Було розкрито площу 36 кв.м. Глибина культурного шару становила 1,5 м. Відкрито і досліджено три археологічні об'єкти. Один з них - господарська яма волино-люблінської культури (мідний вік IV тис. до н.е.). В ній було розчищено розвал вази та знайдено кістяну шпильку, фрагменти посудини пофарбованої червоною фарбою і крем'яні знаряддя на пластинах. Другий об'єкт - велика заглиблена споруда ХIX ст. Вона перерізала нішоподібну піч, час якої не встановлений через відсутність датуючих знахідок. В культурному шарі було виявлено кераміку і крем'яну сокиру епохи бронзи (епішнурової культури), фрагменти посуду ранньозалізного віку (могилянської групи), фрагменти горщиків давньоруського часу (Х ст.) і литовсько-польської доби (XV-XVII ст.). Зверху давній культурний шар був перекритий потужним шаром грунту, перемішаного з будівельним сміттям, насиченого культурними залишками XVIII - поч. ХХ ст., який очевидно пов'язаний із плануванням території після руйнування надбрамної дзвінниці у 1921 р.
Історична довідка:
Монастир кармеліток було
заснований у 1660 році Анастасією Чернецькою (за іншими даними - в 1702 році
княгинею Теофілею-Людвигою Любомирською). На даній території були розташовані будівлі монастиря: костел (1630 р.) та монастирський корпус
(1686 р.), побудовані у стилі раннього бароко, з’єднані боковими
фасадами, і утворювали суцільну лінію переднього фасаду, впродовж якого
проходить відкрита арка-галерея. Монастир належав католицькому чернечому
жіночому ордену кармеліток. Після більше як 200-літнього існування монастиря в
1890 році з наказу імператора монастир ліквідовано, сім черниць переведено в інші обителі. Всі будівлі та угіддя
ліквідованого монастиря тоді ж передані Хрестовоздвиженській пустині.
Православне відомство перетворило костел у церкву на честь преподобного Іова
Почаївського. Над в'їзною брамою було надбудовано дзвіницю у православному
стилі, а над костелом - високий шпиль з банею.
З приходом польської влади у 1921 році всі надбудови (дзвіниця та церква) були
знищені, а сам комплекс передано католицьким кармеліткам. Незабаром монастир
перейшов до католицьких черниць - сестер Провидіння. Тут була "школа
заводова", де, крім загальноосвітніх предметів, дівчаток навчали
гаптувати, вишивати, оздоблювати одяг священиків.
Після 1936 року монастир було ліквідовано. Донедавна у монастирському комплексі знаходився онкодиспансер, а нині хоспіс. Ця споруда залишилася майже без зовнішньої образності. Зникли
барочний фронтон, сам костел поділили на два поверхи, на південному фасаді
знищена майже вся архітектурна деталізація.
Фото 1. Початок робіт.
Фото 2. Стратиграфічний розріз західної стінки розкопу.
Фото 3. Споруда ХVIII ст. Зачистка на рівні виявлення.
Фото 4. Споруда ХVIII ст.
Фото 5. Нішоподібна піч середньовічного часу перерізана спорудою ХVIII ст.
Фото 6. Стратиграфічний розріз північної стінки розкопу. В правому куті господарська яма волино-люблінської культури.
Прес-центр ДП "Рівненська старовина",
Прес-центр ДП "Волинські старожитності".
Фото Андрія Бардецького
