Олексій Златогорський
Археологічні пам’ятки міста Луцька
(за результатами досліджень 2010 року)
Археологія як наука постійно змінюється та ускладнюється, її значення у
світі з кожним роком збільшується. Молода і активна наука не просто реагує на зміни
в оточуючому її просторі – вона, як показав досвід, їх провокує, рішуче
формуючи не лише минуле, але й сучасне, а значить й майбутнє. Серед соціальних
наук вона найсоціальніша – у тому числі в розумінні відкритості суспільству та
й залежності від нього.
Минулий археологічний польовий сезон 2010 року для волинських археологів
був занадто важким і насиченим – протягом року проведено 39 археологічних
експедицій на території Волинської та Рівненської областей, не останнє місце у
цих дослідженнях посіли роботи у літописних містах – Луцьку та Володимирі.
Варто зазначити, що ще ніколи волинські археологи не стикалися з проблемами
з боку влади. Протягом 2010 року «на проводі» були губернатор, його заступники,
представники різних міністерств. Заступник губернатора Віталій Карпюк протягом
року робив все, щоби волинська археологія «канула в лету». Ніколи раніше
археологи так багато не працювали у законодавчій сфері, ніколи не вирішували
складні завдання, пов’язані із захистом культурної спадщини, не приділяли стільки
часу боротьбі з ворогами нашої та європейської культури та науки, ніколи ми не
займалися так організацією господарської діяльності, ніколи не створювали
власний менеджмент та логістику.
Важко також переступати все більшу прірву між тонкими аналітичними технологіями
і традиційно простими знаряддями праці у полі. Все більше сил та часу ми
витрачаємо на нові можливості, освоєння нових технічних засобів, гонку за
лідером-комп’ютером, GPS-технологіями та іншим. Все менше
залишається на те, що донедавна закладало смисл науки – читання та
розмірковування. Як кажуть колеги, «все більше накопичується сірої речовини під
нігтями і все менше її залишається між вухами».
Але не дивлячись на все це дослідження вдалося провести. Будемо рахувати,
що всі негаразди – труднощі зростання. Археологія в її організаційній частини
змінюється на очах, стикається з новою соціальною ситуацією, з переміною у
відношенні суспільства до своєї культурної спадщини, і на саму землю, яка цю
спадщину ховає.
Серед досягнень міської археології Луцька минулого року, можемо як
позитивне відмітити включення до переліку пам’яток місцевого значення 9
пам’яток і , в першу чергу – культурного шару IX-XVIII ст. на території
ДІКЗ «Старий Луцьк». На більшості цих пам’яток частково були проведені і
рятівні археологічні дослідження. Тому нагальною на сьогодення стає і включення
досліджених території до території Заповідника.
Місто Луцьк відоме в
історіографії завдяки чисельним дослідженням пам’яток від епохи неоліту до XV ст., але й до сьогодні не складено карти його археологічних пам’яток, є
також нагальна необхідність уточнення історичної поселенської структури навколо
давнього Лучеська і сучасного міста. Цьому суттєво сприяє проведення наукової
археологічної експертизи землевідводів
(під різні господарські потреби) на території міста, особливо в останні
3 роки.
Протягом січня-жовтня 2010
р. експедицією ДП «Волинські старожитності» на території міста Луцька було
обстежено 113 землевідводів на предмет наявності чи відсутності історичного
культурного шару на їх площі. На 79 ділянках культурного шару виявлено не було
(форма 1 висновків), на 26 ділянках було засвідчено наявність історичного
культурного шару пізньосередньовічного часу або їх розташування поруч із
відомими пам’ятками (форма 2 висновків), на 7 ділянках було виявлено історичний
культурний шар різних періодів.
Зокрема, у центральній частині міста
на території історичного кварталу «Юриздика», що почав розвиватися у XVI ст. на 3-х ділянках (по вулиці Богдана Хмельницького,13 і 30/5, по вулиці
Кривий Вал, 23 а), у заплаві колишньої річки, поруч із багатошаровим поселенням
на корінному березі р.Стир, біля філармонії на 1-й ділянці (по вулиці Глушець),
на території колишнього села Яровиця, що виникло у XVI
ст. на 1-й ділянці (по вулиці Гребінки), на території колишнього села Черчиці,
що виникло у XVI ст., на 1-й ділянці (по вулиці Черчицька, 86)
виявлено фрагменти пізньосередньовічної кераміки XVII-XVIII ст. На південно-східній околиці міста, на території колишнього села
Теремно, що виникло у XVI ст., на 2-х ділянках (по
вулиці Запорізькій) виявлено фрагменти пізньосередньовічної кераміки XVII-XVIII ст. На південній околиці міста, на території
колишнього села Гнідава, що виникло у XVI ст., обстежено 6 ділянок
на новому житловому масиві по вулиці Нагірній, 10 ділянок на новому житловому
масиві по вулиці Прасолів і 1 ділянку по вулиці Даньшина, 72. На всіх
обстежених ділянках виявлено фрагменти пізньосередньовічної кераміки XVII-XVIII ст. На західній околиці міста, на території
колишнього села Омеляник, що виникло у XVI
ст., на 1-й ділянці (по вулиці Володимирська,1) виявлено фрагменти
пізньосередньовічної кераміки XVII-XVIII ст. Всі власники зазначених землевідводів отримали висновки за формою 2.
За формою 4 висновки отримали власники
наступних ділянок: у центральній частині міста на території історичного
кварталу «Юриздика» (по вулиці Лесі Українки,47) виявлено поховання ХІХ ст.,
присипане вапном; на території колишнього хутора Бівуаки (по вулиці Глушець,61)
виявлено багатошарове поселення лужицької культури, давньоруського часу Х-ХІ
ст. та пізнього середньовіччя XVII-XVIII ст.; на території колишнього села Черчиці (по вулиці Зарічна,46) виявлено
багатошарове поселення ранньозалізного віку, давньоруського часу ХІІ – першої
половини ХІІІ ст., пізнього середньовіччя XV-XVI ст., кінця ХІХ – початку ХХ ст.; на території колишнього села Черчиці (по
вулиці Юрія Тютюнника) виявлено багатошарове поселення тшинецько-комарівської
культури епохи бронзи, давньоруського часу ХІІ – першої половини ХІІІ ст.,
пізнього середньовіччя XV-XVI ст. На північній околиці
міста, на території колишнього села Вишків, що виникло у XVI ст. і відоме в історіографії як місце розташування курганного могильника
давньоруського часу Х-ХІ ст., знищеного у радянський час, на 3-х ділянках (по
вулицям Селищній, Глибокій) виявлено наявність історичного культурного шару
давньоруського часу ХІІ-ХІІІ ст. На південній околиці міста, на території
колишнього села Гнідава (по вулиці Стара Дорога) виявлено багатошарове
поселення давньоруського часу Х ст., ХІІ – першої половини ХІІІ ст., пізнього
середньовіччя XV-XVI ст. [1]
У червні 2010 року в зв’язку з
приватною забудовою по вулиці Замковій (урочище «Плитниця») було закладено
траншею розмірами 2х6м. У топографічному плані ділянка знаходиться в заплаві
правого берега р. Стир, приблизно за 35 м на північ від русла річки. Виявилось,
що до відмітки -1,4м первісна низина заплави була засипана сильно змішаним
суглинком; нижче горизонту проступив вологий лучно-болотний грунт. При відмітці -2 м через ґрунтові води роботу довелось
припинити.
Кераміку та інші матеріали найбільше
було досліджено у нижньому горизонті траншеї в шарі лучно-болотного грунта з
глибини -1,0 до -1,8м. Це гончарна кераміка, фрагменти кахель, формовані
клеймені цеглини та цегла-пальчатка. Переважна більшість матеріалів є типовою
для ХІХ-ХХ ст., хоча були виявлені і не чисельні фрагменти давньоруської
кераміки ХІІ ст. Виділяється також фрагмент кута лицьової частини циліндричної
кахлі з завершенням, що набуває ознак фігурного кінця XIV –
першої половини XV ст. Найбільш імовірним видається висновок, що
означена ділянка розміщена на одному з бувших русел річки Глушець, що було
засипане вже у новітні часи [2].
На південно-східній околиці міста, в
урочище «Бівуаки» були також проведені рятівні дослідження. Урочище у
топографічному плані займає правий корінний берег р.Стир. На сьогодні це
індустріальний район міста, археологічні дослідження на його території
проводилися вперше.
Невеликий розкоп розмірами 5х5м було
закладено на єдиній вільній від забудови частині землевідводу. Встановлено, що
культурний шар до глибини -3,0м повністю знищений. Кераміку та інші матеріали
було досліджено у нижньому горизонті прошарку деревної трухи з глибини -3,0 до
-3,4м. Це гончарні та ліпні вироби та фрагмент лощила з кістки.
Гончарна кераміка з верхнього прошарку
шару (глибина -3,1-3,15) представлена фрагментами двох вінчиків, двох придонних
частин та однієї стінки темного, темно-сірого кольорів та цеглистого кольорів.
Край представлених вінець оформлений валиком, тісто пористе, випал середній.
Фрагмент стінки сірого кольору орнаментований врізними паралельними лініями
прокресленими до випалу горщика. Загалом комплекс кераміки датується періодом
Київської Русі ХІІ ст.
Ліпна кераміка, що виявлена на глибині
-3,2-3,4м розділена представлена двома типами. До першого віднесено фрагменти
стінок грубостінних горщиків сірого та темного кольорів. Один з фрагментів
орнаментований пасмом хвилястих врізних ліній, прокреслених до обпалу. Такі
горщики відомі у культурі типу Лука Райковецька і датуються VІІІ-ІХ ст.
Другий тип ліпної кераміки
представлений фрагментами стінок та вінця сірого та цеглистого кольорів. Випал
середній, тісто грубо сформоване, із крупними домішками жорстви. Вінце високе,
ледь відігнуте назовні і заокруглине. Деякі з представлених фрагментів
підлощені. Матеріали датуються періодом лужицької культури VІІІ-VІІ ст. до н.е.
До матеріалів лужицької культури також можна віднести виявлене на глибині -3,4м
лощило, виготовлене з грубої кістки ребра бика чи коня, та фрагмент крем’яного
відщепа з двобічними сколами, який можна визначити як заготовку стріли [3].
У квітні 2010 року експедиція ДП «Волинські старожитності»
працювала на вул. І.Франка в Луцьку (історичний район Яровиця). Розкоп 2010
року був розбитий на території знесеного 1990 року кладовища. Рятівні роботи
пов’язані з будівництвом на вказаній території храму однією з релігійних громад
міста Луцька. Було закладено три розвідкові траншеї розміром 18х2 м, 14х2 м,
12х2 м. Серед масових знахідок у культурному шарі траншей – фрагменти гончарної
кераміки давньоруського і пізньосередньовічного часу та остеологічні матеріали.
Цікавими є індивідуальні знахідки, серед яких монети XVI-XX ст.,
предмети побуту: гудзики, підківки від чобіт, стилізована бронзова застібка, що
датуються пізньосередньовічним часом. Було виявлені також численні поховання
початку ХХ ст. (одне – у цинковому саркофазі).
В траншеї №1 було виявлено темну пляму, щоб її розкрити
було зроблено дорізку розміром 4х4 м. В результаті виявлено залишки
давньоруської споруди (Х-ХІ ст.), розміром 4х3 м, заглиблену в материк на 0,6 м.
Споруда має прямовисні стінки, заповнена гумусованим суглинком з вкрапленнями
глини та перепаленого вугілля. Вона складається з трьох печей. Перша мала 1,1 м
в діаметрі та три черені, друга – 1м і також три черені, третя – 1,4 м в
діаметрі та 7 черенів. Третя та п’ята печі були вимощені керамікою Х-ХІ ст.
Поряд зі спорудою було виявлено припічну яму діаметром
близько 1 м, опущену в материк на 0,25 м від рівня долівки. В південній частині
споруди виявлено округлу зернову яму діаметром близько 0,9 м, заглиблена
відносно долівки на 0,5 м.
В траншеї №2 м було виявлено бронзові прикраси
тшинецько-комарівської культури. Серед них: п’ять фрагментів прокованого дроту
різної довжини 4 мм завширшки та товщиною 1 мм; фрагмент заготовки довжиною 545
мм, ширина грані від 8 до 4 мм; фрагмент заготовки із завитком довжиною 245 мм,
квадратна в перерізі „ніжка” закінчується завитком, ширина грані від 5 до 4 мм,
завиток має 37 мм в діаметрі, складається з 6 повних витків, переріз дроту з
квадратного плавно переходить в округлий, товщина від 4 до 2 мм; завиток
діаметром 45 мм, складається з 6 повних витків, переріз дроту округлий, товщина
від 4 до 2 мм. Знайдено також три бронзових ґудзики діаметром 25-35 мм та пронизку
виготовлену у вигляді пружини. Дані речі знаходились на глибині від 1,5 до 2 м.
Характер даних речей та їх концентрація дозволяють припустити існування тут
ювелірної майстерні тшинецько-комарівської культури [4].
У вересні 2010 року експедиція ДП
„Волинські старожитності” працювала на багатошаровому поселенні на північній
околиці Луцька – Вишкові, що донедавна був приміським селом та відносився до
Ківерцівського району. Ділянка, на якій проводились
дослідження, знаходиться у топографічному плані на високому корінному березі р.
Стир. У 20-х роках ХХ ст. дослідження у Вишкові проводила експедиція
Варшавського археологічного музею за участю його директора Романа Якимовича,
зберігача фондів Стефана Круковського та Лева Чикаленка. З Вишкова у теперішніх
фондах Волинського краєзнавчого музею походять унікальні бронзові сокири-кельти
епохи раннього заліза. У 1936 році на території села Казимир Пшемиський відкрив
поселення давньоруського часу Х-ХІІІ століть. Були до радянського часу в селі і
давньоруські кургани.
На досліджуваній у 2010 р. території було розбито розкоп
розмірами 5х4 м, орієнтований за сторонами світу. Розкоп було доведено до
глибини 0,6 м, на якій було виявлено темну округлу пляму біля східної стінки
розкопу, що отримав назву об’єкт №1. Була досліджена лише частина об’єкту в
межах розкопу розмірами 1,7 м завдовжки, 0,8 м в найширшому місці та
заглиблений на 0,6 м від рівня виявлення. Яма мала похилі стінки, що
звужувались до центру. Заповнення складав гумусований суглинок, в якому
виявлено ліпні фрагменти кераміки та фрагмент кістяної проколки. За типологією
кераміки об’єкт можна характеризувати як
господарську яму ранньозалізного часу лужицької культури.
Ліпну кераміку, виявлену у об’єкті та культурному шарі
розкопу можна умовно поділити на три типи. Перший представлений двома
фрагментами сірого та світло-коричневого кольору з домішками піску та жорстви в
тісті, мають загладжену поверхню. Другий тип представлений фрагментами з
рівними, ледь відхиленими назовні вінцями, підлощеними ззовні з домішкою
товченого кременю в тісті. Третій тип має міцний випал, загладжений зсередини,
ошершавлений ззовні, з домішкою жорстви та кременю в тісті. Дані типи
відносяться до стжижовської, тцшінецько-комарівської та лужицької культур
відповідно.
Гончарні вироби представлені різноманітними варіаціями форм
вінець та стінок посудин XVI-XVIII ст., а також фрагментом ручки сковорідки
того ж часу. Було виявлено невеликий фрагмент посудини з гутного скла та
бронзова накладка XVIІ-XVIII ст. Також виявлено литовський шеляг XVIІ ст. [5]
Пізньою осінню 2010 року експедиція ДП
«Волинські старожитності» провела дослідження і на багатошаровому поселенні на
території колишнього села Черчиці (вулиця Юрія Тютюнника). В невеликому розкопі
площею 27 кв.м. було виявлено 5 різночасових об’єктів: споруду давньоруського
періоду, споруду пізньосередньовічного часу, споруду поморсько-кльошової
культури, яму поморсько-кльошової культари та яму тшинецько-комарівської
культури [6].
Як зазначає ст. 9.1. Закону України «Про охорону археологічної спадщини»: «Наукова археологічна експертиза – діяльність, метою якої є
дослідження археологічної спадщини, що здійснюється шляхом
обстеження територій та водних об'єктів, вивчення архівних
матеріалів, а також підготовка науково обґрунтованих експертних
висновків щодо наявності на обстежуваних територіях об'єктів
археологічної спадщини, режимів їх використання, можливості та
умов виконання містобудівних, архітектурних і ландшафтних
перетворень, інших земляних і підводних робіт на об'єктах
експертизи». Сьогодення археології без зазначеної експертизи уявити важко.
____________________________
[1] Златогорський О.Є. Звіт про
проведені наукову археологічну експертизу та розвідки на території міста Луцька
2010 року // Науковий архів ДП «Волинські старожитності»
[2] Златогорський О.Є., Баюк В.Г. Звіт
про проведені рятівні археологічні дослідження на території ЛДІКЗ м.Луцька 2010
року (вул. Замкова, 37, ур.Плитниця) // Науковий архів ДП «Волинські
старожитності»
[3] Златогорський О.Є., Баюк В.Г. Звіт про проведені рятівні археологічні
дослідження на території урочища «Бівуаки» м.Луцька 2010 року// Науковий архів
ДП «Волинські старожитності»
[4] Златогорський О.Є., Баюк В.Г., Вашета М.П. Звіт про проведені рятівні
археологічні дослідження на території урочища «Яровиця» м.Луцька 2010 року//
Науковий архів ДП «Волинські старожитності»
[5] Златогорський О.Є., Вашета М.П. Звіт про проведені рятівні археологічні
дослідження на території урочища «Вишків» м.Луцька 2010 року// Науковий архів
ДП «Волинські старожитності»
[6] Златогорський О.Є., Вашета М.П. Звіт про проведені рятівні археологічні
дослідження на території урочища «Черчиці» м.Луцька 2010 року// Науковий архів
ДП «Волинські старожитності»
| 