Златогорський О.
(Луцьк)
Реконструкція
давньоруського житла з села Богушівка
Археологічні дослідження
2011 року на території Волинської області проходили на пам’ятках зі складною
історичною структурою, що характеризується і багатошаровістю стратиграфічного
розрізу. Кожне дослідження приваблювало новизною, як за знахідками, так і за
інформацією, отриманою в ході робіт і після опрацювання матеріалів. Практично
по кожному населеному пункті, де проходили стаціонарні археологічні роботи,
вдалося частково реконструювати історичні події, про які не знаходимо, або
маємо лише короткі згадки в письмових джерелах. Звичайна європейська практика
матеріальної реконструкції in situ не завжди можлива в українських реаліях.
Тому ми обрали іншу популяризаторську освітню форму реконструкції – за
допомогою музейної експозиції, яка дає уяву про дослідження та його результати,
не приносить шкоди пам’ятці і не потребує значних фінансових затрат. Обрана
назва музейної виставки «Втрачена хронологія» віддзеркалює проблематику
розкриття під час археологічних досліджень нашарувань різних історичних
періодів, коли пізніший об’єкт в розкопі «перекриває» і знищує раніший. А за
основу показу експонатів як тло прийнято «ТОП-5 волинської археології 2011
року»: дослідження на городищі у стародавньому Володимирі, розкопки митниці на
околиці села Крупа Луцького району, залишки житла поморсько-кльошової культури
на городищі у Шацьку, дослідження у Богушівці Луцького району та у стародавній
Пересопниці на Рівненщині [1].
За останні два роки
досліджено вже три ймовірних митних пункти біля Луцька: у Шеплі, Крупі та
Богушівці. Остання пам’ятка була досліджена експедицією ДП «Волинські
старожитності» у червні 2011 року. Виявлена вона також нещодавно – у 2010 році
під час проведення наукової археологічної експертизи земельної ділянки,
відведеної під особисте житлове будівництво. А це ще раз підкреслює
необхідність проведення подібних археологічних експертиз. Варто також
наголосити на тому, що раніше археологи про цю пам’ятку нічого не знали: не
було її ні в державних реєстрах, ні у переліках Антоновича, Цинкаловського,
Кучинка, Охріменка, Коноплі, Іванівського. До того ж це були перші археологічні
дослідження у Богушівці.
Поселення знаходиться на
східній околиці села, на відстані близько 600 м на схід від автодороги Луцьк-Богушівка,
на лівому березі невеликого струмка Стохід, лівого притоку р.Стир. Поселення
добре видно з північно-східної околиці Богушівки: це плавний спуск з горбистого
ландшафту до річки і ставків, частково розораний, частково забудований. На
західній межі поселення серед людських городів стоїть своєрідна «господарська»
споруда – старий без вікон тролейбус. В північно-східній частині поселення
закладено невеликий розкоп загальною площею 48 кв. м (4,0х12,0 м).
Пам’ятка репрезентує
декілька історичних періодів: римський час IV ст. н.е., слов’янський час ІХ-Х
ст., давньоруський період Х-ХІ ст., кінець ХІ – початок ХІІ ст. та
пізньосередньовічний період XVI-XVII ст., що представлені окремими знахідками з
культурного шару розкопу та п’ятьма дослідженими об’єктами. Зокрема, серед
індивідуальних знахідок з розкопу походять бронзова фібула з округлим щитком на
спинці римського часу, наконечник стріли давньоруського часу, бронзовий
підсвічник, три свинцеві торгові пломби XVI ст., скляна намистина, монети
XVI-XVII ст. (одна з них – півгрош Яна Ольбрахта сильно пошкоджена вогнем).
Одна з торгових пломб містить в центрі герби: на аверсі в щиті розміщено три
лебеді (два згори і один внизу); на реверсі зображено щит з двома горизонтальними
лініями. На аверсі по колу розміщено також напис cтаронімецькою мовою: «Zeiolen
der statd Zwickaw» («Знак міста Цвіккау»).
Виявлені в розкопі
об’єкти за хронологією перекривають один одного. Найранішим є житло ІХ-Х ст.
(об’єкт №5). Воно підпрямокутної форми, орієнтоване стінками за сторонами
світу, розміром 4,0х1,8 м в межах розкопу, заглиблене в материк на 0,6 м. Східна частина житла
зруйнована пізньосередньовічною спорудою (об’єктом №2). В північно-східному
куті житла виявлено залишки печі, також зруйнованої пізньосередньовічним
будівництвом, розмірами збереженої частини 1,25х0,35 м. Заповнення житла
складав гумусований суглинок з дрібними фрагментами глиняної обмазки,
остеологічними рештками, фрагментами ліпної та кружальної кераміки.
Господарська споруда Х-ХІ
ст. (об’єкт №3) мала овальну форму, розміри 2,30х1,25 м в межах розкопу,
заглиблена в материк на 0,7 м.
Зі сходу розміщувався вхід до споруди у вигляді пядпрямокутного пантусу,
розмірами 1,0х1,0 м в межах розкопу, заглиблений в материк на 0,4 м. Заповнення споруди
складав гумусований суглинок, остеологічні залишки та фрагменти кружальної
кераміки.
Житло кінця ХІ – початку
ХІІ ст. (об’єкт №4) підпрямокутної форми, орієнтоване кутами за сторонами
світу, розмірами 1,0х2,0 в межах розкопу, заглиблене в материк на 0,5 м. Південна частина житла
зруйнована пізньосередньовічною спорудою (об’єктом №2). В південно-західному куті житла виявлено
залишки печі, також зруйнованої пізньосередньовічним будівництвом, з діаметром
череня близько 1,0 м. Заповнення житла складав гумусований суглинок
з дрібними фрагментами глиняної обмазки, остеологічними рештками, фрагментами
кружальної кераміки.
Господарська споруда
XVI-XVII ст. (об’єкт №1) підпрямокутної форми, орієнтована кутами за сторонами
світу, розміром 2,0х1,2 м, заглиблена в материк на 0,35 м. Заповнення житла складав гумусований суглинок
з дрібними фрагментами глиняної обмазки, остеологічними рештками, фрагментами
кружальної кераміки.
Споруда XVI-XVII ст.
(об’єкт №2) підпрямокутної форми, орієнтована кутами за сторонами світу,
розміром 4,3х4,0 м в межах розкопу, заглиблена в материк на 1,2 м. Виявлена вона у
центральній частині розкопу і як засвідчено дослідженням під час свого
будівництва зруйнувала слов’янське та давньоруське житла. У заповненні споруди
були виявлені численні знахідки виробів кружального посуду та сюжетних і
«коврових» кахель, металевих виробів (цвяхі, голки, кулі, фрагменти бронзових
виробів), згадані вже три свинцеві пломби, півгрош Яна Ольбрахта та бронзовий
підсвічник, а також ріг оленя благородного. Ці знахідки дають підставу
припускати, що виявлений об’єкт ймовірно був одним з численних митних пунктів
XVI-XVII ст. навколо стольного Луцька.
Для реконструкції було
обрано житло кінця ХІ – початку ХІІ ст. (об’єкт №4). Як згадано вище, половина
житла, його конструкції, зокрема і пічка знищені пізнішим будівництвом. Тобто
якщо уявити, що розміри житла були приблизно вдвічі більші за виявлені
(1,0х2,0м в межах розкопу), конструкції включали опалювальну споруду, дерев’яні
стіни, підлогу, дах, стовпи для підтримки каркасу, стовпчики для накриття над
пічкою – отримаємо цікавий експозиційний об’єкт давньоруського
житлобудівництва. В межах площі експозиції (близько 20 кв.м) показати даний
об’єкт не є доцільним, тому реконструкція житла на виставці передбачає лише
частковий його показ – практично один до одного під час його археологічного
дослідження розмірами 1,20х2,0 м з опалювальною спорудою (Рис.1.1), дерев’яними стінами
(Рис.1.2), підлогою,
стовпами (Рис.1.2), стовпчиками та накриттям над пічкою (Рис.1.1). Розташування дерев’яної підлоги за прийнятою
методикою [2] в реконструкції зроблено впоперек до входу в житло. Кріплення
колод зрубу виконано за типово слов’янським зразком за А.Стальсберг [3]. Саме такий образ «повертає» нам
«втрачену хронологію» – факт знищення житла під час пізнішого будівництва і
розкриває не лише проблематику давньоруського житлобудівництва, а й особливості
сучасних рятівних археологічних досліджень, що і потребують особливого акценту
та популяризації шляхом експозиційного показу.
Дослідження у Богушівці
були завершені, коли 1 вересня 2011 року у газеті «Волинь-Нова» вийшла стаття
Ірини Надюкової «Породичались Ласків і Цвіккау» про те, що вже шість років
поспіль у село Ласків Володимир-Волинського району із Німеччини приїжджають
племінники Ернста Мюллєра, солдата вермахту, який загинув на Волині 24 червня
1941 р. [4] Символічно це чи ні, але мало хто знає на Волині саксонське
містечко Цвіккау, звідки походять і знайдена у Богушівці торгова пломба і
солдат Ернест Мюллер. Проте ці дві різні історичні події можуть об’єднати і
різні епохи, і обидва мікрорегіони. Звичайно, якби за європейською традицією на
місці пам’ятки у Богушівці під Луцьком створити археодром – з постійною діючою
археологічною експедицією на площі біля 2 гектарів, з музеєм під
відкритим небом, в якому розмістити реконструкції різних епох (римської,
слов’янської, давньоруської, пізньосередньовічної, нового та новітнього часу)
все це було б ефективним туристичним комплексом, що сприяло б поглибленню
зв’язків навіть на рівні Цвіккау-Луцьк. Туристичним менеджерам є над чим
помислити, бо поки що репрезентувати унікальну пам’ятку Богушівки ми можемо
лише музейними методами, що також, хоч і неповно, розкриває історію нашого краю
у різні часи.
ЛІТЕРАТУРА
1. Топ-5 волинської
археології // Сайт ДП «Волинські старожитності». Режим доступу: http://vf-ndc-oasu.ucoz.ru/news/top_5_volinskoji_arkheologiji_
2011_roku /2011-12-27-192
2. Козюба В.К. Південноруське сільське житло (матеріали до
реконструкції заглибленого житла ХІ-ХІІІ ст.) // Восточноевропейский
археологический журнал. – 2000. – №1. Режим доступу: http://archaeology.kiev.ua/journal/010100/kozyuba.htm
3. Стальсберг А. Археологические
свидетельства об отношениях между Археологические свидетельства об отношениях
между Норвегией и Древней Русью в эпоху викингов: возможности и ограничения
археологического изучения // Древнейшие государства Восточной Европы. 1999 г.: Восточная и Северная Европа в
средневековье. –
М.: Восточная литература, 2001. Режим доступу: http://norse.ulver.com/articles/stalsberg/
4. Надюкова І.
«Породичалися Ласків і Цвіккау» // Волинь-нова. – 2011. – 1 вересня. Режим
доступу: http://www.volyn.com.ua/?rub=6&article=0&arch=1277
Рис.1. Основні елементи,
використані в реконструкції житла з Богушівки:
1 – розміщення пічки та
навісу над неї у реконструкції; 2 – дерев’яний каркас стін; 3 - кріплення колод у реконструкції
|
