Старий Луцьк: Науково-інформаційний збірник. Вип.IV. – Луцьк, 2008. – С.89-97.

Шкоропад В.,

Златогорський О.,

Баюк В.

(Луцьк)

Про рятівні археологічні дослідження на території ДІКЗ

м.Луцька по вулиці Кафедральній, 23 у 2006 році

У 2006 р. Волинська філія Державного підприємства „Науково-дослідний центр „Охоронна археологічна служба України” Інституту археології НАН України стикнулася віч-на-віч з проблемами, характерними для багатьох інших регіонів України і навіть її столиці, коли ведеться будівництво на території заповідників, ареалів історично населених місць без попереднього археологічного дослідження ділянок забудови.

На початку серпня 2006 р. на ділянці, відведеній для реконструкції оборонної стіни Луцького замку, в північно-західній частині Окольного граду старого Луцька, між В’їзною вежею Луцького замку та Будинком Фальчевських (Пузин), будівельниками також були розпочаті земляні роботи. Археологами була зафіксована траншея розмірами 1,80х18 м і глибиною 1,50-1,70 м і виявлено артефакти XIV – початку ХХ ст. (керамічні і скляні вироби). Завдяки сприянню відділу охорони культурної спадщини Управління культури облдержадміністрації несанкціоновані земляні роботи були зупинені і розпочато рятівні археологічні дослідження.

Зазначена земельна ділянка ніколи не досліджувалася в археологічному плані. Вона "випала" з поля зору дослідників часів радянського періоду та незалежної України, які припускали існування на її території рукаву річки Глушець, користуючись планом міста Луцька 1795 року.

Проте у 1938 році при підготовці реставрації Замку Любарта інженером Захватовичем поруч із ділянкою було викопано чотири траншеї глибиною до 4 м. Як пише відомий польський археолог Ян Фітцке, "фундаменти такого пізнього замку... не є глибокими і сягають глибини ледве 4м. [...] Відкрито виразні сліди земляної фортифікації ранньосередньовічного городища, а трохи нижче валів, можливо - неолітичних. Сліди ранньосередньовічного городища... збереглися відносно добре." Датував городище дослідник ХІ-ХІІ ст. [Фітцке, 2005, с.96].

У 1990-1991 роках львівським археологом С.Терським було досліджено культурний шар та найдавніші укріплення Луцька біля Стирової вежі замку, що дало підставу говорити про освоєння замкового пагорбу задовго до виникнення тут укріплень. Основною його ознакою були дещо заглиблені в материковий ґрунт житла-напівземлянки. Було також виявлено майстерню ювеліра [Терський, 1998].

Протягом 1978-1992 років на території Старого Луцька геологічні вишукування проводив Р.Метельницький. За його висновками, через територію ділянки (у її західній частині) проходив рукав р. Малий Глушець (стариця р. Стир). Русло Глушця у різні історичні періоди виходило до своїх попередніх русел і (за свідченнями) геологічних досліджень) ґрунти у цих місцях не раз перемішувались.

Глибина води у рові Верхнього замку за дослідженнями Р.Метельницького у літній період становила не більше 40 см (якщо цей рів не наповнювався водою, маючи спеціально для цього відповідні загати з двох кінців). Зважаючи на те, що уявити механізм наповнення рову додатковою водою важко, суперечливою є думка Б. Колоска про використання цього рову, зокрема на території ділянки, у якості транспортної комунікації для барж чи човнів.

У XII ст. Луцький град розбудовується потужними дерев'яними укріпленнями, залишки яких у вигляді перепаленого дерева знайдені у різні періоди археологами на різних відтинках валу. Сліди міської осілості протягом давньоруського періоду виявлені археологами не лише на території Верхнього, але й Окольного замку та поза ним. Відповідні культурні шари Окольного замку насичені давньоруським матеріалом: фрагментами гончарного посуду, скляними браслетами, металевими виробами тощо. Після 1340 року, коли князем Галицько-Волинської Русі стає Любарт, починається будівництво мурованого замку у Луцьку, яке продовжили князі Вітовт і Свидригайло.

Протягом тривалого періоду мури Окольного замку були дерев'яними. Лише наприкінці XV – на початку XVI ст. розпочалась реконструкція Окольника із зведення двох прясел мурів від кутових контрфорсів В'їзної вежі (територія ділянки) та Стирової вежі Верхнього замку через Перекоп до його ближніх дерев'яних веж [Троневич, 2003, с.53, 61]. Товщина закладених мурів Окольного замку коливалася в межах 1,7 - 2 м, тобто була приблизно на 1 м меншою від товщини мурів Верхнього замку.

Однак, як свідчать документи, надалі реконструкція в цеглі Окольного замку продовжилась лише над Стиром і південно-східною околицею міста й тривала до середини XVI ст.

За інвентарями Луцького замку та староства 1545 р., 1552 р., 1576 р., 1598 р., 1600 р. та 1618 р. половина стін Окольного замку була мурована, половина –зроблена з дерева. Як засвідчують люстратори 1618 р. вхід до Верхнього замку починався з мосту, який „був такий поганий, що перейти його можна лише пішки".

Дерев'яна частина Окольного замку починалась від Воротньої вежі (між дзвіницею та костелом Св. Петра і Павла), йшла ліворуч до Перемильської вежі, звідти повертала направо вздовж Глушця і примикала до муру над Перекопом Воротньої вежі Верхнього замку.

З поступовою втратою Верхнім замком адміністративних функцій протягом XVIII - початку XIX ст. зникають і мури Окольника. На акварелі К.Войняковського 1797 р. на території ділянки між Воротньою вежею та будинком Фальчевського не видно ані мурів ані рукава р. Малий Глушець. Проте є рів і дерев'яний міст через нього. Те саме простежується на плані та малюнку Замку, виконаних полковником Корніловичем у 1845 р. Як свідчить кореспондент газети „Киевлянин" у 1865 р. рів навколо Замку був уже засипаний. На першій фотографії замку Козловського 1866 року не видно вже й моста.

Територія археологічного дослідження має спокійний рельєф, який утворився в результаті нівелювання поверхні в процесі житлового та комунального будівництва. Південною своєю частиною вона примикає до откосу дороги з мостом висотою 4 м над її рівнем, що веде в замок (Рис.7).

Між контрфорсами вежі та будинку була закладена траншея шириною 2 м і довжиною 18 м, орієнтована по лінії схід - захід. Цифрова нумерація її йде зліва направо від „1" до „9", буквена – з „Б". Глибина траншеї – 1,7-2,4м від сучасного рівня. Стратиграфія культурного шару у місці закладки траншеї наступна: глибина 0,0-0,4 м – це прошарок будівельних відходів, що утворилися внаслідок реставраційних робіт, проведених у 70-х -80-х рр. XX ст.,  а також залишки будівельних та шляхових конструкцій від попереднього благоустрою території. Крім того, через східну та західну частини траншеї проходили комунальні комунікації; глибина 1,4-2,4 м – культурний шар, представлений остеологічним матеріалом, фрагментами кераміки ХІІІ-ХVIII ст., уламками кахлів, цегли-пальчатки. Слід зауважити, що з глибини 1,7 м від сучасного рівня траншея почала заповнюватись ґрунтовими водами.

В результаті дослідження в траншеї були виявлені залишки оборонної стіни Окольного граду старого Луцька, їх опис подаємо по квадратах.

У східній частині траншеї в квадраті 1Б на глибині 0,6 м від сучасної поверхні (далі с.п.) було виявлено бутову кладку фундаменту стіни розмірами 2x2 м. Вона була викладена з нерегулярних вапнякових шматків, залитих вапняковим розчином. З метою встановлення її висоти та структури з південної та північної сторони квадрату була зроблена дорізка з двох квадратів, які отримали буквене позначення відповідно „А" та „В". Аналогічні дорізки були зроблені у квадратах 5Б і 9Б. Дорізані квадрати були зняті до глибини 2 м та 4 м, тобто до материка. В результаті було встановлено, що в північній частині квадрату 1Б частина бутової кладки шириною 1,8 м була розібрана і мала висоту 1 м від лінії материка. Найбільш збережена її південна частина мала розміри 2x0,4 м і висоту 1,6-1,9 м від лінії материка. В основі фундаментної кладки знаходились вапнякові плити розмірами від 0,4x04 м до 0,4x0,6 м і товщиною 8-10 см, що лежали на вапняковій подушці товщиною 0,2 м, яка являла собою дрібно перетерту цеглу, перемішану з вапном. Ця подушка лежала на щебеневій підсипці, що складалась із дрібних уламків цегли-пальчатки та вапняку і мала висоту 0,6 м від рівня материка. В квадраті 2Б частина вапнякової подушки довжиною 1,3 м була зруйнована до щебеневої підсипки. У квадраті 3Б поверх вапнякової подушки знаходилась кладка із шматків вапняку, скріплених вапняковим розчином. Аналогічну забутовку виявлено в квадраті 5Б. Тут щебенева підсипка і товщина вапнякової подушки була ідентична тій, що в квадраті 1Б.

В західній частині траншеї у квадратах 8-9 Б на глибині 0,3 м від сучасного рівня були виявлені залишки частини оборонної стіни. Судячи з найбільш збереженої її частини, вона мала дещо іншу конструкцію, аніж попередня (квадрат 1Б). Південну її сторону обрамляв ложково-тичковий ряд з цегли-пальчатки шириною 0,5 м. З північного боку вищеназваних квадратів подібна кладка була розібрана до рівня вапнякової подушки. Від неї лишився тільки один ряд цегли, що лежав на подушці. Висота цегляної кладки становила 1,6 м від рівня подушки. Простір між рядами цегляної кладки був заповнений нерегулярними шматками вапняку і залитий вапняковим розчином. Він мав ширину 1,2 м. Залишки подібної цегляної кладки на вапняковій подушці були також виявлені з південного боку квадрату ЗБ.

Аналогічна конструкція фундаменту стіни, яка представлена в траншеї, була виявлена в 1986 р. під час археологічних розкопок між Владичою та В'їздною вежами Луцького замку.

В культурному шарі траншеї були виявлені фрагменти кераміки та інші вироби, опис яких подаємо нижче і по глибинах.

Глибина 1,4 - 1,6 м. Фрагменти кераміки, що належали гончарному посуду з вертикальною ледь розхиленою назовні шийкою і потовщеними вінчиками і крутими плічками. Часто густо такі горщики прикрашались врізними горизонтальними лініями по тулубу. Зустрічаються уламки добре випалених тонкостінних горщиків з сильно розхиленою шийкою і прямими із закраїною з внутрішнього боку вінцями (рис.3,1).

Глибина 1,6 - 1,8 м. Уламки тонкостінного гончарного посуду з вертикальною шийкою і потовщеними вінчиками прикрашені врізними лініями по плічках. Цікавими є фрагменти горщиків з короткою шийкою і заокругленими потовщеними вінчиками із закраїною з внутрішнього боку (рис. 4,2). Виявлені також фрагменти банкоподібних горщиків есовидного профілю і простими вінчиками, а також з лійкоподібною шийкою і простими косозрізаними вінцями (рис. 6,2). Зустрічаються також фрагменти глибокої пательні опуклобокої форми з ручкою та трикутноподібнимии ніжками. Вони, як правило, мають розхилені назовні косозрізані з внутрішнього боку вінця (рис. 5,4).

Глибина 1,8 - 2,0 м. На цій глибині зустрічаються фрагменти кераміки глибоких конічних мисок з потовщеними з внутрішнього боку вінцями. Такі миски, як правило, прикрашені врізними горизонтальними лініями по тулубу (рис.1,3 ). З інших видів посуду цікавими є фрагменти глеків з вертикальною шийкою і крутими плічками та ручкою (рис.1,2). Вони, як правило, мають добрий випал. Виявлені також фрагменти тонкостінних горщиків есовидного профілю з сильно розхиленою назовні шийкою і косозрізаними карнизоподібними вінчиками із закраїною з внутрішнього боку. Такі посудини могли бути прикрашені пальцевими защіпами по вінчику (рис.2,3). З інших керамічних виробів на цій глибині виявлено фрагмент глиняної люльки, яка прикрашена врізними горизонтальними і вертикальними лініями, між якими прорисовані кола (рис.1,1).

Всі вище зазначені фрагменти гончарного посуду мають добре вимучене керамічне тісто, добрий випал, вигладжені і частково підлощені стінки чорного кольору. За аналогіями їх слід віднести до керамічних виробів XVI - XVII ст.

Глибина 2,0 - 2,4 м. На цій глибині зустрічаються фрагменти горщиків есовидного профілю з сильно розхиленою назовні шийкою, трикутними вертикальними вінцями Із закраїною з внутрішнього боку. Керамічне тісто такого посуду має домішки шамоту і дещо слабший ніж в описаного вище посуду. Вони, як правило, мають вигладжену з внутрішнього боку і ошершавлену зовнішні поверхні (рис.2,1). За аналогіями такий посуд відноситься до XIV - XV ст. (рис.5,1). Цікавими є фрагменти товстостінних горщиків банковидної форми з сильно розхиленою назовні шийкою і потовщеними валикоподібними вінцями із закраїною з внутрішнього боку (рис. 2,2). Вони часто прикрашались врізними горизонтальними лініями по тулубу. Керамічне тісто такого посуду містить в собі крупнозернистий пісок і шамот. Такі горщики мають слабкий випал. За аналогіями такий посуд датується ХІІ-ХШ ст.

Отже, матеріали рятівних археологічних досліджень дають значну інформацію щодо розвитку економіки, матеріальної і духовної культури міста ХІІ-XVII cт., будівництва Оборонної стіни Окольного граду. Вони могли б бути набагато повнішими, якби сучасні будівельники дотримувалися вимог чинного українського законодавства.

Література:

1. Колосок Б.В., Метельницький Р.Г. Луцьк. Архітектурно-історичний нарис. - К.: Будівельник, 1990.

2. Кучінко М.М. До питання про оборонні укріплення давнього Луцька // Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. Тези доповідей та повідомлень Міжнародної конференції. - Львів, 1993.-С.78-80.

3. Терський С.В.   Старожитній Лучеськ у світлі археології // Старий Луцьк. Науково-інформаційний довідник. - Луцьк, 1998. - С.6-28.

4. Троневич П. Луцький замок. - Луцьк: КОГЕУС-ДІКССОН, 2003.

5. Фітцке Я. Важливі відкриття у замку Любарта в Луцьку // Археологічна спадщина Яна Фітцке / За заг. ред. Г.В.Охріменка. - Луцьк: Видавництво Волинської обласної друкарні, 2005. - С. 96.