Віктор Баюк
аспірант
ВНУ ім. Л.Українки
науковий
співробітник
ДП
«Волинські старожитності»
ДП
«НДЦ «ОАСУ» ІА НАН України
Антон Панікарський
аспірант
ІА НАН України
молодший
науковий співробітник
ІА
НАН України
Споруда
козацького часу з Волині: графічна реконструкція
У
попередньому збірнику «Нових досліджень козацької доби в Україні» було
надруковано статтю про результати археологічних досліджень 2011 року у с.
Шепель на Волині, де автор публікації детально описував досліджену експедицією
споруду козацького часу. Було подано розміщення об’єкту, його опис,
характеристику знахідок та особливості планування, а також досить детально
проаналізовано колекцію знахідок [1, 162-167]. Дану статтю колектив авторів присвячує спробі
графічної реконструкції споруди, так як це дає більш повну уяву і дозволяє як
би поглянути на неї очима сучасника
другої половини ХVІІ століття.
Дозволимо
собі коротко нагадати її характеристики. Це досить велика (дослідженими розмірами в межах розкопу 8х4,7м)
землянка, розділена вузьким коридором на дві камери. Перша має підпрямокутну
форму розмірами 4,5х2,0м з рівними стінками, глибиною 1,3м від рівня виявлення
та значною кількістю глибоких стовпових ям у підлозі. Друга, майже квадратна у плані має
розміри 4,7х4,1м і містить в дальньому (південному) куті розвал крупної печі.
Піч збереглась у вигляді завалу з значною кількістю знахідок цегли, кахель та
кераміки. Судячи по формі топочної камери та характері знахідок цю піч можна
інтерпретувати як опалювальну. Піч іншої конструкції було досліджено в ніші
західного кута цієї камери, судячи з наявності кількох пропалених черенів
звичайної форми її використовували для приготування їжі. Необхідно зауважити,
що пропалений на значну глибину черінь вказує на досить тривале та активне
використання цього елементу печі. Ці окремі камери були розділені вузьким
коридором розмірами 1,9х1,9м та глибиною 1,0м від рівня виявлення. Заслуговує
на увагу система розміщення стовпових ям, що групуються по підлозі споруди в
одному випадку та простягаються по обох приміщеннях і коридору утворюючи чітку
планувальну схему в іншому. Підлога рівна, глиняна, середньо утрамбована; стіни
вертикальні, витворені в світло-жовтому материковому суглинку.
Розміщувався
об’єкт відразу біля західного рову давньоруського городища Шеполь, на досить
високому пагорбі, що у давніші часи був посадом городища. Другим цікавим
аспектом є його розташування поруч з давньою (ще з руських часів) дорогою з
Луцька через Шепель, Торчин і далі на захід до Володимира-Волинського, та і
властиво ще далі «у ляхи». Колекція виявлених у споруді знахідок досить
аргументовано наводить на думку, що дана споруда відносилась своєю суспільною
суттю до корчми чи частини постоялого двору при цій дорозі а тому її графічна
реконструкція може дещо привідкрити нам її образ.
Реконструюючи
зовнішній вигляд споруди (корчми) виявленої на околицях с. Шепель ми
можемо звернутися до етнографічних матеріалів козацького часу Волині, а також
матеріалів скансенів, де репрезентовані корчми більш пізнього часу, також і з
сусідніх територій.
Архітектура
корчми в більшості випадків не дуже відрізнялася від архітектури звичайної
житлової споруди. Вона часто мала дво- чи три камерне приміщення. Корчми
поділялися на два типи: не заїжджі та з наїздом (постоялий двір). Брак
інформації стосовно визначення планування знайденої споруди не дозволяє з
впевненістю віднести її до того чи іншого типу. Проте, близьке розташування
корчми до дороги, якраз може свідчити про функціонування її в комплексі
постоялого двору.
Конструкція
виявленої споруди, судячи з плану, була зрубною, що було найбільш характерним
для даного регіону. Додатковим аргументом на користь зрубної конструкції є
знайдені залишки дерева (колода). Стовпові ямки розташовані перед входом,
ймовірно, фіксують стовпи, які тримали піддашшя, або невеликий ґанок. Вхідна
частина споруди (двері) була також укріплена стовпами, про що свідчать стовпові
ямки.
Часто
посеред корчми стояла ще одна піч в доповнення до печі кухонної. Обидві печі
робилися із димарями, що дещо змінювало зовнішній вигляд корчми від хати. В
нашому випадку, знайдені кахлі, та їх чисельні фрагменти, свідчать про наявність саме опалювальної печі,
обкладеної і декорованої кахлями. А в сусідньому приміщенні розташовувалася
кухонна піч, яка, судячи з інтенсивного обпалу тривалий час використовувалася.
Велика
за площею багатокамерна споруда потребувала значного освітлення. Виявлені в
заповненні споруди фрагменти скла, можливо були віконницями [2, 282].
Запропонована
реконструкція корчми виявленої в с. Шепель є гіпотетичною. Але, слід зазначити,
що зафіксовані особливості планування (залишки печей, кахлі, стовпові ямки,
колода), і матеріал зі споруди (знахідки ножів, люльок, монет, ґудзика,
фрагменти посуду, в т.ч. полив’яного столового, пляшок, фужерів і келихів),
дають підстави для атрибутації споруди, саме як корчми, яка мала зрубну
конструкцію, мала, принаймні, дві печі (для приготування їжі та обігріву), виносний
фасад, вікна.
Література:
1.
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Збірник наукових праць.
Випуск 20. Частина І. // Упор. О.М.Титова.-К, 2011, 547 с.
2.
Наукові студії: Збірник наукових праць / Історико-краєзнавчий музей м. Винники.
– Вип. 4. – Львів: В-во «Растр-7», 2011. – 292 с.
| 
