Минуле і сучасне Волині та Полісся: Володимир-Волинський в історії України і
Волині. – Луцьк,2004. – С.475.
Олексій Златогорський,
Григорій Охріменко,
Володимир Чоп’юк
(Луцьк)
Zotchlaniwieków: Archeologicznepodróze po Europie. 1999,
№2.
(Огляд)
“З глибини віків” –
відновлений популярно-науковий часопис Наукового товариства польських
археологів (SNAP), що видавався у Республіці Польща з 1926
року і досить часто розміщував на своїх сторінках матеріали, присвячені
давньому минулому Волинського краю. У цьому плані варто згадати співпрацю із
часописом Яна Фітцке (1909-1940) – головного хранителя Луцького музею у
1936-1939 роках.
Тематичний випуск часопису,
представлений у нашому огляді, присвячений археологічним подорожам по Європі,
хоча не завжди надруковані у ньому статті відповідають тематиці. Часопис
знайомить із багатьма цікавими відкриттями, поселеннями і старовинним
об’єктами, дослідженнями у різних частинах Європейського континенту, виставками
у музеях Польщі, відомими дослідниками археологічної минувшини. Це, зокрема,
представлено у статтях В.Бендерапро мегалітичні поховання епохи пізнього
неоліту в с.Рибно у Мазовецькому воєводстві Республіки Польща та у Бургундії
(Франція), А.Бітнер-Врублевської про кернавські середньовічні городища у
Литві, П.Мругала, Б.Ветошка про старожитності північної Болгарії
(доповнена у цьому ж часописі фоторепортажем з пізньоантичного міста Новое, де
із 1960 р. працює спільна польсько-болгарська археологічна експедиція), В.Піотровського
про старожитності Австрії, Р.Проховича про подорож
студентів-археологів Інституту археології Варшавського університету “слідами
римлян, кельтів і германців” між Ренном і Одрою, Є.Бабеля про вікінгів, Х.Шиманська
про виставку “Стародавнє Перу” у Краківському археологічному музеї, М.Залевський
про археолога Войцеха Залєнського і спогади про М.Вєлгус-Висоцьку її чоловіка Яцека
Висоцького.
Негативні прояви діяльності у
Польщі “чорних археологів” розглянуті у повідомленні П.Шпановського. Зокрема,
він інформує, що в останні роки популярним тереном діяльності “шукачів скарбів”
стала територія Замойщини і, у першу чергу, городище Грудек Надбужний.
Окремо представлені також
статтіпро біблейське місто Бетсайду І.Скупіньської-Ловсет
та індійське місто Віджаянагару Б.Матрашек.
Що стосується Волині то у
цьому номері “З глибини віків” є розлога стаття Анджея Броніцького
“Городище Зимно”, що є підсумком діяльності спільної польсько-української
експедиції на городище у 1997 році.
Зимно- є важливим західнім
волинським поселенням епохи неоліту. Засвідчено тут залишки поселення прийшлої
культури лійчастого посуду, перебування місцевої люблінсько-волинської
культури, північної – культури кулястих амфор та матеріали пізньотрипільської
культури. З перебігом часу оселилися тут на ранньому етапі епохи заліза племена
поморської культури, а ще пізніше – слов’яни, які заклали своє городище, що
зазнало низку пожеж.
Поселення розташоване за 5 км
на південь від Володимира-Волинського, на Волинській височині. Носить воно
місцеву назву “Сашкової гори”. Вигідне природне розташування городища,
захищеність його річкою Лугою, численні навколишні пасовища – сприяли поселенню
у Зимному давніх людей.
Перші відомості про городище і
неіснуючі нині поблизу нього кургани з’явилися наприкінці ХІХ – на початку ХХ
ст. У 1930-х роках поселення досліджували Ян Фітцке і Олександр Цинкаловський.
Після війни у 1951-1964 рр. розкопки проводив Ю.Захарук. У 1960-х рр. керував
ними В.Ауліх і М.Пелещишин. Як зазначає А.Броніцький, всі ці дослідженні не
мали ретельного опрацювання матеріалів. “Праці, - пише Автор статті, - які
з’явилися під час досліджень і після них, мають характер досить загальний”.
Польського-українська
експедиція прибула до Зимного у 1997 році з метою проведення невеликих
досліджень, щоботримати матеріали для
радіовуглецевого аналізу. До складу експедиції входили: Анджей Броніцький, Анна
Броніцька, Анна Закосцєльна, Григорій Охріменко, Галина Стрільчук і Анна
Горкавчук.
Знахідки експедиції були
досить чисельні: фрагменти кераміки, крем’яних та кістяних знарядь праці,
вироби з металу, кістки. Кількісно домінували матеріали культури лійчастого
посуду, серед 4 тисяч фрагментів кераміки переважав столовий посуд. Більшість
із 500 крем’яних виробів виготовленоз
волинського кременя. Крем’яний інвентар, як зазначає А.Броніцький, людність
Зимного культури лійчастого посуду отримувала від сусідів, представників
люблінсько-волинської або трипільської культури.
Автор статті за знахідками
реконструює етапи заселення Зимненського городища: “Найдавнішими, досить
нечисленними знахідками є два невеликих крем’яних знаряддя, виконаних
представниками свідерської культури, що спеціалізувалися полюванням на реніферів,
датованих кінцем палеоліту, - пише А.Броніцький. Далі, в неолітичну епоху,
городище заселяла людність люблінсько-волинської культури. Найбільш
інтенсивніше використовували поселення у Зимному представники культури
лійчастого посуду. Епізодично регіон поселення відвідали войовничі племена
культури кулястих амфор. Нетривалий період, в епоху заліза, на городищі
проживали племена поморської культури. І, нарешті, на початку раннього
середньовіччя, слов’яни заклали у Зимному своє оборонне городище.
По закінченню роботи
польсько-української експедиції у Зимному набуті матеріали були передані до
фондів Волинського краєзнавчого музею у Луцьку, де, до речі, зберігаються
матеріали і попередніх досліджень Зимнівського городища.
Популярно-науковий часопис “З
глибини віків” продовжує виходити і надалі, надіємося, що матеріали з минувшини
Волинського краю за традицією будуть з’являтися у ньому неодноразово і частіше.