньому майстру гончарний круг ще й не снився - посуд він виліпив руками. Гляньте, які ж він мав золоті руки!” Діти захоплено слухають Охріменка і вірять йому. А він називає їх своїми вірними “кандидатами наук”...

Зазвичай під час розкопок підходять й старші люди. “Золото шукаєте?” - сміються. “Так, золото”, - запевняє Охріменко і задоволено показує “камінці” - нечисленні, але такі важливі для науки знахідки із кременя. Скребачки, скобелі, різці, проколки, свердла, вістря списів і стріл, ножі - золота нива волинської археології, яка викликає інтерес науковців всього світу. Адже за ними - відкриття та реконструкція не лише матеріальної культури давнього населення, а й його світогляду. До певної міри і Григорій Васильович у це вірить, робота археологів є подібною до слідчої, коли за малопомітними відбитками відтворюється розвиток подій. За усім цим - бажання заглянути за обрій нових знань. А істина - як далекий краєвид на горизонті... І все нові знання доводять нескінченість невідомості. Пізнаючи діяння предків, мимоволі пізнаєш себе: менталітет, прояви духу, риси характеру. Все це зберігається в генах поколінь.  Проте останнім часом наша українська наука стала своєрідним експериментальним полем для відвертого фантазування. Для Григорія Охріменка й досі не зрозуміло, чому ми повинні вважати себе нащадками трипільців? Вони за антропологічними рисами радше були предками чорнявих аксакалів-кавказців. Так, трипільська культура - непересічне явище в історії України і Європи. І трипільці, беззаперечно, залишили якийсь слід у наших генах, але, окрім них, були ще десятки інших давніх культур!

Незважаючи на нові відкриття в археології, багато питань та проблем залишається за лаштунками невідомості. Байдужість пересічної людини, неувага з боку відповідальних владних структур призводять до нищення багатьох пам’яток нашої історії, а отже, і можливості відтворення минулого. Залишки десятків стоянок давніх мисливців розкидані у долинах річок та озер по всій Волині. На багатьох з них побував й Охріменко. Технократична рука сучасної людини дісталася і до них: на багатьох пам’ятках влаштовано або піщані кар’єри, або прокладено дороги. “Безцінні кванти інформації, - каже Охріменко, - з яких складається захоплива картина минулого, навіки зникли з лиця землі. І той, хто постійно заявляє, що все це непотріб, “цяцьки”, дитячі забавки, зазвичай має досить нетривку пам’ять і позбавлений громадської свідомості”.  Григорій Васильович вважає, що таке становище є наслідком прогалин у вихованні, починаючи з школи, ба навіть дитячого садка.

Дослідження «Кам’яна доба Волині та Волинського Полісся» привідкриває багато таємниць минулого. Багато чого, засвідченого у цій праці, - вже на віки втратило «прописку» у реальності – знищено часом або людиною. Але ж «рукописи не горять»...

 

 

Категорія: Публікації О.Златогорського | Додав: mrzlatik (27.04.2009) | Автор: Олексій Златогорський
Переглядів: 319 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017