"Волинські
старожитності"
ДП ОАСУ
Четвер, 27.07.2017, 11:32
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Публікації О.Златогорського [125]
Публікації С.Панишка [13]
Публікацій Г.Охріменко [1]
Публікації Д.Козака [6]
публцікації Д.Н.Козака
Публікації В.Ткача [7]
Публікації В.Баюка [16]
Публікації В.Г. Охріменка [2]
Публікації А.Бардецького [4]
Публікації М.Вашети [1]
Публікації С.Демедюка [5]
Публікації Д.Дем'янчука [0]
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 614
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Публікації у наукових збірниках » Публікації О.Златогорського

Видання Михайла Сльозки в бібліотеці Луцького Хрестовоздвиженського братства

Старий Луцьк: Науково-інформаційний збірник ЛДІКЗ. Випуск ІІ. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. – С.97-100

 

 

О. Огнєва,

О. Златогорський

(Луцьк)

                                                       

Видання Михайла Сльозки в бібліотеці

Луцького Хрестовоздвиженського братства*

 

Загальна спадщина кириличних стародруків, що нині зберігаються в установах Волині, складає 193 примірники [4]. Серед різноманітних видань представлені стародруки з друкарень Києва, Львова, Почаєва, Москви тощо. Крім синодальних, братських видань присутні також і видання приватних друкарень. Зокрема, йдеться про видання видатного українського друкаря Михайла Сльозку (?–1667).

Михайла Сльозка [9] з’являється у Львові наприкінці 20-х рр. XVII ст. Але ні рік, ні місяць народження, ні місце, де він отримав фахову освіту  друкаря – не відомі. Вважається, що друкар прийшов до Львова або з Литви, або з Волині, або Новогрудка. З точки зору історичних земель Волині жодне з визначень не суперечить одне одному, оскільки Волинь входила до Великого князівства Литовського, а Новогрудок знаходився на землях, що належали до так званих тимчасових володінь Волині. Приналежність М.Сльозки до Новогрудка підкріплюється документами про батьківську спадщину, яку відсудили друкареві після прийняття королівського декрету (1638). Фахову освіту друкаря, без сумніву, він міг отримати теж у цьому регіоні, оскільки саме з литовсько-білоруськими містами – Вільно, Несвіжем, Заблудовим, Єв’ю, Брестом – пов’язане книгодрукування Франциска Скорини, Петра Мстиславця, Василя Тяпинського, Семена Будного, Мурмеліуса та інших відомих і невідомих друкарів. В Передмові до Апостола 1639 р. Михайла Сльозка сам зазначає, що "діло типографське, діло святе", йому "з дитинства привыклое, и от дитинства при знаменитом, а церкви Божей благопотребном и многоплодном дили типографском вихований, и по мири дарованиа Христова в ньом вицвечоный" [1] (Волинський краєзнавчий музей, КДФ-15386).

В історії українського друкарства Сльозка відомий і як торговець книгами, і як інтролігатор, і як видавець, який спочатку працював по найму у братській львівській друкарні, а потім відкрив власне виробництво. На Волині, згідно з документами, друкар з’являється у 1638 р., коли він торгував у Володимирі, що засвідчено записом скарги до Володимирських гродських книг про кривду, отриману Сльозкою під час продажу книжок на ярмарку [11].

За Каталогом Я.Запаско та Я.Ісаєвича [2] встановлено, що Михайло Сльозка мав відношення до друку 59 книжок, серед яких видання кирилицею та латиницею; церковнослов’янською, але з передмовами та зверненнями до "чительника" українською мовами; православні та католицькі, богослужбові, навчальні, світські [8]. Хоча видавнича діяльність Михайла Сльозки продовжувалися 33 роки (1634-1667) і він торгував книгами на Волині, проте у волинських зібраннях представлено тільки 15 видань (окремі в кількох примірниках), що мають відношення до його творчої спадщини. З цих видань вісім книжок – Псалтир (1634), Євангеліє (1636), Євангеліє (1644), Октоїх (1644), Анфологіон (1651), Євангеліє (1655), видані на замовлення братства, а сім – Апостол (1639), Тріодь Цвітна (1642), Апостол (1654), Тріодь пісна  (1664) – вийшли з власної друкарні Сльозки. Львів у XVII ст. був найбільшим друкарським центром Заходу України і найближче розташованим до Луцька в порівнянні, наприклад, з Києвом. Торгівля книгами на Волині велася, вочевидь, не тільки у Володимирі.

Фактично з 30-х рр. XVII ст. видання Сльозки відомі на Волині. Проте, як не дивно, але в Описі документів книг і різних речей (1627-1676), належавших Луцькому Хрестовоздвиженському братству, в переліку близько 60 книжок взагалі не згадано ні видання Львівського братства, ні жодне Сльозкинське.

Попримірниковий аналіз книжок кириличного друку при складанні Каталогу видань в зібраннях установ Волині [5, 7, 9] і при підготовці його до друку [4] дозволив виявити примірники, що мали відношення як до Михайла Сльозки, так і до бібліотеки Луцького Хрестовоздвиженського братства. Таких примірників три, але наявні у них маргіналії, або покрайні записи, чітко вказують на приналежність цих книжок до складу луцької братської бібліотеки, а відтак свідчать про те, що у бібліотеці були і видання львівської Ставропігійної друкарні, і видання М.Сльозки.

Євангеліє 1636 р. (Волинський краєзнавчий музей, КДФ-3) [7] видане "благословінням святійших патриарх и Петра Могили… тщаніем братства", а друкував "малъйший в типографии Михаил Слиозка". На початку книги розміщено молитву, в якій, окрім Петра Могили, згадується король Владислав та Ієремія Тисаровський, єпископ львівський. Орнамент та ілюстрації свідчать про використання дощок друкарень Івана Федорова, Стрятина та Клироса. Участь у виданні брав і гравер ієродиакон Георгій. Рамка на титульному аркуші та гравюра – робота цього майстра і датована 1636 р.

Даний примірник містить три записи. Згідно одного з’ясовується, що Євангеліє придбала Ірина Іванова Кравцова, луцька міщанка на прозвище Циганка, 1640 р. до братського Хрестовоздвиженського монастиря за отпущення гріхів. Згідно другого запису, станом на березень 1781 р. Євангеліє знаходилося у церкві села Четвертня (звідти воно і надійшло до зібрання Волинського краєзнавчого музею). Третій запис, хоча і не датований, встановлений за ім’ям його автора – Філаретом Городисько (або Городельського) – інока, який вів вочевидь записи прийому книг та речей, що надходили до братства (1640-1653) [10].

Апостол 1639 р. [8] (Волинський краєзнавчий музей, КДФ-15386) – це "овоц перший друкарні власної", за визначенням самого друкаря. На титульному аркуші показано: "за привілеєм його королівської милості а за благословінням святійшиїх патриархів та Петра Могили". Видання містить дві передмови: перше звернене до Петра Могили за підписом "Михайло Сліозка", друге – до "чительника", за підписом "у друкарні Михайла Сліозки". І тексти передмов, і вірші на герб Петра Могили написані українською мовою. В тексті Євангелія зустрічаються окремі слова грецькою мовою. Орнамент та ілюстрації виконали майстри Ілія та "BШZ". Крім того, на аркуші 65а, в середині заставки визначені літери "СЛІО" (Сліозка). Ця книга містить маргіналії (не датовані внаслідок ушкодження тексту). В першій з них йдеться про те, що Апостол був наданий Михайлом Сліозкою, типографом львівським, за "спасєніє своє до Церкви Хрестовоздвиженській", в другій визначається, що Апостол належить Хрестовоздвиженському братському монастирю. Примірник Апостолу був особисто подаровиний друкарем Хрестовоздвиженському братству на початку 1648 року в знак подяки за його захист під час позову суду (4.11.1647) за звинуваченням у виданні книги, ворожої католицької церкви [8]. Йдеться про видання Катехізису Петра Могили 1645 р. Згідно запису до луцьких гродських книг (8.01.1648/29.12.1647), архимандрит овруцький, намісник київського митрополита, луцький ігумен Леон Шицик Замський засвідчив, що Михайло Сльозка немав ніякого відношення до видання Катехізису, який вийшов з київської друкарні і за наказом Петра Могили мав друкуватися спочатку польською, а потім руською мовами [8]. Запис в гродських книгах дозволив датувати ушкоджені маргіналії та підтвердити наявність ще одного примірника в братській бібліотеці з друкарні Михайла Сльозки.

Євангеліє 1665 р. [5, 7, 9] (Волинський краєзнавчий музей, КДФ-7) належить до тих видань, що видавалися львівським братством за договором Михайлом Сльозкою. Це засвідчено зверненням до "чительника", що підписано і від імені членів братства – "леондополитане", і від імені друкаря – "Михайло Слізка типограф Лвовский" [2]. Текст повторює видання братства 1636 та   1644 рр. На звороті титулу надрукований вірш про воскресіння і з проханням про "здравіє і силу" для Михайла [Сльозки]. Молитва "благодарна" підписана Сльозкою. Орнамент та ілюстрації виконали гравери Ілля, ВФЗ, ЛИ, АК. Цей примірник також містить дві маргіналії, з яких одна написана латинською, а друга російською мовами, де визначена приналежність цих примірників до братської бібліотеки.

Таким чином з 15 видань, що зберігаються в державних установах Волині і мають відношення до видавничої діяльності Михайла Сльозки, три безпосередньо належали до бібліотеки Луцького Хрестовоздвиженського братства, яке об’єднувало Хрестовоздвиженські братські монастир та церкву. Два примірники – Апостол (1639) та Євангеліє (1665) надійшли до збірки Волинського краєзнавчого музею від мешканців м.Луцька, один примірник – Євангеліє (1636) внаслідок якихось обставин попадає до церкви в селі Четвертня і знаходиться там згідно запису вже у 1781 р., а до колекції музею надходить саме з Четвертні. Приналежність до бібліотеки визначено на підставі маргіналій, або покрайніх записів, і, відповідно, з’ясовано, що у складі бібліотеки Луцького Хрестовоздвиженського братства, попри відсутність відповідних записів у Описі, знаходилися, крім інших, львівські, у тому числі і Михайла Сльозки, видання.

____________________________________________

* Попередній варіант статті під такою ж назвою опублікований авторами у: Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск 3. – Луцьк, 2004. – С. 111-112.

1.  Апостол.– Львів: Друк Михайла Сльозки, 1639, 8.06.

2.  Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні.– Львів, 1981.– Книга І.

3.  Каменева Т.Н., Гусева А.А. Украинские книги кирилловской печати XVI-XVII ст. Каталог изданий, хранящихся в Государственной библиотеке СССР им.В.И.Ленина.– Вып.1. 1574- первая половина XVII в.– М., 1976.

4.  Крейнін С., Огнєва О.Д.  Каталог видань кириличного друку в установах Волині (1600-1825).– Луцьк: Надстир’я, 2001.

5.  Огнєва О.Д. Бібліотека Луцького Хрестовоздвиженського братства: реконструкція репертуару та наявні примірники // Історія релігій в Україні. VII Міжнародний круглий стіл.– Львів, 1997.– С.129-130.

6.  Огнєва О.Д. За що Петро Могила прокляв Михайла Сльозку, або як боролися середньовічні монополісти з вільними підприємцями // Про бізнес.– 2001.–№6.– С.28-29.

7.  Огнева О.Д. Книги Луцкого Крестовоздвиженского братства в собрании Волынского краеведческого музея // 7-ая научная конференция по проблемам книговедения.– М., 1992.– С.42.

8.  Огнєва О.Д. Коли і чому Михайла Сльозки подарував книгу Луцькому Хрестовоздвиженському братству // Матеріали та тези наукової конференції до 130-річчя Житомирського краєзнавчого музею.– Житомир, 1995.–С.61-63.

9.  Огнєва О.Д. Рукописи та стародруки братської бібліотеки в колекції Волинського краєзнавчого музея // Роль бібліотек, монастирів, церков та інших установ у розвитку України.– К., 1993.– С.90-91.

10.  Огнєва О.Д. Філарет Городельський – бібліотекар Луцького Хрестовоздвиженського братства // Минуле і сучасне Волині: Літописні міста і середньовічна культура.– Луцьк, 1998.–С.33.

11.  Торгівля на Україні, XIV- середина XVII ст. Волинь і Наддніпрянщина.– К.: Наукова думка, 1990.

Категорія: Публікації О.Златогорського | Додав: mrzlatik (26.04.2009) | Автор: Олексій Златогорський
Переглядів: 1143 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017