Нам археологам не звикати до поховань - інколи навіть очікуємо їх як "манну небесну". Проте на Волині в останні роки з'явився новий бізнес... на кістках. Він мене лякає як професійного археолога, але надалі він набує все більше загрозливих рис. Коли Олександр Остапюк розповідав мені як у Любомлі нашли скелет і розіділили між собою на 7 частин так звані спадкоємці - я сміявся. Надіявся, що це єдинимй випадок у країні "кучмоємії". Але коли я просидів у Старовижівському суді 15 годин стосовно питання чи Литвин чорний археолог чи ні - я зрозумів: у цій країні всі актори, а ми ляльки, якими командує невідомо хто.

Мені дуже повезло навести "порядок" без втручання відповідних сил стосовно відкопування решток заглиблих на Волині. І можливо навіть тому мене назвали "гробокопатєлем". Але я досі пам'ятаю, як біля Павлівки так звані представники "Німецької спілки" копали поховання німецьких солдат. Це був шок. Шок №1. Копали наші, українці. У похованні поруч із двома німцями лежав наш український (російський? грузинський? чи ще чиїсь??) солдат з нагородами. Німців забрали, а нашого - викинули на сторону. ОСЬ ТОМУ Я НІКОМУ НЕ ДОЗВОЛЯЮ КОПАТИ НА ВОЛИНІ.

Ну, здається, заспокоїлися, і не копають... Але... інший бік медалі. Наближається 22 червня. Початок війни. І вже на сьогодні я маю більше 40 повідомилень про поховання ІІ світової війни на території сільських рад Волинської області. Піаритись, хочете, як завжди, голови? Совісті у Вас не має. Я розкопа ... Читати далі »