СУ "Волинські старожитності" П'ятниця, 18.08.2017, 10:05
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Публікації О.Златогорського [125]
Публікації С.Панишка [13]
Публікацій Г.Охріменко [1]
Публікації Д.Козака [6]
публцікації Д.Н.Козака
Публікації В.Ткача [7]
Публікації В.Баюка [16]
Публікації В.Г. Охріменка [2]
Публікації А.Бардецького [4]
Публікації М.Вашети [1]
Публікації С.Демедюка [5]
Публікації Д.Дем'янчука [0]
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 615
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Публікації у наукових збірниках » Публікації О.Златогорського

Археологічні дослідження у м. Володимирі-Волинському по вулиці Ковельська,1 2009 року
Археологічні дослідження в Україні 2009. - Київ-Луцьк, 2010. - С. 155-156.

Олексій Златогорський, Сергій Панишко

ДП «Волинські старожитності» державного підприємства «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України.

Археологічні дослідження у м. Володимирі-Волинському

по вулиці Ковельська,1 2009 року

 

Археологічні дослідження  на території міста тривають понад століття. Вперше розкопки на території Володимира-Волинського у кінці XIX  в урочищі «Стара катедра» провів А.В.Прахов. У міжвоєнний період топографічно-археологічні дослідження  здійснював О.Цинкаловський. У другій проловині XX століття поблизу Василевської церкви розкопки проводив М.К Каргер. Муровані стіни замку вивчав М.М.Кучінко. П.О. Раппопорт здійснив повторні розкопки «Старої катедри». Різноманітні об’єкти вивчались М.В.Малевською та Є.В. Шолоховою, Г.О.Пєсковою, С.В. Терським.

Археологічні дослідження 2009 року проводилися двома траншеями на ділянці по вулиці Ковельська,1. Ділянка знаходиться у центральній частині міста, на відстані 0,2 км на північ від городища, що є залишками дитинця давньоруського Володимира. Планіграфія центральної частини Володимира вказує, що досліджувана територія входила до складу  його окольного міста.

Траншея №1 була закладена на розі вулиць Ковельської та Луцької на місці газону. Розміри траншеї, орієнтованої по лінії схід – захід, 4,0х2,7 м. Оскільки попередні розвідкові роботи 2008 року показали наявність на досліджуваній ділянці потужного шару будівельного сміття верхні шари грунту до глибини 2,0 м  виймались механічним способом. Нижче цього рівня виїмка грунту проводилась вручну, шарами потужністю 0,2 м ( один штик) з відповідною фіксацією знахідок та об’єктів.

Шар будівельного сміття до глибини 2,0 м від рівня сучасної денної поверхні містив будівельне сміття новітнього часу. Тут траплялись великі фрагменти будівельних конструкцій, а також знахідки датовані XX століттям.     На глибині 1,6 м від рівня сучасної денної поверхні зафіксована каналізаційна труба  другої половини XX століття, яка проходила по центру траншеї зі сходу на захід (Рис.1).

Шар на глибині 2,0-2,6 м, що виймався вже вручну, за своїм характером був дуже схожий на попередній. Єдиною його відмінністю від нашарувань, що лежали вище, була відсутність великих елементів будівельних конструкцій.

На глибині 2,7 м  від рівня сучасної денної поверхні знаходилась нижня межа цегляного фундаменту який обмежував траншею з півночі (Рис.2). Цегляна кладка фундаменту лежала безпосередньо на  культурному шарі. Піщаної підсипки або якихось інших ознак інженерного облаштування місця під цегляну кладку фундаменту не зафіксовано. Фундамент викладено із цегли XX століття. Стінка підвального приміщення, що обмежувала траншею з півдня закінчувалась на глибині 2,9 м. За своїми конструктивними особливостями та матеріалом вона була аналогічна описаній вище стінці, що одмежовувала траншею з півночі.

Показово, що в ході виїмки шару будівельного сміття з траншеї до глибини 2,7 м у ній не зафіксовано слідів від котлованів, у яких велось будівництво фундаментів або підвальних приміщень. Це вказує не тільки на велику перемішаність шару будівельного сміття, але і на його швидке формування впродовж XX  століття.

На глибині 2,7 м від рівня сучасної денної поверхні у східній частині траншеї зафіксований горизонтальний прошарок зітлілого дерева товщиною до 0,1 м (Рис.1). Хоча цей прошарок знаходився точно на рівні  нижньої межі фундаменту у північній стінці траншеї, якогось конструктивного зв’язку між цими двома об’єктами не встановлено.

Однак цей добре стратиграфічно виділений прошарок фіксує певний будівельний горизонт. Підтвердженням цьому було скупчення глини №1, зафіксоване у північно-західному куті траншеї. Хоча це скупчення і було досить аморфним за формою, все ж воно мало близьку до горизонтальної верхню межу, яка у свою чергу знаходилась на рівні прошарку зітлілого дерева який фіксувався у східній частині траншеї. Подальше дослідження цього скупчення показало що воно містило у собі прошарки гумусу різної товщини від 1,0 до 10,0 см і являло собою, очевидно, викид із котловану який був досліджений пізніше.

Шар на глибині 2,8-3,0 м (нижче рівня горизонтального прошарку зітлілого дерева) являв собою гумусований грунт з включеннями пізньосередньовічної та окремих фрагментів давньоруської кераміки. З цього рівня досліджувані у траншеї №1 нашарування набували ознак класичного культурного шару, причому нижче знахідки XX століття вже не траплялись. Початок власне культурного шару підтверджує роль прошарку зітлілого дерева як ознаки певного будівельного горизонту.

На глибині 3,0-3,2 м  характер культурного шару в цілому не змінився, хоча у східній частині траншеї зросла концентрація дрібних фрагментів дерева. Тут простежувались нечіткі, але помітні прошарки із залишків обробки дерева (тріски та деревний тлін). Ці прошарки понижувались у північному напрямку. У північно-західному куті траншеї на глибині 3,2 м   знаходилась нижня межа скупчення глини №1.

Важливі спостереження були зроблені в ході виїмки шару на глибині 3,2-3,4 м. На цьому рівні у центральній частині траншеї розпочалось потужне скупчення глини з включеннями гумусу яке у подальшому виявилось заповненням котловану викопаного при спорудженні елементу водопроводу (каналізації).

У межах траншеї №1 досліджено південно-західний кут цього котловану, що продовжувався у північній та, частково, південній стінці траншеї. Встановлено що заглиблення було зроблене у культурному шарі з глибини  приблизно 3,2 м від рівня сучасної денної поверхні, на що вказує верхня межа його заповнення з глини та гумусу (скупчення №2) та нижня межа описаного вище скупчення №1, яке являло собою залишки викиду з цього котловану. У центральній частині траншеї котлован доходив до передматерикового шару, а у східній частині траншеї, на місці його найбільшої глибини (колодязя), врізався у материк. Західна  стінка котловану були похилою, очевидно він звужувався по мірі заглиблення.

Заповнення котловану складалось із двох стратиграфічно виражених елементів. Після установки колодязя на його дні, про що мова піде нижче, котлован на дослідженій ділянці був засипаний шаром грунту, який містить переважно глину з дрібними включеннями гумусу (скупчення глини №2). Цей матеріал, очевидно, був вийнятий з котловану та складований на його західному краю, про що свідчать залишки цього матеріалу у вигляді скупчення №1, яке було досліджене у  північно-західному куті траншеї на глибині  2,6-3,2 м. Те, що засипка котловану глиною проводилась саме з його західного краю підтверджується і більшою потужністю глиняної засипки (1,5 м при ширині 1,3 м) у західній частині власне котловану. У напрямку на схід потужність глиняної засипки зменшувалась, досягаючи у північно-східному куті всього 0,7 м. Натомість на цьому тоншому шарі глиняної засипки простежувались дерев’яні елементи перекриття котловану, здійсненого над засипкою.

Сліди такого перекриття збереглись у вигляді двох чітко виражених прошарків зітлілого дерева та прошарку глини які, підкреслимо, прогинались у напрямку до північно-східного кута траншеї, де знаходився виявлений нижче пустотілий колодязь. Перший прошарок зітлілого дерева перекривав глиняну засипку котловану та маючи середню товщину близько 10,0 см значно потовщувався у східному напрямку досягаючи товщини 35,0 см над колодязем. Другий прошарок, який добре видно на розрізі східної стінки траншеї, лежав дещо вище. Він також прогинався у напрямку до центру колодязя. Під цим прошарком на відстані 0,5 м і паралельно йому проходив шар глини який також потовщувався  у напрямку до центру колодязя.

У засипці котловану (глиняне скупчення №2, прошарки зітлілого дерева, культурний шар між ними) виявлено відносно мало знахідок. Хоча котлован і починав копатись у культурному шарі все ж  частка материкової глини у його засипці була дуже значною. Мала концентрація знахідок у заповненні котловану пояснюється перемішуванням культурного шару із стерильним материком у процесі його засипання.

З іншого боку великий об’єм вийнятоі материкової глини вказує на  значну глибину та розміри котловану, основна частина якого  залишилась недослідженою за межами траншеї №1. Разом з цим, на східній межі траншеї, у її північно-східному куті, вдалось зафіксувати цікавий об’єкт –  пустотілий колодязь, що із середини був обшитий дерев’яними дошкам.

Колодязь (Рис.1,3 ).

Наявність порожнини від колодязя була зафіксована у ході зачистки дна траншеї на глибині 4,8 м від рівня сучасної денної поверхні. При цьому у межах траншеї знаходилась тільки третя частина площі колодязя, основна його частина продовжувалась у східній  стінці траншеї. Колодязь мав квадратну форму з довжиною стінок 1,2 м. Стінки колодязя були обшиті дерев’яними дошками товщиною 3,0-5,0 см, які знаходились у горизонтальному положенні, а на південній та північній стінках вони доповнювались вертикальними дошками. Дно колодязя являло собою материкову глину. На дні колодязя лежав великий фрагмент частково зітлілої дерев’яної плахи, очевидно залишки  його перекриття.

На момент дослідження висота (глибина) колодязя становила 1,0 м, однак у період його функціонування вона була дещо більшою. На це вказує просідання поверхні над колодязем. Величина просідання може бути визначеною по мірі прогинання  прошарків зітлілого дерева над ним. Так прошарок зітлілого дерева, який лежав на східній частині глиняного скупчення №2 (у засипці котловану) і добре прослідковується на розрізі північної стінки траншеї (Рис.2),  над колодязем різко понижувався, що добре видно на профілі східної стінки траншеї. Величина цього пониження (просідання) становить  до 0,7 м. Такий самий перепад висот  має прошарок білої глини що також простежується  у профілі східної стінки траншеї (Рис.1). Отже первинна глибина колодязя до моменту просідання грунту над ним могла сягати 1,7 м.

У межах траншеї простежено, що колодязь на дні котловану, про який мова йшла вище, був опущений  у материкову глину.

На відміну від центральної та східної частини траншеї №1, де був досліджений котлован з колодязем на дні у західній частині траншеї  на глибині 3,2-4,8 м лежав класичний культурний шар який містив пізньосередньовічну та давньоруську кераміку. Причому, концентрація давньоруської кераміки зростала по мірі заглиблення. Однак, виключно давньоруську кераміку знайдено тільки у шарі на глибині 4,6-4,8 м, який межував із передматериковим шаром.

Зачистка поверхні передматерикового шару на глибині 4,8 м виявила пляму від заповнення об’єкту (ями) у південно західному куті траншеї.

Яма у межах траншеї мала розміри 0,9х0,8 м та глибину 0,2 м. У перерізі яма мала овальну форму. При її розчистці  чітко простежувалась глиняна лінза, яка перекривала східну частину ями і продовжувалась за її межами. У заповненні ями містилась кераміка XII-XIII ст.

На всій площі глибина розкопу була доведена до передматерикового шару, який не містив археологічних знахідок.

Траншея №2 була закладена на відстані 19,5 м на південь від траншеї №1, Розміри траншеї №2 – 5,0х2,0 м, вона як і попередня орієнтована по лінії схід-захід.  На цій ділянці досліджено шар будівельного сміття, який сягав глибини 3,1 м та культурний шар нового часу потужністю 1,0 м який знаходився під ним.

Отримані у ході досліджень результати дозволяють ствердити існування каналізації у середньовічному Володимирі.

 

 

 

 

Анотація

У статті підсумовано дослідження Волинської філії ДП «НДЦ «ОАСУ» ІА НАНУ на території окольного міста середньовічного Володимира у 2009 році. Під час дослідження стверджено потужність культурного шару на глибину 4,8 м, виявлені об’єкти (колодязь, яма), що дозволяють ствердити існування каналізації у середньовічному Володимирі.

 

Рисунок 1. Профіль східної стінки траншеї №1.



Рисунок 2. Профіль північної стінки траншеї №1.



Рисунок 3. Колодязь на глибині 4,8 м.



Категорія: Публікації О.Златогорського | Додав: mrzlatik (11.12.2010) | Автор: Златогорський О.
Переглядів: 298 | Теги: Володимир-Волинський, колодязь | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017