На початку Євангелія від Іоанна Христос названий Словом: «І Слово стало
тілом, і перебувало між нами». Як Слово Боже, передане авторами Біблії, жило
серед наших предків і їхніх сусідів, який вплив воно мало на їхнє культурне і
політичне життя, чим воно є для нас сьогодні – про все це розповідає виставка у
Волинському краєзнавчому музеї «Біблія у світовій книжковій спадщині». Виставка
створена на основі фондів Волинського, Рівненського, Острозького музеїв,
Волинського обласного державного архіву. Книги, представлені на виставці,
належали до бібліотечних зібрань волинських колегіумів, семінарій, братств,
український і польських політичних та культурних діячів. Серед них – книги
луцького біскупа середини XVI ст., розбудовника міста Юрія Фальчевського,
історика і теолога ХІХ ст. Антоні Мошинського, одного з перших істориків
України Дмитра Бантиш-Каменського, автора «Історії Русів» Георгія Кониського.
На виставці, окрім друкованих видань, представлені й рукописні Тори (П’ятикнижжя Мойсея) XVII-XVIII ст.
на івриті, Євангелія XVI-XVII ст., апокриф. Серед авторів перекладів та
коментарів до Біблії – Еразм Роттердамський (цюріхське видання Х.Фрошауера 1543
р.), Мартін Лютер (люнебурзьке видання Гослара 1614 р.), Філіп Меланхтон
(Віттенберг, 1583 р.), Іона Шліхтінг (Гамбург, 1665 р.). До видання Біблії
докладали зусиль видатні гравери й художники Альбрехт Дюрер, Густав Доре,
Ніколя Пуссен, майстер Ілля, Григорій Левицький, Никодим Зубрицький.
Досить часто видавці Біблії переслідували й політичну мету. Про це свідчать
багатомовні Біблії-поліглоти, московське видання Біблії 1822 року польською
мовою, дивлячись на яке, пригадуєш біблійну оповідь про Юдіф та Олоферна й
порівнюєш біблійну героїню з польськими борцями. До речі, книга Юдіф не
визнавалася російським Синодом канонічною (тобто законною, придатною для
викладу в церкві).
Прикраса виставки – Острозька Біблія 1581 року, друку Івана Федорова. На
багато століть її текст став основою для видань Біблії церковнослов’янською
мовою, зокрема і Єлисаветинської Біблії, що належала Георгію Кониському.
В силу історичних обставин переклад Біблії українською з’являється тільки в середині ХІХ ст. Здійснює
його Пилип Морачевський, який у 30-х роках ХІХ ст. проживав у Луцьку.
Перекладами Біблії займалися також Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький,
Іван Пулюй, Іван Огієнко та інші.
Цікавим виданням є «Коментар до Апокаліпсису» Генріха Кірхера (Кьольн, 1676
р.). Адже її автор – герой роман Анн і Серж Голон «Анжеліка», преподобний отець
Кірше (Кірх ер у французькій традиції), єзуїт, Великий заклинатель Паризької
єпархії, який проводив процедуру «вигнання біса» з Жофрея де Пейрака.
ХХ століття – час утопій та анти утопій, на території Радянського Союзу
віруючі в опалі, крім того, заборонено розповсюджувати Біблію рідною мовою.
Герої фантастичного роману Рея Бредбері «451˚ за Фаренгейтом» запам’ятовували частини Біблії перед її
знищенням. В Радянському Союзі – країні-утопії, що стала для
Бредбері прототипом, існували підпільні видавництва (на виставці представлено
друкарський станок), розповсюджували Біблії закордонних видавництв
українською,латвійською, естонською,
грузинською, осетинською, чуваською, татарською мовами. У 1960-х роках виходить
роман Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита», матеріали якого використані в рукописному
апокрифі «Євангеліє від Варрави», створеному 1968 року в Луцьку.
Дитячу Біблію – предмет великого натхнення і бажання Тома Сойєра – представлено
на виставці виданнями на різних мовах – івриті, німецькій, українській. Для
оформлення виставки використано іконографічні матеріали XVII-ХІХ ст. З фондів Музею
волинської ікони.
