"Волинські
старожитності"
ДП ОАСУ
Понеділок, 26.06.2017, 09:58
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Публікації О.Златогорського [125]
Публікації С.Панишка [13]
Публікацій Г.Охріменко [1]
Публікації Д.Козака [6]
публцікації Д.Н.Козака
Публікації В.Ткача [7]
Публікації В.Баюка [16]
Публікації В.Г. Охріменка [2]
Публікації А.Бардецького [4]
Публікації М.Вашети [1]
Публікації С.Демедюка [5]
Публікації Д.Дем'янчука [0]
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 613
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Публікації у наукових збірниках » Публікації О.Златогорського

Дослідження монументальної споруди XIV – XV ст. у м. Володимирі-Волинському у 2009 році.

Археологічні дослідження в Україні 2009. - Київ-Луцьк, 2010. - С. 153-154.


Олексій Златогорський, Юрій Лукомський, Сергій Панишко

ДП «Волинські старожитності» державного підприємства «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України.

 

Дослідження монументальної споруди XIVXV ст.

 у м. Володимирі-Волинському у 2009 році.

 

Давньоруський Володимир, будучи стольним містом Волинської землі виступав значним осередком монументального будівництва. У різні періоди археологічно-архітектурні дослідження у місті проводили А.В.Прахов, М.К.Каргер, П.О.Раппопорт, М.В.Малевська, Є.В.Шолохова. Однак не всі аспекти функціонування волинської архітектурної школи давньоруського часу вивчені у повній мірі. Тому, виявлениа і частково досліджена у 2009 році монументальна споруда XIV XV століття являє неабиякий інтерес.

Ділянка, на якій проводились рятівні дослідження, розміщена за 70,0 м  на північ від валу окольного міста давньоруського Володимира за адресою вул. Драгоманова, 19а. Дослідження  проводилось методом пошуку об’єктів системою пошукових траншей шириною 1,0м. Загальна довжина дев’яти траншей, які, вцілому, рівномірно охопили досліджувану ділянку, склала 419,0м. У разі виявлення об’єктів до траншей робилась дорізка або на цьому місці закладався розкоп.

Всього у дев’яти траншеях та чотирьох розкопах було виявлено: п’ять ям різного призначення, чотири з яких датуються пізньосередньовічним періодом, а одна XX століттям; об’єкт (заповнення неглибокого рову?) рубежу XIXXX століття; ділянку фундаменту  XX століття; одне повне та сліди іншого (фрагмент черепа) поховання XX століття; сліди житла XX століття. Однак, найбільший інтерес серед досліджених об’єктів становить нижня частина монументальної споруди XIVXV століття, виявлена у розкопі №2.

Споруда має регулярну прямокутну форму з внутрішніми розмірами 8,5 × 5,0 м і являє собою досить масштабний археологічно-архітектурний об’єкт. Споруда зорієнтована довшою стороною на північ. Зі східного боку вона замикається не суцільною стіною, а п’ятьма стовпами чи пілонами, між якими існувало чотири прорізи, оскільки два крайні пілони примикають до суміжних – північної та південної – зовнішніх стін (Рис. 1).

З метою з’ясування конструкції зовнішніх стін споруди, в середній частині західної стіни, де вона виявилася пошкодженою розвідковою траншеєю, було здійснено архітектурно-археологічний перетин, у якому розкрито профіль і ділянку внутрішнього фасаду стіни, а також фрагмент поверхні і перетину долівки. Виявилося, що споруда будована у котловані з вертикальними або ледь похилими бічними стінками та горизонтальним дном, яке заглиблене у материковий жовтий суглинок на 60 см, що складає відмітку ‑1,30 м відносно сучасної денної поверхні.

Бічні стіни споруди змуровані по краю котловану із сирцевої брускової цегли‑пальчатки (26 × 13 × 9 см) на глиняному розчині в техніці однолицевої кладки, зверненої лицем в інтер’єр. Мури завтовшки "в одну цеглу”, що складає близько 30 см. Уціліло 4 6 рядів автентичної кладки об’єкту, що виносить 45 68 см у висоту. Шви у кладці мають товщину 2 3 см і з лицевого боку акуратно затирались мулярським інструментом в рівень площини кладки. Система у лицевій частині кладки не простежується. Переважно тут нерегулярно чергуються ложки і тички. В окремих місцях простежено ряди кладки, де чергуються площини вертикально встановлених ложків із цеглою, зверненою постіллю на лицевий бік.

Внаслідок дії на кладку високої температури сирець, застосований у ній, перетворився на цеглу яскраво червоного кольору, а розчин набув теж керамічного стану нюансно світлішого відтінку. В профілі кладки виразно простежується температурна лінія, за межами якої сирець і розчин поміж ним збереглися у первісному стані.

Долівка споруди, тобто первісне глинобитне дно котловану, зараз являє собою сильно обпалену до темночервоного або сіро-попелястого кольору фактично керамічну монолітну субстанцію. В перетині долівка на 7 10 см від поверхні набула керамічного стану, а ще на таку ж товщину отримала помаранчеве забарвлення.

Заповнення споруди було насичене перепаленою глиною, фрагментами випалених швів та уламками цегли, що за розмірами була такою ж як і у кладці стінок споруди. Після повної вибірки заповнення та зачистки внутрішніх поверхонь споруди здійснено її обмір кроками та встановлено ще ряд характерних особливостей.

Рештки трьох середніх пілонів, якими споруда завершувалася зі сходу, первісно мали підквадратну форму зі сторонами 0,99 × 0,85 м, а два пристінні – відповідно 0,47 × 0,85 м. Лицьові площини цегли зі сторони прорізів мають ледь ошлаковану до чорного відтінку поверхню. На певному етапі усі пілони зі східного боку були видовжені докладками, змурованими з випаленої цегли такого ж формату як і сирець, на глиняному розчині (Рис. 1).

На поверхні долівки в плані виразно простежуються смуги сіро-попелястого ошлакування шириною близько 1,0 м, які розташовуються паралельно впоперек приміщення напроти прорізів поміж пілонами. Між цими смугами, які утворилися внаслідок дії найвищої температури, напроти пілонів читаються смуги долівки темно-червоного відтінку, які зазнали меншого температурного впливу. В межах однієї з таких смуг, за другим з півночі пілоном виявлено "in situдві цеглини, встановлені "на ребро”.

З даною монументальною спорудою очевидно була пов’язана велика яма що розміщувалась біля її південно-східного кута. ЇЇ заповнення, у тому числі і параметри цегли не відрізнялось від заповнення самої споруди.

Отримані у ході досліджень результати вказують на слабку заселеність цього посадського району Володимира у давньоруський час і початок його інтенсивного освоєння у пізньосередньовічний період.  Разом з цим можна говорити про початок  монументального будівництва на цьому місці у XIVXV столітті. Унікальність виявленої споруди потребує її подальших досліджень з метою точної інтерпретації об’єкту та його музеєфікації.

 

 

 

 

Анотація.

У статті коротко охарактеризовано монументальну споруду XIVXV століття, виявлену і частково досліджену експедицією ДП «Волинські старожитності»  у м. Володимирі-Волинському по вулиці Драгоманова, 19а.

Категорія: Публікації О.Златогорського | Додав: mrzlatik (11.12.2010) | Автор: Олексій Златогорський
Переглядів: 298 | Теги: Володимир-Волинський, піч для випалу цегли | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017