СУ "Волинські старожитності" Понеділок, 19.11.2018, 06:29
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. [0]
Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. К., 1970. Розбита на статті відповідно до розділів
Минуле і сучасне Волині та Полісся. Т.30 Військова історія краю [1]
Минуле і сучасне Волині та Полісся. Т.30 Військова історія краю. Луцьк, 2009 Розбита на окремі статті
Наукові записки з проблем волинезнавства. Вип.1. Луцьк,2009 [3]
Матеріали і статті 1-го випуску записок ДП "Волинські старожитності", присвячені 45-річчю С.Д.Панишка. Упорядник О.Златогорський
З історії археології на Волині [23]
Пам'яткознавство [16]
До історії Першої світової війни на Волині [4]
Статті, публікації джерел
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 624
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Бібліотека ДП "Волинські старожитності" » До історії Першої світової війни на Волині

Дем'янюк О. Повідомлення в австралійській пресі про бойові дії на території Західної Волині влітку 1916 р.

Олександр ДЕМ’ЯНЮК (Луцьк)

ПОВІДОМЛЕННЯ В АВСТРАЛІЙСЬКІЙ ПРЕСІ ПРО БОЙОВІ ДІЇ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАХІДНОЇ ВОЛИНІ ВЛІТКУ 1916 р.

Бойові дії на території Західної Волині в 1916 р. неодноразово ставали предметом дослідження. Збільшилася їхня кількість в рік сторіччя Брусиловського прориву, боїв на Червищанському плацдармі, боїв на Ковельському напрямку тощо. Тому є сенс звернути увагу на ті джерела, які до сьогодні не відомі широкому загалу дослідників. Мова піде про австралійські пресу, зокрема часописи «The Sydney Morning Herald» («Сіднейський ранковий вісник»), щоденна сіднейська газета та «The Argus» («Аргус»), щоденна мельбурнгська газета.
Влітку 1916 р. у цих часописах з’явилися повідомлення про бойові дії на Східному фронті, зокрема на території західних повітів Волинської губернії. Так, в одному із повідомлень «The Argus» з’явився сюжет про захоплення російським військом Луцька. Загальновідомо, що 22 травня 1916 р. з четвертої години ранку по всьому Південно-Західному фронту був проведений артобстріл позицій ворога. В зоні розташування окремих підрозділів 8-ї армії він тривав до 29 години і поруйнував окопи першої і частково другої ліній, що дозволило XL російському армійському корпусу з-під Жорнищ – Олики, успішно атакувати ворога і, розвиваючи успіх, 24 травня зайняти другу укріплену смугу, а наступного дня, переслідуючи 2- гу і 70-ту австрійські дивізії, захопили Луцьк [1, с. 75].
Щодо причин невдалих бойових дій австрійських частин поблизу Луцька читаємо у «TheArgus» від 15 липня 1916 р., що «коли генерал Брусилов почав свій наступ 4-го червня, Верховний князь Фредерік Фердинанд, командуючий австрійськими арміями, був серед офіцерів напідпитку у Луцьку. Вони святкували його день народження. А ні генерал, а ні його підлеглі не були у належному стані для того, аби здійснювати успішні військові операції. Імператор Франц Йосиф відмовився зустрітися з Верховним князем, займаючи позицію, що він є основним винуватцем втрат під Луцьком» [2]. Помічаємо тут відразу кілька неточностей. По-перше, Верховний князь Фердинанд ніколи не командував австро-угорською армією на Східному фронті. Фердинанд І Кобург, князь і цар Болгарії, після вступу країни у жовтні 1915 р. в Першу світову війну на боці Німеччини став Верховним головнокомандувачем, у 1916 році – фельдмаршалом австро-угорської армії. Однак ні тоді, ні потім участі у бойових діях він не брав. Мова у повідомленні йде про ерцгерцога Йосифа Фердинанда, командувача 4-ї австро-угорської армії, яка протистояла 8-й російській армії генерала О. Каледіна. Дата його народження – 24 травня 1872 р., тобто день, коли російські війська вели активні бойові дії в районі Луцька та округи. Після поразки під Луцьком генерал-полковника Йосифа Фердинанда було усунуто з поста командувача армії з формулюванням «за станом здоров’я».
У зоні дії 8-ї армії вздовж залізниці в бік Ковеля вперше з’явилися свіжі німецькі дивізії – 11-та баварська і 108-ма піхотна. Услід за ними в район Киселина – Затурець передислокувався Х німецький корпус, спішно переведений з Французького фронту. Головнокомандуючому Південно-Західним фронтом генералу О. Брусилову наказано «зібрати усі необхідні сили для негайного розвитку удару і оволодіння Ковельським районом тому, що тільки таким чином, будуть залучені для маневреної діяльності блоковані нині ХХХ, XLVІ і ІV кінний корпуси» [3, с. 53].
17 червня австро-німецькі війська, отримавши підкріплення, розпочали наступ на позиції 8-ї армії. Підрозділи генерала Г. фон Марвіца прорвали фронт VІІІ армійського корпусу поблизу с. Ватін. 19 червня група генерала Ф. фон Бернгарда прорвала російський фронт, але контратакою 24-ї піхотної дивізії поблизу с. Линівка фронт було відновлено. Водночас ХХХІХ і XL армійські корпуси відбили шалену атаку 4-ї австро-угорської армії. 21 червня, отримавши підкріплення, генерал О. Каледін відкинув військо Г. фон Марвіца на попередні позиції [4, с. 110].
Австралійська періодика повідомляла, що «генерали фон Лізінген, фон Макенсен, фон Гінденбург і військова рада в Ковелі розробили плани нападу на генерала Каледіна з двох сторін – з півночі та з заходу. Потужні наступальні угруповання були зосереджені в кожній з п’яти дивізій. Сильна група сконцентрувалася біля Ковеля майже відкрито для того, щоб привернути увагу росіян під час підготовки атаки на Володимир-Волинський. Німці робили безупинні та демонстративні атаки між Стоходом і Стирем, які супроводжував жахливий вогонь з сотень гармат, тоді як на заході, у Володимирі-Волинському, було здійснено лише декілька пострілів» [5].
До 12 червня 1916 р. запеклі бої тривали в районі сіл Колки, Годомичі, Свидники, Затурці, містечка Рожище.
Про бої поблизу Затурець згадує «The Sydney Morning Herald»: «З метою подальшої концентрації на заході німці масово вивозили війська за Буг аж до вечора напередодні запланованого наступу, коли вони раптово перекинули їх до Затурців (на луцьку дорогу) за допомогою вузькоколійки й вантажівок. Посеред ночі розпочалася атака на Затурці. Перша лінія російських окопів згодом нагадувала зоране поле і її захисники були змушені шукати прихистку в вирвах від вибухів. Першими нападниками були австрійці. Росіяни обстрілювали все в радіусі доступу аж доки весь простір в районі окопів не був вкритий трупами. Австрійці хаотично втікали, а німці зустрічали тих, хто відступав, градом шрапнелі, котрий скосив сотню солдат. Багато з них відчайдушно кинулися між лініями вогню, а інші кинулися до російських окопів з піднятими руками, і таким чином 300 солдат були врятовані» [6].
Наслідки того бою коментує «The Argus»: «німецька піхота замінила австрійську. Вони проявили неймовірну впертість і в результаті послідовних нападів кинулися проти російських багнетів як під впливом релігійного вчення. Росіянам коштувало надлюдських зусиль аби відбити цей лютий натиск. У відновлених окопах росіяни розкопали безліч трупів своїх товаришів, у яких горлянки були розрізані німецькими багнетами. Коли вони несли тіла мертвих, вони поклялися більше не брати полонених. Полонені казали, що вони належать до 10-го армійського корпусу, якого німецький імператор називав сталевим дивізіоном, через їх битви на французькому фронті. Корпус втратив три чверті своєї техніки і більше ніж половину солдат. Чисельність деяких полків була скорочена до сотень людей. Незважаючи на підготовку генералів Лізінгена, фон Макенсена і фон Гінденбурга, росіяни повністю відбили обидва напади» [7]
15 липня 1916 р. було відновлено загальний наступ Південно-Західного фронту, розпочато так звану 1-шу Ковельську битву. Особовому складу 3-ї армії та армійській групі генерала В. Безобразова вдалося відтіснити ворога в районі населених пунктів Сільце і Тристень, 8-ма армія вела бої в районі с. Кашівка й у напрямку Володимира-Волинського [4, с. 112]. Один із найуспішних боїв відбувся 18–19 серпня 1916 р., коли три правофлангові армії Південно-Західного фронту одночасно розпочали наступ на позиції ворога.
Після могутнього артобстрілу вояки ХХIV артилерійського і IV кавалерійського корпусів, що входили до складу 3-ї російської армії, в кількох місцях прорвали оборону військ генерала Хауера й переправилися на лівий берег р. Стохід біля сіл Старі Червища, Рудка, Тоболи (нині – Камінь-Каширського району Волинської області), де захопили плацдарм [8, с. 78]. Унаслідок наступу і прориву фронту поблизу залізниці Ковель – Сарни, 2-га зведена козача дивізія пройшлася рейдом по правому березі р. Стохід з півдня на північ.
З цього приводу австралійська «The Sydney Morning Herald» повідомляла своїх читачів, що «шалена боротьба по всій довжині Стохідського фронту і на обох берегах річки змінює характер позиційної війни. Німці використовують всі свої наявні резерви аби захистити Ковель, оскільки його падіння дасть росіянам ключ до Брест-Литовська, а потім і до Польщі» [9]. А «The Argus» передрукував коментар представника російського генерального штабу британському «The Daily Telegraph» щодо боїв на Стоході: «Фронт битви за Стохід розтягнений на 100 миль. Він у більшості випадків співпадає із долиною річки. Два береги Стоходу, поміж двох залізниць, які спрямовувалися на Ковель, є під контролем росіян. Далі на північ німці все ще контролювали східний берег. Є ознаки того, що німці ще перетягнули додаткові війська на Стохід (чисельністю 200 тисяч осіб). Три французькі дивізії створені із залишків інших частин, які воювали на Російському фронті» [10]. В офіційних новинах з російських джерел це ж видання зазначає, що «з початку російського наступу більше ніж 10 тисяч німців (не враховуючи австрійців) були захоплені в полон … В правій частині південного сектору здійснювалися артилерійські дії попід Стоходом. Ескадрони ворога атакували наші бомбомети та кулемети» [11].
Утім зазначимо, що в результаті Ковельської битви армійська група генерала В.Безобразова досягла лише часткових успіхів. У цілому операція зазнала невдачі. Успішно провести наступальні операції в напрямку Ковеля наприкінці літа 1916 р. російському командуванню завадило зволікання з розробкою генерального плану наступу, що дозволило австро-угорському і німецькому війську перегрупуватися й посилити свої позиції, а також відсутність узгодженості в діях командування Південно-Західного та Західного фронтів.
Таким чином, аналіз повідомлень в австралійській пресі влітку 1916 р. свідчить про те, що події на Східному фронті, зокрема на території Західної Волині викликали інтерес у закордонних журналістів, а відтак і читачів. Для українських дослідників періоду Першої світової війни, військової історії Волинського краю ці публікації також мають певний інтерес, адже дозволяють ознайомитися з оцінками закордонних журналістів бойових дій на волинському терені влітку 1916 р., в період, коли тут тривала активна фаза боїв.

________ _________
1.    Дем’янюк О.Й. Волинська губернія під час Першої світової війни: вивчаючи історію рідного краю / О.Й. Дем’янюк // Педагогічний пошук. – 2016. – № 2. – С. 71–76.
2.    Drunken Archduke. Russians Interrupt Orgy // The Argus. – 1916. – 15 July. – Р.  19.
3.    Стратегический очерк войны 1914–1918 гг. : в 7 ч. / Сост. В.Н. Клембовский; под ред. А.А. Свечина, Д.П. Парского и др. – М., 1920. – Т. 5 : Период с октября 1915 г. по сентябрь 1916 г. – 124 с.
4.    Дем’янюк О.Й. Бойові дії військ Південно-Західного фронту на Ковельському напрямку влітку 1916 р. / О.Й. Дем’янюк // Військово-науковий вісник. – 2014. – Випуск 22. – С. 105–116.
5.    Enemy makes plans // «The Sydney Morning Herald». – 1916. – 15 July. – Р. 13, Struggle for Kovel // The Argus. – 1916. – 15 July. – Р. 19.
6.    Desperate onslaughts // «The Sydney Morning Herald». – 1916. – 15 July. – Р. 13.
7.    Defence «To the last cast» // The Argus. – 1916. – 15 July. – Р. 19.
8.    Дем’янюк О. Й. Військово-політичні аспекти розвитку Волинської губернії у 1914–1921 роках : монографія / О. Й. Дем’янюк. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 320 с.
9.    Stokhod struggle // «The Sydney Morning Herald». – 1916. – 15 July. – Р. 13.
10.    The positions described: Stokhod and Baranovitchi. Essential to German Defences // The Argus. – 1916. – 15 July. – Р. 19.
11.    Official News. Petrograd, Thursday, 11 p.m. // The Argus. – 1916. – 15 July. – Р. 19.
 

1934 рік, людські останки і австро-німецький бетонний дот у селі Смоляри над Стоходом. Джерело: Історична правда

 

 


 

 

 

 

 

 

Категорія: До історії Першої світової війни на Волині | Додав: mr_zlatik (13.12.2017)
Переглядів: 256 | Теги: Червищанський плацдарм, Перша світова війна, Волинь, Затурці, The Sydney Morning Herald, The Argus, Каледін, Брусиловський прорив, Гінденбург, Ковель | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2018