23 вересня 2014 року на Федорівському кладовищі м. Володимира-Волинського відбулося перепоховання останків жертв масових розстрілів, виявлених і ексгумованих спільною українсько-польською експедицією на давньоруському городищі, поруч із володимирською в’язницею НКВС та гестапо.
Проект дослідження злочинів цієї катівні виник у 1997 році, коли львівські археологи спільно із Володимир-Волинським музеєм ексгумували 99 останків воїнів польської армії, розстріляних у 1941 році. У наступному році роботи не були продовжені – керівник експедиції раптово помер… І у місті, і у всьому світі про трагедію «забули».
2010 році Олексій Златогорський та Сергій Панишко із ДП «Волинські старожитності» вирішили провести дослідження рештків загадкового замку XIV ст. Казимира Великого на території городища. Місце розкопу планували таким чином, щоб не зачепити поховань середини ХХ століття. Але кати, що знищували людей, перетворили городище у суцільний могильник – поруч із стіною замку було виявлено могильну яму.
З 2011 року у Володимирі-Волинському працює спільна українсько-польська експедиція ДП «Волинські старожитності» та Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва. До цих досліджень долучилася низка організацій, зокрема ВГО «Союз «Народна Пам’ять» (до складу якого увійшло ДП «Волинські старожитності»), Східноєвропейський університет ім.Лесі України, Фонд розвитку Волинського національного університету, Фундація Незалежності з Любліна. Виявлено 11 могильних ям, з яких ексгумовано 2634 жертви. Це і поляки, і українці, і євреї, знищені як НКВС, так і гестапо. «Давня трагедія об’єднала народи» - так підсумував польський історик Анджей Мазурек.
Виступ Володимира В'ятровича.
На церемонії перепоховання виступили міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк, секретар Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва Анджей Кунерт, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, заступник міністра оборони Республіки Польщі Мацей Янковські, перший заступник голови Волинської облдержадміністрації Сергій Кудрявцев, директор кабінету Шефа бюро Національної безпеки Республіки Польща Кшиштоф Шиманьскі, народний депутат України Євген Мельник, відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії України у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета. Духовенство різних конфесій відслужило заупокійну службу за загиблими.
«Комуністична та нацистські репресивні машини були дуже подібні, - зазначив у виступі Володимир В’ятрович. - Вони навіть займали одні й ті ж приміщення, які стали символом терору для місцевих мешканців, ховали сліди своїх страшних злочинів у тих самих безіменних могилах. … Нинішня подія містить не лише трагічні символи, але й оптимістичні. Перепоховання стало можливим завдяки співпраці між українськими та польськими дослідниками. Спільна українсько-польська експедиція провели колосальну роботу із виявлення та ексгумації замордованих. Сьогодні тут на цвинтарі присутні офіційні представники української та польської держави. Ми спільно вшановуємо пам’ять наших земляків, вбитих комуністичним та нацистським режимами. Це пам’ять і біль, які нас єднають. І це єднання потрібне нам не лиш час до часу, коли ми згадуємо про минуле. Його потребує наше майбутнє. Українці та поляки – народи, які чи не найбільше постраждали від нацизму та комунізму. Тож ми зобов’язані поєднати зусилля, аби довести світові їх однакову злочинність. Мільйони життів принесли в жертву комуністи та нацисти, які вирішили, що світ можна змінити смертями, а не ідеями. Сьогодні перед нашими країнами знову постає виклик зі Сходу, знову гинуть люди, які мали б творити. Сьогодні від нового світового зла захищає світ зброя, піднята українськими героями на східному кордоні України. Сьогодні наші герої відчувають польську підтримку. Але не менший захист для нас становить пам’ять про мертвих. Бо лише там, де пам’ятають про загиблих, буде кому захищати живих. Тому ми спільно – українці та поляки – віддаємо нині шану пам’яті вбитим тоталітарними режимами, аби не дати шансу відродитися страшним монстрам минулого».
Цього року було перепоховано 1593 жертви володимирської катівні – 1494 останки, виявлених на городищі і 99 – з досліджень 1997 року, які були поховані у іншому місті. Але роботи на жаль ще не завершені. Вони будуть продовжені наступного року. На місці ж перепоховання планується побудувати меморіал.
Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
|
