СУ "Волинські старожитності" П'ятниця, 29.03.2024, 08:21
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
43010 м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281 ПОШТОВА АДРЕСА: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026
Меню сайту
Категорії розділу
Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. [0]
Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. К., 1970. Розбита на статті відповідно до розділів
Минуле і сучасне Волині та Полісся. Т.30 Військова історія краю [1]
Минуле і сучасне Волині та Полісся. Т.30 Військова історія краю. Луцьк, 2009 Розбита на окремі статті
Наукові записки з проблем волинезнавства. Вип.1. Луцьк,2009 [3]
Матеріали і статті 1-го випуску записок ДП "Волинські старожитності", присвячені 45-річчю С.Д.Панишка. Упорядник О.Златогорський
З історії археології на Волині [23]
Пам'яткознавство [16]
До історії Першої світової війни на Волині [4]
Статті, публікації джерел
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи потрібно Україні законодавство про охорону археологічної спадщини
Всього відповідей: 662
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » Статті » Бібліотека ДП "Волинські старожитності" » З історії археології на Волині

Строцень Л. Археологічні дослідження замків Тернопілля

                                                                                     Людмила Строцень

                             Археологічні дослідження замків Тернопілля

        

У статті охарактеризовані археологічні дослідження замків Тернопільщини. Особливий акцент зроблено на проведені дослідження в останні роки експедиціями ДП ОАСУ «Подільська археологія», Інституту «Укрзахідпроектреставрація», Інституту археології Львівського національного університету, Тернопільської обласної інспекції охорони пам’яток історії та культури, районних краєзнавчих музеїв.  

Ключові слова: замки, Тернопільщина, Теребовля, Кременець, Тернопіль, Язлівець, Микулинці, Збараж, Старий Збараж, Новосілка, Нирків, Касперівка, Скалат

 

Будівництво замків на Тернопільщині починається з другої половини XIV ст., в період польської  та литовської експансії, найбільш активно ведеться з другої половини ХVI ст., відколи територія області стала південно-східними окраїнами Речі Посполитої. Замки будуються на головних шляхах турецьких походів – Чорному, Кучманському, Волоському вздовж річок Збруч, Серет, Коропець, Золота Липа.

Археологічні дослідження на території області розпочалися в другій половині XIX ст. Замки і палаци в  цей час в основному входили до складу  родових маєтків і перебували в  приватній власності заможних польських родин. Частина з них – Тернопільський, Скалатський, Збаразький –  в різні часи були передані військовим під казарми.  Напевне цим можна пояснити, що предметом  наукових зацікавлень вони стали досить пізно, починаючи з  30-их років XXст. (Я. Пастернак, Л. Чачковський, Б. Ґверкен).

Активне дослідження замків спостерігається в  радянський час, зокрема  в 50-60-их роках львівськими та ленінградськими археологами ( О. Ратич, П.Раппопорт). В 70-80-тих роках – представниками української та московської археологічних шкіл (Б.Тимощук, І.Русанова, Є. Пламеницька, В.Савич).

В 90-тих роках XX ст. дослідження з об’єктивних причин скорочуються. На Тернопільщині в цей час працюють лише археологічні експедиції Інституту українознавства (Львів), Тернопільського та Борщівського краєзнавчих музеїв. 

Найбільш активно досліджуються замки протягом першого десятиліття ХXI ст. Закони України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини» визначили інститут органів охорони культурної спадщини, підняли роль заповідників, виписали повноваження Інституту археології НАН України в системі охорони пам’яток. Це сприяло активізації археологічних досліджень загалом. В 2001 році на території області утворено  Кременецько-Почаївський та Бережанський історико-архітектурні заповідники, в 2005 році на базі існуючого Збаразького ДІАЗу постав національний заповідник «Замки Терн опілля», до складу яких ввійшло 12 найбільш збережених замків Тернопільщини. Цей період знаменується  охоронними археологічними дослідженнями структур Інституту археології, зокрема ДП ОАСУ «Подільська археологія», Інституту «Укрзахідпроектреставрація», Інституту археології Львівського національного університету, а також Тернопільської обласної інспекції охорони пам’яток історії та культури, районних краєзнавчих музеїв.   

До найбільш досліджуваних у різні часи належить Теребовлянський замок. Теребовля вперше згадується в Іпатіївському літописі, як столиця княжого уділу, що його Любецький з’їзд 1097 року визнав за Васильком Ростиславичем. Теребовлянський замок  XIV-ХVII ст. розміщений у південній частині високого клиноподібного мису правого берега р. Гнізна та лівого берега р. Печинія (ур. Замкова Гора). Під час його будівництва був вибраний шар землі та материкової глини до рівня скельних порід і таким чином зруйнована частина розташованого на Замковій горі давньоруського городища, яке займало найвужчу частину мису і було захищене з напільної сторони рядами валів та ровів (чотири вали і п’ять ровів).

Перші археологічні дослідження здійснив український археолог, директор музею НТШ(а) Я. Пастернак [1]. Майже одночасно  дослідник історичної топографії галицьких міст Л. Чачковський описав археологічні пам’ятки Теребовлі, зафіксував ряд ознак, які вказують на замок, як на княжу резиденцію [2]. Важливим у вивченні оборонних споруд Теребовлі були археологічні дослідження Б. Тимощука, проведені в 1984,1986 роках на валах давньоруського городища. За твердженням Тимощука будівництвом кам’яного замку XVII ст. була знівельована територія княжого двору, що разом з сакральною частиною і селищем-супутником складав дитинець городища. Дослідження дали підстави для встановлення етапів спорудження укріплень [3]. Його висновки були підтримані І.Свєшніковим [4]. Протягом 1996-1997 років проводились архітектурно-археологічні дослідження оборонних споруд Теребовлі Інститутом «Укрзахідпроектреставрація» [5].  Вияснено етапи спорудження фортифікаційних споруд на території замку, культурний шар якого вважався втраченим внаслідок розчисток 30-их років та будівельних робіт XV-XVII ст. На основі матеріалів археологічних досліджень та архівних історичних документів вдалося окреслити етапи спорудження замку:

·                   Фаза раннього заліза. Спорудження оборонного рову за 6,5 метрів від внутрішньої грані існуючої північно-західної стіни. Зачистка поверхні материка  та терасування її над схилами з використанням залягання пластів материкової плити. Вибраний матеріал використано для підсипки під вал у західному пряслі та спорудження кам’яного ескарпу у східному пряслі.

·                   Перепад терас материкової плити заповнено гумусовим ґрунтом, у верхній частині якого масово зустрічається матеріал, характерний для ранньослов’янського періоду та епохи Київської Русі.

·                   Помонгольський етап (ІІ половина XIII ст.). Спорудження муру з напільної сторони і розбірка дерев’яних конструкцій над ровом. Спорудження муру і вежі на східному пряслі. Верхню платформу подвір’я знову зачищено до материкової плити, але нижніх терас не відновлено. Вони залишились на рівні верхньої відмітки подвір’я, зі східного боку, обмащені глиною

·                   «Каземирівський» етап (середина XIV ст.) Споруджено мурований корпус зсередини напільного муру.

·                   Руїна і пожежа замку. Очевидно, під час нападу Стефана – Молдавського господаря у 1498 році. Потужний пласт згарищ і глиняної обмазки.

·                   1534 р. Відбудова замку старостою А. Теньчинським. Споруджено підмурівки деревяних стін і веж південного і західного прясел. Останнє примкнуло до існуючого північно-західного муру. Будова недбала на недостатньо надійних фундаментах.

·                   1634 рік. Повна реконструкція замку старостою О. Балабаном. Спорудження трьох веж та прясел мурів на вирубаній у материку та заглибленій платформі. Часткова розбірка замкових мурів попереднього етапу. Збережені ж стіни використано для спорудження надвірних будівель (казематів, палацу). Влаштування заглибленого господарського подвір’я на північ від замку, при цьому знищено природну поверхню гори і сліди укріплень на ній.

Безпосередньо територія замку досліджувалась у 2002 році давньоруською археологічною експедицією Тернопільської обласної інспекції охорони пам’яток історії та культури (керівник М.Ягодинська, науковий консультант – к.і.н. Л.Виногродська) [6].    На подвір’ї замку були відкриті поховання XVI-XVII ст. Одне з поховань –  сімейне (чоловік, жінка та дитина в ногах жінки), прикрите зверху дверима з двома металевими фігурними завісами, які знайдено на кістяках. Між черепами похованих виявлено мушкетну кулю XVI ст., яка разом з керамікою та скляними виробами XVI-XVII в культурному шарі дозволяє стверджувати, що поховання здійснювались в один із ворожих нападів на замок в XVI-XVII ст.         В 2006 році львівські археологи Р.Миська і Я.Погоральський разом з М.Ягодинською провели археологічні дослідження для визначення топографії літописної Теребовлі та уточнення хронології окремих оборонних ліній та ділянок княжого граду [7]. На основі узагальнених археологічних матеріалів було деталізовано етапи спорудження оборонних споруд на Замковій горі в X-XI ст., зокрема з’ясовано, що городище за цей час перебудовується двічі, зокрема в X ст., коли в результаті перебудови набуває ознак князівської фортеці, і на межі X-XI ст., у зв’язку з переходом під управління київської адміністрації (похід Володимира Святославовича на хорватів 993 р. та приєднання території Західного Поділля до Київської держави). На місці культового валу споруджуються нові оборонні конструкції, на старому валі було споруджено дерев’яні оборонні стіни, до яких з внутрішнього боку прилягали житлово-господарські кліті, реконструйований зовнішній рів. В 2011 році археологічні дослідження Теребовлянського замку продовжились експедицією ДП ОАСУ «Подільська археологія» під керівництвом М.Ягодинської. На території замку виявлені фундаменти легкої будівлі, зруйнованої в XVII ст. Результати будуть опубліковані автором досліджень після опрацювання матеріалу.

Кременецький замок посідає чільне місце по рівню дослідженості серед замків волинської частини області. Розташований на Замковій горі (гора Бона), що входить в пасмо Кременецьких гір, у верхівї річки Ікви [8]. Має в плані неправильну форму, повторюючи конфігурацію рельєфу. Неприступність замку, що розміщувалась на горі, висловлена в архівних записах древніх актів «…з долу до стены нигде з лука дострелити не може» [9]. На користь замку платили податок та працювали селяни 18 сіл [10]. До нашого часу збереглася квадратна в плані двоярусна надбрамна вежа з арковим готичним проїздом, вежа з боку міста та великі ділянки оборонних стін, що завершуються зубцями – мерлонами і дірковидними стрільницями [11].  Ще з 50-их років минулого століття замок  став предметом археологічних  зацікавлень. О. Ратичем тут виявлений культурний шар XІІ-XIІІ ст. [12].  П. Раппопорт констатував, що перші кам’яні укріплення були збудовані у другій половині  XІІІ-XIV ст. [13]. В 1973 році розкопки проводила Є. Пламеницька (Київ), а в 1981-1986 роках В.Савич (Львів). В 2009 року на замовлення Інституту «Укрзахідпроектреставрація» ДП ОАСУ «Подільська археологія» проведено попередні археологічні роботи на пам’ятці (нагляд за геологічними шурфуванням, пов’язані із розробкою проекту реставрації Кременецького замку) [14].  На території замку фіксуються матеріали ранньозалізного віку, виявлено городище давньоруського часу.

Тернопільський замок – єдина подільська твердиня, що має точну дату свого народження – 15 квітня 1540 року. Саме тоді Краківському каштеляну, коронному гетьману Яну Тарновському  надано королівський привілей на будівництво замку над річкою Серет в Галицькій землі Теребовельського повіту [15]. В першій половині XVII ст. фортечні укріплення мали форму прямокутника. Тепер замок демонструє форму, надану йому внаслідок перебудови і пристосування у  XIX ст. для військових потреб. Археологічні дослідження біля Тернопільського замку проводилися в 2007 році ДП «ОАСУ Подільська археологія» в рамках розроблення проекту його реставрації [16].

Язлівецький замок XV-XVII ст., що в  Бучацькому районі, розміщений на скелястій стрімкій горі, має форму нерегулярного видовженого п’ятикутника з квадратною баштою в гострому західному наріжнику, п’ятиярусною баштою-донжоном. В середині XVII ст. зі сходу, заходу і півдня підсилений будівництвом нижнього замку. Досліджувався в 30-их роках XX ст. архітектором Б. Ґверкеном. В 1967 році у Варшаві вийшла його монографія «Замок Язловецький» з докладним аналітичним матеріалом, з визначеними етапами будівництва, з порівняльним аналізом у контексті регіону та Європи [17]. Наукові дослідження замку проводили співробітники Львівського інституту «Укрзахідпроектреставрація» на чолі з Р. Могитичем.  Як результат роботи вироблено перспективний проект реконструкції.

Микулинецький замок кінця XVI ст. (смт. Микулинці Теребовлянського району) розміщений на горі, що вивищується над  заплавою річки Серет. У серпні 1988 року архітектурно-археологічним загоном Звенигородської експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР під керівництвом І. Русанової та Б. Тимощука проводилися розвідки з метою виявлення умов залягання культурного шару давньоруського часу [18]. В результаті розвідкових робіт встановлено, що замок збудований на місці городища XІ-XІII ст.

Збаразький замок XVI ст. (архітектор Вінченцо Скамоцці) побудований Христофором та Юрієм Збаразькими. Замок складався з казематних валів, чотирьох бастіонів і рову. На рогах оборонних валів стояли п’ятикутні вежі. Двоповерховий палац побудований у стилі пізнього ренесансу. Від 1994 року замок входить до Державного історико-архітектурного заповідника (від 2005 року – національний заповідник «Замки Терн опілля»). В 2004 році експедицією Інституту археології Львівського національного університету досліджено стан збереженості фундаментів західного  бастіону Збаразького замку [19].

 Роботи по вивченню Старозбаразької фортеці XIV-XVI ст. (с. Старий Збараж Збаразького району) розпочато в 1997р. експедицією Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАНУ (керівник М. Филипчук) Тоді ж територію Замкової гори вивчає експедиція Тернопільського обласного краєзнавчого музею під керівництвом М.Ягодинської [20].

Замок XVIІ ст.  (с. Новосілка Заліщицького р-ну) досліджувався в 2007 році Південно-Тернопільською експедицією Заліщицького краєзнавчого музею під керівництвом В.Олійника. Здійснено археологічну розвідку залишків замку – південно-східної башти – «Оборонної вежі Володийовського» [21]. Досліджено культурний шар XVII ст.

Замок XІV-XVIІ ст. (с. Нирків Заліщицького р-ну) розміщений на правому березі старого русла р. Джурин в ур. Червоне. Археологічні дослідження проводились в 2006, 2009 роках працівником ДП ОАСУ «Подільська археологія» В. Ільчишиним. Виявлено культурний шар трипільської культури, давньоруського часу XI-XIII ст. та пізнього середньовіччя [22].

Весною 1991 року Південно-Тернопільською експедицією Заліщицького краєзнавчого музею під керівництвом В.Олійника проводились археологічні розвідки в с. Касперівці Заліщицького р-ну в урочищі «Башта» на місці вежі замку XVII ст., яка існувала ще до 1958 року. За свідченням місцевих жителів вежа була округлої форми з рядом прямокутних бійниць, до 10 метрів в діаметрі, із збереженою висотою 3 м. Збудована із необробленого вапнякового каміння, скріпленого вапняковим розчином. Тут на глибині 1 м виявлені мідний солід Яна II Казимира Вази (1649-1668р.) з потертою датою випуску, уламки глиняних посудин із зеленою поливою, уламки теракотових кахель з геометричною орнаментацією. Знахідки датуються  XVII ст.[23]   

Скалатський замок XVII ст. (м. Скалат Підволочиського району) досліджувався ДП ОАСУ «Подільська археологія» в 2007-2008 роках на замовлення Національного заповідника «Замки Терн опілля» в рамках розроблення концепції його реконструкції та пристосування.  В результаті досліджень  на території замку виявлені матеріали бронзи-ранньозалізного віку, з’ясовано, що будівництво кам’яних стін замку  здійснювалося по зовнішньому периметру земляного валу більш ранньої оборонної споруди. Досліджено залишки господарських приміщень XVII-XVIII ст., фундаменти  житлової будівлі XVII ст., залишки палацу  XVIII ст. [24].

Археологами Борщівського краєзнавчого музею в 1993 році проведено археологічні обстеження 13 замків XVI-XVII ст. на території Борщівського району. З’ясовано, що 5 з них знаходяться на давньоруських городищах. На території двох замків зафіксовані матеріали трипільської культури [25].

Отже, підсумовуючи, можна констатувати:

·                   в 30-90-их роках археологічні дослідження замків проводились лише в рамках досліджень більш ранніх пам’яток, в основному давньоруських городищ;

·                   середньовічні замки стають  об’єктом археологічних досліджень лише на початку XXІ ст., розкопуються в основному структурами Інституту археології НАНУ на замовлення державних заповідників;

·                   на території Тернопільської області археологічними дослідженнями охоплено 9, розвідками 23 замки, що складає 30% від загальної кількості замків Тернопільщини;

·                    протягом останнього десятиліття вивчено культурний шар на території 6 замків, що становить більше половини усіх раніше досліджуваних.

________________________________________________

1. Пастернак Я. На Теребовельськім замку // Діло. – Львів,1931. – Ч.202.

2. Чачковський Л. Княжий город Теребовля // Життя і знання. – 1932. – С.257-359.

3. Тимощук Б. Исследования в Теребовле //АО 1986 г. – М., 1988.- С.341-342. Його ж: Дослідження давньоруської Теребовлі //Тези доповідей VI Подільської історико-краєзнавчої конференції. Камянець-Подільський. 1985. – С.18-24.

4. Свешников И. Теребовля // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский периоды). – К.,1990. – С.105-107.

5. Могитич Р., Лагуш З. Архітектурно-археологічні дослідження м. Теребовлі Тернопільської області // Вісник Ін-ту«Укрзахідпроектреставрація». – Львів,1997. – Ч.6. – С. 19-22.

6. Ягодинська М. Виногородська Л. Археологічні дослідження в м. Теребовля Тернопільської області та його околиці в 2002 році // Археологічні відкриття України 2001-2002рр. – Київ, 2003.

7. Миська Р. Літописний Теребовль у світлі археологічних джерел // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип.14. – Львів: Ін-т українознавства ім. Крип’якевича НАН України, 2010. – С.313.

8.  Прищепа Б., Ткач В. Словяно-руські городища IX-XIII ст. в басейні Ікви // Археологія Тернопільщини. – Тернопіль, 2003. – С.181.

9. Российский госсударственный архив древних актов, ф.389, оп.1, кн.561, л.43.

10. Заяць А. Обороноздатність волинських міст першої половини XVII ст. // Середньовічні і ранньомодерні оборонні споруди Волині: Збірник наукових праць / Під ред. В.Собчука. – Кременець-Тернопіль, 2006. – С.59-60.

11. Лесик О. Замки та монастирі України. – Львів: Світ,1993. – С.24.

12. Ратич О. Древньоруські археологічні пам’ятки на території західних областей УРСР. – Львів,1957.

13. Раппопорт П. Военное зодчество западнорусских земель X-XIV вв. // МИА. –   №140. – Ленинград: Наука,1967.

14. Строцень Б. Звіт про археологічні дослідження (нагляд за  геологічними шурфуванням) на території Кременецького замку у 2008 році. Архів ІА НАНУ

15. Бойцун Л. Тернопіль у плині літ. Історико-краєзнавчі замальовки. – Тернопіль, 2003. – С.24.

16. Строцень Б. Звіт про археологічні дослідження (шурфування) біля Тернопільського замку в 2007 році.

17.  Guerguin В. Zamek Jazlowiecki. – Warszawa, 1967. – S.152.

18. Чорноус В. Розвідкові роботи в Теребовлі та Микулинцях Тернопільської області // Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 1991. – С.101-102.

19. Білас Н. Оборонні споруди Збаразького замку за результатами археологічних досліджень // Вісник інституту археології. Львів: ЛНУ ім. І.Франка. – Львів,2007. –  Вип.2. – С.143-154.

20. Ягодинська М. Звіт про археологічні розкопки в урочищі Замкова Гора біля с. Старий Збараж Збаразького р-ну Тернопільської області у 1997 році.

21. Олійник В.  Дослідження Південно-Тернопільської археологічної експедиції // Гомін віків. Науково-краєзнавчий літописний збірник Заліщанщини. – Заліщики, 2010. – Вип.1. – С. 15.

22. Ільчишин В. Про результати дослідження  багатошарового поселення Нирків ІІ урочище Червоне Заліщицького району на Тернопільщині у 2009 році // Гомін віків. Науково-краєзнавчий літописний збірник Заліщанщини. – Заліщики, 2010. – Вип.1. – С.19-20.  

23. Олійник В.І. Звіт про роботу Південно-Тернопільської археологічної експедиції Заліщицького відділу Тернопільського краєзнавчого музею у 1995 році // Інв. № РД-XXV-11639.

24. Строцень Б. Звіт про археологічні дослідження Скалатського замку в 2007 році. Строцень Б., Строцень Л.  Звіт про археологічні дослідження Скалатського замку в 2008 році // Архів Інституту археології НАН України.

25. Сохацький М. Оборонні замки на Борщівщині (сучасний стан збереження та перспективи досліджень) // Літопис Борщівщини. Науково-краєзнавчий збірник. –  Борщів,1994. –  Вип.1. – С.4 -15.

 


Категорія: З історії археології на Волині | Додав: mrzlatik (27.02.2012) | Автор: Строцень Л.
Переглядів: 1728 | Теги: Старий Збараж, Кременець, Язлівець, тернопіль, Замки, Тернопільщина, Теребовля, Новосілка, Микулинці, Збараж | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2024