СУ "Волинські старожитності" Неділя, 17.12.2017, 17:02
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Публікації О.Златогорського [126]
Публікації С.Панишка [13]
Публікацій Г.Охріменко [1]
Публікації Д.Козака [6]
публцікації Д.Н.Козака
Публікації В.Ткача [7]
Публікації В.Баюка [16]
Публікації В.Г. Охріменка [2]
Публікації А.Бардецького [4]
Публікації М.Вашети [1]
Публікації С.Демедюка [5]
Публікації Д.Дем'янчука [0]
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 618
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Публікації у наукових збірниках » Публікації О.Златогорського

Культурно-історичні рекреаційні ресурси Волинської області

Туристично-краєзнавчі дослідження . – К., 1999. – Вип.4. – С.26-32.

 

      Огнєва О.Д.

      Златогорський О.Є.

      (м.Луцьк)

 

Культурно-історичні рекреаційні ресурси

Волинської області

 

Зміни, що відбуваються в економіці України, торкнулися майже усіх її галузей, у тому числі і рекреаційної. Причому, особливого значення в останні роки набуває регіональна специфіка. Свідоцтвом тому є низка  монографій, популярних видань, статей [1] .

Навіть в тих випадках, коли йде мова про послуги природних ресурсів, і коли згадуються культурно-історичні ресурси, стає зрозумілим, що сприйняття останніх залишилося без врахування їх існування в системі ринкових послуг. Не кажучи вже про те, що подібні оцінки не передбачаються взагалі при відтворенні історичного напрямку туристичних маршрутів[2] . В якості культурно-історичних рекреаційних ресурсів визначаються: пам’ятники культури і архітектури; природні пам’ятники, сади, парки; музеї (краєзнавчі, художні, літературні, меморіальні, музеї-виставки); пам’ятні історичні місця; високоестетичні сучасні архітектурні ансамблі, будівлі[3] .

Культурно-історичні ресурси мають наступні основні характеристики: цінність, привабливість, пізнавальний потенціал. Дослідники природних рекреаційних ресурсів Волині розподіляють культурно-історичні рекреаційні ресурси на ресурси міжнародного, загальнодержавного значення, регіонального значення, місцевого значення[4] . Проте запропонована система розподілу змінюється на звичайний розподіл екскурсійних об’єктів за категоріями вагомості. І відповідно розподіляються на особливо-цінні (І категорія), об’єкти, що мають особливий інтерес для туристів (ІІ категорія) і інші (ІІІ категорія). Замість аналізу місця культурно-історичних ресурсів в структурі галузевого розподілу (рекреаційних ресурсів) наводиться звичайний опис найважливіших екскурсійних об’єктів. І як підсумок робиться висновок: "у Волинській області є значна кількість цікавих пізнавальних об’єктів історії, культури, мистецтва. Більшість з них є екскурсійними, або можуть бути включеними в програму туристичних маршрутів"[5] .

Таким чином, можна зробити висновок, що дослідження культурно-історичних ресурсів Волині не розглядається як фактор рекреаційних ресурсів в системі ринкових відносин.

При характеристиці культурно-історичних ресурсів приймають до уваги такі їх ознаки: цінність, привабливість, пізнавальний потенціал. Останні два нібито відпущені на волю рекреанта. Хоча насправді за цими визначеннями міститься ще кілька дуже важливих ознак, а саме атрактивність, коммеморативність, інформативність, які безпосередньо містять реальні можливості для введення кожного з таких об’єктів до так званих соціально-економісних рекреаційних ресурсів.

Йдеться про так звані підприємства малої та середньої форми власності, діяльність яких повинна враховувати культурно-історичну специфіку регіону. До того ж взагалі жодне дослідження не засвідчило проблему відновлення культурно-історичних ресурсів. Можна сказати, музеї, пам’ятки археології, архітектури як об’єкти державної форми власності, не включені у соціально-економічну діяльність.

Культурно-історичні ресурси Волині при їх орієнтації і включення до соціальної і економічної програми розвитку кожного району як складової розвитку туризму мають значний потенціал. Але цьому в першу чергу заважають існуючі ілюзії (міфи) про розвиток туризму в області, такі як:

– наявність ринку культурно-історичних послуг в регіоні;

– професійність надання таких послуг (залучення музеїв і т.п.);

– наявність інформаційного поля щодо послуг;

– забезпечення такого поля у наукових, масових виданнях, рекламі (від дороговказів, до інформації по радіо і телебаченню);

– наявність адресату (внутрішнього і зовнішнього) регіональної туристичної системи;

– забезпечення або недостатнє забезпечення такого адресату матеріально-технічною базою (послуги розміщення, харчування, транспорту);

– відновлення культурно-історичних ресурсів;

– наявність і визначення адресанта культурно-історичних послуг;

– реальна цінова політика в умовах конкуренції навколо таких послуг.

Наявність при реальності чи дієвості кожного з таких положень, що торкаються досить суттєвих проблем туризму в регіоні, їх абсолютизація чи автономне, незалежне один від одного існування, є недостатнім для вирішення питання культурно-історичного потенціалу області. Лише комплексний аналіз і застосування цих положень буде сприяти його вирішенню.

В Центральній Європі такому комплексному підходу є чудовий приклад курорту на Карлових Варах у Чехії. Серед різноманітних послуг для туристів, які тут пропонують, є і своя "родзинка",– відвідувачі ресторану можуть, наприклад, замовити обід Гете.

Якщо уважно подивитися на карту Волинської області, то можна чітко визначити трикутник Луцьк–Володимир-Волинський–Ковель. Трикутник з адміністративних центрів, що з’єднані між собою автомобільними та залізничими магістралями. У трьох цих містах зосереджено головні культурно- історичні ресурси Волинської області. Проте, по трасі, що з’єднує їх знаходиться низка пам’яток історії, культури та літератури не меншого значення.

Загальновідомими туристичними об’єктами Волині є історико-культурний заповідник "Старе місто" у Луцьку, пам’ятники архітектури у Володимирі-Волинському, монастир у с.Зимне, літературно-меморіальний музей Лесі Українки у с.Колодяжне. Якщо вказані визначні пам’ятки більш-менш введено до туристичного обігу, то значно менше уваги в останні роки приділялося іншим центрам духовної діяльності Волині.

Розглядаючи рекреаційний комплекс Волині, складовою якого є культурно-історичні ресурси, можна виділити кілька туристичних маршрутів у межах трикутника Луцьк–Володимир-Волинський–Ковель на 3 дні і більше.

Всередині цьго маршруту можна виділити тему "Знайомство з історією українського містобудування". Визначений маршрут розглядає міста Волині в історичній ретроперспективі. Адже Володимир-Волинський з його унікальними пам’ятками знайомить з містом Київської Русі, Луцьк – з середньовічним містом, Ковель – з містом нового часу (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.).

Всередині цьго маршруту утворюється ще одна тема, яка знайомить з меморіальними садибами у с.Колодяжне, м.Устилузі, с.Затурці. Розроблений, давно існуючий маршрут до садиби Косачів у даному випадку розширюється за рахунок маршруту до музея Ігоря Стравинського в Устилузі і садиби В’ячеслава Липинського у Затурцях, де планують створити музей. На базі меморіальних садиб можна відтворити індивідуальні маршрути, пов’язані з іменами їх власників. Навколо Колодяжного це поїздки до Голоб, Нечимного[6] . Відповідно шлях Ігоря Стравинського по Волині: Ковель–Володимир-Волинський–Устилуг.

Інша тематика екскурсій по території Волині передбачає як активний відпочинок, так і пізнавальну діяльність. Це відтворення прадавньої історії Волині через відвідування залишків стародавніх городищ. Попит на подібний маршрут визначається як підвищенням інтересу до археологічних пам’яток у нашій країні (нелегальна, так звана "чорна археологія"), так і існуванням програми археологічної практики у вищих навчальних закладах. По маршруту Луцьк–Володимир-Волинський–Ковель можна відвідати городища у Жидичині, Городищі, Шепелі, Горзвині, Одерадах, Затурцях, Локачах, Зимному, Турійську,  Переспі[7] .

Інша тематика екскурсій передбачає знайомство з сакральним мистецтвом Волині, церковними спорудами. Маршрут такої екскурсії передбачає відвідання Луцька, Олики, Білостока, Нового Загорова, Зимне, Володимира-Волинського, Мильці, Жидичина.

В історії культури України особливе місце посідають регіонально-обласні культурні вогнища. Відомо, що вихідці з обласних культурних центрів часто займають у культурі столичних центрів значне місце[8] . Для Волині це стосується імен не тільки родини Косачів, Липинських, Стравинського, а й Андрія Курбського (Ковель, Миляновичі)[9] , Габріелі Запольської (Підгайці, Прилуцьке)[10] , Андрія Белого (Луцьк, Боголюби)[11] , Юзефа-Ігнація Крашевського (Городок)[12] , Єви Фелінської (Воютин)[13] , Агатангела Кримського (Володимир-Волинський). У бурхливі роки ХХ ст., під час військових дій на Волині перебували літератори із світовою славою – Олексій Толстой (Володимир-Волинський), Ісаак Бабель (Ковель), Генріх Бьоль (Ковель), Ярослав Гашек[14] .

У 2004 році буде відзначатися ювілей Українського січового стрілецтва, маршрут по місцям бойової слави стрільців 1914-1916 років вписується у трикутник Луцьк–Володимир-Волинський–Ковель. У 1992 році у зв’язку з     50-ти річчям Української Повстанської армії виник апробований маршрут, орієнтований на діаспору і нове покоління українців, пов’язаний з витоками УПА. 2002 рік є також ювілейним в історії повстанської армії, відповідно цей маршрут знову буде користовутися попитом.

Слід відмітити, що кожен з пунктів запропонованих маршрутів вимагає діючої матеріальної технічної бази, інформаційного забезпечення, чітко визначенного адресату, а найважливіше – чітко визначеного адресанта (не розпорошеного між туристичними бюро, музеями, управліннями рекреаційної діяльності регіону тощо). Інакше вирішення питання регіонального туризму залишиться тією ж ілюзією і міфом. Було б доцільним розмістити у центрах цих маршрутів готельні комплекси, заклади харчування, здійснити облаштування транспортних магістралей, забезпечити професійне обслуговування рекреантів з врахуванням таких факторів як вік, стать, соціальна належність, традиції, релігійні та національні особливості, уподобання, стан здоров’я.

Для кожного з пунктів потрібна і відповідна "родзинка". Тим більше, це стосується підприємств малої і середньої форми бізнесу, що пов’язані з харчуванням. Наприклад, відомо, що в родині Стравинського вирощували сорт ананасної клубники[15] . Особливе місце у волинських періодах життя всесвітньовідомого композитора займав і сам шлях до Устилуга, потягом до Володимира-Волинського, де "іжа була чудовою", і на конях чи авто до Устилуга[16] . Відтворення таких подробиць у наші дні привернуло б увагу екскурсантів, адже мистецький спадок Стравинського належить не тільки Україні, а й цілому світу. Було б доцільним розмістити в Устилузі і концертної зали з широкими акустичними можливостями. 2002 рік буде відзначатися в Росії, як "рік України". Розроблений маршрут у зв’язку з цією подією (Санкт-Петербург–Москва–Київ) можна продлити і до Устилуга.

Садиба Липинського у Затурцях на початку ХХ ст. відома як зразковий господарський комплекс наприкінці ХІХ ст. Створення тут у наші дні, наприклад, дослідницької сільськогосподарської станції з широкою виставочною діяльністю, послужило б визначенню конкретного адресата.

Відвідування Олики – маєтку і замку Радзивілів могло відбуватися і під час сезону полювання, оскільки Радзивили були відомі своїми мисливськими уподобаннями. Тим більше, що мисливські послуги пропонують у недалекому від Олики смт Цумані.

Існує приказка: найкращий спосіб спіймати три зайця – це виловити вісім і п’ять відпустити. Комплексне забезпечення культурно-історичних ресурсів Волині має сприяти і вирішенню проблеми регіонального туризму в області, вона є складовою і соціально-економічної політики, без нього і туризм, і економіка регіону не є самодостатніми. Існує і інша приказка: за двома зайцями погонися, жодного не вхопиш. Тими "зайцями" є, напевно, ілюзії навколо туризму зовнішнього і туризму внутрішнього. Якщо перший у наші дні приносить реальний прибуток закордону, то другий – це той, який ми ще "не впіймали".

________________________________________

[1] Шаблій О., Шаблій З. Нові підходи до категорії "рекреаційний потенціал" // Проблеми регіональної політики. Збірник наукових праць.– Львів, 1995;  Павлов В.І., Черчик Л.М.  Рекреаційний комплекс Волині: Теорія, практика, перспективи.– Луцьк, 1998;  Кривицький А.Ф., Паліха Н.В.  Проблеми розвитку соціальної інфраструктури регіону // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону. Збірник наукових праць.– Луцьк, 1999.– С53–60; Павлов В.І., Черчик Л.М., Голян В.А.  Підприємництво в локальному рекреаційному комплексі: Стратегія розвитку.– Луцьк, 2000; Волинь на зламі століть: історія краю (1989–2000).– Луцьк, 2001.(розділ "Туризм").

[2] Якуб’юк А. Луцьк: Путівник-інформатор.– Львів, 1983;  Колосок Б.В., Якуб’юк А.М. Луцький історико-культурний заповідник.– К., 1987;  Денисюк В.  Волинь. Події, факти, цифри. Туристичні маршрути.– Луцьк, 1997; Волинь на зламі століть: історія краю (1989–2000).– Луцьк, 2001.– С.605–606.

[3] Лемешев М.Я., Щербина О.А.  Оптимизация рекреационной деятельности.– М., 1986.– С.53.

[4] Павлов В.І., Черчик Л.М.  Рекреаційний комплекс Волині.– С.21.

[5]Там само.– С.56.

[6]Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному: Путівник / В.Комзюк, Л.Мержвинська.– Луцьк, 1996.– С.20–28.

[7]Кучінко М.  Топографія, укріплення та соціальний зміст городищ Західної Волині, Холмщині і Підляшшя X–XIY ст. // Zamojszczyzna i Woіyс w minionym tysi№cleciu. Historia, kultura, sztuka.– Zamoњж, 2000.– S.7–13.

[8]Петровский М. Мастер и город. Киевские контексты Михаила Булгакова.– К., 2001.– С.10.

[9]Культура українського народу: Навч. посібник.– К., 1994.– С.63.

[10]Календар знаменних і пам’ятних дат Волині 2002 р.– Луцьк, 2001.– С.60.

[11]Белый А.  Между двух революций. Воспоминания в 3-х кн. Кн.3.– М., 1990.– С. 355–436.

[12]Ковальова В.  Пам’ятки польської культури на Волині // Zamojszczyzna i Woіyс w minionym tysi№cleciu. Historia, kultura, sztuka.–S.130.

[13]Козар Н.  Родина Фелінських. До питання про реконструкцію фонду фото у збірці Волинського краєзнавчого музею // Минуле і сучасне Волин: літописні міста і середньовічна культура. Науковий збірник.– Луцьк, 1998.– С.110.

[14]Малаховський В.С., Хмелюк С.Ф.  Життя і творча діяльність Ярослава Гашека на Україні // Чехи на Волині: історія і сучасність. Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. Т.24.– Житомир–Малин, 2001.– С.108.

[15]Стравинський Ф.І.  Игорь и Екатерина Стравинские, мои отец и мать, в центре моих воспоминаний о детстве // Роде наш красний… Волинь у долях краян і людських документах. Том ІІІ.– Луцьк, 1999.– С.812.

[16]Стравинский И.  Диалоги.– Л., 1971.– С.23.

Категорія: Публікації О.Златогорського | Додав: mrzlatik (26.04.2009) | Автор: Олексій Златогорський
Переглядів: 5220 | Рейтинг: 5.0/4 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017