Є
люди, доля яких, немов захоплююча розповідь. Їх фатально переслідують невдачі
не лише за життя, але і після смерті. В квітні минуло 115 років від дня смерті
Миколи Костомарова (1817-1885) - видатного українського історика, археографа,
фольклориста, письменника, суспільно-політичного діяча.
Далекий
предок історика - Самсон Мартинович Костомаров - ще за часів Івана Грозного
втік із Московської держави до Литви і оселився під Ковелем. Його онук, Петро
Костомаров, за чпсів Богдана Хмельницького вступив до Війська Запорізького і
після Берестецької битви був позбавлений польським урядом прав на маєток і
шляхетство. Петро пізніше оселився на території Російської держави,
започаткувавши тут родину Костомарових.
Зв'язок
з українською і російською культурами відбився і в світогляді Миколи
Костомарова як суспільно-політичного діяча. Один з організаторів
Кирило-Мефодієвського товариства, Костомаров у його програмних документах
ратував за створення федерації слов'янських народів на зразок грецьких
республік чи США.
Трагедія
і злий фатум все життя переслідували М.Костомарова: син кріпачки, він у
десятирічному віці ледь сам не став кріпаком після загибелі батька поміщика.
Пригнічував і факт убивства Костомарова-старшого його ж підданими, арешт за
участь у таємній політичній організації, річне ув'язнення у Петропавлівській
фортеці, кохання пронесене через все життя - вінчання, силою обставин
розтягнуте майже на 30 років, заборона викладати в університетах, важкі хвороби
тощо. Всі ці життєві негаразди наклали відбиток на творчість Костомарова. Як в
літературних, так і в наукових творах і навіть в його автобіографії натрапляємо
на жахливі сцени вбивств, що, здавалося б, не могли вміститися в голові
звичайного професора. Особливо багатий на "чорні" сцени один з
найкращих творів Костомарова - історична повість "Кудеяр", присвячена
часам правління Івана Грозного в Московській державі.
Різноманітність
у єдності та єдність в різноманітності - таким було життєве та наукове кредо
визначного українського вченого. Після смерті Костомаров отримав у науці (за
Ю.Пінчуком) 26 характеристик: від історика-комуніста до буржуазного
націоналіста. Одне з висловлень Костомарова є застереженням і для наших
сучасників. "Завдання викорінювати в народі що б то не було - завжди
облудне. Творіть, а не руйнуйте; ветхе зруйнується і перетвориться на попіл,
розвіється по вітру саме собою. Інакше, де викорінення, там насильство, і часто
доводиться, - вважав він,- жалкувати про зруйноване".
Тож
не забудемо згадати Миколу Івановича Костомарова у ці дні як добру і розумну
людину, що залишила своїм нащадкам-українцям не тільки всесвітньо відоме ім'я,
але й корисні думки і настанови.
