Нам археологам не звикати до поховань - інколи навіть очікуємо їх як
"манну небесну". Проте на Волині в останні роки з'явився новий бізнес...
на кістках. Він мене лякає як професійного археолога, але надалі він
набує все більше загрозливих рис. Коли Олександр Остапюк розповідав мені
як у Любомлі нашли скелет і розіділили між собою на 7 частин так звані
спадкоємці - я сміявся. Надіявся, що це єдинимй випадок у країні
"кучмоємії". Але коли я просидів у Старовижівському суді 15 годин
стосовно питання чи Литвин чорний археолог чи ні - я зрозумів: у цій
країні всі актори, а ми ляльки, якими командує невідомо хто.
Мені
дуже повезло навести "порядок" без втручання відповідних сил стосовно
відкопування решток заглиблих на Волині. І можливо навіть тому мене
назвали "гробокопатєлем". Але я досі пам'ятаю, як біля Павлівки так
звані представники "Німецької спілки" копали поховання німецьких солдат.
Це був шок. Шок №1. Копали наші, українці. У похованні поруч із двома
німцями лежав наш український (російський? грузинський? чи ще чиїсь??) солдат з
нагородами. Німців забрали, а нашого - викинули на сторону. ОСЬ ТОМУ Я
НІКОМУ НЕ ДОЗВОЛЯЮ КОПАТИ НА ВОЛИНІ.
Ну, здається, заспокоїлися, і
не копають... Але... інший бік медалі. Наближається 22 червня. Початок
війни. І вже на сьогодні я маю більше 40 повідомилень про поховання ІІ
світової війни на території сільських рад Волинської області. Піаритись,
хочете, як завжди, голови? Совісті у Вас не має. Я розкопа
...
Читати далі »