Під зеленим абажуром горіла особливо яскрава лампа. Світло било мені в очі, і тому я опустив ковпак ще нижче, щоб воно падало тільки на книгу. Чи я виснажився за останні дні, чи так вплинула тиша, але я на хвилинку задрімав і, мабуть, осунувся нижче в кріслі. А коли розплющив очі, ще затуманені сном, побачив на лівій сторінці ледь помітні темні крапки. Підвів голову — вони зникли. Опустив — знову з'явилися. І тоді я зрозумів, що бачу не крапки, а ледь помітні «тіні від крапок», від якоїсь шорсткості паперу. Заплющив очі, провів кінчиками пальців і відчув їх на дотик. Я перегорнув сторінку й побачив, що цим невидимим мікроскопічним горбикам, які й давали схожі на розсип порошинок тіні, відповідали значно менші за макове зерня ямки, зроблені, можливо, тупим кінцем голки. Пізніше я переконався, що в цьому місці вони були ще великі. Якби не щасливий збіг обставин, якби не це джерело світла, розташоване так близько біля моїх очей, я так би нічого й не довідав
... Читати далі »
Холодний ранок порозвішував на мініатюрних листочках споришу міріади крихітних сльозинок. У промінні сонця, що піднімається край села, вони нагадують бурштинові, рубинові, кришталеві, смарагдові намистини, які ненароком розсипала чарівна фея. Чисте, настояне на ароматах стиглих яблук повітря - мов джерельна вода: п'єш і пити хочеться. Поруч битим шляхом проторохкотів мотоцикл, тягнучи за собою шлейф їдкого пилу та вихлопних газів. Нараз все потьмяніло і згіркло.
А ось і та хата. На просторому подвір'ї неподалік гаража стоїть чоловік. У гумових чоботях, старих зі світлими
... Читати далі »
Людство переживає складну епоху змін, коли все, що було важливим вчора,
сьогодні уже втрачає свій сенс. Люди поспішають жити, щоденно борючись
за хліб насущний, а час біжить все швидше і швидше… Ми втрачаємо самих
себе у цій повсякденній метушні та намаганням зробити своє життя кращим,
у рефлексіях з приводу безладу у державі, безгрошів’я, відсутності
здоров’я, невдалих стосунків з людьми, і ходимо з незагоєною раною у
серці від гострого, болючо
... Читати далі »
У мережі інтернет вже була інформація про видання книжки Анастасії Обарчук "Межиріч Корецький: нариси історії волинського містечка" (Рівне,2010). Від себе хочемо додати: Анастасія з 2010 року працює лаборантом ДП "Волинські старожитності". Нажаль, видавничий проект був підготовлений Настею ще до прийняття на роботу, тому ми не змогли прийнятті учать у виданні. Монографія досить цікава. Висвітлює історію старовинного містечка. Головні періоди його рпозвитку відображені у формі нарисів, що охоплюють період з 16 по 20 ст. Окремі роздіяли присвячені місецвій архітектурній спадщині, пам'яткам, що нині визначені національним надбанням. Крім того, автор акцентує увагу на життєписах відомих людей, призабутих культурних традиціях та єврейській трагедіїї середини ХХ ст. Книга написана на основі архівних документів, історичних і мемуарних джерел та матеріалів експедицій. Видання щедро проілюстроване фотографіями, більшість з яких публікується вперше.
Не дивлячись на багато позитиву - хочу зазначити загальну негативну тендецію. Шеф не задоволений. Громадянин Романюк Богдан Дмитрович (з міста Рогатина Івано-Франківської області, вул.Лесі Українки,13) привласнив металодетектор організації!!!
Знайшов у мережі цікаве оповідання (чи точніше рефлексію) можайських рятівних археологів про їхні стосунки із владою. Жесть. Тому і розміщую з посиланням на джерело тут на сайті. Думаю, що колись прийде час - і будуть написані оповідання (чи ділогії) про пана Саганюка, який назвав нас "конюхами, що розкопали Авгієві конюшні" і про інших очільників області. Бо ж АРХЕОЛОГІЯ НЕ ПЕРЕМОЖНА!!!
Так случилось, что не постоянная археологическая судьба, забросила Шуру
в Можайск. Кем он там был, для него долго оставалось загадкой, не то
лаборантом, не то Начальником отряда наблюдений по городу, не то,
просто кароедом. Пардон, краеведом. Одним словом, копал он там под
предводительством Бори
... Читати далі »
