О.Є. Златогорський, В.Г. Баюк

Дослідження Луцької рятівної археологічної експедиції

У 2010 року Луцька рятівна археологічна експедиція проводила рятівні дослідження у місті на території урочищ «Бівуаки» та «Плитниця».

Урочище «Бівуаки»знаходиться на південно-східній околиці Луцька, у топографічному плані займає правий корінний берег р.Стир. На сьогодні це індустріальний район міста, археологічні дослідження на його території проводилися вперше.

Невеликий розкоп розмірами 5х5м було закладено на єдиній вільній від забудови частині землевідводу. Встановлено, що культурний шар до глибини -3,0м повністю знищений. Кераміку та інші матеріали було досліджено у нижньому горизонті прошарку деревної трухи з глибини -3,0 до -3,4м. Це гончарні та ліпні вироби та фрагмент лощила з кістки.

Гончарна кераміка з верхнього прошарку шару (глибина -3,1-3,15) представлена фрагментами двох вінчиків, двох придонних частин та однієї стінки темного, темно-сірого кольорів та цеглистого кольорів. Край представлених вінець оформлений валиком, тісто пористе, випал середній. Фрагмент стінки сірого кольору орнаментований врізними паралельними лініями прокресленими до випалу горщика. Загалом комплекс кераміки датується періодом Київської Русі ХІІ ст.

Ліпна кераміка, що виявлена на глибині -3,2-3,4м розділена представлена двома типами. До першого віднесено фрагменти стінок грубостінних горщиків сірого та темного кольорів. Один з фрагментів орнаментований пасмом хвилястих врізних ліній, прокреслених до обпалу. Такі горщики відомі у культурі типу Лука Райковецька і датуються VІІІ-ІХ ст.

Другий тип ліпної кераміки представлений фрагментами стінок та вінця сірого та цеглистого кольорів. Випал середній, тісто грубо сформоване, із крупними домішками жорстви. Вінце високе, ледь відігнуте назовні і заокруглине. Деякі з представлених фрагментів підлощені. Матеріали датуються періодом лужицької культури VІІІ-VІІ ст. до н.е. До матеріалів лужицької культури також можна віднести виявлене на глибині -3,4м лощило, виготовлене з грубої кістки ребра бика чи коня, та фрагмент крем’яного відщепа з двобічними сколами, який можна визначити як заготовку стріли.

Урочище «Плитниця» знаходиться у південно-східній частині Луцького історико-культурного заповідника. У червні 2010 року в звязку з приватною забудовою тут було закладено траншею розмірами 2х6м. У топографічному плані ділянка знаходиться в заплаві правого берега р. Стир, приблизно за 35 м на північ від русла річки. Виявилось, що до відмітки -1,4м первісна низина заплави була засипана сильно змішаним суглинком; нижче горизонту проступив вологий лучно-болотний грунт. При відмітці  -2 м через ґрунтові води роботу довелось припинити.

Кераміку та інші матеріали найбільше було досліджено у нижньому горизонті траншеї в шарі лучно-болотного грунта з глибини -1,0 до -1,8м. Це гончарна кераміка, фрагменти кахель, формовані клеймені цеглини та цегла-пальчатка. Переважна більшість матеріалів є типовою для ХІХ-ХХ ст., хоча були виявлені і не чисельні фрагменти давньоруської кераміки ХІІ ст. (Рис. 1). Виділяється також фрагмент кута лицьової частини циліндричної кахлі з завершенням, що набуває ознак фігурного кінця XIV – першої половини XV ст. Найбільш імовірним видається висновок, що означена ділянка розміщена на одному з бувших русел річки Глушець, що було засипане вже у новітні часи.