Проблеми славістики. – Луцьк, 2003. – Число 4. – С.51-54.

Охріменко Г.В.,

Златогорський О.Є.

Дослідження археологічних пам’яток

навколо озера Люб’язь на Поліссі

(від спостережень до висновків)

„Люб’язь” у литовській мові означає водний потік. І дійсно, сучасне озеро з такою назвою пронизує  ніби спис славнозвісна волинська річка Прип’ять. Красиве озеро і село з такою ж назвою на сьогоднішній день не використовується як курортний об’єкт, проте вже три роки поспіль працює тут рятівна археологічна експедиція.

Багато тисяч років тому селилися навколо озера люди, представники так званих арехологічних культур Свідерської, Волинської неолітичної, Німанської, Кулястих амфор. Виявлені тут знаряддя праці, уламки посуду, кістки говорять про досить ранній початок розвитку землеробства і скотарства у населення Волинського Полісся. Вже тепер ці знахідки викликають великий інтерес науковців Польщі, Білорусі, Росії. А ще бували тут на початку XVIII ст. війська Карла ХІІ, Петра І на чолі з Меншиковим. Проходили через Люб’язь французи у славнозвісному 1812 році...

Долина річки Прип’яті в середній її течії досить широка. То в одному її місці, то в іншому прокладала вона русло перед тим, як віддати свої води озерові. В результаті всі п’ять островів (Лядина Перша, Лядина Друга, Лядина Третя, Довга, Зайчукова) знаходилися поряд з цими потоками, давніми чи новими водориями і оточені низькими вологими заплавами. Площа кожної з дюн – від 0,5 до кількох сотень гектарів. Ці високі сухі піщані підвищення були улюбленими місцями зупинок, стійбищ, поселень людей кам’яного віку Полісся. Дивно, але в 11-5 тис. до н.е. на землях Волинської височини населення майже не було...

Для стародавніх поселень навколо Люб’язя існує єдиний спосіб повернення із забуття – лопата археолога. Подивишся на черепок і побачиш: на вологих його стінках залишилася ворожба чиїхось долонь. Старожитньому гончареві цієї місцевості гончарний круг ще й не марився, посуд він виліпив руками, подекуди залишилися заглибини від пальців. А за вмістом рослинних домішок у глині, відбитках на черепках можна взнати, які сільськогосподарські культури вирощували тоді. Наш пращур ніби стукає у наші двері і нагадує: гляньте, я теж мав золоті руки! Навіть звичайна людина,  поклавши черепок на долоні, відчує його важкість, подібну до заліза, і подумає про його тисячолітній шлях.

Влітку цього і в попередні роки проводились археологічні обстеження в Любешівському районі біля сіл Ветли, Горки, Лахвичі, Залізниця, Гречища, Шлапань... Перевірялися пам’ятки, виявлені на початку ХХ століття, перед війною, в післявоєнний період такими дослідниками як В.Ісаєнко з Мінська [1], Л.Мацкевой, В.Артюх зі Львова, Л.Залізняк [2], О.Титова [3] з Києва. Але висновок з усіх обстежень один: такої концентрації поселень кам’яного віку, як навколо оз. Люб’язь, не лише в районі, а й у Волинській області – знайти важко. За сукупною площею вони можуть скласти більше 10 тисяч квадратних метрів. Чи є на Прип’ятському Поліссі ще подібна пам’ятка? Мабуть немає. Дуже цікаві і значні стійбища фінального палеоліту відомі у нас навколо села Лютка у Старовижівському районі, оз.Нобель Зарічнянського району Рівненської області. Тут жили люди 12-10 тисяч років тому. Це був кінець льодовикового періоду, тундрова природна обстановка з багаточисельними стадами північних оленей і людей, що на них полювали. Береги ж оз. Люб’язь у V-ІІІ тис. до н.е. були досить густо заселені людьми (ціла агломерація поселень), що займалися переважно рибальством (носії Німанської культури – від назви р.Німан в Білорусі) та Волинської неолітичної культури, населення якої було більш рухливе і надавало перевагу мисливству.

Отже, в час післяльодовикового потепління (атлантичний період) тут були ідеальні умови для життя людей: велике озеро постачало достатньо рибою, навколишні ліси повнилися звіриною – були ведмеді, лосі, олені, кози, кабани, тури, коні-тарпани тощо. Крім того водилися водоплавні птахи...

На всіх згаданих дюнах виявлені сліди перебування людей нового кам’яного віку. Крім того нещодавно відкриті чудові місця проживання біля сіл Хоцунь, Підкормілля. Три роки поспіль проводяться рятівні розкопки на Лядині Другій, Лядині Третій. Вже одержано тисячі крем’яних знарядь праці, найдавнішого на Поліссі посуду. Майже сто таблиць ілюстрацій відображають умілі вироби наших предків. Іде підготовка до видання багатоілюстрованої книги „Археологічні пам’ятки навколо озера Люб’язь”. Адміністрація Любешівського району в особі пана П.К.Бишевича погодилася брати участь у фінансуванні уніального видання. Інтерес до пам’яток нашого краю зростає. Книги про далеке минуле Волині та Полісся охоче куплять не лише в Польщі, Росії, Білорусі, але й в Німеччині, Сполучених Штатах Америки. Адже ця частина України була одним із важливих епіцентрів складання слов’янства. На лівобережжі Прип’яті тисячоліттями проживали прабалти (носії Німанської та інших археологічних культур), в більш пізні часи – великого переселення народів – через цю територію проходили шляхи багатьох германських племен.

Люб’язь – це дивовижна і до кінця ще не прочитана книга. Всі ми якоюсь мірою поети, хоча лише деякі пишуть вірші; всі ми також і письменники – полюбляємо вигадувати свій завтрашній день, мріяти про майбутнє; а тому кожен із нас якоюсь мірою є і археологами – дослідниками далекого минулого та невідомого. І ці дослідження відбуваються щодня, тривають вони і надалі... Скарби історії нашого краю повинні вивчатися і стати надбанням культури народу.

Ілюстрації:

1. Крем’яні знаряддя мідного та бронзового віків.

2. Кам’яні вироби мідного та бронзового віків.

3. Ножеподібні пластини мідного та бронзового віків.

4. Крем’яні знаряддя мисливців мідного та бронзового віків.

________________________

1. Исаенко В.Ф. Археологическая карта Белоруссии. – Вып.1. – Минск: Полымя, 1968. – С.8.

2. Залізняк Л. Передісторія України Х-V тис. до н.е. – К.: Наукова думка, 1998. – С.117-118.

3. Охріменко Г. Волинська неолітична культура. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. – С. 14.