СУ "Волинські старожитності" П'ятниця, 17.11.2017, 22:21
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Публікації О.Златогорського [125]
Публікації С.Панишка [13]
Публікацій Г.Охріменко [1]
Публікації Д.Козака [6]
публцікації Д.Н.Козака
Публікації В.Ткача [7]
Публікації В.Баюка [16]
Публікації В.Г. Охріменка [2]
Публікації А.Бардецького [4]
Публікації М.Вашети [1]
Публікації С.Демедюка [5]
Публікації Д.Дем'янчука [0]
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 616
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Публікації у наукових збірниках » Публікації О.Златогорського

Рятівні дослідження у місті Луцьку на Яровиці у 2008 році
Златогорський О.Є., Баюк В.Г.

 

Рятівні дослідження у місті Луцьку

на Яровиці в 2008 році

 

Археологічні розкопки проведені Волинською філією ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України в червні 2007 року у місті Луцьк по вулиці Івана Франка, 44, на території колишнього консервного заводу (у 1930-х роках – території пивзаводу Вацлава Земана), на території кварталу нової житлової забудови (Рис.1).

Досліджувана ділянка знаходиться в історичному районі Яровиця, який займав правий берег однойменної правої притоки р.Стир. Населенню Яровиці та її поселень-супутників, розташованих у межиріччі р.Яровиці (Сапалаївки) та р.Стиру, на думку С.Терського, належали курганні могильники Вульки та Вишкова. Археологічні матеріали з випадкових розкопок у 1930-ті роки дали типовий для ХІ-ХІІ ст. речовий матеріал. Головним і очевидно єдиним храмом Яровиці на думку Б.Сайчука була церква Cв.Вознесіння (1621-1657), що стояла на пагорбі посеред давнього кладовища, знесеного радянською владою у 1990 році. Давньоруське поселення, що прилягає до заплави правого берега р.Сапалаївка (доплив р.Стир) було вперше досліджено 1971 р. Г.Охріменком. Ним у котловані при спорудженні Будинку маляти виявлено рештки давньоруської землянки з піччю, розвалами кількох горщиків, глиняного тигля з масивною ручкою та отвором біля нього, шматочки олова, остеологічний матеріал. На думку С.Терського тут на рубежі Х-ХІ ст. була майстерня ювеліра. Матеріали того ж часу знайдені в котловані і за межами житла.

Перші археологічні розвідки на території ділянки були проведені польським археологом, директором Луцького музею Яном Фітцке. У невеликій газетній публікації (Wołyń, 1936, №46), маловідомій в історіографії, дослідник повідомив, що завдяки заінтересованості в історії власника пивзаводу Вацлава Земана, на його ділянці була проведена розвідка і виявлені матеріали неолітитичного періоду та доби бронзи.

За інформацією сайта «Про пиво Російської імперії» (www.rupivo.ru) під час визволення Луцька у лютому 1944 р. на території, де були запланові розкопки, відбувалися тривалі бої і загиблі були поховані у межах броварні.

У топографічному плані ділянка знаходиться на правому корінному березі річки Сапалаївка, що домінує над заплавною низинною територією.  Для дослідження було обрано єдину вільну від забудови виробничими приміщеннями колишнього консервного заводу ділянку площею 96 кв. м, на якій було закладено розкоп  розмірами 8х12 м. Буквена нумерація його йде зліва на право від А до Г, цифрова від 1 до 6. Під час дослідження рівень дна розкопу було доведено до материка і глибина становила 0,9 м від рівня сучасної поверхні.

У стратиграфічному плані розкоп виглядав наступним чином:

1) 0,0-0,25 м – шар асфальтного покриття та щебенева подушка;

2) 0,25-0,35 м – суглинок з вкрапленнями будівельного та побутового сміття та знахідками пізньосередньовічного часу;

3) 0,35-0,55 м – шар асфальтного покриття;

4) 0,55-0,7 м – прошарок виробничого шлаку;

3) 0,7-0,85 м – світлий суглинок, в якому зустрічаються фрагменти кераміки часу Київської Русі та поодинокі знахідки ліпної кераміки;

4) 0,85 м – передматериковий шар грунту, що нижче переходив у світлий материковий суглинок.

Культурний шар простежується з глибини 0,25 м у вигляді грунту із вкрапленнями дрібних шматочків глиняної обмазки, фрагментів гончарної та окремих уламків ліпної кераміки та остеологічного матеріалу, а також їх окремих скупчень, що зауважено зокрема у квадратах Б,В-2,4 та Б-6  на глибині 0,9-0,95 м від сучасного рівня поверхні. Встановлено, що у південно-східній та західній частинах розкопу культурний шар до рівня материка було знищено шлаковими ямами котельні колишнього консервного заводу, а на решті площі розкопу його було суттєво пошкоджено. У північно-західній частині розкопу, в квадратах А-4,5,6 простежено на рівні материка перекоп-траншею розмірами 0,2х8м, засипану світлою материковою глиною.

В процесі дослідження в північній частині розкопу при зачистці на глибині 0,9 м було виявлено пляму, насичену давньоруською керамікою, яка при подальшому дослідженні виявилась спорудою зі стовповою конструкцією.

Споруда №1 виявлена під шаром шлаку в квадратах Б,В,Г-4,5 на глибині 0,9 м від рівня сучасної денної поверхні. Вона має підпрямокутну в плані форму з розмірами 1,8х1,1 м і висотою прямовисних земляних стінок 0,2-0,25 м від рівня долівки,  орієнтована кутами по сторонам світу. Стінки та частково долівка споруди у південній та південно-східній частинах знищені шлаковою ямою. Долівка рівна, підмазана глиною і добре утрамбована. У зруйнованій південно-східній частині споруди були простежені фрагменти печини та округлу в плані стовпову яму діаметром 0,22 м і глибиною 0,16 м, заповнення якої було насичене попелом та вугіллям.

Заповнення споруди складав гумусований суглинок, в якому були виявлені фрагменти гончарної кераміки. За формою вінець і технологічними ознаками оформлення вони віднесені нами до двох типів.

До першого типу відносяться фрагменти горщиків загальноруського типу, в яких вінця завершуються валиками. Шийка деяких представлених посудин дуже низька і відігнута на зовні майже під гострим кутом. Кераміка переважно білоглиняна, виготовлена з білої вимуленої глини, однак зустрічається сіроглиняна та темна. У глиняному тісті цієї кераміки присутня  домішка піску. На зламі представлені фрагменти однорідні, часом трикольорові. У більшості випадків фрагменти орнаментовані врізними горизонтальними паралельними лініями, які наносились на плічка горщиків, однак зустрічається поєднана хвиляста та паралельна орнаментація та неорнаментовані фрагменти. Однотипна до описаної кераміка виявлена під час дослідженя Луцька та приміських поселень.

До другого типу відноситься верхня частина білоглиняної волинської амфори (Рис.2), з вертикальним гофрованим із-зовні вінчиком діаметром 11,5см. Причому на внутрішньому боці помітні чіткі сліди доліплювання вінчика до вже готового тіла амфори. Верхня частина тулуба амфори орнаментована врізним хвилястим орнаментом.  Фрагмент на зламі вінчика трикольоровий, а  стінок – однорідно білий, що вказує на неоднорідність випалу окремих частин амфори. У глиняному тісті присутні домішки дрібних вапнякових конкрецій. Кераміка такого типу була виявлена С.Терським під час дослідження урочища Пристань та валу дитинця давньоруського Лучеська, С.Панишком у Любомлі.

 Судячи з технологічних особливостей переважаючої частини виявлених у споруді вінчиків та складу глиняного тіста, вона відноситься до давньоруського періоду  і датується за аналогією кераміки XІІІ ст.

Господарська яма №1 була виявлена як темна пляма насиченого ліпною керамікою заповнення при зачистці на глибині 0,9 м від рівня денної поверхні, приблизно за 1,15 м на північний схід від споруди №1 у квадратах Г-3,4. Яма підпрямокутна в плані, з розмірами 1,3х1 м і глибиною від рівня виявлення 0,6 м. Стінки ями прямовисні, дно рівне, утрамбоване.  Заповнення ями складав темно-сірий суглинок з уламками ліпної кераміки. Ці фрагменти належать характерним для комарівської культури товстостінним кухонним горщикам тюльпаноподібної форми цеглистого, рідше темно-цеглистого кольорів. Орнаментація у представлених фрагментів відсутня, окремі з них мають підлощену поверхню. На зламі вони мають однорідний цеглисто-темий колір, лиш поверхневий шар більш яскравий. У глиняному тісті всіх представлених фрагментів присутні домішки перепаленого  та потовченого кременю.

Вінчики однотипні, досить високі та слабо відігнуті назовні. Судячи з особливостей форми та складу глиняного тіста господарська яма відноситься до комарівської культури тшінецько-комарівської культурно-історичної спільності і датується за аналогією кераміки з Майдана Липненського XVI-XI ст. до н.е.

У заповненні ями виявлено також бронзову прикрасу – так зване скроневе кільце, виготовлене з тонкого дроту, заокруглене, з розклепаними  кінцівками.

Крім того, в культурному шарі поселення в межах розкопу поза об’єктами було виявленно певну кількість інших знахідок.

 Гончарний посуд періоду Київської Русі представлений однотипними до описаних вище фрагментами посуду а також іншими знахідками.

Горщики середньовічного періоду представлені фрагментами так званої «задимленної кераміки». Це якісні тонкостінні посудини сірого кольору, іноді з внутрішнього боку вкриті поливою та орнаментовані паралельними врізними лініями. На зламі така кераміка однорідна. Профілі верхньої частини посудин однотипні. Вінця досить високі, слабо відігнуті назовні або вертикальні. Окрім фрагментів горщиків виявлено фрагмент ручки від сковорідки. Однотипна до описуваної кераміка була досліджена під час розкопок господарської споруди у м. Луцьку по проспекту Волі,4а у 2007 році.

Також у культурному шарі в невеликій кількості зустрічаються фрагменти ліпної кераміки комарівської культури, однотипні до описаних вище. Відмінна від описаної ліпна кераміка представлена фрагментом стінки горщика цеглистого кольору. На зламі фрагмент однорідний, у глиняному тісті присутня домішка крупного кварцового піску.

Металеві вироби з культурного шару представлені добре збереженими підковою до взуття та металевим ключем. Вироби із скла представлені добре збереженим скельцем овальної форми (від окулярів чи пенсне?) та дном та частиною стінки карафки. Також виявлено фрагмент помірно спрацьованого точильного бруска прямокутної форми із каменю (розмірами 5х2х1,5 см) та кремяний нуклеус з ознаками багаторазового відколу пластин.

Розкопки 2008 року дали новий науковий матеріал для дослідження як давнього приміського району Яровиця так і для розуміння поселенської структури Лучеська Великого у період, синхронний досліджуваним обєктам. Дослідження археологічного шару періоду Київської Русі з 1930-х до останніх археологічних розкопок дають можливість констатувати, що в урочищі Яровиця над берегом річки Сапалаївки в означений період існувало довгочасове поселення.




Ситуаційний план розташування розкопу та кварталу забудови на Яровиці



Фрагмент білоглиняної волинської амфори із заповнення споруди №1.


Категорія: Публікації О.Златогорського | Додав: mrzlatik (25.09.2010) | Автор: Златогорський Олексій
Переглядів: 363 | Теги: Яровиця, луцьк, Фітцке | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017