СУ "Волинські старожитності" Неділя, 24.09.2017, 16:56
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Публікації О.Златогорського [19]
Публікації С.Панишка [2]
Публікації Г.Охріменка [0]
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 615
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Публікації у пресі та в Інтернеті » Публікації О.Златогорського

"...Творіть, а не руйнуйте"

Луцький замок.  2000. 4 травня (№18).

 

Олексій Златогорський

 

"...Творіть, а не руйнуйте "

         Є люди, доля яких, немов захоплююча розповідь. Їх фатально переслідують невдачі не лише за життя, але і після смерті. В квітні минуло 115 років від дня смерті Миколи Костомарова (1817-1885) - видатного українського історика, археографа, фольклориста, письменника, суспільно-політичного діяча.

         Далекий предок історика - Самсон Мартинович Костомаров - ще за часів Івана Грозного втік із Московської держави до Литви і оселився під Ковелем. Його онук, Петро Костомаров, за чпсів Богдана Хмельницького вступив до Війська Запорізького і після Берестецької битви був позбавлений польським урядом прав на маєток і шляхетство. Петро пізніше оселився на території Російської держави, започаткувавши тут родину Костомарових.

         Зв'язок з українською і російською культурами відбився і в світогляді Миколи Костомарова як суспільно-політичного діяча. Один з організаторів Кирило-Мефодієвського товариства, Костомаров у його програмних документах ратував за створення федерації слов'янських народів на зразок грецьких республік чи США.

         Трагедія і злий фатум все життя переслідували М.Костомарова: син кріпачки, він у десятирічному віці ледь сам не став кріпаком після загибелі батька поміщика. Пригнічував і факт убивства Костомарова-старшого його ж підданими, арешт за участь у таємній політичній організації, річне ув'язнення у Петропавлівській фортеці, кохання пронесене через все життя - вінчання, силою обставин розтягнуте майже на 30 років, заборона викладати в університетах, важкі хвороби тощо. Всі ці життєві негаразди наклали відбиток на творчість Костомарова. Як в літературних, так і в наукових творах і навіть в його автобіографії натрапляємо на жахливі сцени вбивств, що, здавалося б, не могли вміститися в голові звичайного професора. Особливо багатий на "чорні" сцени один з найкращих творів Костомарова - історична повість "Кудеяр", присвячена часам правління Івана Грозного в Московській державі.

         Різноманітність у єдності та єдність в різноманітності - таким було життєве та наукове кредо визначного українського вченого. Після смерті Костомаров отримав у науці (за Ю.Пінчуком) 26 характеристик: від історика-комуніста до буржуазного націоналіста. Одне з висловлень Костомарова є застереженням і для наших сучасників. "Завдання викорінювати в народі що б то не було - завжди облудне. Творіть, а не руйнуйте; ветхе зруйнується і перетвориться на попіл, розвіється по вітру саме собою. Інакше, де викорінення, там насильство, і часто доводиться, - вважав він,- жалкувати про зруйноване".

         Тож не забудемо згадати Миколу Івановича Костомарова у ці дні як добру і розумну людину, що залишила своїм нащадкам-українцям не тільки всесвітньо відоме ім'я, але й корисні думки і настанови.

 

 

Категорія: Публікації О.Златогорського | Додав: mrzlatik (04.05.2009) | Автор: Олексій Златогорський
Переглядів: 335 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017