СУ "Волинські старожитності" Середа, 18.10.2017, 21:34
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Публікації О.Златогорського [125]
Публікації С.Панишка [13]
Публікацій Г.Охріменко [1]
Публікації Д.Козака [6]
публцікації Д.Н.Козака
Публікації В.Ткача [7]
Публікації В.Баюка [16]
Публікації В.Г. Охріменка [2]
Публікації А.Бардецького [4]
Публікації М.Вашети [1]
Публікації С.Демедюка [5]
Публікації Д.Дем'янчука [0]
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 615
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Публікації у наукових збірниках » Публікації С.Панишка

Історичні реконструкції на основі матеріалів Давньоруської археологічної експедиції Волинського краєзнавчого музею

Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск 3. – Луцьк,2004. – С.358-359.

 

Сергій ПАНИШКО (Луцьк)

 

ІСТОРИЧНІ РЕКОНСТРУКЦІЇ НА ОСНОВІ МАТЕРІАЛІВ ДАВНЬОРУСЬКОЇ АРХЕОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ

ВОЛИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ

 

Об'єктивізація історичних досліджень досягається шляхом вдосконалення їх методики та розширення джерельної бази. Давньоруський період порівняно добре висвітлений у писемних джерелах. Це в повній мірі стосується і Волині, особливо періоду другої половини XIII ст., оскільки тогочасне місцеве літописання дійшло до нашого часу. Однак, окремі періоди історії Волині у відомих літописах відображені слабо. Окрім цього писемні повідомлення містять інформацію в основному про політичну історію регіону, в той час як багато питань його економіко-соціального розвитку залишаються не з'ясованими. Вирішення цих проблем при дослідженні давньоруської історії Волині можливе при введенні у науковий обіг нових джерел, зокрема, археологічних.

На сьогоднішній день археологічна наука зробила помітний крок вперед у інтерпретації джерел. Розроблені методики їх вивчення і використання при дослідженні давньої історії. Стосовно давньоруського періоду це завдання полегшується можливістю співставлення свідчень археологічних і писемних джерел, що з одного боку доповнюють одне одного, а з іншого -дають можливість перевірити власне історичні висновки.

Давньоруська археологічна експедиція Волинського краєзнавчого музею діяла у кінці 80-х - на початку 90-х років XX ст. під керівництвом автора. Основним її завданням було дослідження давньоруських пам'яток Волинського Полісся, яким до цього приділялась недостатня увага. Розкопки проводились на городищах у м. Камені-Каширському (літописний Камінь), Любомлі (літописне місто), на городищі в с. Новоугрузьке (літописний Угровськ). Район робіт був обраний не тільки у зв'язку із його слабкою дослідженістю, але і тому, що саме його, в першу чергу, стосуються повідомлення Волинського літопису. У південній частині області було виявлено і досліджено городища Арматнів і Човниця, що також знаходяться у поліській зоні, та досліджено городище Коршів. Розвідкові роботи виявили ряд давньоруських селищ.

Отримані в ході роботи експедиції матеріали дозволили не тільки розробити питання археологічного джерелознавства (методика дослідження і консервації дерев'яних конструкцій і інших органічних матеріалів, датування кераміки і т. д.) але і вийти на рекострукції історичних процесів, що проходили на Волині у давньоруський період. Окрім цього було встановлено ряд моментів зміни навколишнього середовища, демографічного та етнічного розвитку регіону.

Основні роботи проводились на городищі у місті Камені-Каширському, що € залишками дитинця літописного Каменя. Було встановлено, що життя на території городища розпочалось у кінці XII ст. У післямонгольській час воно було укріплене валами, а на рубежі ХІІІ-ХIV ст., перебудоване, внаслідок чого набуло характерної стіжкової форми. Отриманий в ході роботи масовий керамічний матеріал дозволив встановити еволюцію форм посуду та вінчиків впродовж XIII початку XIV ст., що підтвердило запропоновані незадовго перед тим Б.А.Звіздецьким критерії виділення і датування післямонгольської кераміки [1].

Вивчення конструкції городища, що мало форму низько зрізаного конусу, в комплексі із залученням даних інших подібних пам'яток (Любомль, Турійськ, Ветли) дозволено виділити окремий тип так званих "стіжкових городищ", що споруджувались у Волинському Поліссі на рубежі ХІІІ-ХIV ст. [2]. Подібні пам'ятки широко відомі у сусідніх регіонах Польщі, де вони є залишками феодальних замків. Цілком можливим є припущення, що сама форма таких городищ поширилась у нашому регіоні саме звідти. Припускаємо, що однією із основних причин спорудження стіжкових городищ, поверхня яких була піднята над навколишньою територією, було зволоження клімату починаючи з XII ст., внаслідок чого на Поліссі рівень ґрунтових вод піднявся. Однак, стіжкові городища Волинського Полісся суттєво відрізнялись від подібних пам'яток Польщі. Якщо переважна більшість останніх мала невеликі розміри і була приватними феодальними замками, то стіжкові городища Волинського Полісся є залишками дитинців невеликих феодальних міст. Процес становлення таких міст розпочався на рубежі ХІІІІІ ст. і був пов'язаний з економіко-соціальним розвитком регіону.

Дослідження літописного Каменя в комплексі з іншими археологічними та писемними джерелами дозволили простежити процес феодалізації поліського регіону та входження його до складу Волинської землі [3]. До кінця XII ст. ця слабо заселена і освоєна територія управлялась із Києва (можливо, на певних етапах із Пінська або Берестя). Відсутність інтересу волинських князів до Полісся в цей час визначалась його порівняно слабким потенціалом і наявністю резервів феодалізації на півдні землі - у лістеповій зоні. З вичерпанням цих резервів у кінці XII ст. розпочинається освоєння Полісся і перехід його під владу володимирського князя. Літописне повідомлення про будівельну діяльність Олекси за князювання Василька Романовича і Володимира Васильковича є яскравим відображенням цього процесу. Датування обороних укріплень Каменя дозволяє з великою вірогідністю стверджувати, що це місто було споруджене Олексою.

Відсутність глибоких традицій феодалізму в цьому регіоні, що виразилось у відсутності тут крупного землеволодіння, у комплексі з його швидким освоєнням робило Полісся головною базою економічної та суспільно-політичної могутності володимирських князів. Очевидно, саме на Полісся спирались Данило і Василько у боротьбі за батьківську спадщину. Пізніше ця обставина сричинила швидке відродження Володимирського князівства після монголо-татарського погрому і його висунення на перше місце серед інших територіально-адміністратиних одиниць регіону [4]. На початку XIV ст. Володимир став столицею Волинсько-Галицької держави.

Керамічний комплекс літописного Каменя містив окремі фрагменти литовської кераміки. Очевидно, її поява пов'язана із посадженням в цьому регіоні литовців, що були захоплені князем Володимиром Васильковичем у 1276 р. біля Слоніма.

У ході роботи експедиції встановлено місцезнаходження городища літописного Угровська (с. Новоугрузьке Любомльського району, Волинської області). У подальшому роботи на цій пам'ятці були продовжені [5]. Дослідження городища дозволило встановити що воно є залишками значного феодального міста – центру князівства. Отриманий матеріал у комплексі з іншими археологічними та писемними джерелами дозволив встановити факт існування Угровського князівства у першій третині XIII ст. як окремої адміністративно-територіальної одиниці, простежити основні етапи його історії та еволюцію цієї структури у Холмське князівство [6].

Давньоруська археологічна експедиція проводила роботи і в Луцькому мікрорегіоні. Тут, окрім давньоруських селищ було виявлено і досліджено два городища-сховища Х-ХІ ст. – Арматнів і Човниця. Окрім цього проводились розкопки фортифікаційних споруд городища Коршів, що дозволило встановити етапи його становлення як феодального центру. Отримані на цих об'єктах матеріали пролили світло на еволюцію територіальної та поселенської структури Луцького мікрорегіону впродовж давньоруського часу. Було встановлено, що у XI ст. тут існувало кілька окремих територіальних одиниць, що співпадали з басейнами Стиру та його приток - Сарни, Конопельки, Чоргогуски. Поселенська структура в басейні Чорногуски була найбільш структурованою, її центром було Коршівське городище [7]. У середині XII ст. ці складові частини втрачають відносно самодостатній характер і входять до складу сільськогосподарської округи Луцька, який з цього часу починає активно розвиватись.

_________________________

1. Звіздецкий Б. А. О времени существования летописного Городска //СА. - №1. - С. 42-56.

2.       Панишко С. Д. Формування території Волинської землі у XII - на початку XIV століття. - Автореф. дис. на здоб. уч. ступ. канд. іст. наук.К., 1997. - С. 18.

3.       Панишко С. Д. Формування території Волинської землі в XI- середині XIV ст.// Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки 2000, № . - С. 60.

4.       Там же.- С. 61.

5.       Jurij Mazuryk, Serhij Paniszko, Oleksandr Ostapiuk badania archeologiczne latopisowego Uhrowieska //Archeologia polski Srodkowowschodniej. – 1998. – T.III. – S.175-182.

6.       Панишко С. Д. Угровське князівство Данила Романовича // Король Данило Романович і його місце і українській історії. - Львів: ВМС, 2003. - С. 58-65.

7.       Панишко С. Д. Давньоруській Коршів // Минуле і сучасне Волині і Полісся: Ковель і ковельчани з історії України та Волині. Збірник наукових праць. -Ч.2. -Луцьк, 2003. -   С. 138-140.     

 

Категорія: Публікації С.Панишка | Додав: mrzlatik (08.05.2009) | Автор: Панишко С.Д.
Переглядів: 840 | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017