Минуле і сучасне Волині та
Полісся. Камінь-Каширський в історії Волині та України. Науковий збірник.
Вип.20. – Луцьк, 2006. – С.14-19.
Сергій Панишко (Луцьк)
АРХЕОЛОГІЧНІ
ДОСЛІДЖЕННЯ
ДАВНЬОРУСЬКОГО
КАМЕНЯ
Археологічні дослідження городища у м.Камінь-Каширський проводились
Давньоруською археологічною експедицією Волинського краєзнавчого музею під
керівництвом автора впродовж 1989-1993 років. Роботи велись на кошти, виділені
Волинською обласною організацією Українського товариства охорони пам'яток
історії культури.
Пам'ятник відомий давно, однак перші дослідження на ньому були здійснені
П.О.Раппопортом у 1960 році. Тоді був знятий топографічний план городища і
проведене його шурфування. У звіті зазначено, що шурф був доведений до глибини
1,4м, після чого виїмка грунту припинена. Культурний шар містив виключно
пізньосередньовічні матеріали.
В середині 60-х років на території городища був споруджений
адміністративний будинок. В ході земляних робіт зустрічались дерев'яні
конструкції („колодязі" за переказами місцевих жителів). Нажаль.
спостереження за будівництвом археологами не велось і культурно-хронологічна
належність згаданих конструкцій залишалась не встановленою.
При візуальному обстеженні пам'ятника виявилось, що внаслідок нівелювання
середини 60-х років він змінив свій первинний вигляд. Про сучасний вигляд
городища та розміщення на ньому розкопів дає уяву топографічний план, що
поданий на рис. 1.
Розкоп 1
Розкоп, розміром 4,0х10,0м був закладений у південно-східній частині
городища. Верхній шар грунту до глибини 0,2м. складався з будівельного сміття,
що залишилось з часу будівництва адмінбудинку. Далі, до глибини 0,8м. залягав
шар, в якому знайдено металеві вироби новітнього часу, колючий дріт, фрагменти
кахлів, новітня та середньовічна кераміка.
До глибини 1,0м. характер культурних нашарувань по всій площі розкопу був
порівняно однорідним. Поряд з середньовічною керамікою зустрічалась і
давньоруська. Нижче цього рівня характер культурного шару змінювався. Якщо у
північній частині розкопу продовжувався твердий гумусований грунт з
вкрапленнями цегли, то у південній частині розкопу прослідковувались різні
підсипки, в яких знахідки траплялись порівняно нечасто.
На глибині 1,25м. була проведена генеральна зачистка дна розкопу, яка
виявила ряд плям. Одна з них (перемішані пісок, глина, сірий грунт, сліди
вугілля) була інтерпретована як вал, що було підтверджено подальшими
дослідженнями. Основу насипу валу становив світлий пісок, до якого з
внутрішнього боку прилягали підсипки з жовтої глини і сірого грунту. Насип зі
світлого піску на розрізі оконтурювався слідами пожежі (попелом, дрібним
вугіллям). Висота валу на дослідженій ділянці становила близько 1 м. В насипі
валу було зроблено ряд цікавих знахідок. Це фрагменти вінчиків XII – першої
половини XIII ст., зуб тварини, ніж з прямою спинкою, уламок скляного браслету.
Вал був насипаний безпосередньо на похованому гумусованому грунті.
У північній частині розкопу пізньосередньовічна засипка доходила до рівня
похованого грунту. Тут поряд з більш пізніми зустрічались і перевідкладені
давньоруські матеріали. У похованому гумусованому грунті знайдено фрагменти
вінчиків післямонгольського часу, наконечник стріли.
На глибині 2,32 м проведена генеральна зачистка дна розкопу, яка виявила
пляму з нестійкими контурами. В ході виїмки заповнення об'єкту виявилось, що
тут розміщено дві ями. Яма №1 мала розмір 1,25x1,15м. при глибині 0,46м. В її
заповненні знайдено фрагмент вінчика XII – першої половини ХІІІ ст. Поряд з нею
спостерігалось незначне заглиблення круглої форми.
У південно-західному куті розкопу був виявлений завал битої цегли, що
утворився в ході руйнування цегляної стінки, яка знаходилась за межами розкопу.
Для обслідування останньої був зроблений невеликий підбій. Виявилось, що
збереглося 6 шарів кладки з цегли розміром 0,34x0,16х0,08м. Товщина стіни – 1,1
м. На дослідженій ділянці стіна стояла на забутовці потужністю 0,3м, яка
складалась з битої цегли і розчину.
Розкоп 2
На північ від розкопу 1 була закладена розвідкова траншея розміром
1,0х2,0м. В ній, на глибині 1,5м. від сучасної денної поверхні виявлена
дерев'яна вимостка середньої збереженості. Стратиграфія культурних нашарувань
на цій ділянці спостерігалась наступна: 0,0-0,5м. – насип будівельного сміття
середини 60-х років, нижче – шар гумусованого грунту з вкрапленнями вугілля.
Траншея поступово була розширена в розкоп розміром 3,6х7,9м. Розміри
розкопу визначались підземними комунікаціями і дорогою, що проходили по
території городища. В грунті, що перекривав дерев'яну вимостку знахідки
траплялись надзвичайно рідко. Найбільш характерним з них є фрагмент вінчика ХIV
ст. На поверхні дерев'яної вимостки траплялась давньоруська кераміка,
зокрема вінчики післямонгольського часу, фрагменти берести, зокрема, з
процарапаною лінією, шматки шкіри, зокрема, вирізана стрічка і вузька смужка з
зірками.
Дерев'яна вимостка (рис.
2) складалась з дощок товщиною до 0,05м. Окремі дошки були дещо товщі. Вільною
від дерев'яних конструкцій була ділянка у південно-західному куті розкопу.
Порівняно погано дерево збереглось і у східній його чистині, що пояснюється
незначною потужністю грунту, що перекривав дерево на цій ділянці.
Центральну частину розкопу займали дошки шириною від 0,12 до 0,35м., що
були покладені у напрямку з південного заходу на північний схід. На їх поверхні
на додатковій підстилці з перпендикулярно покладених дощок був споруджений
черінь розміром 0,5х1,0м. Обпаленість глини черіня середня.
Під дошками у північно-західній частині розкопу знаходилась конструкція з
системи поздовжніх „лаг" і кількох поперечних дощок, що знаходились під
„лагами" (рис. 3). В середині конструкції знаходилась дошка довжиною
0,75м., яка була поставлена на ребро і закріплена зі східної сторони трьома
кілочками. На рівні цієї дерев'яної конструкції виявлене скупчення кераміки
післямонгольського часу, яке характеризує вінчик.
В центральній частиніі розкопу під дошками вимостки знаходилась конструкція
прямокутної форми, що складалась з відносно товстих дощок покладених одна на
одну у два шари.
Зруб 1 (рис. 4). В
межах розкопу знаходився один (північно-західний) кут зрубу, від якого зберігся
один вінець. Західна і північна стінки продовжувались поза межами розкопу. Для
спорудження цього зрубу використані колоди діаметром 0,3м. Під тиском грунту
колоди незначно деформувались. Колоди зв'язані „в обло" з випуском кінців
0,15-0,2 м. На місці в'язки у верхній колоді вирубаний прямокутний паз. У
західній стінці зрубу на відстані 1,6м. від кута був зроблений вруб, в якому лежала
дерев'яна плаха, що йшла паралельно північній стінці зрубу.
В заповненні зрубу знайдено значну кількість фрагментів кераміки, які
репрезентують вінчики. В цілому цей
матеріал може бути віднесений до XIII ст.
Зруб 2 (рис. 4). В
межах розкопу знаходились два кути першого вінця цього зрубу. Повністю
досліджена його північна стінка довжиною 3,2м. Товщина колод північної і
західної стінок приблизно однакова 0,2-0,23 м. Колода східної стінки зруба
трохи тонша.
Конструкція виконана „в обло", з випуском кінців довжиною 0,3м.
Простежується послідовність робіт – першою була покладена північна колода,
потім – східна і західна. На двох останніх добре прослідковуються вруби для кріплення
наступних колод. У північну колоду на відстані 0,85м. від північно-західного
кута зрубу був вбитий кілок висотою 0,38 м. Звертає на себе увагу та обставина,
що кілок був конструктивно пов'язаний з дерев'яною вимосткою, про яку мова йшла
вище.
Колоди зрубу лежали на вимостці з дерев'яних плах і дощок, які становили
йога підлогу. Західна стінка стояла на дерев'яних плахах, плоских знизу і
заокруглених зверху. Східна – на вимостці з дощок, частина з яких погано
збереглась.
Між плахами підлоги у західній частині зрубу простежено два ряди кілочків.
Перший, ближчий до західної стінки, складався з 2-х, другий – з 5-ти кілочків,
два з яких погано збереглись і були прослідковані по стовпчиках корпусу.
Посередині зрубу розміщувався черінь (розміри дослідженої частини –1,5x1,1м.)
з добре обпаленої глини. З північного і східного боку він був обмежений
старанно обробленими дошками з слідами вогню.
В межах зрубу знаходились три вертикальні стовпи, два з яких розміщувались
біля північної стінки. Перший стовп, круглий, діаметром 0,27м. над рівнем
долівки піднімався на 0,5м. У його східному боці вирізаний паз шириною 0,11 м.,
глибиною 0,11 м. Паз розпочинався на 0,3м. нижче обпаленої вершини стовпа.
Другий стовп, прямокутний в перерізі, розміром 0,15х0,3 м., над рівнем долівки
піднімався на 0,3м. Чітко прослідковувалось штучне заокруглення його вершини.
На всьому протязі стовп мав вертикальні пази: з південного боку шириною 0,08м.,
глибиною 0,08м.; з східного боку шириною 0,06м., глибиною 0,11 м. У східний паз
заходить одна з дощок долівки, на яких лежить східна колода зрубу. Третій
стовп, круглий, діаметром 0,18м. зафіксований у південно-східній частині зрубу.
Його збереженість погана, вершину вдалось прослідкувати на рівні долівки зрубу.
У заповненні зрубу знайдено велику кількість фрагментів кераміки, кілька
шматків обробленої шкіри. У північно-східному куті зрубу на долівці виявлене
скупчення кераміки, з фрагментів якого було реконструйовано профілі двох
тонкостінних гончарних горщиків XII - першої половини XIII ст. Тут же знайдений
вінчик горщика, зробленого у поганій гончарній техніці післямонгольського часу.
На поверхні черіня лежав шар грунту з великим вмістом фрагментів кераміки.
В цьому скупченні поряд з вінцями з круглими валиками траплялись фрагменти
нахилених всередину, гофрованих вінчиків. Тут же знайдено фрагмент скляного
браслету світло-зеленого кольору. На підлозі біля черіня знайдений уламок
точильного бруска.
На схід від зрубу 2 на рівні його підлоги розміщувався великий черінь,
частково досліджений у розкопі. Північна частина черіня перекривала дошки, на
яких лежала східна колода зрубу 2. Одна з цих дощок була конструктивно зв'язана
з стовпом всередині зрубу (входила в паз).
До північної стінки зрубу 2 підходила вимостка з старанно оброблених дощок,
які були розміщені перпендикулярно до дощок, що становили долівку зрубу
(знаходились на одному рівні). Деякі дошки вимостки мали видовбані квадратні
отвори. Посередині північної стінки зрубу між цими дошками простежена
конструкція з двох вертикально поставлених дощок. На поверхні вимостки знайдено
фрагмент вінчика XII – першої половини XIII ст., скупчення чорної вовни.
На захід від зрубу 2, при виїмці фунту нижче рівня його підлоги був
виявлений зруб 3.
Зруб 3. Зруб
безпосередньо підстилав зруб 2 і мав ту ж саму орієнтацію. Зберігся один вінець
зруба, однак на місці зв'язування добре прослідковувався вруб для наступної колоди.
Для спорудження цього зрубу використані колоди діаметром 0,15м. (зв'язані „в
обло", з випуском кінців 0,1 м.). Збереженість дерева – добра. В
заповненні знахідки відсутні.
Оскільки дерев'яні конструкції зрубів добре збереглись було прийняте
рішення їх законсервувати. З метою побудови повної стратиграфічної колонки
культурного шару пам'ятника, на місцях, вільних він дерев'яних конструкцій,
були закладені два шурфи.
Шурф №1 розміром 1,0x1,5м. розміщувався біля східної стінки зрубу 2. Нижче
рівня долівки зрубу тут залягав темний гумус з великою кількістю дерев'яних
трісок, в якому знайдено фрагмент вінчика. На глибині 0,57м. від рівня долівки
зрубу 2 розпочинався материк – біла глина, причому, рівень материка помітно
понижувався у напрямку зрубу.
Шурф №2, розміром 1,2x1,6м. знаходився у південно-західному куті розкопу.
По розрізу культурних нашарувань простежено, що зруб 3 лежав на підсипці
товщиною 0,4м. з білої глини; нижче, до глибини 1,2м. від рівня підлоги зрубу 2
залягав темний гумус з великою кількістю дерев'яних трісок в якому знайдені
фрагменти вінець XII — першої половини XIII ст. і другої половини XIII – XIV
ст., шиферне прясло. На глибині 1,2м. розпочинався материк на фоні якого після
зачистки простежувалась темна пляма об'єкту, що продовжувався за межами
розкопу. В ході виїмки заповнення цього об'єкту знайдені великі фрагменти
верхніх частин горщиків XII – першої половини XIII ст., велика кістяна голка.
Розкоп 3
З метою дослідження пам'ятника широкою площею роботи продовжувались на розкопі
3, який був закладений на захід від розкопу 2. Загальна площа розкопу 3 – 172 м2.
На момент початку робіт характер культурних нашарувань в північно-східній
частині розкопу 3 уявлявся досить чітко (по розрізам культурних нашарувань, що
були отримані в розкопі 1. З метою отримання даних про характер культурних
нашарувань в західній частині наміченого розкопу 3 тут була закладена траншея
розміром 1х20м. орієнтована по лінії північ-південь. Західна стінка траншеї
уявлялась як західна стінка розкопу 3.
Виїмка грунту з траншеї проводилась пошарово(0,2м.) до рівня – 1,8м. від
рівня сучасної денної поверхні. В ході досліджень в траншеї було виявлено ряд
горизонтів і об'єктів, що добре читались на розрізі західної стінки траншеї.
Верхня частина культурних нашарувань на дослідженій траншеєю ділянці складалась
з будівельного сміття, що утворилось в ході спорудження адмінбудинку в середині
60-х років XX ст. На протязі траншеї його потужність коливалась в межах 0,5-0,8м.
За репер (нульову відмітку) була прийнята нижня межа піщаної подушки під
кам'яною вимосткою дороги новітнього часу, що була виявлена у траншеї. Вона
знаходилась на глибині 1,0м. від
сучасної денної поверхні в північно-західному куті розкопу. Нижче всі глибини
подаються по відношенню до репера.
У південно-західній частині розкопу 3 був виявлений потужний глиняний
завал. Загальна площа дослідженої частини завалу становила близько 25м2.
На поверхні глини зустрічалась кераміка як XII-XIII ст., так і більш пізнього
часу. Серед знахідок виділяються: фрагмент ручки від сковорідки, на поверхні
якого чітко прослідковуються краплини поливи, натільний хрест, два фрагменти
точильних брусків. У насипу завалу було досліджено дві ями, одна з яких була
пізнішим перекопом, а інша відносилась до давньоруського часу.
Після повного окреслення форми і дослідження врізаних в завал об'єктів була
вивчена його внутрішня конструкція. В розрізі західної стінки пізнього перекопу
прослідковувалась конструкція завалу, зокрема, сліди обпаленої глини в його
тілі. При подальшому дослідженні виявилось, що це комплекс з чотирьох черенів,
які були розміщені один над одним.
Послідовність спорудження черенів, велика кількість слідів ремісничого
виробництва дозволяють попередньо реконструювати глиняний завал як залишки
об'єкта, зв'язаного з ремісничим виробництвом, що функціонував на протязі
значного проміжку часу.
У розкопі 3 було зафіксовано також дві плями, які при виїмці заповнення
виявились ямами.
Яма №2 прямокутна,
розміром 1,6x1,1м., глибиною 0,4м. від рівня фіксації плями. Дно ями
горизонтальне. В заповненні ями зустрічався керамічний матеріал, зокрема,
вінчики ХІІ-ХІІІ та ХІV ст. Останні
кількісно переважали.
Яма №3 кругла,
діаметром 1,0м. глибиною 0,3м. від рівня фіксації плями. Важливим є
спостереження, що цей рівень (заповнення ями) перекривався глиняним завалом.
Дно ями злегка понижувалось в центральній частині. В заповненні зустрічався
керамічний матеріал, зокрема, фрагменти вінчиків ХІІ-ХІІІ ст.
Зачистка дна розкопу 3 на рівні -0,8м. виявила комплекс череня №3, що мав
сліди чотирьох підмазок (ремонтів).
Розкоп 3а
На дні розкопу 3 був розбитий розкоп 3а з розрахунком на подальші прирізки.
В ході виїмки фунту з шару 1,1-1,3м. від репера в центральній частині розкопу
чітко вималювалось велике скупчення глини. Поверхня скупчення мала куполоподібну
форму. Матеріал з шару 1,1-1,3м. однорідний, датується XII-ХІІІ ст., хоча
зустрічаються поодинокі фрагменти кераміки XIV ст.
При виїмці наступного штика (1,3-1,5м.) виявилось, що скупчення глини має
правильну підчотирикутну форму і по краям обмежене слідами зотлілого дерева.
Форма країв скупчення дозволяла припустити, що на цьому рівні воно було
обмежене дерев'яними дошками (вузькими плахами?) поставленими на ребро.
З метою чіткого окреслення виявленого об'єкту було вирішено продовжити
виїмку грунту за межами скупчення. В ході цієї роботи встановлено, що зотлілі
дошки, що обмежували скупчення, стояли на зрубі (зруб 4).
Зруб 4 (рис. 5).
Збереженість зрубу середня. Зруб виконаний в техніці рубки „в обло" з
випуском назовні кінців колод довжиною 0,1-0,15м. В межах розкопу повністю
прослідковувалась південна стінка зрубу довжиною 3,6м. З метою встановлення
довжини його східної стінки в північній частині розкопу була зроблена прирізка
1,0-1,0м. Встановлено, що східна стінка зрубу 4 мала таку ж саму довжину. Товщину
колод зрубу встановити важко, оскільки під тиском культурних нашарувань вони
розплющились. В даний час їх ширина коливається в межах 0,15-0,2м. Східна
стінка зрубу лежала на вимостці з дерев'яних плах.
На захід від зрубу простежена дерев'яна дошка шириною 0,3м., яка продовжувалась
за межами розкопу. На захід від цієї дошки знаходилась вертикально вкопана
дерев'яна колода діаметром 0,2м.
Зруб 4 був повністю заповнений перемішаною глиною. В ході дослідження цього
скупчення було виявлено два черені, які мали по кілька етапів ремонту
(підмазки).
У південно-західному куті зрубу досліджено конструкцію череня 4, що мав
сліди шести етапів ремонту.
Черінь 4а, зберігся фрагментарно, його розміри встановити не вдалось. Очевидно,
що його площа перевищувала 0,5м. Товщина череня - 0,02м.
Черінь 4б, розміром 1,0х0,8 м, товщиною 0,02м. Обпал череня – середній.
Черінь 4в, розмірами і формою повторював попередній. Товщина череня 0,03-0,5м,
обпал добрий.
Під черенем 4в знаходилась підсипка з жовтої глини товщиною 0.05-0,1м.
Черінь 4г, розміром 1,36х0,83м., товщина череня 0,05м. Даний черінь характерний
надзвичайно потужним обпалом.
Черінь 4д, розмірами і формою повторював попередній. Товщина череня – 0,02
м, обпал – середній.
Черінь 4є, розмірами і формою повторював два попередніх. Товщина черіня –
0,05 м, обпал добрий.
Останній черінь лежав на залишках дерев'яних дощок, що складали ділянку
зрубу 4.
Як говорилось вище східна стінка зрубу 4 перекривала дерев’яну вимостку. Поверхня
останньої знаходилась на глибині 1,7м від репера і складалась з дощок, що
лежали в напрямку з південного сходу на північний захід. Найкраще вони збереглись
у південно-східній частині розкопу. Тут добре прослідковувалось 9 таких дощок,
що лежали на дерев’яній
вимостці перпендикулярній їх напрямку. Біля східної стінки зрубу
виявлена така ж сама плаха з слідами дощок на поверхні.
Від південно-східного кута зрубу у південному напрямку проходила іще одна
плаха, на поверхні якої також простежувались сліди дощатого настилу, де дошки
лежали у напрямку зі сходу на захід.
Під цією конструкцією, на глибині 1,9м. від репера знаходився настил з
перпендикулярно розміщених дерев'яних плах (рис.5). З них 3 (нижні) лежали у
напрямку з півдня на північ, а 7 (верхніх) – зі сходу на захід. Товщина цих
плах коливалась в межах 0,1-0,2 м.
В ході досліджень на трьох розкопах загальною площею 240 м2
знайдено понад 2 тисячі великих фрагментів кераміки та велика кількість індивідуальних знахідок (рис. 6-7). Серед
останніх слід назвати ножі, прясла, скляні браслети, натільні хрестики,
полив'яну кераміку. Особливо відзначимо добру збереженість органічних
матеріалів XII-XIII ст. – це дерево та вироби з нього, шкіра, вовна (рис.8). У культурному шарі траплялась велика
кількість фрагментів березової кори. Однак, тільки на одному фрагменті була зафіксована
лінія, прокреслена гострим предметом (рис. 8,1).
Таким чином, результати досліджень дозволяють зробити ряд попередніх
висновків про датування окремих об'єктів і загальну періодизацію пам'ятника. По
характеру знахідок можна виділити два періоди в існуванні давньоруського
Каменя.
Перший період – XII – перша половина ХШ ст. представлений знахідками
фрагментів кераміки, виготовленої в гарній гончарній техніці. Вінчики горщиків
відігнуті назовні, з „валиком". Тісто доброї якості.
Другий період розпочався в другій половині XIII ст. В цей час погіршується
технологія керамічного виробництва. В тісті різко зростає кількість домішок
(граніт, кварц, слюда).
Вал, невеликий фрагмент якого був досліджений у розкопі 1, насипаний на
похованому грунті, який датується знахідками кераміки післямонгольського часу.
В насипі валу зустрічався керамічний матеріал XII – першої половини ХШ ст.
Спорудження валу можна віднести до другої половини ХШ ст. (періоду будівельної
діяльності Володимира Васильовича).
Насипку грунту поверх дерев'яної вимостки, що надала дитинцю Каменя
характерної стіжкової форми можна віднести до XIV ст.
