Янович Б. Церква Св. Миколая (18 ст.) у Володимирі-Волинському як пам’ятка архітектури пізнього бароко
БОГДАН Янович, ОЛЕКСІЙ Петрунін м. Володимир-Волинський Церква Св. Миколая (18 ст.) у Володимирі-Волинському як пам’ятка архітектури пізнього бароко
Володимир-Волинський - одне з найдревніших українських мicт, яке вісвяткувало нещодавно своє 1020-річчя. Icтopiя зберегла до наших днів стародавні пам'ятки сакральної архітектури, які нині є окрасою міста. З ім’ям святого Миколая пов'язані два володимирських храми – один з них icнyє донині, про інший є згадки в історичних джерелах. Святий Миколай – один з найулюбленіших святих у християнському світі. Згідно з церковними переказами, походив він із заможної родини. Рано залишився без батьків, i використав свої статки з філантропічною метою. Саме тому i є таким популярним серед віруючих. Миколая вважають, зокрема, покровителем ycix подорожуючих, особливо мореплавців. Icторія Миколаївської церкви у Володимирі-Волинському розпочалася наприкінці 18 ст., коли у передмісті Зап'ятниче було зведено каплицю св. Йосафата – на честь греко-католицького святого Йосафата Кунцевича, уродженця Володимира, архімандрита, який загинув мученицькою смертю у 17 ст. Ця місцевість дістала назву від урочища Зап’ятниче – в 12 ст. тут знаходилася П'ятницька брама, а у 15 ст. – церква св. Параскевії (П'ятницька). Церква ця у 18 ст. була у занедбаному стані, тож було вирішено її розібрати, а сакральні рeчi перенесли в новозбудовану каплицю. Побудова каплиці теж має свою передісторію. Греко-католицький єпископ Порфирій Скарбка-Важинський cвoїм коштом придбав у родички Кунцевичів земельну ділянку, і в 1780 р. спорудив на її території каплицю святого Йосафата. Після третього розподілу Польщі в 1795 р. Володимир, як i всю Волинь, було приєднано до Російської імперії. Права греко-католицької церкви обмежуються, а численні уніатські храми було передано російській православній церкві. Так сталося i з каплицею св. Йосафата, яку в 1800 р. було освячено як церкву Св. Миколая. В архітектурному плані – це храм з навою та апсидою. У 1800 році було добудовано ризницю. Храм споруджено в стилі бароко, який був поширений на українських землях упродовж середини 17 - кінця 18 ст. Цей стиль уособлював погляд на світ, як складну та суперечливу цілісність. Зовнішні риси бароко проявляються в пишності, примхливих, вишуканих, подекуди ірраціональних формах, відсутності у декорі прямих ліній. [1, 33]. Церква Св. Миколая має риси пізнього бароко, яке межує з класицизмом, тому її архітектурні форми не вирізняються особливою пишністю – їй притаманна стриманість, скромність у зовнішньому убранстві. Церкву у Володимирі-Волинському можна порівняти з відомою Іллінською церквою в селі Суботові. Історія цього храму у 19 ст. була цікавою. Оскільки наприкінці 19 ст. Успенський собор знаходився у руїнах, то Миколаївська церква виконувала в цей період функцію головного (соборного) храму міста [2, 180]. Згадка про Миколаївську церкву є на сторінкаx праці відомого історика Олександра Цинкаловського «Княжий город Володимир». Там зокрема зазначено, що на початку 20 ст. богослужіння в церкві проводилося українською мовою, храм володів (перед 1915 р.) 75 десятинами землі коло села Марцелівки [ 3, 109]. У документах з 1910 р. вона називається «цвинтарною церквою». У 1914-1939 pp. церква Св. Миколая була парафіяльним храмом. У радянський період (з 1960-х років) церква не діяла – була перетворена на склади. В 1991 р., після набуття Україною державної незалежності храм знову відкрився для віруючих. На початку 1990-х років було відновлено інтер'єр – іконостас, фресковi розписи. Настінний живопис належить пензлю місцевої художниці Людмили Мисонюк. У 2004 р. відбудовано дзвіницю біля храму. З іменем святого Миколая у місті був пов'язаний ще один храм. Перша згадка про нього датується в Іпатіївському літописі під 1235 р. [2,145]. Саме тоді в цьому xpaмi молився князь Данило Галицький – напередодні битви з галичанами. Знаходилася ця церква на Жидівській вулиці (тепер – вул. Роксолани), поблизу синагоги. Точна дата її побудови – невідома, але вона ще існувала в 15 ст. Пізніше на цьому мicтi збудували новий храм Св. Миколая, який вперше згадується в офіційних документах 5 лютого 1584 р. Цікава згадка датується 30 квітня 1589 р. – настоятель храму о. Іосіф Миколенський скаржився в суд на місцевого війта Михайла Дубницького, який розкрадав церковні маєтки. У 17 ст. церква належала греко-католикам, а на початку 19 ст. вже була в руїнах – в 1806 році на її місці знаходився лише хрест, а на подвір’ї – єврейські будинки та дім настоятеля П'ятницької церкви Сущевського. [2, 180]. Таким чином, храми Св. Миколая є важливими складовими цікавої та самобутньої icтopiї древнього Володимира-Волинського. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА: 1. Ничкало С.А. Мистецтвознавство. Короткий тлумачний словник. - К., 1999 2.Теодорович М. Город Владимир-Волынский Волынской губернии в связи с историей Волынской епархии. - Почаевь, 1893. 3. Цинкаловський О. Княжий город Володимир. - Львів, 1935.
Янович Б. Церква Св. Миколая (18 ст.) у Володимирі-Волинському як пам’ятка архітектури пізнього бароко / Богдан Янович, Петрунін Олексій // Миколаївські читання: Матеріали ІІ наукового семінару, присвяченого пам’яті луцького князя і святого православної церкви Святослава-Миколи Святоші та святого Чудотворця Миколая Мирлікійського. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2008. – С.40.
