Волинь-Нова. – 2008. – 12 серпня

Олексій ЗЛАТОГОРСЬКИЙ

ПІД АСФАЛЬТОМ – СЛІДИ ДАВНІХ ПОСЕЛЕНЬ

Нові відкриття археологів у центральній частині Луцька

Можливість розкрити таємниці минулих віків у нашому обласному центрі, почерпнути з джерел інформацію про формування давнього Лучеська тепер для дослідників практично зведена до нуля. Коло джерел, як відомо, замикається з одного боку – відсутністю писемності у давніх племен, з другого, власне, – огульним нищенням пам'яток нащадками. Переліком будівель установ, зведених у радянський час на місці давніх поселень і кладовищ у місті, можна будь-кого відвернути від прихильності до комуністичної ідеї. Скільки цинізму потрібно було, щоб зводити на кладовищах школу (№5), філармонію, драматичний театр! А на поселеннях різночасової «прописки» радянські герострати додумалися звести у Луцьку наукову бібліотеку, обласний державний архів, статистичне управління, не говорячи вже про цілі житлові райони з багатоповерхівками.

Так, звичайно, будуватися треба. Бо жити і працювати людям теперішнім теж десь треба. Але шанувати своє минуле – не є принизливою рисою для будь-якої нації.

Викликає здивування, як пошановували наших пращурів іноземці. Конкретний приклад з далекого 1938 року, коли чех Земан (чиїм іменем тепер славиться місцевий пивзавод) під час розширення території свого підприємства і будівництва нових цехів, без примусу, не зважаючи на відсутність законодавчої бази, запросив поляка Фітцке – тоді директора Луцького музею – оглянути територію майбутнього будівельного майданчика. Останній на корінному березі р.Сапалаївки засвідчив багатошарове поселення від часів перших землеробів неоліту до Київської Русі. Матеріали, зібрані Фітцке, були передані у музей, але під час війни, на жаль, загинули. І більше жодної інформації про поселенську структуру у цьому районі міста ми у джерелах не знаходимо. Не згадують про неї такі метри і дослідники, як Олександр Цинкаловський, Михайло Кучінко, Григорій Охріменко, Богдан Колосок, не згадує у своєму останньому дослідженні про давньоруський Лучеськ і Святослав Терський. У радянський час ця територія була забудована приміщеннями консервного заводу. І, напевно, так би і залишилася у літературі та свідомості як можливий ареал давнього поселення, якби на території колишнього заводу приватне підприємство не розпочало будівництво нового житлового кварталу.

Після тривалих і важких переговорів із власниками приватного підприємства, із залученням (з незрозумілих причин) вчителів ПТУ, які категорично заперечували наявність поселення, на будівельний майданчик були допущені археологи. Під шарами асфальту, поруч із колишніми фундаментами складських приміщень виявлено культурний шар різночасового періоду: від епохи бронзи до козацької доби!

На невеликому, за мірками спеціалістів, розкопі, на глибині близько метра від сучасної поверхні, під трьома шарами асфальту (два – радянського часу, один – часів Земана) було виявлено те, що, напевно, у свій час не доглядів Ян Фітцке: чіткі сліди поселення тшцінецько-комарівської культури епохи бронзи та Київської Русі Х-ХІ ст.! Ці сліди проявилися, у першу чергу, археологічними об'єктами: господарською ямою епохи бронзи із виявленими в ній артефактами: керамічним посудом та прикрасою – бронзовим браслетом та, щоправда, зруйнованим під час покриття асфальтом, житлом-напівземлянкою стов пової конструкції, зі слідами пічки у східному куті та керамічним матеріалом так званого «курганного» типу, тобто Х-ХІ ст.

В розкопі виявлено також матеріали епохи ранніх слов'ян VII-ІХ ст., так званої Луки-Райковецької культури, післямонгольської доби, козацьких часів в історії України. Всі вони, можливо, залишаються під іншими будівлями колишнього консервного заводу, які приватне підприємство «ВВС» планує зносити найближчим часом. Є надія, що підприємці не забудуть про археологів і допоможуть науковцям у розкритті таємниць минулого.

Це вже не вперше волинські археологи роблять наукові відкриття у забудованій частині міста. Минулого року рятівні дослідження були проведені на проспекті Волі, де виявлено залишки поселення давніх слов'ян та періоду Київської Русі, козацької доби. Все це лише підтверджує думку про крихкість минулого нашого міста, в якому будівництво та земляні роботи необхідно проводити, прислухаючись до думки археологів.