Пошуковий загін «Відродження» знаходить не лише останки загиблих у роки Другої світової війни, а й боєприпаси
  

Ігор Мізовець працює з міношукачем

-Наш загін створили однодумці, які поєднують пошукові роботи та вивчення історії краю, — розповідає керівник «Відродження», гвардії майор ВДВ Вадим Дорофєєнко. — Ми досліджуємо місця боїв 1944 року 69–ї та 47–ї армій у Турійському та Ковельському районах. За 2012-2013 роки знайшли останки 157 солдатів та офіцерів Радянської армії та 28 солдатів вермахту. Перших перепоховали на висоті Ведмежій в урочищі Мар’їн Гай біля села Черкаси Ковельського району, а других передали на збірний пункт у Жовкву. На цій висоті на картах 1944 року було позначене масове поховання, але його не було. Бійців залишили в окопах. Коли ми туди прибули, там стояла стара пірамідка з написом «1944». Відкрили могилу й одразу натрапили на ряди бійців, які були просто в окопах.
     Загін діє під егідою ДП «Волинські старожитності». Його кістяк — офіцери. Активним пошуковцем є, зокрема, Сергій Василюк.
     На околиці села Миляновичі Турійського району Волинської області пошуковці проводять планове зачищення території. Адже, крім останків, виявляють ще й боєприпаси часів війни. Біля сусідніх сіл Дольськ та Растів уже знайшли шість 120–міліметрових мін, дві 82–міліметрові, двадцять 45–міліметрових снарядів, тринадцять 50–міліметрових, одну німецьку підствольну гранату та чотири німецькі 76–міліметрові снаряди. І це лише за один день.
     Заступник керівника загону Ігор Мізовець вимальовує міношукачем півкола. Неподалік польової дороги прилад голосно пищить. Ще кілька рухів — і пошуковці починають копати. У неглибокій ямці лезо лопати шкрябає по металу. Обережними рухами зачищають ґрунт.
     — Може, каска? — каже один, поглядаючи на брудну іржаву напівкруглу поверхню. Проте через трохи стає зрозуміло, що натрапили на 82–міліметрову міну. Майор запасу саперної служби Ярослав Бондарович обережно дістає «подарунок війни» і відносить поодалік. Через трохи пошуковці натраплять на ще одну міну. Таким чином лише за один день знайдено 48 боєприпасів. Їх щоразу передають піротехнічній групі для знешкодження.
     Пошуковці не тільки виявляють останки та опікуються перепохованням, а ще й ідентифікують їх. Основна робота лягає на плечі співробітника Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС області майора Григорія Максимця та старшого дільничного інспектора Ковельського міськвідділу УМВС підполковника Ігоря Бухонського, які також входять до загону.
     — Солдати мали звичку підписувати особисті речі, — каже Григорій Максимець. — Так само бійця можна встановити за бойовими нагородами, бо вони номерні. Напівзотлілі папірці доводиться читати в ультрафіолетовому, інфрачервоному, скісному промінні. Скажімо, в Комарові Турійського району біля залишків кулемета знайшли останки. Серед патронів була й капсула. На диво зовсім суха всередині. За десятиліття олівець, яким писали, вигорів, але під кутом вдалося прочитати, що полеглий — старший сержант Федір Осадчук родом з Одеської області.
     Під час ексгумації за положеннями останків можна здогадатися, як проходив бій. У Клевецьку в траншеї знайшли 16 бійців з 32–ї окремої мінометної бригади резерву головнокомандувача. Шість із них мали медалі «За відвагу». Номери нагород відрізнялися лише останньою цифрою. Тобто їх видали за одну операцію. Останки солдатів були так втикані осколками, що нагадували їжаків. Тоді, розповідали старожили, півтори години працювала артилерія, потім налетіла авіація, а вже затим ішли танки й гусеницями рівняли траншеї. А на прохання жительки Залісців відкрили могилу при дорозі, яку бабуся доглядала багато років, і з'ясувалося, що там був похований німецький солдат.
     Пошуковці ставляться однаково до солдатів ворожих армій: і ті, і ті мусять бути поховані. Тільки цьогоріч знайшли вже сім солдатів Червоної армії та одного солдата вермахту.
     — Торік зачищали мінометний майданчик. Під мінами знайшли череп, але кістяка не було. Стали копати в інший бік — ще один череп і більше нічого. Під мінами виявили останки бійця, якого пізніше ідентифікували як старшину Чебуркова. Лише за два метри знайшли кістяк першого, а ще за п'ять — другого бійця. Коли піднімаєш солдатів, то такого надивишся, — Вадим Дорофєєнко похмурніє і затягується цигаркою.
     
Сергій Наумук

Газета Волинь-нова