Луцький замок. – 2008. – 4 вересня.

Олексій Златогорський,

директор ВФ ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України»

Інституту археології НАН України

 Нотатки про минуле Луцька,

закатане під асфальт

Наша писемна історія нетривала у часі. Практично всі знання про минуле раніше Х ст. здобуваємо за допомогою лопати археолога, дослідника, що розкриває таємниці матеріальної та духовної культури предків. Цьогорічні археологічні дослідження у місті проводилася силами Волинської філії державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології Національної Академії наук Україн. Проходили вони на ділянках, що вже мають свою будівельну історію протягом ХІХ-ХХ ст.

Так, по вулиці Івана Франка, на території колишнього консервного заводу, на невеликому за мірками спеціалістів розкопі, на глибини близько 1 м від сучасної поверхні, під трьома шарами асфальту (два – радянського часу, один – часів Польщі) були виявлені чіткі сліди поселення тшцінецько-комарівської культури епохи бронзи та  Київської Русі Х-ХІ ст. Ці сліди проявилися, у першу чергу, археологічними об’єктами: господарською ямою епохи бронзи із виявленими в ній артефактами: керамічним посудом та прикрасою – бронзовим браслетом та, щоправда зруйнованим під час покриття асфальтом, житлом-напівземлянкою стовповою конструкції, зі слідами пічки у східному куті та керамічним матеріалом так званого «курганного» типу, тобто Х-ХІ ст. В розкопі виявлено також матеріали епохи ранніх слов’ян VII-ІХ ст., так званої Луки-Райковецької культури, післямонгольської доби, козацьких часів в історії України.

Під час перепоховання радянських військовополонених, розстріляних фашистами у 1941 році, по вулиці Гнідавській, на території колишньої тваринницької ферми, виявлено також сліди двошарового поселення: епохи раннього заліза та Київської Русі. З матеріалами досліджень лучани зможуть ознайомитися найближчим часом, оскільки готується до друку наукове видання за результатами археологічних розкопок.

Ці дослідження на території меморіалу жертвам фашизму стали своєрідною сенсацією в історії міста. Справа в тому, що вони виявили ланку в поселенській історії сучасного Луцька, якої не вистачало дослідникам для розуміння формування Лучеська-града у давньоруську добу. Якщо матеріали епохи бронзи на території Луцька відомі, VII-ІХ ст. та періоду Київської Русі найбільш досліджені, то епоха раннього заліза – біла пляма у списку пам’яток. Виглядало так, що ніби давні предки лучан поселилися на берегах Стиру та його допливів 3 тисячі років тому, через тисячу років залишили цю місцевість і заселили знову лише у VII-ІХ ст. нашої ери. Розкопки на вулиці Гнідавській виявили поселення епохи раннього заліза і таким чином довели тяглість поселенської історії міста у віках.

Цікавими у плані знахідок на території міста цього річ є дослідження у Старому Луцьку, які тривають і нині. Серед знахідок – шкіряні вироби, монети, виготовлений з дерева гребінець, орнаментований солярними (сонячними) знаками.

Варто зазначити, що, на превеликий жаль, забудовники не розуміють вартості історичних знань, розпочинають будівництво (чи добудову) без відповідних археологічних досліджень, порушуючи чинне українське законодавство. Знищуються пам’ятки, навіки втрачається цінна інформація, що не можлива до відтворення.

Так, без археологічних досліджень проведені роботи у місті по вулиці Данила галицького, на ділянці громадянина М.К.Голева, що лише частково була досліджена у 1990-х роках М.М.Кучінком. Ведеться добудова без погоджень і досліджень на вулиці Кривий Вал,1. Нищиться землерийною технікою унікальне, найдавніше в історії Луцька, поселення епохи бронзи над колишньою річкою Глушець по проспекту Волі, в районі філармонії…

Шлях до збереження пам’яток археології в Луцьку – це археологічні дослідження та державна паспортизація, визначення меж ареалів історично населених місць, соціальна реклама тощо. Нині в археології використовуються і неруйнівні методи, що прискорюють подібну пам’яткоохоронну діяльність.

Так, за допомогою георадару ОКО-4 було проведене підґрунтове дослідження Театрального майдану у місті. Принцип дії георадару полягає у зондуванні електромагнітними імпульсами поверхні землі і відображення середовища зондування за отриманими сигналами. На майдані було пройдено 6 профілів до глибини 8 метрів.  Геофізичне дослідження методом дипольного електромагнітного профілювання та зондування виявило, що історичний культурний шар на ділянці залягає під шарами асфальту, щебеню, будівельного сміття та насипного ґрунту на глибині 1,30-1,80 м від денної поверхні. У результаті проведення геофізичного дослідження виявлено 47 археологічних об’єктів, з них – три поховання. Більшість із об’єктів  являють собою залишки будівель чи господарських споруд та комунікації ХІХ – початку ХХ ст. Але є і поховання невизначеного часу, розташовані на глибині від 0,60 м до 3,0 м від денної поверхні, залишки жител, ям та споруд з історичного культурного шару від періоду Київської Русі до кінця XVIII ст., розташовані на глибині від 1,30 м до глибини 4,5 м від сучасної поверхні.

Пожвавлення активності будівництва у місті, спалах діяльності інвесторів – є явищами, зрозуміло, наскрізь позитивними. Але слід не забувати про те, що будь-які земляні роботи повинні проводити лише після археологічних досліджень. І це стосується не лише території Луцького історико-культурного заповідника чи центру міста, а й ділянок з історичним культурним шаром в районі річок Жидувка (ДПЗ), Омеляник (МКС), Сапалаївка (33-й квартал), Глушець (проспект Волі), в районі корінних берегів р.Стир на вулицях Дубенській, Ковельській, Чернишевського. Багато таємниць історії міста ще чекає на своє дослідження…