10 грудня 2009 року відбуласая історико-краєзнавча конференція присвячена 35-й річниці створення Сарненського історико-етнографічного музею та 100-річчю від дня народження письменника Бориса Шведа.
Науковий захід зорганізований управлінням культури і туризму Рівненської облдержадміністрації, дочірнім підприємством «Волинські старожитності», Рівненським обласним краєзнавчим музеєм та Сарненським історико-етнографічним музеєм. Ще до початку роботи наукового зібрання організатори презентували збірник матеріалів конференції «Західне Полісся: історія та культура». Це вже четверта конференція такого штибу. Тому сарнівчани заслуговують на похвалу, бо далеко не кожен район проявляє подібну активність. У роботі конференції взяли участь науковці з Рівненщини та Волині. З поміж інших увагу присутніх привернули доповіді кандидата історичних наук Олександра Дарованця про діяльність на Сарненщині загону УПА «Дорош», наукового співробітника ДП «Волинські старожитності» Віктора Баюка про цьогорічні археологічні дослідження Жидичина, вчителя історії загальноосвітньої школи села Олександрія Рівненського району Петра Кононця про археологічні розвідки на Костопільщині. Окрім пленарного засідання науковці оглянули власне сам музей. Екскурсія викликала справжнє захоплення. Найбільше уваги привернули чимала колекція паперових грошей XIX-XX століть та етнографічна експозиція рід відкритим небом.
Сарненський історико-етнографічний музей створено 6 листопада 1974 року як районний краєзнавчий. Через кілька років відкрито експозицію, до якої входять три селянські садиби, кузня, каплиця XVIII століття та вітряк. Згодом музей перепрофільовано на історико-етнографічний. Це дало можливість розширити дослідження культурної спадщини поліщуків.
У музеї експонуються вироби традиційних промислів та ремесел Рівненщини, твори майстрів народної творчості Василя Позніка, Василя Мисанця, Володимира Шаркова тощо. Директор музею – Раїса Тишкевич.
Борис Швед (1906-1945) народився у Сарнах. Жив і працював у місті Рожищі. Там написав перші твори: повість «Поліщуки», «Помста дочки» та «До ідеалів». Нажаль два останні твори не збереглися, бо загинули під час війни. Цінність же «Поліщуків» у реалістичному зображенні життя, побуту та звичаїв народу.
