Ісаєв В.
Помста давньоготської відьми
Холодний ранок порозвішував на мініатюрних листочках споришу міріади крихітних сльозинок. У промінні сонця, що піднімається край села, вони нагадують бурштинові, рубинові, кришталеві, смарагдові намистини, які ненароком розсипала чарівна фея. Чисте, настояне на ароматах стиглих яблук повітря - мов джерельна вода: п'єш і пити хочеться.
Поруч битим шляхом проторохкотів мотоцикл, тягнучи за собою шлейф їдкого пилу та вихлопних газів. Нараз все потьмяніло і згіркло.
А ось і та хата. На просторому подвір'ї неподалік гаража стоїть чоловік. У гумових чоботях, старих зі світлими
...
Читати далі »
