СУ "Волинські старожитності" Субота, 18.11.2017, 07:34
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. [0]
Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. К., 1970. Розбита на статті відповідно до розділів
Минуле і сучасне Волині та Полісся. Т.30 Військова історія краю [1]
Минуле і сучасне Волині та Полісся. Т.30 Військова історія краю. Луцьк, 2009 Розбита на окремі статті
Наукові записки з проблем волинезнавства. Вип.1. Луцьк,2009 [3]
Матеріали і статті 1-го випуску записок ДП "Волинські старожитності", присвячені 45-річчю С.Д.Панишка. Упорядник О.Златогорський
З історії археології на Волині [22]
Пам'яткознавство [16]
До історії Першої світової війни на Волині [2]
Статті, публікації джерел
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 616
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Бібліотека ДП "Волинські старожитності" » З історії археології на Волині

Парчевський М. Ранньослов’янські знахідки із с. Миляновичі на Західній Волині

Парчевський М.    

Ранньословянські знахідки

із с. Миляновичі на Західній Волині

 

Кілька років тому московський археолог І. О. Гавритухін звернувся до мене з проханням перевірити інформацію про пам’ятки, виявлені в 30-х рр. у с. Миляновичі, яке входило тоді до складу Польщі. На підставі кераміки А. Цинкаловський датував це відкриття римським періодом [1].

Після вивчення згаданих матеріалів, що зберігалися в Краківському археологічному музеї, у мене не залишилося сумнівів щодо належності їх до ранньослов’янської культури.

Село Миляновичі Ковельського району Волинської обл. розташоване на відстані 18 км на захід від центру Ковеля та за 5 км на південь від залізниці Любомль-Ковель. У цьому районі переважають вологі рівнини з піщаними та наносними грунтами, що перекриваються у численних заглибленнях заляганнями торфу. Село розташоване у верхів'ї басейну невеликої лівої притоки р. Тур’я, що впадає у Прип’ять.

Восени 1933 р. на території хутора Колонія поблизу с. Миляновичі під час закладення саду в межах садиби Маріана Лампрехта було знайдено археологічні матеріали [2]. Вчителька із сусіднього села Торговище, З.Цешиньська, надіслала інформацію про це відкриття в редакцію газети «Ilustrowany Kurier Codzienny», що виходила в Кракові. Звідти ці відомості потрапили до доцента Т. Реймана – директора тодішнього Археологічного музею Польської Академії наук та мистецтва.

На прохання Т. Реймана, З. Цешиньська надіслала до Краківського музею поточнені дані про знахідки і старожитності, що збереглися. Невдовзі в газеті «Ilustrowany Kurier Codzienny» з’явилася замітка, в якій пам’ятки були помилково продатовані кінцем латенського періоду [3].

В архіві Археологічного музею в Кракові зберігаються два листи З. Цешиньської: від 31.10 та 18.11.1933 р. До другого листа додано окомірний план. У музеї з інвентарними номерами МАК 5416-5418 зберігаються матеріали з паспортами, записаними рукою Т. Реймана. Зміст листів З. Цешиньської та дані паспортів (до останніх, як до елементів вторинної документації – їх було виготовлено в Кракові, а не на місці знахідки – слід ставитися з певною засторогою) дають можливість висвітлити обставини відкриття та умови залягання знахідок.

Їх було виявлено за кількадесят метрів на південний захід від будинку М. Лампрехта під час копання двох ям, призначених для фруктових дерев, на відстані близько 15 м одна від одної.

На паспортах, а також в інвентарній книзі колекції, обидва місця позначено як «стоянка 1» та «стоянка 2». В обох випадках, очевидно, було знайдено залишки глиняних печей. Про це свідчать уривки з листів З. Цешиньської про знайдення «урн» (мабуть, в цьому випадку – великих фрагментів посуду) «в прямокутному розкопі розміром 70 на 40(50) см на 20-30 см. Стінки розкопу були обмазані глиною, а долівка викладена цеглою (...). За точність даних щодо розміру розкопу я не ручаюся, оскільки в момент знахідки посуду мене там не було. Одну посудину відкрито на глибині 50-60 см під поверхнею землі, другу – глибше, на глибині 1-1,2 м (...). Боки ями та її склепіння були обмазані глиною. Грудки глини зі стінками, заокругленими з одного боку (тобто «хлібці» -  М. П.) – невідомо, чи знаходилися в стінках, чи в склепінні ями, а чи лежали поряд з урною всередині ями» (лист від 18.11). У першому листі (від 31.10) З. Цешиньська згадує, що друга «урна» (...) «була обкладена, як і перша, чимось на зразок цегли».

Опис матеріалів. Матеріали знаходяться у двох коробках (№127с2 та 127с3) і розподілені на чотири одиниці. Одна з них (інв. № МАК 5417/1) походить зі «стоянки 1» (далі – розкоп 1). Ще три (інв. № 5416, 5417/ІІ, 5418) розрізнені з невідомих причин і належать до «стоянки 2» (далі – розкоп II).

Розкоп І. У зібранні, що досліджується, нараховується дев’ять фрагментів ранньослов’янської кераміки від принаймні чотирьох ліпних посудин. Товщина стінок від 0,75 до 1,2 см. У тісті наявні домішки жорстви (переважно білястого кварциту – ?) з розміром зерен від 1,5 до 5-6 мм, а також шамот та якийсь невідомий вид (вапняк – ?) дрібних мінеральних домішок. Нерівні поверхні найчастіше грудкуваті, плямисті, від кремового до коричневого кольору. Випал слабкий. У колекції знаходяться короткі вертикальні вінця (рис. 1) зі слідами вертикальних розчосів, нижче – діагональні розчоси. Два дуже пошкоджені фрагменти кераміки могли походити з глиняного сопла або придонної частини товстостінної посудини.

Крім того, знайдено один фрагмент доісторичної кераміки.

Визначено також фрагмент стегнової кістки тварини, ймовірно, бика свійського (Bos taurus).

Розкоп II. В цьому зібранні знаходиться 14 фрагментів ранньослов’янської кераміки від 4-5 ліпних посудин, у тому числі принаймні шість фрагментів посудини, зображеної на рис. 2, 1. Товщина стінок посуду від 0,8 до 1,7 см, причому один екземпляр відзначається особливою товщиною (рис. 2, 2). Домішки жорстви у вигляді зерен 4-8 мм. На окремих фрагментах кераміки, зокрема посудини (рис. 2, 1) помітно (випадкові – ?) відбитки рослин. Поверхня кераміки нерівна, найчастіше грудкувата, коричневого кольору, плямиста. Випал слабкий. Окремі фрагменти (рис. 2, 2) мають сильний вторинний випал. Вінця всіх трьох посудин, що збереглися, відігнуті по-різному (рис. 2, 1-3) і не мають слідів обробки на гончарному крузі.

Були виявлені 5 достовірних фрагментів глиняних «хлібців» (рис. 2, 4-8) та один фрагмент, що міг належати до «хлібця», дуже поганої збереженості. Всі екземпляри вироблені з глини без мінеральних домішок. Випал слабкий. Три уламки «хлібців» мають більш-менш сплощено-сферичну форму (рис. 2, 5-7), один – з чіткими кутами (рис. 2, 4), наступний міг бути за формою ближчий до кулі.

Крім цього виявлено один фрагмент доісторичної кераміки.

Зафіксовано також 5 шматків обмазки, кілька обпалених каменів (в тому числі 5 уламків черепашника, а також 9 різного розміру шматків болотяної руди). У зібранні знаходяться також три мисоподібні шматки залізного шлаку.

Серед кількох кісток тварин вдалося ідентифікувати такі: 4 – бика (Bos taurus), представлені фрагментами хребця, плечової, стегнової, п’яткової кісток двох особин – молодої та зрілої; 5 фрагментів кісток свині (Sus domesticus) однієї зрілої тварини, представлені частиною нижньої щелепи з різцем та корінним зубом, а також обпаленої гомілкової кістки; один фрагмент нижньої щелепи з зубами кози чи вівці (Сaрra hircis/ Оvis aries) зрілої тварини, вік близько двох років [4].

Як згадувалося вище, на деяких фрагментах посуду збереглися рослинні відбитки. Вони були помітні як на зовнішній, так і на внутрішній поверхні посуду, а також на зламах. Більшість відбитків простежено на фрагментах посудини (рис, 2, 1). Всього досліджено 5 зернівок ячменю (Hordeum sp.), 4 – голозерного та 1 – плівчастого, а також 1 негатив насіння, що належить до гвоздичних (Caryophyllaceae) і дещо нагадує куколь (Аgrostemma githago). Був також відбиток злакової рослини із збереженою органікою [6].

Культурно-хронологічна ідентифікація знахідок із с. Миляновичі не викликає сумнівів – це ранньослов’янські старожитності (V-?) VІ-VІІ ст., що належать до широкого кола празької культурної провінції. Про це свідчить, перш за все, характерна кераміка, особливо класичні форми з короткими вертикальними або слабо відігнутими вінцями (рис. 1; 2; 3) [6].

Дуже цікавою категорією знахідок, що також однозначно повязані із словянським періодом, є так звані глиняні «хлібці» (рис. 2, 4-8). На території від Верхньої Вісли до Горині найчастіше трапляються «хлібці» сфероподібної форми, тобто у вигляді дещо сплощеної кулі. Їх призначення остаточно не визначене (між іншим вважається, що вони мали культове призначення), але масове поширення «хлібців» у розвалах глиняних печей примушує однозначно підтримати думку В. Д. Барана про конструкційне призначення цих виробів, вірогідно їх використовували при зведенні (або ремонті) склепіння печі [7].

З опису обставин відкриття випливає, що в с. Миляновичі, швидше за все, були виявлені дві глиняні склепінчасті печі з підпрямокутною топкою розміром 70 х 40 - 50 х 20-30 см, які напевне розміщувалися в напівземлянках поселення, що тут існувало. Черіні глиняних печей поселення Ріпнів II, що існувало неподалік, мали розміри від 40 х 50 до 80 х 80 см [8]. Вивчення призначення глиняних «хлібців» як проблеми локальних відмінностей опалювальних споруд празької культури є предметом майбутніх досліджень [9].

Через неметодичний характер вивчення памятки не доводиться говорити про репрезентативність колекції залишків рослин та тварин. Однак, не викликає сумнівів, що місцеве населення вирощувало ячмінь, розводило худобу (корів, свиней, овець чи кіз), а також виплавляло чи обробляло залізо, що видобувалося з болотяної руди. На карті поширення ранньословянської культури в басейні Верхньої Припяті зявився ще один пункт (рис. 3).

В околицях с. Миляновичі з давніх часів також були відомі численні кургани, як з трупопокладенням (про що ми знаємо завдяки З. Цешиньській (див. прим. 2), так і з трупоспаленням – в чому нас переконують результати досліджень І. П. Русанової 1969 р. [10]. Сільська вчителька З. Цешинська в своєму листі просила зберігати ці пам'ятки від бездумного знищення, щоб «nie rozkopywano mogił starych, о ktorych tak czesto sie piesnizch ukrainskich».

 

Примітки

1. Cynkalowski A. Materialy do pradziejow Wolynia i Polesia Wolynskiego. – Warszawa, 1961. – S.107.

2. Я не маю даних для точнішої локалізації хутора Колонія Милянівська. З листа З. Цешиньської (див. нижче) випливає, що 1933 р. один з селян розкопав поблизу садиби М. Лампрехта два кургани з трупопокладеннями та інвентарем, який, цілком ймовірно, належить до XI-XII ст.

3. Reyman T. Przedhistoryczne huty na Wolyniu // Ilustrowany Kurier Codzienny. – Nr. 334 (2.XII.1933). – S.7/

4. Кістки тварин дослідила та визначила Г. Годуля з Археологічного музею в Кракові.

5. Визначення відбитків рослин зробила д-р І. Глюза з Археологічного музею в Кракові.

6. Баран В. Д. Ранні словяни між Дністром та Припяттю. - К., 1972; Баран В. Д. Пражская культура // Этнокультурная карта территории Украинской ССР в І тыс. н. э. - К, 1985. - С. 76-85; Русанова И. П. Славянские древности VI- IX вв. между Днепром и Западным Бугом // САИ. - 1973. - Вып. ЕІ-25; Русанова И. П. Славянские древности VI-XIII вв. - М., 1976; Седов В. В. Восточные славяне в VІ-ХІІІ вв. - М., 1982. - С. 10-19.

7. Баран В. Д. Ранні слов’яни... - С. 27, 207, 210, 212-214, 217; Podgorska-Czopek J. Materialy z wczesnoslowiznskiej osady e Grodzisku Dolnim, stan.3, woj. Rzeszow // Archeoslavica. Krakow, 1991. – 1. – S.9-60; Zakoscielna A., Gurba J. Obiekt mieszkalny z poczatkow wczesnego sredniowiecza ze stanowiska 28 w Swierszczowie Kolonii, woj. Zamojskie // Archeoslavica. Krakow, 1993. – 2. – S.7-24; Parczewski M. Die Anfange der fruhskawischen Kultur in Polen. – Wien, 1993. – S.84.

8. Баран В. Д. Ранні слов'яни... - С. 27.

9. Parczewski M. Ор. сіt. - 5. 84, 97-99; Гавритухин И. О. Раннеславянские памятники в районе Зимневского городища // Archeoslavica. Krakow, 1993. – 2. – S.103-110. - Рис. 6.

10. Reyman T. Ор. сіt. - 8. 7; Русанова И. П. Славянские древности ... - С. 44, 45.





Категорія: З історії археології на Волині | Додав: mrzlatik (07.07.2012)
Переглядів: 535 | Теги: хлібці, І.Гавритухін, Миляновичі, празька культура, О.Цинкаловський, М.Парчевський | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017