Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. Вип.IV. – Луцьк, 2009. – С.

Олексій Златогорський (Луцьк)

Пам’ятки бронзової доби біля озера Нечимне

В середині 1880-х років Леся Українка разом з матір’ю, братом Михайлом і сестрою Ольгою приїжджала у Скулин, на береги лісового озера Нечимне. Саме тут у поетеси виникла можливість ближче познайомитися з поліським фольклором, почути розповіді Лева Скулинського про міфічних героїв, таємницю озера та лісу. Пізніше на Кавказі під впливом почутого Леся Українка створить славнозвісну „Лісову пісню”. Не з античних сюжетів, а на „місцевому” матеріалі народиться ця геніальна драма-феєрія.

Міфічні персонажі – Мавка, Перелесник, Лісовик, русалки, лісові істоти, Лукаш-вовкулака, священне дерево дуб тощо, що знайшли своє місце у творі української поетеси, своїми коріннями сягають прадавніх часів історії українського народу. На сьогоднішній день точну „прописку” їм в історії дати не може жоден науковець. Більшість досліджень, присвячених  міфопоетиці „Лісової пісні”, спираються на слов’янські корені міфічних сюжетів драми, адже науці не відомо на жаль про вірування населення України в раніші часи. Можливо цей коротенький звіт про археологічну експертизу стане своєрідний містком, щоправда теж поки що без конкретної відповіді, від сюжетів „Лісової пісні” до духовного світу населення Волині епохи бронзи (XVIII-VIII ст. до н.е.).

Відповідно до законів України “Про охорону культурної спадщини” та “Охорону археологічної спадщини” Волинською філією державного підприємства Науково-дослідний центр “Охоронна археологічна служба України” Інституту археології НАН України у 2006 році була проведена наукова археологічна експертиза земельної ділянки загальною площею 14,32 га, відведеної Волинському обласному виробничому управлінню водних ресурсів і водного господарства для будівництва та обслуговування комплексу споруд по відновленню озера Нечимне на території Скулинської сільської ради Ковельського району.

Територія відведення земельних ділянок під будівництво комплексу споруд по відновленню озера Нечимне охоплює лісові заповідні масиви із характерним низинним рельєфом і заболоченою місцевістю. Вона займає наступні відрізки: 1) Ділянка 1 карти намиву, розташована на північ від озера Нечимне серед заболоченої місцевості; 2) Ділянка 2 карти намиву, розташована на північний схід від озера Нечимне серед заболоченої місцевості; 3) Ділянка 3 артезіанської свердловини, розташована на північний схід від озера Нечимне між ділянками 1 і 2; 4) Ділянка 4 артезіанської свердловини, розташована на схід від озера Нечимне, на підвищенні серед боліт; 5) Ділянка 5 зони прокладання повітряної ЛЕП, розташована вздовж ґрунтової дороги від початку території Ковельського держлісгоспу до ділянки №4; 6) Ділянка 6 зони прокладання повітряної ЛЕП, розташована на території Скулинської сільської ради; 7) Ділянка 7 електропідстанції, розташована на північ від озера Нечимне серед заболоченої місцевості; 8) Ділянка 8 підводного каналу, розташована на північ від озера Нечимне серед заболоченої місцевості; 9) Ділянка 9 електропідстанції, розташована на північний схід від озера Нечимне, серед заболоченої місцевості; 10) ділянка 10 електропідстанції, розташована на північ від озера Нечимне, серед заболоченої місцевості. Ґрунти на цій території дерново-підзолисті, супіщані та лучно-болотисті. На місці спорудження артезіанської свердловини на цій території характер рельєфу дещо змінюється – спостерігаються незначні підвищення над заболоченими місцевостями. На території ділянки №4  під будівництво свердловини,  що розташована за 300 м на схід від берегів озера Нечимне, на лісовій галявині, на підвищенні серед заболоченої місцевості розмірами приблизно 20х30 м, на поверхні виявлено фрагменти кераміки бронзового віку. Шурфування на цьому підвищенні виявило наступну стратиграфію: 0,0-0,20 – дерново-підзолистий ґрунт; 0,20-0,60 м – супісок, що лежав на крейдяному материку. У чотирьох шурфах на  глибині 0,20-0,60 м від денної поверхні виявлено фрагменти кераміки бронзового віку та остеологічні залишки із слідами обробки – обрізки рогів оленя.

Наукова археологічна експертиза земельної ділянки засвідчила, що на місці розташування артезіанської свердловини ділянки 4, на підвищенні серед боліт, розмірами приблизно 20х30 м існує поселення епохи бронзи. І лише повноцінні археологічні розкопки можуть дати відповідь про розмір поселення, його характер, матеріальну культуру мешканців і, можливо, - про зв’язок із міфічними сюжетами драми-феєрії „Лісова пісня” Лесі Українки.