СУ "Волинські старожитності" Середа, 23.08.2017, 05:19
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Публікації О.Златогорського [19]
Публікації С.Панишка [2]
Публікації Г.Охріменка [0]
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 615
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Публікації у пресі та в Інтернеті » Публікації О.Златогорського

Гусарські балади старого Луцька

 


Сім’я і дім. – Луцьк, 2001. – 20 вересня

 

Олексій Златогорський

 

Гусарські балади старого Луцька

 

Минуле Луцька, коли у нього
зазирнути під кутом людської долі, багате на диваків і цікаві перекази, легенди,
анекдоти і пародії про них. Так і з гусарами – військовими легкої кавалерії,
окрасою російського імперського війська, героями романів, кіно, пісень і
анекдотів.

Як відомо, гусари вирізнялися
красою (і не тільки мундира), наївною простакуватістю і чудовим співом, грою в
карти і невтримним пияцтвом, шаленою пристрастю до представниць слабкої статі. Для
останніх (за таємними циркулярами) вони використовували два визначення: «блондинка»
і «брюнетка». Цілу катавасію у гусарській філософії і поняттях поняттях
здійснила панянка Надія Дурова – офіцер Маріупольського гусарського полку. Ця
феміністка початку ХІХ століття, перша жінка-офіцер Росії побувала і в Луцьку.

Маріупольський гусарський полк
був одним із найкращих у російській армії й перебував на Волині у складі
дивізії під командуванням графа Аркадія Суворова. За особистим наказом
імператора Олександра І Надія Дурова під ім
'ям корнета Олександра Александрова прибула до
Луцька у 1808 році. У своїх споминах вона писала: "Приїхавши у це місто, я
зупинилася за звичаєм усіх приїжджих у корчмі, вдягнулася у форму і з
'явилася до батальйонного начальника майора
Димчевича". Останній направив "корнета Александрова" у 4-й
ескадрон, що квартирував у Рожищах.

На Волині Дурова прослужила
три роки, безліч разів відвідувала і Луцьк, проте її таємницю не було розкрито.
Потім вона перевелася в Литовський уланський полк, у складі якого брала участь
у Бородинській битві 1812 року, була поранена. У 1816 році Надія за бажанням
батька вийшла у відставку. Її існування сучасники вважали міфом, поки в 1836
році не вийшли "Записки кавалерист-дівиці". А всі ми могли бачити
дівчину-гусара у відомій кінострічці Ельдара Рязанова "Гусарська
балада". Прототипом "кіношної" Шурочки Азарової була саме Надія
Дурова.

***

За ініціативою Олександра ІІІ,
найбільшого, звісно, не за своїми вчинками, а за антропометричними даними
російського імператора, гусарські полки було ліквідовано та перейменовано у
драгунські, відповідно було змінено й форму. Але його син, Микола ІІ, любитель
краси у військовій справі, після російсько-японської війни відроджує гусарські
формування. Майже через тридцять років повертається і форма гусар з її
еполетами і шнурами, галунам і лампасами, шпорами і пір’
ям на ківерах. Це було справжнім театральним задоволенням
– побачити живого гусара на початку ХХ ст. Своєрідний маскарад по-російські
захопив і Луцьк: там квартирував 11-й гусарський Ізюмський полк.

Початок свого полку ізюмці
вели від 7 липня 1651 року. Тоді вони були ще слобідськими козаками, а гусарами
стали у 1765 році. Ізюмський полк брав участь і мав відзнаки за кампанію 1807
року проти французів, Вітчизняну війну 1812 року, за війну з Туреччиною у
1877-1878 роках. Офіційно він вважався полком його королівської високості
Генріха Пруського і на чолі його стояв «чисто рускій німець» Мірбах. Ізюмці
входили до складу Луцького Хрестовоздвиженського братства, зокрема його членами
були полковник Стародубцев і священник полку Петро Холщевников.

***

Власних приміщень в Луцьку для
штабу та допоміжних служб полк не мав, тому міські власті, згідно із земським
статусом, постійно орендували для нього будинки у жителів. Приміром, у 1910
році ізюмці квартирували в луцького купця 2-ї гільдії Шльоми Гуна. Гун був
євреєм, як і більшість населення тогочасного Луцька, і між ним та гусарами зав
'язалася справжня паперова війна. Купець
два роки поспіль вимагав належних йому коштів за приміщення, гусари видавали
йому замість грошей розписки. Було й гірше: Гун, добра людина, за гроші, олевхашолем
(мир праху його), постачав військовим  дрова на опалювання. Останні, хлейбн (щоб я
так жив), витрачали їх на заварювання чаю, а Гуну погрожували не дати навіть
розписки про це. Розпалений і ображений купець бив шибки у власних приміщеннях,
посилав скарги на гусар губернатору, але гоїми (тобто не євреї) спокійно пили
чай  і далі. Євреїв православне населення
імперії чомусь не жалувало: їх не любили за гроші, за форму носів, плодючість
жінок, пейси чоловіків, Талмуд і розп’
яття Христа… А попити чай «на халяву» гусарам не дали їхні
шефи та побратими – у 1914 році розпочалася війна з Німеччиною.

***

Ще одна балада про гусарів пов’язана
також з долею жінки. У 1886 році у Луцьку, в сім
'ї статського радника (цивільного генерала) Івана
Десницького народилася дочка Катерина. Навчаючись у Петербурзі, якраз
напередодні війни з Японією, вона познайомилась з лейб-гусаром, другим сином
короля Сіаму (Таїланду) Чакрабоном. У 1906 році вони одружилися. Луцька дівчина
стала подругою життя незвичайного гусара й одночасно сіамською принцесою,
отримавши ім
'я – На
Пітсанулок.

Тривалий час сім'я принца не визнавала його вибору, але про
Катериною піклувалася царська родина Романових. У 1911 році Чакрабон отримав
звання полковника гусарського полку і орден Андрія Первозванного. А невдовзі
став військовим міністром і спадкоємцем сіамського престолу. У той період в
Сіамі під впливом Китайської революції поширився рух за конституційну монархію.
Чакрабон був разом із заколотниками, але за декілька днів до перевороту видав
своїх співучасників брату-королю. У 1920 році Чакрабон помер, Катерина подалася
у Китай, а закінчила свій життєвий путь 1960 року в Парижі.

Ось так дивно і цікаво пов'язана
доля гусар з історією нашого міста, збереглася і могила Івана Десницького в
Луцьку (на погості Свято-Троїцького собору). Королівська гвардія Таїланду досі
одягнена в мундири російських гусар. Можемо порадити міській владі встановити в
Луцьку пам’
ятник "зятю
міста" Чакрабону і побрататися з Бангкоком. Це можна сприймати серйозно чи
жартома. Принаймні туристам буде цікаво.

Джерело: http://volyn.com.ua/?rub=11&article=2&arch=74

Категорія: Публікації О.Златогорського | Додав: mrzlatik (04.05.2009) | Автор: Олексій Златогорський
Переглядів: 496 | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017