СУ "Волинські старожитності" Субота, 19.08.2017, 08:27
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. [0]
Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. К., 1970. Розбита на статті відповідно до розділів
Минуле і сучасне Волині та Полісся. Т.30 Військова історія краю [1]
Минуле і сучасне Волині та Полісся. Т.30 Військова історія краю. Луцьк, 2009 Розбита на окремі статті
Наукові записки з проблем волинезнавства. Вип.1. Луцьк,2009 [3]
Матеріали і статті 1-го випуску записок ДП "Волинські старожитності", присвячені 45-річчю С.Д.Панишка. Упорядник О.Златогорський
З історії археології на Волині [22]
Пам'яткознавство [16]
До історії Першої світової війни на Волині [2]
Статті, публікації джерел
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 615
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Бібліотека ДП "Волинські старожитності" » Наукові записки з проблем волинезнавства. Вип.1. Луцьк,2009

Про охоронні археологічні дослідження на давньоруській пам'ятці у с.Рованці Луцького району 2005 року
Шкоропад В.В.,
Панишко С.Д.  

 

Про охоронні археологічні дослідження на давньоруській пам’ятці у с.Рованці Луцького району 2005 року

 

 

Поселення знаходилось на південно-східній околиці м.Луцька, на південь від вул. Боженка. Воно займало верхню частину мисовидного виступу, утвореного потічком Жидувкою (Рудкою) та неіснуючим нині тимчасовим водотоком, що був засипаний практично на всьому протязі в ході будівництва насипу під вул. Боженка. На існування такого тимчасового водостоку в минулому вказує загальний нахил поверхні мисовидного утворення на північ та характер ерозійно-денудаційних процесів, що проходили тут (змив верхнього родючого шару у верхній частині мисовидного виступу, де культурний шар був тоншим, та його акумуляція на нижніх ділянках схилу). Концентрація гумусу на нижніх ділянках цього схилу добре простежується.

Досліджена частина поселення займала верхню, практично горизонтальну, частину мисовидного виступу, який із півдня та сходу обмежений берегом р.Жидувки, а з півночі – охарактеризованим вище тимчасовим водотоком.

На момент початку археологічних досліджень весь родючий грунт, зокрема й культурний шар поселення, на території мисовидного виступу вже був знятий, а в його західній частині навіть проведено нівелювання поверхні шляхом зняття материка. Ця обставина утруднює встановлення загальних розмірів пам’ятки. Особливо проблематичним є встановлення наявності археологічних об’єктів у західній частині мисовидного вступу.

Східна частина мисовидного виступу була пошкоджена менше. Тут скреперами був знятий лише верхній родючий шар до материка, що дозволило виявити кілька плям від заповнень об’єктів. Плями мали характерний сірий колір і, незважаючи на значне пошкодження поверхні материка, після додаткової зачистки добре простежувались.

На ділянці, яку на момент початку археологічних робіт була доступною для досліджень, був розмічений розкоп розміром 38х22 м, орієнтований по лініях горизонту (див. загальний план розкопок). Він був розділений на квадрати розміром 2х2 м з нумерацією їх відповідно: цифровою – з півночі на південь від цифри 1 до цифри 19, та літерною – з заходу на схід, починаючи з літери А до літери К. Оскільки верхня частина грунту (культурний шар) вже була знята і недоступна для дослідження, головною метою розмітки розкопу на квадрати була фіксація виявлених об’єктів.

Пізніше, по мірі поширення будівельних земляних робіт на схід від розміченого розкопу була виявлена господарська яма № 3, що зумовило продовження розмітки розкопу у східному напрямку з метою прив’язки цього об’єкту до вже виявлених раніше. Для цього у розмітці на ділянці кв. 7-14 була зроблена прирізка розміром 16х22 м із збереженням системи позначення квадратів (літерна нумерація була доведена до літери Х).

Оскільки культурний шар на поселенні був знятий, на його площі підйомного матеріалу практично не виявлено. Однак ряд фрагментів кераміки було знайдено на місці складування гумусованого ґрунту (культурного шару) (Табл. VI-VIII). Серед них насамперед слід назвати бронзовий браслет (Табл.VII, 4), а також реставровану верхню частину горщика (Табл. VIII, 1) та денце з клеймом у вигляді хреста (свастики?) з трьома виступами між його сторонами (Табл. VIII, 2).

На розміченому розкопі площею 1188 кв. м було виявлено сім об’єктів: чотири споруди і три господарські ями (див. загальний план розкопок).

Споруда № 1 (Табл. I). Споруда знаходилась у північно-східній частині розкопу (кв. І, К – 1, 2, 3). Вона мала підпрямокутну видовжену форму і була орієнтована кутами по лініях горизонту. Розміри споруди – 2,6х1,4 м, глибина котловану – 0,2 м від рівня виявлення. Стінки котловану злегка похилі. Дно утрамбоване, відносно рівне, однак має кілька ям різного характеру. Насамперед виділяються дві великі ями, перша з яких глибиною 0,25 м від дна споруди, знаходилась у її північно-східній частині і мала круті стінки, а друга, глибиною 0, 16 м від підлоги – у центральній частині споруди з пологими стінками. Окрім цього, у південній часині споруди № 1 зафіксовано вісім невеликих ям, діаметром 0,1-0,15 м та глибиною до 0,1 м очевидно, від кілочків. Слідів опалювальної споруди тут не виявлено.

Заповнення котловану споруди № 1 становив грунт сірого кольору з домішками попелу, що добре виділявся на фоні жовтого материкового лесу. Знахідок у заповненні дуже мало. Це поодинокі фрагменти стінок гончарної кераміки давньоруського часу.

Споруда №2 (Табл. ІІ). Знаходиться у північно-східній частині розкопу (кв. І, К – 3,4), за 0,2 м на південь від споруди №1. Споруда мала під прямокутну видовжену форму і орієнтована кутами по лініях горизонту. Розмір споруди – 2,1х1,5 м, глибина котловану від рівня виявлення  0,37 м. Стінки котловану – вертикальні. Дно – утрамбоване. У дні південної частини споруди добре простежувалася велика яма розміром 1,34х0,8 м і глибиною від дна 0,55 м. Причому в ході розчистки цієї ями виявилось, що її нижня частина є підбоєм у південну стінку споруди (виходить за її межі на 0,3 м). У північній частині котловану зафіксована яма діаметром 0,45 м і глибиною 0,1 м від дна споруди. Між цими двома ямами простежено три невеликих ямки діаметром 0,1-0,15 м і глибиною до 0,1 м, очевидно від кілків. Слідів, опалювальної споруди тут не виявлено.

Заповнення котловану власне споруди №2 становив ґрунт сірого кольору , з включенням попелу, а заповнення глибокої ями у її південній частині – добре гумусований ґрунт. У заповнені споруди траплялись фрагменти стінок та вінчиків давньоруської гончарної кераміки (Табл. ІХ, 1-3).

 Споруда №3 (Табл. ІІІ). Знаходиться у південно-західній частині розкопу (кв. А, Б – 16, 17). Форма споруди оригінальна – її північно-західна стінка майже пряма, а три інших – заокруглені. Споруда має відносно добре виражені північний і, особливо, західний кут. Розміри споруди – 2,3х1,7 м. Дно котловану похиле у північно-східному напрямку. Глибина котловану у південно-західній частині 0,41 м, а у північно-східній – 0,72 м від рівня виявлення стінки північно-східної частини котловану похилі, а на всіх інших ділянках – вертикальні. Дно споруди рівне, утрамбоване. На відміну від попередніх споруд тут мало ям, всього три, причому всі вони невеликих розмірів діаметром 0,13-0,15 м і глибиною 0,1 м, очевидно від кілочків.

Конструктивно споруда №3 суттєво відрізняється від двох попередніх.

Заповнення котловану споруди №3 становив ґрунт сірого кольору. У заповненні цієї споруди знайдено велику кількість керамічного матеріалу давньоруського часу, зокрема, фрагменти вінчиків (Табл. Х, 1-3; Табл. ХІ, 1-2; Табл. ХІІ, 1), шиферне прясло (Табл. ХІ, 4). Особливий інтерес становить колекція клейм на денцях горщиків, що походить із споруди №3. Це клейма у вигляді мальтійського хреста (Табл.ХІІ, 2) у вигляді стилізованої зірки, вписаної  у коло ( Табл. ХІІІ) та хреста, вписаного у коло (Табл. XIV).

Споруда №4 (Табл.IV). Знаходиться у південно-західній частині розкопу (кв. Б, В – 18, 19), за 4,0 м на південній схід від споруди №3. Форма споруди – нечітка, овальна. Загальні розміри – 3,0-2,2 м. Не дивлячись на те, що серед всіх досліджених споруд вона мала найбільші розміри, вона мала найменшу глибину, причому дно котловану хоча і чітко простежувалось, було нерівним. У східній частині від рівня виявлення воно заглиблене на 0,1 м, а у центральній – на 0,18 м. Стінки  котловану похилі, особливо у його західній частині. Ями у дні споруди №4 не зафіксовані.

Заповнення котловану споруди №4 становив ґрунт темно-сірого кольору. У заповненні виявлені фрагменти стінок та вінчиків гончарного посуду давньоруського часу (Табл. XV, 1-4; Табл. XVI, 1-4).

Яма №1 (Табл. V, 1). Розміщувалась у північно-східній частині розкопу ( кв.К-5), за 2,0 м на південний схід від споруди №2. Вона мала овальну в плані форму , витягнуту з заходу на схід. Розміри ями 1,5х1,0 м, глибина  від рівня виявлення 0,2 м. Дно ями рівне, стінки пологі. Заповнення ями складав сірий ґрунт. Знахідок мало. Це поодинокі фрагменти давньоруської гончарної кераміки.

Яма №2 (Табл.V, 2). Знаходилась у центральній частині розкопу (кв. Г, Д – 10,11). Її глибина від рівня виявлення у південно-західній частині 0,34 м, а у північно-східній 0,41 м. Дно ями похиле, стінки – вертикальні. Заповнення ями складав сірий ґрунт. Знахідки нечисленні. Це поодинокі фрагменти давньоруської гончарної кераміки.

Яма №3 (Табл.V, 3). Знаходилась у східній частині розкопу (кв. Х-7). Яма мала підчотирикутну форму розміром 0,9х0,9 м, глибиною від рівня виявлення у північній частині 0,4 м, а у південній – 0,25 м. Дно ями похиле, стінки – вертикальні. Заповнення ями складав сірий ґрунт. У заповненні ями виявлено фрагменти стінок та денець давньоруської гончарної кераміки (Табл. XVII, 1-3) та уламок залізного серпа (Табл. XVII, 4).

 

Характеристика матеріалу

Масовий матеріал.

Найбільш масовою категорією знахідок є фрагменти давньоруської кераміки. У переважній більшості це фрагменти горщиків, лише два фрагменти вінчиків належали мискам. Вся кераміка – гончарна. Вдалося реставрувати майже повний профіль горщика, який мав округлу форму (Табл.ХІІІ, 1).

Фрагменти вінчиків разом із шийкою дозволяють здійснити їх класифікацію.

До першого типу відносяться плавновідігнуті вінчики без додаткового оформлення з високою шийкою (Табл.VI, 1; VII, 2).

До другого типу належать різковідігнуті  вінчики без додаткового оформлення з короткою шийкою (Табл.IХ, 2; Х, 3; ХІІ, 1; ХVI, 1).

Третій тип представлений вінчиком з манжетами різної вираженості (Табл.VIІ, 1; ХI, 1) та потовщеннями на кінці (Табл.VІІІ, 1; ІХ, 3; ХІ, 3; ХV, 1; XVI, 4).

У ході досліджень знайдено також два фрагменти стінок мисок конічної форми (Табл. Х, 2; ХVI, 3).

Індивідуальні знахідки.

Серед індивідуальних знахідок слід насамперед вказати на денця горщиків, що мали клейма у вигляді:

-         простого хреста (Табл.VIІІ, 2);

-         хреста, вписаного у коло (Табл. ХІV);

-         складного хреста (зірки?), вписаного у коло (Табл. ХІІІ, 1);

-         Мальтійського хреста (Табл. ХІІ, 2).

У споруді №3 знайдено шиферне прясло (Табл. ХІ, 4), діаметром 2,9 см, діаметр отвору 0,0 см, товщина – 1,3 см. Колір шиферу – рожевий.

У ямі №3 знайдено уламок серпа (Табл. ХVІI, 4). Руків’я серпа збереглося повністю, а лезо – наполовину. Серп дуже пошкоджений корозією, але видно, що його лезо розширювалось у напрямку від руків’я до середини робочої частини, досягаючи ширини 3,3 см. На зламу робочої частини серпа видно, що він мав трикутну у перерізі форму.

З культурного шару поселення походить  бронзовий браслет (Табл.VIІ, 4). Браслет виготовлений з круглого дроту діаметром 0,2 см. Кінці браслета розклепані на ширину 0,4 см. Діаметр браслета 7,3 см.

Попередні висновки

1.     Отримані матеріали можуть бути датовані періодом Х-ХІ ст.

2.     Звертає на себе увагу просторова спільність споруд №1 і №2 та ями №1. Конструктивно споруди №1 і №2 найскладніші. У цьому комплексі знайдено мало археологічного матеріалу. Вищесказане дозволяє припустити їх функціонування як єдиного комплексу, що поступово припинив своє існування.

3.     Багатством археологічного матеріалу виділяється споруда № 3, тут знайдено три денця з клеймами, причому жодне з них не повторювалось, та шиферне прясло. Можливо, цей об’єкт якимось чином пов’язаний з розвитком вотчинного ремесла.





           

           














Категорія: Наукові записки з проблем волинезнавства. Вип.1. Луцьк,2009 | Додав: mrzlatik (13.11.2009)
Переглядів: 431 | Теги: рованці, Шкоропад, Панишко, завод Кромберг & Шуберт | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017